Рішення № 101967643, 16.12.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1650/21

№ провадження 2/647/497/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Кириленко М.О.

за участю секретаря: Онус О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

встановив:

У червні 2021 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріальної контори для оформлення спадщини на зазначений житловий будинок отримала відмову, оскільки право власності на будинок не зареєстровано, рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності на спадкове майно. Також нотаріусом зазначено, що на момент смерті ОСОБА_2 , разом з нею був зареєстрований її син ОСОБА_3 , який після смерті матері прийняв спадщину фактично. Тобто спадкоємцями майна ОСОБА_2 в рівних долях є її дочка ОСОБА_1 , та її син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, на момент смерті разом з ним ніхто не був зареєстрований та не проживав, після його смерті спадкова справа не заводилася. В зв`язку з чим, просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.07.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року справу було призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, заявою просила розглянути справу за її відсутності, на задоволені позову наполягала.

Представник Тягинської сільської ради в судове засідання не з`явився, заявою просив розглянути справу за відсутності їх представника, проти задоволення позову не заперечували.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_5 12.05.1979 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ».

Відповідно до типового договору про купівлю житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями на умовах, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР від 01.07.1983 року №593, ОСОБА_2 (покупець) придбала у радгосп-заводу «Кам`янський» (продавець) житловий будинок з надвірними будівлями житловою площею 52 кв.м, в тому числі житловою площею 42 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою про сплату грошових коштів №483 від 10.12.1990 року.

На підставі рішення Одрадокам`янської сільської ради народних депутатів №73 від 26.12.1990 року, за ОСОБА_2 визнано право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та видано свідоцтво про право приватної власності на зазначений будинок.

Згідно виписки із земельно-шнурової книги по радгосп-заводу «Кам`янський» від 30.12.1190 року, за ОСОБА_2 рахується земельна присадибна ділянка розміром 0,09 га.

За свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №43.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №30.

У відповідності до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , даний будинок був побудований у період 1950 - 1960 роки, загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м.

З відповіді на запит КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР у Бериславському районі №1406 від 22.05.2019 року вбачається, що станом 31.12.2012 року право власності на нерухомість розташовану по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

З відповіді нотаріуса від 08.07.2019 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом була заведена спадкова справа №115/2002 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Також спадкоємцем за законом був її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки виданої Одрадокам`янською сільською радою Бериславського району Херсонської області 08.04.2019 року за №684 на день смерті ОСОБА_2 разом з нею був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_3 , з цього випливає, що він спадщину прийняв. У зв`язку з тим, що відсутній документ, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати це право за спадкоємцем. Рекомендовано звернутись до суду для встановлення права власності на1/2 частку житлового будинку.

Відповідно до відповіді нотаріуса №842/01-16 від 08.07.2019 року, ОСОБА_1 звернулася до Бериславської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилась за відсутністю заяв від спадкоємців. Згідно із довідкою Одрадокам`янської сільської ради, померлий був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним за даною адресою ніхто не був зареєстрований та не проживав. В зв`язку з тим що ОСОБА_1 в строк шість місяців після смерті ОСОБА_7 заява про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надавалась, їй рекомендовано звернутись до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Згідно із довідкою Одрадокам`янської сільської ради № 2177 від 08.07.2019 року, ОСОБА_3 , з 18.10.1988 року по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою на день його смерті був зареєстрований та проживав один.

За нормами ст. 1216 ЦК України, ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, як спадкоємець за законом, подавши протягом 6 місяців заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 прийняла спадщину та відповідно успадкувала 1/2 частину вказаного житлового будинку. Іншу 1/2 частину будинку після смерті ОСОБА_2 успадкував її син ОСОБА_3 , який на день її смерті був зареєстрований та проживав разом з нею.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті спадкова справа не заводилася. Після звернення позивача до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку після смерті ОСОБА_3 , нотаріус листом роз`яснив позивачу що у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини рекомендовано звернутись до суду за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини.

Разом з цим, позивач не врахувала вказані роз`яснення нотаріуса та звернулася до суду одразу за визнанням права власності на спадкове майно, при цьому не вирішивши питання щодо прийняття спадщини.

Аналіз зазначених правових норм та встановлених при судовому розгляді обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що позивач не прийняла спадщину після смерті свого брата ОСОБА_3 , а відтак заявлені позовні вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно після померлого ОСОБА_3 , а саме на іншу частку спірного будинку є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 набула право власності лише на 1/2 частку спадкового майна.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»).

До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника ( спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та вона правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрала спосіб захисту порушеного права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково і визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.О.Кириленко