Рішення № 101968725, 13.12.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2021 року Справа № 903/813/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 903/813/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик”, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області

до Приватного підприємства “Панастранс”, м. Володимр-Волинський

про стягнення 48146,11 грн. збитків,

за участю представників:

від позивача: Олійник О.В. – адвокат (ордер серії ВС №1099214 від 01.09.2021),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

05.10.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №436 від 21.09.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик” про стягнення з Приватного підприємства “Панастранс” 48146,11 грн. збитків.

Ухвалою суду від 11.10.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 03.11.2021; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

25.10.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик” №597 від 22.10.2021, в якій представник позивача просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою суду від 26.10.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик” про участь у судовому засіданні 03.11.2021 по справі №903/813/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON задоволено.

25.10.2021 на електронну адресу суду, 28.10.2021 - по пошті до суду надійшли заява позивача №590 від 22.10.2021 про виправлення упущень при поданні позовної заяви та клопотання №591 від 22.10.2021 про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ “Волиньхолдінг”.

На обгрунтування клопотання про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ “Волиньхолдінг” позивач посилається на те, що шкода першочергово була завдана ПрАТ “Волиньхолдінг” і товариство може володіти доказами, які істотно вплинуть на розгляд справи.

29.10.2021 на електронну адресу суду відповідач надіслав клопотання б/н і дати, в якому просить поновити процесуальний строк для подання відзиву на позов, надати для ознайомлення матеріали справи шляхом направлення копій всіх матеріалів справи на електронну адресу, відкласти розгляд справи для надання можливості підготувати відзив на позов.

На обгрунтування клопотання відповідач посилається на те, що про розгляд справи йому стало відомо лише 28.10.2021, ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач не отримував, позовної заяви від позивача також не отримував, а тому не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив на позов.

В судовому засіданні 03.11.2021 представник позивача підтримала клопотання №591 від 22.10.2021 про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ “Волиньхолдінг”, а також просила приєднати до матеріалів справи документи, додані до заяви №590 від 22.10.2021 про виправлення упущень при поданні позовної заяви.

Заяву позивача №590 від 22.10.2021 про виправлення упущень при поданні позовної заяви суд задовольнив, приєднав до матеріалів справи подані документи.

Клопотання позивача про залучення про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ “Волиньхолдінг”, залишено судом без задоволення з огляду на те, що позивач відповідно до ч.1 ст.50 ГПК України не обгрунтував, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов`язки ПрАТ “Волиньхолдінг”, яке позивач просить залучити третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В судове засідання 03.11.2021 представник відповідача не з`явився.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.10.2021 було надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: 44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Володимира Великого, 56.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження юридичної особи – Приватного підприємства “Панастранс” є: 44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Володимира Великого, 56.

Проте, ухвала суду від 11.10.2021, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою “Адресат відсутній за вказаною адресою”.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

За змістом ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи факт повернення від відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі, з метою забезпечення відповідачу права на захист, відповідачу було продовжено строк для подання відзиву на позов.

Клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 03.11.2021 продовжено відповідачу - ПП “Панастранс” строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.11.2021 року; розгляд справи відкладено на 17.11.2021; запропоновано позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив до 16.11.2021 року.

15.11.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

17.11.2021 представник позивача надіслав на електронну адресу суду клопотання, в якому зазначає про те, що позивач відзиву на позов не отримав, а тому не має можливості ознайомитись з правовою позицією відповідача та надати відповідь на відзив; в разі подання відповідачем відзиву на позов просить надати можливість для ознайомлення з відзивом з метою подання відповіді на відзив.

За змістом ст. 166 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив.

З метою надання можливості позивачу ознайомитися з відзивом відповідача та подати відповідь на відзив, право на яке передбачене ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 17.11.2021 розгляд справи було відкладено на 01.12.2021.

22.11.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик” №750 від 22.11.2021, в якій представник позивача просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою суду від 23.11.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик” про участь у судовому засіданні 01.12.2021 по справі №903/813/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON задоволено.

26.11.2021 позивач надіслав до суду відповідь на відзив №752 від 22.11.2021, в якій просить позов задовольнити.

В судовому засіданні 01.12.2021 представник позивача позові вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

На підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.12.2021.

02.12.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив надати для ознайомлення відповідь на відзив №752 від 22.11.2021 шляхом направлення електронної копії на електронну адресу ПП “Панастранс.

03.12.2021 на електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик” №837 від 03.12.2021, в якій представник позивача просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст-Захід-Логістик” про участь у судовому засіданні 13.12.2021 о 12:00 год. в режимі відеоконференції.

08.12.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 13.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

13.12.2021 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про судовий розгляд відповідач був повідомлений шляхом надіслання ухвали суду на поштову та електронну адресу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

25.11.2019 між ТОВ «ІСТ-Захід- Логістик» як експедитором та приватним підприємством "Панастранс» як перевізником було укладено договір №747 з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні.

На підставі договору № 747 від 25.11.2019, укладеного між ТОВ «ІСТ-Захід- Логістик» та приватним підприємством "Панастранс", відповідно до заявки на перевезення вантажу у міжміському сполученні № 8737-20/Л від 15.09.2020 відповідач прийняв до перевезення вантаж - томатну пасту гарячого дроблення, який перевозився від постачальника - ФГ «Органік Сістемс» до покупця - ПрАТ «Волиньхолдинг».

Перевезення виконувалось транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується копією товарно-транспортної накладної № ФС- 00001350 від 16.09.2020.

Згідно з п.п. 3.1.9. п.3.1. укладеного між позивачем і відповідачем договору, відповідач як перевізник, зобов`язаний був забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортній.

Відповідно до п. п. 5.2.1. п.5.2. договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортних документах.

18.09.2020 при вивантаженні вантажу на складі вантажоодержувача - ПрАТ «Волиньхолдінг» було виявлено пошкодження товару: 28 бочок томатної пасти вагою 6686 кг. Факт пошкодження вантажу підтверджується копією акту про приймання матеріалів від 18.09.2020. Акт засвідчений підписами водія та працівників складу.

Позивач посилається на те, що зазначена продукція в кількості 18 бочок не могла бути використана у виробництві через деформацію цих бочок і неможливістю їх запуску на конвеєрі виробництва. Власник вантажу був змушений прийняти рішення та віддати цей вантаж в утилізацію. Загальна сума збитків склала 180784,06 грн. та включає: вартість томатної пасти – 112 572,18 грн.; вартість утилізації – 38081,20 грн.; ПДВ згідно з а.198.5 ст.198 ПКУ – 30130,68 грн.

На вказану суму - 180784,06 грн. ПрАТ «Волиньхолдінг» звернулося до позивача з претензію про сплату збитків.

17.10.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 600 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 180784,06 грн. в добровільному порядку.

Претензія залишена відповідачем без відповіді.

19.11.2020 відповідач надав відповідь на претензію №01/19-11, у якій відмовив у задоволенні вимог позивача, посилаючись на відсутність доказів його вини.

У позовній заяві позивач посилається на те, що з метою зменшення збитків позивач неодноразово вів перемовини з власником вантажу - ПрАТ «Волиньхолдінг» щодо можливості переробки вантажу вручну чи реалізації товару іншим особам.

Після тривалих перемовин з власником вантажу - ПрАТ «Волиньхолдінг» було досягнуто згоди про можливість обробки вантажу вручну, оскільки ушкоджені бочки в конвеєр на заходили через їх деформацію.

Позивач стверджує, що вартість таких робіт склала 48,148,11 грн., на підтвердження цього він подав калькуляцію, виконану економістом з фінансової роботи ПрАТ «Волиньхолдінг» (а.с.36).

На зазначену суму ПрАТ «Волиньхолдінг» надіслало претензію позивачу, яка ним повністю оплачена, що підтверджується копією платіжного доручення №1554 від 30.06.2021.

В свою чергу позивач надіслав відповідачу претензію на суму сплачених коштів у розмірі 48 121,76 грн.

06.07.2021 відповідач надав відповідь на претензію за №02/06-07, у якій відмовив позивачу у задоволенні претензійних вимог, посилаючись на норми ст. 623 ЦК України, та зазначаючи, що розмір збитків, завданих порушенням права, доводиться кредитором, а не перевізником.

Позивач, вважаючи, що у нього після виплати вантажовласнику суми у розмірі 48 121,76 грн. виникло право на регресну вимогу до перевізника, звернувся з позовом до суду про стягнення з ПП “Панастранс” 48 121,76 грн. збитків.

Як на правові підстави позову позивач посилається на ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Підпунктами 3.1.9. п.3.1. укладеного між позивачем і відповідачем договору, відповідач як перевізник, зобов`язаний був забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортній.

Відповідно до п. п. 5.2.1. п.5.2. договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортних документах.

В п.7.2. договору сторонами узгоджено, що кожен випадок збитків, за який інша сторона вимагає відшкодування, повинен бути обгрунтованим та підтвердженим належним чином оформленими документами, що передбачають можливість звернутися з вимогою до винної сторони. Претензії з повним пакетом товарно-супровідних документів повинні бути подані у терміни, встановлені чинним законодавством України, з урахуванням надання стороні права і можливості висунути вимоги іншій стороні.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювана; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п. 55 постанови).

Виходячи з наведеного та відповідно до вимог ст. 74 ГПК України позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, наявність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками, подати докази невиконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Оскільки між сторонами у справі виникли договірні відносини, то відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, незважаючи на те, що позивач задовольнив претензію вантажовласника та добровільно перерахував йому суму коштів у розмірі 48,148,11 грн., звертаючись з позовом до суду про стягнення цієї суми коштів з відповідача як з перевізника позивач на підставі ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України зобов?язаний довести розмір заподіяних збитків.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок збитків позивач визначив на підставі претензії ПрАТ «Волиньхолдинг» № № 1017/01-17 від 16.06.2021 та доданого ПрАТ «Волиньхолдинг» розрахунку.

Як пояснює позивач у позовній заяві та пояснювала представник позивача в судовому засіданні, після тривалих перемовин з власником вантажу - ПрАТ «Волиньхолдінг» було досягнуто згоди про можливість обробки ним вантажу вручну, оскільки пошкоджені бочки не заходили на конвеєр у зв?язку з їх деформацію. Вартість таких робіт склала 48,148,11 грн., на підтвердження чого позивач подав копію калькуляції (а.с.36).

Оглядом копії калькуляції встановлено, що вона підписана економістом з фінансової роботи ПрАТ «Волиньхолдінг», скріплена печаткою товариства.

У калькуляції зазначено, що для опрацювання томатної пасти було додатково залучено 4 працівники з зайнятістю 3 години в зміну (2 зміни за добу) протягом 14 днів; середня з/п працівника за годину становить 119,41 грн.; 4 х 3 х 2 х14 х 119,41 = 40121,76 грн. Сума без ПДВ. ПДВ згідно з п.198.5 ст.198 ПК України – 20% від 40121,76 грн. становить 8024,35 грн.

Згідно з ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Проте, позивачем не подано жодних документів організаційно - розпорядчого характеру ( наказів, розпоряджень, тощо), що підтверджують додаткове залучення чотирьох працівників, які були зайняті 3 години в зміну ( 2 зміни за добу) впродовж 14 днів, з оплатою праці працівника за годину у розмірі 119,76 грн. Позивач не надав суду жодних первинних документів бухгалтерського обліку, належних доказів, що підтверджують факт оплати додатково залученим працівникам за виконану роботу з опрацювання томатної пасти, в тому числі, факт сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску, нарахованих на заробітну плату. Тобто, позивач не надав суду первинних доказів, на підставі яких грунтується калькуляція до розрахунку збитків.

Сама по собі калькуляція, без підтвердження доказами тих обставин, які у ній викладені, не є належним доказом розміру збитків, заявлених до стягнення з відповідача.

З огляду на наведені приписи законодавства, враховуючи фактичні обставини справи, позивач у встановленому законом порядку не довів розміру збитків, заявлених до стягнення з відповідача.

У спірних правовідносинах між сторонами виникли договірні правовідносини з перевезення вантажу, а отже відповідальність відповідача за пошкодження вантажу охоплюється саме договірними відносинами. За вказаних обставин фактична оплата позивачем на користь ПрАТ "Волиньхолдінг" грошових коштів в розмірі 48146,11 грн. за вимогою останнього про відшкодування збитків не є достатнім та беззаперечним свідченням для кваліфікації такої суми як збитків та їх розміру.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Однак, регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних і стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях. Натомість встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли на підставі договору, а отже не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватися як регресні.

Обрана позивачем послідовність дій у реалізації права вимоги до відповідача щодо відшкодування збитків, а саме: після сплати суми на користь ПрАТ "Волиньхолдінг», не може слугувати підставою для зміни кваліфікації правової природи правовідносин сторін з договірних на регресні.

Велика Палата у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 вказала, що норми ст. 228 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, встановлюють право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу.

На відміну від суброгації у страхових відносинах, де право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту ст.ст. 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим, в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов`язання розглядається як похідне від іншого зобов`язання. У регресних зобов`язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку ст. 1191 ЦК України.

Однак, позивач, перераховуючи кошти в розмірі 48146,11 грн., не виконував обов`язку замість відповідача (перевізника) перед власником товару - ПрАТ «Волиньхолдінг», оскільки він не сплачував вартості пошкодженого вантажу.

Згідно з актом №23/2020 від 18.09.2020 про приймання матеріалів було деформовано 28 бочок. В акті не зазначено про те, що були пошкоджені упаковки томатної пасти, що знаходились в них.

Сума перерахованих позивачем коштів у розмірі 48146,11 грн. – це сума, у яку ПрАТ «Волиньхолдінг» оцінило додаткові витрати, пов`язані з опрацюванням томатної пасти вручну.

Таким чином, сума коштів, перерахованих позивачем на підставі платіжного доручення №1554 від 30.06.2021, не є вартістю пошкодженого вантажу, за який відповідач як перевізник згідно з п.п. 5.2.1. п.5.2. договору зобов`язався нести повну матеріальну відповідальність з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортних документах.

Відтак, у позивача не виникло права регресу, яке виникає в особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд врахував, що факт настання майнової відповідальності внаслідок втрати/пошкодження вантажу засвідчується документами, наведеними у ст. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР, п. 13.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до ст. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 401 від 27.06.1969, обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.

Згідно з 13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Пунктом 13.7 Правил передбачено, що експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

З огляду на викладене, якщо позивач вважав, що відповідач заподіяв йому збитки пошкодженням вантажу, то він відповідно до ст. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР, п. 13.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні повинен був подати суду товарно-транспортні документи з відповідними записами, акти встановленої форми, акти експертизи, яких подано також не було.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати, пов`язані з оплатою судового збору на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 17.12.2021.

Суддя І. О. Якушева