Рішення № 101968898, 16.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2021р. Справа №905/2049/21

за позовом: Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00131268; адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна , буд. 8);

до відповідача: Картирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (Ідентифікаційний код юридичної особи 07652214; адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, буд. 20)

про: стягнення 88532,72 грн.

суддя Величко Н.В.

без виклику сторін, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом №184-ПИР від 20.10.2021 про стягнення з Картирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ заборгованість за договором про постачання електричної енергії №503 від 20.12.2018 за грудень 2018 року у розмірі 88532,72 грн. (вх. № 22573/21 від 29.10.2021).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії № 503 від 20.12.2018 в частині оплати вартості використаної електричної енергії за грудень 2018 у розмірі 88532,72 грн. У свою чергу, позивач як на підставу виникнення зобов`язання у відповідача за вказаним договором посилається на договір поруки № 14 від 12.01.2019, стороною якого є позивач, як кредитор, відповідач, як поручитель та Військова частина А1736, яка є боржником за цим договором та споживачем за договором про постачання електричної енергії № 503 від 20.12.2018. Вказану суму позивач просить стягнути з поручителя (Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ).

На підтвердження вимог позивачем надано до суду: копію договору про постачання електричної енергії № 503 від 20.12.2018 з додатками до нього; копію додаткової угоди б/н від 19.02.2019 до договору про постачання електричної енергії № 503 від 01.01.2019, копію додаткової угоди б/н від 12.03.2019 до договору про постачання електричної енергії № 503 від 20.12.2018, копію акту приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) за грудень 2018, копію рахунку за електричну енергію за грудень 2018, копію акту звіряння розрахунків за постачання енергії споживачу, копія договору поруки № 14 від 28.01.2019.

Матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/2049/21. За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між суддями, матеріали передані на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 03.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру.

10.11.2021 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 10.11.2021 (вх. № 23441/21), в якому останній просить розглядати справу №905/2049/21 в порядку загального провадження із викликом сторін.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про перехід до загального провадження б/н від 10.11.2021 (вх. № 23441/21 від 10.11.2021).

25.11.2021 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 524/4327 від 24.11.2021 (вх.№24481/21), в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що відповідач не є стороною договору про постачання електричної енергії № 503 від 20.12.2018. Посилання позивача на укладений договір поруки, відповідно до якого відповідач має обов`язок здійснити оплату за спірним договором про постачання електричної енергії, на думку відповідача є безпідставними, оскільки до позовної заяви договору поруки не надано.

До відзиву додано правовстановлюючі (статутні) документи відповідача та докази надсилання копії відзиву позивачу.

07.12.2021 через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№25258/21), в яких останній зазначає, що відповідно до Положення про організацію квартирна-експлуатаційного забезпечення Збройних сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 448 від 03.07.2013, саме відповідач відповідає за укладання договорів та оплату за цими договорам. Військова частина хоч є споживачем комунальних послуг, але не їх платником.

Цього ж дня до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 03.12.2021 про залучення третьої особи (вх.№25261/21), а саме: Війську частину А 1736 (код. ЄДРПОУ 26613875) як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Згідно з положеннями ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст. 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.118 ГПК України).

Щодо клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військової частини А1736 (вх.№25261/21 від 07.12.2021) суд зазначає таке.

Враховуючи подання позивачем вказаного клопотання з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 251 ГПК України (після спливу тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі), господарський суд залишає його без розгляду.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи у повному обсязі, дослідивши та надавши оцінку кожному доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго», як постачальником, та Військовою частиною А1736, як споживачем, укладений договір про постачання електричної енергії № 503 від 20.12.2018 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об`єктами) приєднаною потужністю 168,40 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пп. 2.3.4-2.3.5 Договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику: вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, визначених державними стандартами» до цього Договору, № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору та оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього договору.

Відповідно до п. 9.5. договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2018 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Положеннями пп. 3.1.1 Договору передбачене право постачальника на отримання від споживача своєчасної плати за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежів, обумовлені цим Договором.

Розділом 9 Договору передбачено перелік додатків до нього, що є невід`ємними частинами цього договору.

Сторони домовилися, що загальний строк позовної давності до правовідносин встановлюється в 10 років, строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) – 2 роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 2 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Вказаний договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Відповідно до положень Додатку № 5 до Договору, яким передбачено поряд розрахунків між сторонами, розрахунковим вважається період з 00-00 годин 27 числа попереднього місяця до 24-00 годин 26 числа поточного місяця. У разі коли дата закінчення розрахункового періоду співпадає з неробочим днем, момент зняття показів розрахункових лічильників електричної енергії в перший робочий день, наступний за неробочим днем (час та дата), вважаються часом та датою закінчення розрахункового періоду та початку наступного за ним розрахункового періоду (п. 1).

Розрахунки за активну електроенергію за розрахунковий період мають здійснюватись за роздрібними тарифами відповідного класу напруги, які у встановленому порядку затверджуються НКРЕ України (п. 2).

Споживач до 22 числа календарного місяця в поточному розрахунковому періоді на підставі виставленого постачальником рахунка здійснює попередню оплату за активну електричну енергію, яка буде спожита в наступному розрахунковому періоді (п. 3).

За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між постачальником та споживачем «Акта прийняття-предавання товарної продукції (електроенергії)» та або інших умов договору, з урахуванням сум та призначення платежів, що надійшли від споживача (п.5).

У Додатку № 3 до Договору про постачання електричної енергії від 20.12.2018 № 503 сторонами погоджено між іншим найменування об`єкту, перелік точок розрахункового обліку Споживача, їх адресу, а саме: 1) Військово-польовий табір м. Селидове, вул. Козацька 138 (біля вінзаводу), ПС Селидове-35кВ, приєднання «Андреевка», КТП-032(Ос), розрахунковий прилад обліку НІК2303АП3 № 0261309; 2) Військово-польовий табір с. Мемрик Покровський район, біля д/т ПС Котляревська-110кВ, приєдн.«Мемрик», МТП-487(С), розрахунковий прилад обліку НІК2301АК1 № 0131610.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію Акту приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) за грудень 2018 року від 31.12.2018, згідно з яким Військовою частиною А1736 спожито активної електричної енергії, 2 клас напруги, кількістю 31256 кВт*год на суму 88532,72 грн. (з ПДВ).

Даний акт підписаний постачальником та споживачем без зауважень, скріплений печатками обох сторін. Зокрема, у графі «Споживач» цей акт містить відбиток печатки Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, код ЄДРПОУ 07652214.

Також, представниками позивача та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ був підписаний рахунок за електричну енергію із зазначенням «платіж за спожиту активну електроенергію у грудні 2018 року № 503» на суму 88532,73 грн.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення повної чи часткової оплати за спожиту у грудні 2018 року електричну енергію за вищевказаними Актом приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) від 31.12.2018 та відповідного рахунку.

Матеріали справи містять копію Акту звіряння розрахунків за постачання електричної енергії споживачу б/н б/д між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська, де в графі «за даними постачальника – дебіт:» за Договором № 503 міститься запис 88532,72 грн., у графі «за даними споживача – кредит»: Договір № 503 міститься запис 88532,72 грн.

Зазначений акт підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками без зауважень.

З матеріалів справи також вбачається, що 28.01.2019 між позивачем, як кредитором, Військовою частиною А1736, як боржником, та відповідачем, як поручителем, укладений тристоронній договір поруки № 14 (далі – Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником передбачених Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 503, що укладений між кредитором і боржником.

Підставою зобов`язання, забезпеченого порукою за цим Договором, є основний договір (п. 2.1)

Предметом основного договору є поставка електричної енергії кредитором боржнику й оплата останнім кредитору вартості поставленої електричної енергії та інших платежів (надалі – Грошове зобов`язання), згідно з умовами основного договору (п. 2.2).

Положеннями розділу 3 Договору поруки встановлено розмір поуки, а саме поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошового зобов`язання за основним договором у повному обсязі, а також за відшкодування кредиторові збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням грошового зобов`язання за основним договором боржником, і сплату відповідних штрафних санкцій за основним договором (п .3.1).

Згідно з п. 3.2 Договору поруки грошове зобов`язання, яке виникає з основного договору підлягає виконанню поручителем на протязі 3-х банківських днів від дня порушення грошового зобов`язання боржником на поточні рахунки кредитора, зазначені в основному договорі.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання грошового зобов`язання за основним договором.

Розділом 5 Договору поруки встановлений термін його дії – Договір поруки набуває чинності з моменту підписання та діє на протязі дії основного договору.

Згідно з п.6.1.1 цього Договору, поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом Основного договору, немає заперечень щодо його змісту й виражає свою згоду на забезпечення порукою виконання Грошового зобов`язання Боржника за Основним договором з усіма можливими змінами й доповненнями до нього, включаючи і ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 7.1 Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але у всякому разі до завершення всіх розрахунків між сторонами. Дострокове розірвання договору допускається тільки на підставах, передбачених цим договором, законом або за згодою обох сторін.

Згідно з п. 7.6 Договору поруки відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що всі умови даного договору поширюють свою дію на відносини, які склалися між сторонами з 01.01.2019.

Договір поруки підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

Як зазначає позивач, заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2018 року у розмірі 88532,72 грн. до тепер не сплачена, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Господарський суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України України).

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричних послуг» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VІІІ, у відповідності до якого на ринку електричної енергії розподілені права та обов`язки щодо постачання електричної енергії та її розподілу між різними учасниками ринку електричної енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 6 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Слід зазначити, що взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Підпункт 5.2.1 ПРРЕЕ передбачає, зокрема, право електропостачальника на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Відповідному праву кореспондує обов`язок споживач електричної енергії сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пп. 5.5.5 ПРРЕЕ).

Відносини, пов`язані з порукою, врегульовано нормами § 3 глави 49 розділу І книги 5 Цивільного кодексу України.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язків за договором як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. В даному випадку, кредитор може звернутися за виконанням зобов`язання як до боржника безпосередньо, так і до його поручителя. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними кредиторові до тих пір, поки їх зобов`язання не будуть виконані в повному обсязі. А виконання солідарного зобов`язання в повному обсязі одним із боржників припиняє зобов`язання решти солідарних боржників перед кредитором.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, встановлені судом фактичні обставини щодо отримання Військовою частинною А1736 електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 503 у грудні 2018 року на суму 88532,72 грн., що підтверджено підписаними без зауважень Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська 31.12.2018 актом приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) за грудень 2018, рахунком за електричну енергію за грудень 2018 та актом звіряння розрахунків. Отже, строк оплати настав.

Разом з цим, приймаючи до уваги укладений договір поруки № 14 від 28.01.2019, за яким, як встановлено вище, відповідач виступає поручителем Військової частини А1736, відповідач зобов`язаний у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання військовою частиною, передбачених Договором про постачання електричної енергії № 503 обов`язків, зокрема, за зобов`язання з оплати електричної енергії за грудень 2018, яке є предметом цього позову.

Господарський суд зазначає, що будь-яких доказів розірвання як договору № 503, так і договору поруки № 14, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин. Відтак, суд виходить з принципу правомірності цих правочинів, встановленого ст. 204 ЦК України.

Суд також враховує, що з метою приведення квартирно-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів, Міністерством оброни України було видано наказ від 03.07.2013 року № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» (із мінами), Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 р. за № 1590/24122 (Положення 448).

Згідно з пунктом 1.1 Розділу І Положення № 448 організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Відповідно пункту 1.2 Розділу І Положення № 448 терміни вживаються в таких значеннях:

Інженерні мережі - внутрішні та зовнішні мережі водопостачання, каналізації, теплопостачання, гарячого водопостачання, газопостачання, електропостачання (повітряні та кабельні) і споруди на цих мережах, що забезпечують казармений і житловий фонд.

Комунальні споруди - стаціонарні електростанції та трансформаторні підстанції (крім тих, що розташовані у службово-технічній забудові при аеродромах та технічних позиціях зенітних ракетних та радіотехнічних військ).

Фонди військового містечка - казармений фонд, житловий фонд, об`єкти соціально-культурного призначення, комунальні споруди, інженерні мережі.

Водночас, відповідно до пункту 1.3 Положення 448 Основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є:

- забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками;

- утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин;

- забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями та інші.

У відповідності до пункту 2.1. Положення 448, Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться, зокрема, квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ).

Згідно з п. 2.4 Положення № 448 визначено: КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Таким чином, обов`язок щодо квартирно-експлуатаційного забезпечення військової частини А1736, зокрема енергоносіями, покладено на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

За змістом ст. 13 ГПК України установлено такий принцип господарського судочинства, як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів виконання Військовою частиною А1736 або відповідачем, як поручителем, зобов`язання зі сплати електричної енергії за період – грудень 2018 року, або доказів, які б спростовували укладання між позивачем, відповідачем та Військовою частиною А1736 договору поруки. В той же час Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ не заперечує факт надання позивачем відповідних послуг з електропостачання.

Суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц).

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. (Постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

З огляду на викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" до Картирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо стягнення заборгованості Військової частини А1736 за договором про постачання електричної енергії №503 від 20.12.2018 за грудень 2018 року у розмірі 88532,72 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи №390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження №61-22315сво18) зробив наступний правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Картирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (Ідентифікаційний код юридичної особи 07652214; адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, буд. 20) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00131268; адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8) суму основного боргу у розмірі 88 532,72 грн (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 72 копійки).; відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів (ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 16.12.2021.

Суддя Н.В. Величко