Рішення № 10196775, 29.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.10 р.                     Справа № 40/44                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Український науковий центр технічної екології”, м. Донецьк

до відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, м. Донецьк

про стягнення 1074137 грн. 82 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Легка Г.В.- юрисконсульт

від відповідача: Рабєєв Ю.Л.- юрисконсульт

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07.06.10р. справу №40/44 передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Український науковий центр технічної екології” звернулося до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення основного боргу з орендних платежів в сумі 1043017 грн. 80 коп., трьох процентів річних в сумі 3482 грн. 08 коп., пені в сумі 20568 грн. 52 коп., інфляційних в сумі 7123 грн. 42 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання згідно договору оренди №2 від 01.07.08р.

Відповідач позовні вимоги визнав у частині основного боргу, мотивуючи це наступними обставинами:

·          сторони досягли згоди щодо розміру орендної плати, порядку її внесення за користуванням майном, про що свідчить пункт 4.2 договору. Окрім того, зробили застереження, за змістом якого Орендар виконує свої платіжні зобов’язання відповідно до умов договору та бюджетних асигнувань;

·           погашення орендних платежів протягом 2009 року відбувалося частково на підставі розрахункових документів, та актів здачі-приймання робіт (наданих послуг);

·           у зв’язку відсутністю фінансування виконати обов’язки щодо своєчасного внесення орендних платежів не надається можливим;

·          на виконання судового акту, зазначеного у рішенні господарського суду Донецької області по справі № 44/197 від 30.09.09р. проведено часткову оплату орендних платежів за договором №2 від 01.07.08р.;

·          з урахуванням вимог пункту 2.2 договору, позивач продовжував надсилати на адресу відповідача акти здач - приймання робіт ( наданих послуг). Передача та прийняття актів виконаних робіт, наявність розрахункових документів на часткову сплату відповідачем орендних платежів, підтверджує факт продовження між сторонами строку дії договору оренди, що відповідає вимогам статті 764 ЦК України;

·           під час проведення розрахунків за договором позивачем необґрунтовано застосовані штрафні санкції, у тому числі їх округлення у бік збільшеного на власну користь значення. Відповідач надав суду свій контр - розрахунку ціни позову.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, пояснення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення у справі, позивач використовуючи своє право передбачене ст. ст. 22, 55 ГПК України неодноразове уточняв ціну позов, у тому числі зменшив їх розмір відносно стягнення з відповідача: пені в сумі 20568 грн. 52 коп.; трьох процентів річних в сумі 3428 грн. 08 коп.; інфляційних в сумі 8498 грн. 98 коп.; неустойки у розмірі подвійної ставки орендної плати за весь час прострочення повернення майна в сумі 137555 грн. 60 коп. На підставі вказаних дій, залишив за собою право на стягнення з відповідача лише суми основного боргу з орендних платежів в розмірі 615767 грн. 80 коп.

Судом прийнято до уваги та доведено до відома позивача, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК У країни ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, і спір в цих частинах не розглядається судом. Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить фактичним обставинам справи, і не порушує охоронювальні законом інтереси відповідача, воно прийнято судом згідно вимог ст. 78 ГПК України.

З метою забезпечення виконання рішення суду, позивач клопоче перед судом про застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти відповідача, що містяться на всіх його рахунках та майно, яке належить відповідачу.

У задоволенні клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову слід відмовити, виходячи із наступного, зокрема:

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві у межах ціни позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На час подання заяви про забезпечення позову, тягар доказування покладається на особу, яка її подала. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до вимог ст. 33 ГПК України та належністю їх до спору згідно ст.ст. 34, 36 ГПК України.

Клопотання позивача не мотивоване посиланням на відповідні докази, що доводять необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову

При цьому під доказами ймовірності зазначеного вище припущення слід розуміти:

·          достовірно встановлені і доведені суду факти, що свідчать про недобросовісну поведінку відповідача;

·          або наявні докази щодо високого ступеня вірогідності такої поведінки.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов до висновку щодо їх необґрунтованості також з урахуванням наступного:

·          розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

·          забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

·          наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

·          імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;

·          запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, і існує загроза його невиконання у майбутньому. Під час пред’явлення вимог щодо забезпечення позову у частині накладення арешту на розрахункові рахунки боржника, позивач повинен вказати саме які рахунки підлягають арешту. Окрім того, коли мова йде про накладення арешту на майно боржника, повинні бути чітко охарактеризувані ознаки цього майна, та чим той чи інший предмет відрізняється від подібних.

Відповідно до вимог статті 66, 67 ГПК України застосування заходів забезпечення позову у справі – є правом суду, з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд дотримувався забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, а тому не вбачає за необхідне застосувати такі заходи.

Позов мотивовано тим, що 01.07.08р. між відкритим акціонерним товариством „Український науковий центр технічної екології”, далі Орендодавець, та Головним управління Державного казначейства України в Донецькій області, далі Орендар, було укладено договір оренди № 2, нежитлових приміщень загальною площею 1965,08 кв. м., що розташовані на другому та третьому поверхах №№ 31-41,43-47,51-59,77-81, приміщень четвертого поверху: №№ 36-55 та приміщень п’ятого поверху: №№ 55-88 в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченко, 25. Приміщення було передано у платне користування для розміщення офісу для здійснення діяльності Орендаря.

Пунктом 1.1 укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування об’єкт оренди вказаний вище. Факт передачі об’єкта оренди підтверджено актом прийому – передачі від 01.07.08р., де визначено його стан , як це передбачено пунктом 3.2 договору.

Згідно пункту 2.2 сторонами встановлено строк оренди, який дорівнює 18 місяцям, а пунктом 10.1 передбачили, що договір набирає чинності з дати його підписання, а стосовно обов’язків, пов’язаних з розрахунками та передачею об’єкту оренди – після повного виконання. Таким чином, договір оренди укладено на невизначений строк , а саме до моменту повного виконання сторонами його умов. Право власності на об’єкт оренди належить Орендодавцю на підставі свідоцтво про право власності б/н від 15.11.07р., виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

Розмір орендної плати під час використання майна визначено сторонами у пункті 4.1 договору і дорівнює 108079 грн. 40 коп., з урахуванням ПДВ. Відповідно до пункту 4.2 договору Орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць до 5 числа наступного місяця. Приймаючи до уваги застереження, Орендар виконує свої платіжні зобов’язання відповідно до умов договору та бюджетних асигнувань.

Відповідачем зобов’язання щодо внесення орендних платежів у повному обсязі не виконано, а тому за період з вересня 2009 року по березень 2010 року за ним, з урахуванням зменшених позивачем розміру позовних вимог, утворився основний борг з орендної плати в сумі 615767 грн. 80 коп., який позивач і намагається стягнути з відповідача.

Судом дана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди. Матеріали справи та докази на їх підтвердження, свідчать про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору оренди, а тому він вважається укладеним за вимогами закону відповідно до ст.ст. 208, 629, 638, 759, 760 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч.1 ст. 181 ГК України.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили відповідно до вимог статті 43 ГПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог та заперечень, а належність і допустимість вирішується судом з урахуванням значення їх до справи. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором, підтвердив факт несвоєчасного внесення відповідачем орендних приміщень за користування майном.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини визнані господарським судом у рішенні по справі №44/197 від 16.12.09р., є загальновідомими і не потребують доказуванню у даній справі, в розумінні вимог частини першої статті 35 ГПК України. Факти встановлені вказаним рішенням суду, підтверджують невиконання відповідачем обов’язків щодо своєчасного внесення орендних платежів, саме за договором оренди №2 від 01.07.09р., однак за інший період їх утворення. Актом звірки розрахунків станом на 01.03.10р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій, підтверджено основний борг в сумі 615767 грн. 80 коп. на користь позивача.

Акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо. Надані первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором оренди, та виникнення дебіторської заборгованості у позивача, та відповідно - кредиторської у відповідача.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати в сумі 615767 грн. 80 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 6157 грн. 68 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі - Головне управління державного казначейства в Донецькій області.

Предметом дослідження судом та сторонами під час судового процесу був строк дії вказаного договору оренди №2 від 01.07.08р. Законодавець вказує, що відповідно до вимог статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За змістом зазначеної правової норми впливає що, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відповідно до претензії № 0-1/1695 від 03.03.2010р. позивач повідомив відповідача про те, що договір оренди закінчився 31.12.09р., і на новий строк укладено не буде. Пунктом 2.2 договору №2 від 01.07.08р. сторонами встановлено строк оренди 18 місяців. Перебіг строку оренди починається з дати передачі об’єкту оренди орендарю по акту приймання-передачі.

Отже, на думку позивача строк дії договору закінчився 31.12.09р. Проте, він продовжив у 2010 році надавати відповідачу акти приймання-передачі робіт ( наданих послуг) за №№ 2/1 від 30.01.2010р., 2/2 від 26.02.1010р., 2/3 від 31.03.2010р. за користуванням нежитловим приміщенням загальною площею 1965,08 кв. м., відповідно до встановленого сторонами розміру орендної плати в сумі 68777 грн. 80 коп., у. т. ч ПДВ, тобто на умовах визначений договором оренди № 2 від 01.07.08р.

Долучені до матеріалів справи розрахункові документи, підтверджують, що відповідач на виконання умов договору відповідно до наданих позивачем актів здачі – прийомки робіт ( наданих послуг) здійснював оплату орендних платежів після закінчення строку дії договору оренди. Таким чином, згідно законодавства, яке регулює питання орендних відносин, договір між сторонами було продовжено ( пролонговано) на новий строк, з урахуванням приписів пункту 10.1 договору оренди №2 від 01.07.08р., що і відповідає вимогам статті 764 ЦК України.

У зв’язку з тим, що за згодою сторін присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно вимог частини третьої ст. 85 ГПК України, а тому воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 599, 625, 629, 638, 759, 762, 764 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, 208, 231, ч.6 ст. 232, ст. 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 55, 69, 78, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Український науковий центр технічної екології” до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити.

2.          Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 25 п/р 35218001000859, МФО 834016, ід. код. 23977045, на користь:

- відкритого акціонерного товариства „Український науковий центр технічної екології”, 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 25, п/р 260010194 в ПАТ „УНІКОМБАНК”, МФО 335902, ід. код 00190390, основний борг з орендної плати в сумі 615 767 грн. 80 коп., витрати по державному миту в сумі 6157 грн. 68 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3.          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя