Рішення № 101962868, 13.12.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

13 грудня 2021 рокуСправа №451/1739/21 Провадження № 2/451/847/21

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Патинок О.П.

секретаря судового засідання - Ференс І.І.

Справа № 451/1739/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Львівської області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на землю у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

24.11.2021 року ОСОБА_2 - представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Радехівського районного суду Львівської області із позовною заявою до Лопатинської селищної ради Львівської області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на землю у порядку спадкування.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба Позивача ОСОБА_3 , яка до дня смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею ніхто не проживав і не був зареєстрований. Від імені померлої виконкомом Барилівської сільської ради посвідчувався заповіт за № 4 від 23.01.2006 року. Із заповіту ОСОБА_3 від 23.01.2006 року вбачається, що Спадкодавець на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те. що буде належати мені на день моєї смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю - ОСОБА_1 1959 року народження». Після смерті Спадкодавця - ОСОБА_3 , окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.4801 га, розташованого на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, крім цього, після смерті Спадкодавця - ОСОБА_3 , залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0.8096 га на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Згідно Витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15.09.2021 року №66436316 за запитом: « ОСОБА_3 дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня. Маючи намір оформити спадщину після смерті бабусі Позивач звертався до Державного нотаріуса Медведюк З.С., однак нотаріусом було відмовлено у оформленні спадщини у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Насправді Спадкодавець через свій хворобливий стан та похилий вік (85 років) потребувала стороннього догляду, а тому до дня смерті фактично проживала разом з Позивачем - ОСОБА_1 , а тому Позивач в силу дії норм ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Позивач не заявляв про відмову від спадщини. Неможливість установити факт постійного проживання Позивача із Спадкодавцем на момент викриття спадщини, а також відсутність оригіналів державних актів про право власності на землю через їх втрату унеможливлює реалізацію майнових прав Позивача, як спадкоємця за заповітом, а тому Позивач вимушений звернутися з позовом до суду. Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі ОСОБА_3 за однією адресою в АДРЕСА_1 , на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,4801 га в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №1997 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1410 від 27.04.1999 року, а саме: земельну ділянку площею 2,0336 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,3930 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,0535 гектарів (кормових угідь). Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8096 га. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №1160 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10 від 06.02.1998 року, а саме: земельну ділянку площею 0,4505 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,3591 гектарів (ріллі).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 р. вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

Ухвалою судді від 29.11.2021 р. цивільна справа прийнята до провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07.12.2021 р. підготовче засідання протокольно відкладено.

13.12.2021 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.12.2021 р. о 12:30 год.

Клопотання представника позивача про допитат свідка ОСОБА_4 - задоволено.

13.12.2021 р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, які зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду було подано заяву, де просять суд розглядати справу без участі представника. Позов визнають. (а.с.47).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що позивач ОСОБА_1 на час смерті баби ОСОБА_3 проживав з нею в АДРЕСА_1 та доглядав за нею, оскільки спадкодавець хворіла.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.09.2017 року ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба Позивача ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.05.1993 року, виданого повторно Барилівською сільською радою ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Барилів Радехівського району Львівської області, батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (а.с.34).

Відповідно до Довідки №324 від 30.11.2017 р. виданої Барилівською сільською радою Радехівського району Львівської області, ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею ніхто не був зареєстрований. Від імені померлої виконкомом Барилівської сільської ради посвідчувався заповіт за №4 від 23.01.2006 року» (а.с.16).

Із заповіту ОСОБА_3 від 23.01.2006 року, посвідченого секретарем Барилівської сільської ради Квасович Л.Н. та зареєстрованого в реєстрі за № 4 вбачається, що Спадкодавець на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати мені на день моєї смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю - ОСОБА_1 1959 року народження» (а.с.17).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 1997 та Витягу з книги реєстрації державних актів на право власності на землю від 16.09.2021 року №29-13-0.30-179/114-21, Розпорядження голови Радехівської РДА від 20.04.1999 року №185, Додатку до розпорядження голови Радехівської РДА від 20 квітня 1999 року №185, після смерті Спадкодавця - ОСОБА_3 , окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.4801 га на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.18-21).

Згідно копії Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 1160, витягу з книги реєстрації державних актів на право власності па землю від 13.10.2021 року №29-13-0.30-198/114-21 після смерті Спадкодавця - ОСОБА_3 , залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0.8096 га на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.25-26).

Відповідно до Витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15.09.2021 року №66436316, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.33).

Згідно відмови нотаріуса від 15.09.2021 №356/01-16 ОСОБА_1 відмовлено в оформленні прав в нотаріальному порядку та рекомендовано звернутися до суду за продовженням строку прийняття спадщини або визнанням факту прийняття спадщини чи права на спадщину (а.с.38).

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Таким чином, оцінюючи безпосередньо досліджені та надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов в частині встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки її онук ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті баби - ОСОБА_3 здійснював доглядав за нею, крім того зазначений як спадкоємець за заповітом, а відповідач позовні вимоги визнав, тому суд дійшов до висновку, що заява в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що спадщина померлої ОСОБА_3 складається, зокрема із спірних земельних ділянок площею 2,4801 га, 0,8096 га, її онук - позивач - ОСОБА_1 , спадщину прийняв, тому позовні вимоги в частині визнання права власності на земельні ділянки підлягають до задоволення.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити судові витрати на стороні позивача.

На підставі ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Львівської області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на землю у порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі ОСОБА_3 за однією адресою в АДРЕСА_1 , на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,4801 га в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №1997 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1410 від 27.04.1999 року, а саме: земельну ділянку площею 2,0336 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,3930 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,0535 гектарів (кормових угідь).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8096 га. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №1160 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10 від 06.02.1998 року, а саме: земельну ділянку площею 0,4505 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,3591 гектарів (ріллі).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Лопатинська селищна рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 04369819, адреса: вул. Центральна,12 смт. Лопатин 80261.

Повний текст рішення складено 17.12.2021 р.

ГоловуючийПатинок О. П.