Рішення № 101963080, 02.12.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2391/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пасько І.Б.

представника позивача - адвоката Боднар О.В.

відповідача ОСОБА_1

представника третьої особи Лишак О.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Теребовлянського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення з нею місця проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Представник третьої особи у підготовчому судовому засіданні надала висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 18.02.2017 між сторонами було зареєстровано шлюб, який було розірвано Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10.06.2020 року.

Від спільного подружнього життяу сторін народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області

Дитина проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №432 від 21.10.2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.11.2021 року №276 затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживаня дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір"ю ОСОБА_2 ; а також у висновку вкказано, що батько ОСОБА_1 не заперечує проти визначення місця проживання дитини із матір"ю, а також наголосив, що бере участь у вихованні дитини та спілкується із ОСОБА_4 згідно графіку, однак звертає увагу, що хоче бути повідомленим у випадку якщо буде змінюватися місце реєстрації чи місце проживання дитини.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Устатті 141 СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків

За частинами першою, другоюстатті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

В силу вимог ч. 4 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З огляду на викладене та оцінюючи матеріали справи, приймаючи до уваги вік дитини, суд приходить до висновку, що проживання дитини ОСОБА_3 саме з матір`ю, відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та забезпечить його права на належне утримання, виховання, лікування, розвиток, оздоровлення та безпеку.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при пред`явлені зазначеного позову було сплачено судовий збір у розмірі 908 гривень.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що позивачу ОСОБА_2 слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним згідно квитанції № 16567 від 28 жовтня 2021 року у розмірі 454 (чотириста п"ятдесят чотири) гривні.

В силу ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 454 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 280-282, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 141, 160,161 Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати ГУК у Тернопільській області тг. м. Теребовля код ЄРПОУ 37977599 повернути ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) 50 відсотків судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., сплачений нею згідно квитанції № 16567 від 28 жовтня 2021 року.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.12.2021 року

Головуючий суддя І.Б. Марціцка