Рішення № 101961381, 15.12.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10573/21

Провадження № 2/219/3529/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В :

04 жовтня 2021 року позивач Акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» в особі голови правління - генерального директора Симоненка Р.Г. звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 про визнання біржового контракту дійсним. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20 вересня 2000 року між позивачем та відповідачем було укладено біржовий контракт № 386-Н житлового будинку АДРЕСА_1 . Всі істотні умови договору були виконані в повному обсязі, сплачено 6 750 грн за придбання майна, ніяких претензій з боку продавця з того часу не надходило. Своє право власності АТ «ЧВК» зареєструвало в КП «Бахмутське БТІ» та оформило технічний паспорт на житловий будинок. Проте, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися своїм майном, оскільки під час укладання біржового контракту позивач не знав про те, що договір купівлі-продажу нерухомості необхідно укладати саме в нотаріальній формі, більше того діюче законодавство не вимагало на той час обов`язкового нотаріального посвідчення таких договорів. На даний час позивач вимушений звернутися до суду з приводу визнання дійсним біржового контракту, оскільки розпорядитися вказаним житловим будинком не має можливості через те, що договір купівлі-продажу нерухомості підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв`язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 24 листопада 2021 року та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

24 листопада 2021 року судове засідання відкладено на 15 грудня 2021 року через перебування головуючого судді на лікарняному.

До судового засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялась належним чином: у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 24 листопада 2021 року на адресу суду представником позивача подано заяву про проведення судового засідання без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, надавши 15 листопада 2021 року до суду заяву, у якій зазначила, що повністю визнає позовні вимоги, просила розглядати справу за її відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, відповідно до біржового контракту № 386-Н (договору купівлі-продажу) від 20 вересня 2000 року, зареєстрованого в Артемівській філії Донецької товарної біржі, ОСОБА_1 продала ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» належний їй будинок АДРЕСА_1 (а.с. 6).

На підставі зазначеного договору КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» за позивачем зареєструвало право власності на зазначену квартиру за реєстрованим № 1044 від 21 вересня 2000 року, що вбачається з відповідного реєстраційного запису, наявного на звороті біржового контракту (а.с. 6 зворот).

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 290767023 вбачається, що відомості щодо прав власності, інших речових прав, іпотек та обтяжень щодо будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачалась необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання біржового контракту № 617-Н (договору купівлі-продажу) від 12 жовтня 1999 року в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що умови біржового контракту № 386-Н (договору купівлі-продажу) від 20 вересня 2000 року виконано, однак правочин не посвідчено нотаріально. Така обставина перешкоджає позивачу у розпорядженні її майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений і відповідає чинному законодавству.

Суд, враховуючи вищевикладене, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів, за встановленням того, що при укладанні біржового контракту № 386-Н (договору купівлі-продажу) від 20 вересня 2000 року виконано було досягнуто всіх умов угоди та виконано прийняті зобов`язання, при цьому до теперішнього часу заперечень стосовно наслідків укладення правочину не виникло, приходить до висновку про наявні підставі для застосування вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним та задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати дійсним біржовий контракт № 386-Н (договір купівлі-продажу) від 20 вересня 2000 року, зареєстрований в Артемівській філії Донецької товарної біржі, згідно якого ОСОБА_1 продала Відкритому акціонерному товариству «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (нині - Акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат») жилий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат», місцезнаходження: 84551, Донецька область, Бахмутський район, м. Часів Яр, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191773;

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.С. Конопленко 15.12.2021