Рішення № 101967082, 06.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/7607/21

Провадження № 2-а/336/95/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А. за участю секретаря судового засідання Овчаренко К.О., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції інспектора 3 батальйону 1 роти Логінової Вікторії Миколаївни, Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суд м. Запоріжжя з вищезазначеним адміністративним позовом про скасування постанови ЕАО №4702027 від 29.08.2021 року (далі за тестом – постанова) про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно постанови, 29.08.2021 року о 15 год. 40 хв. ОСОБА_1 по вулиці Перемоги, 78 керуючи ТЗ, рухався зі швидкістю 79 км/год у населеному пункті, де дозволено рухатись не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 29 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20, чим порушив п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Вказана вище постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. При винесенні відносно позивача постанови, відповідачем неповно з`ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи, які відповідач вважав встановленими; неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права та наявна невідповідність висновків постанови.

Відповідачем при складанні постанови не виконані вимоги ст. 283 КУпАП, оскільки місце вчинення правопорушення у постанові зазначено адресу вул. Перемоги, 78, натомість на фотознімку, наявному в матеріалах справи, де зображений автомобіль, схожий на ТЗ позивача, зазначена інша адреса «Набережна Магістраль». За цих обставин не зрозуміло, де саме було зафіксовано швидкість та якого саме автомобілю. Крім того, не зазначено моделі та номеру технічного засобу яким здійснено фіксацію правопорушення, не зазначено технічний засіб, який використовувався інспектором при відеофіксації розгляду адміністративної справи. При складанні постанови відповідачем не було встановлено наявності в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

На думку позивача, відповідач провів формальний розгляд і взагалі не з`ясував обставини справи, чим порушив вимоги ст. ст. 17-18, 245 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки прилад, яким вимірювали швидкість міг бути не повіреним, до того ж постанова містить різну інформацію про номер приладу «TruCam», а на знімку, що доданий до матеріалів справи, не зафіксовано особу, яка керувала транспортним засобом.

Посилаючись на все викладене вище, просив позов задовольнити, скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та відшкодувати судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року відкрито провадження по справі, вирішено справу розглядати у спрощеному порядку з викликом сторін.

Відповідач у становлений строк відзив не подав, про розгляд справи був обізнаний про що свідчять поштові повідомлення про отримання кореспонденції суду.

Суд, вивчивши обставини справи, оцінивши доводи позивача, викладені в адміністративному позові, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух", контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року N 1395 (далі - Інструкція N 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п. 1 р. І Інструкції N 1395).

Згідно пункту 4 розділу І Інструкції N 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції N 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ст. 122 КУпАП розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищенаведене, суд вважає правомірними дії відповідача щодо складення постанови серії ЕАО № 4702027 від 29.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Із дослідженої в судовому засіданні постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 29.08.2021 року о 15 год. 40 хв. м. Запоріжжя по вулиці Перемоги, 78 ОСОБА_1 , керуючи ТЗ, рухався зі швидкістю 79 км/год у населеному пункті, де дозволено рухатись не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 29 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20, чим порушив п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Штраф за вказане правопорушення склав 340,00грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідачем при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП серії ЕАО № 4702027 від 29.08.2021 року відносно ОСОБА_1 не було роз`яснено останньому його права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищив встановлену швидкість руху більше ніж на 20 км на годину.

Позивач вказує, що правил дорожнього руху не порушував і правопорушення не вчиняв.

Ч.1-3 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.

Оскаржувана постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ - за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в ній.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваної постанови, адже не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, як і не зазначено таких в самій постанові.

Тобто фактичні обставини справи, викладені у оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження.

Тому суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену Конституцією України та КУпАП, виходить з того, що показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність події і складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності.

Відповідно, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, - закриттю з підстав, встановлених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд, виходить з наступного.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви на суму 454 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73, на Департамент патрульної поліції, який є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, покладено обов?язок здійснювати контроль за раціональним використанням бюджетних коштів у межах доведених асигнувань.

Таким чином, з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Щодо відшкодування витрат на правову дорогу суд виходить з наступного.

Позивачем до позовної заяви долучено ордер про надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги укладений між позивачем та АБ «Данила Тивоненка» від 01.09.2021 року, перелік та вартість послуг за договором на суму 15500 грн. та акт № 1 до договору від 01.09.2021 року про надання правової допомоги на суму 5500 грн.

Витрати на правовому допомогу у розмірі 5500 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг (підготовка позовної заяви та подання її до суду, надання косультації, складення адвокатського запиту), відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Отже витрати на правову допомогу підлягають стягнення з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 72-79, 132, 139, 143, 159, 205, 229, 241, 246, 257, 262, 269-272, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції інспектора 3 батальйону 1 роти Логінової Вікторії Миколаївни, Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову сержанта поліції інспектора 3 батальйону 1 роти Логінової Вікторії Миколаївни серії ЕАО №4702027 від 29.08.2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - з Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 454 грн. та витрати та професійну правничу допомогу в сумі 5500,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Суддя Савеленко О.А.

06.12.21