Вирок № 101961574, 17.12.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13045/21

Провадження № 1-кп/263/1147/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Федоренко Т.І., при секретарі Ясир А.В., за участю прокурора Севальникова Д.В., представника потерпілого адвоката Гуртового М.Б., захисника Рєзніка В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, офіційно не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2006 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 08.12.2019 року приблизно о 21-00 годин, перебуваючи біля першого під`їзду б. 3 по вул. Георгіївській в Центральному районі м.Маріуполя, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків із ОСОБА_2 , діючи необережно, недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити, обхопив потерпілого руками за передпліччя, в результаті чого, обидва впали на асфальт. Після падіння ОСОБА_2 опинився спиною на асфальті дорожнього покриття, при цьому, права нога ОСОБА_2 опинилася на бордюрі, а ОСОБА_1 проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи, можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, хоча міг і повинен був це передбачити, в результаті прискорення, отриманого в момент падіння, масою свого тіла впав па праву ногу та тулуб потерпілого, в результаті чого з необережності спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: набряку м`яких тканин навколо правого гомілковостопного суглобу, закритого 2-х кісточкового перелому правої гомілки зі зміщенням, підвивиху стопи назовні, розриву дистального малогомілкового синдесмозу, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцять один день.

Кримінальна відповідальність за вчинений злочин передбачена ст.128 КК України, а саме за вчинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не оспорює фактичні обставини його вчинення, викладені у обвинувальному акті. Заначив, що на передодні собака потерпілого завдала йому та його неповінолітній дитині шкоди, оскільки напала на них та пошкодила одяг, тому наступного дня він прийшом до потерпілого за місцем його проживання, оскільки знає його, з останнім навчався разом та попорсив відшкодувати вартість пошкодженого одягу. Потерпілий наніс йому удар по обличчю, тому він охопив його руками за верхню частину тулобу та вони разом впали на асфальт, потепілий був знизу а він поверх його, та при цьому потерпілий став кричати, що йому боляче, після чого вони розняйлися та потерпілий пішов з цього місця. Проти завдання тілесних ушкоджень, зазначених у висновку експерта не заперечує, тілесні ушкодження у потерпілого утворилися з його необережності, умислу їх завдавати не мав. Цивільний позов не визнає, оскільки саме діями потерпілого йому було завдано матеріальну шкоду, звертався до дільничного інспектора із заявою, але будь-якої справи не було відкрито, до суду із позовом не звертався, оскільки думав вирішити це питання добровільно, бо був знайомий із потерпілим, тому пішов до нього. Просив суворо його не карати, врахувати щире каяття.

Представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Гуртовий М.Б. в судовому засіданні позовні вимоги потерпілого підтримав у повному обсязі та зазначив, що заподіяння фізичної шкоди потепілому підтверджується висновком судово-медичної експертизи, де маються відомості про стаціонарне лікування потерпілого, тому вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн. є обгрунтованими та доведеними, потерпілий зазнав фізичного болю, тривалий час не мав можливості пересуватися, був порушений його звичайний порядок життя, тому зазначена сума є справедливою. Також підтверджуються витрати на надання правової допомоги потерпілому, яка є розумною у сумі 1500 грн.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, покарання просив призначити на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто не оспорює, та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання, вирішення цивільного позову.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме: допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження стосовно особи обвинуваченого, цивільного позову.

Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 128 КК України, як вчинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ст.12 КК України правопорушення інкриміноване обвинуваченому відноситься до категорії нетяжкого злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, дав правдиві свідчення.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, офіційно не працює, характеризується посередньо за місцем проживання, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатора не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину.

Таким чином, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, потерпілого, захисту, обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ст.128 КК України у вигляді громадських робіт.

Згідно з частиною другою статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог потерпілого та відповідно до вимог ст. 128 КПК України позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні доведено завдання потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості з вини обвинуваченого, що на думку суду підтверджує доводи потерпілого про завдання йому фізичного болю діями обвинуваченого, порушення звичайного порядку життя потерпілого.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідність до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності її вини.

Суд виходячи з принципів розумності та справедливості, співмірності, а також, враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути способом збагачення або проявом помсти з боку потерпілої особи, вважає розумним та справедливим розміром моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому у зазначеному ним розмірі та є співмірним із характером та обсягом фізичних, душевних страждань, які зазнав потерпілий внаслідок порушення його прав, характером немайнових втрат, тяжкості безпосередньо пов`язаних із кримінальним правопорушенням наслідків спричинення шкоди здоров`ю потерпілого.

Крім того ч.1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Водночас згідно ч.1 ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду.

Суд приходить до висновку про доведеність потерпілим понесених витрат на залучення адвоката, який приймав участь в судовму розгляді у данному кримінальному провадженні, відповідно до наданих суду договору про надання правової допомоги адвокатом та квитанції витрати становлять 1500 грн., що на думку суду є співмірною сумою та відповідає фактичним обставинам, вараховуючи присутність адвоката - представника потерпілого під час розгляду судом кримінального провадження, складеного позову. При цьому суд відхиляє заперечення сторони захисту, що портерпілим не надано суду на підтвердження зазначених вимог будь-якого розрахунку, оскільки керуючись принципами справедливості та верховенством права й виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченого, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, дійшов висновку, що вказана сума є розумним та справедливим розміром понесених потерпілим витрат на правову допомогу, тому позовні вимоги у цій частині підлягають також задоволенню.

Речові докази у криміналному провадженні не залучалися.

Керуючись ст. ст.124, 128, 373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком ста п`ятдесяти годин.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 10000 (десять тисяч) грн. та 1500 (одна тисяча п`ятсот)грн. витрат на надання правової допомоги.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.І. Федоренко