Ухвала суду № 101961004, 14.12.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5930/21

Провадження № 1-кс/496/2092/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі

слідчого судді - Дранікова С.М.,

при секретарі - Старостіної А.Ю.

за участю прокурора – Чечеткіна І.В.

адвоката – Токарчук В.В.

адвоката – Пояркова В.О.

перекладача – Одішарія С.К.

підозрюваного – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Ісаєва Д.Д. про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Грузія, грузина за національністю, маючого середню освіту, одруженого, непрацездатного, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Ісаєв Д.Д. з погодженням прокурора Чечеткіна І.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, а також визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень відносно ОСОБА_2 . Свої вимоги мотивує, тим що, 07.12.2021 року приблизно о 10 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Mitsubisi Galant» р.н. НОМЕР_1 прибули до будинку АДРЕСА_2 , який належить потерпілій ОСОБА_7 , де розділивши між собою злочинні ролі, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи за вищевказаною адресою, реалізуючи свій злочинний намір, один із вказаних осіб, через паркан проник на територію вищевказаного домоволодіння, а інші залишилися на вулиці, де спостерігали за діями оточуючих, після чого останній шляхом відтискання металопластикового вікна намагався проникнути до будинку, але з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як із середини будинку його помітив господар ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зрозумівши, що їх викрито у вчиненні кримінального правопорушення, на вищевказаном автомобілі зникнули з місця скоєння злочину, тим самим не змогли довести до кінця свій злочинний намір направлений на таємне заволодіння чужим майном. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно 07.12.2021 приблизно о 12 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Mitsubisi Galant» р.н. НОМЕР_1 прибули до будинку АДРЕСА_3 , який належить потерпілій ОСОБА_10 , де розділивши між собою злочинні ролі, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, реалізуючи свій злочинний намір, один із них, через паркан проник на територію вищевказаного домоволодіння, а інші залишилися на АДРЕСА_3 де спостерігали за діями оточуючих, після чого останній шляхом відтискання металопластикового вікна проник до будинку, де заволодів майном ОСОБА_10 , а саме двома золотими каблучками Після цього, з місця скоєння кримінального правопорушення на вказаному автомобілі зникли, маючи можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Чим завдали потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 18000 гривень. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно 07.12.2021 приблизно о 12 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна на автомобілі марки «Mitsubisi Galant» р.н. НОМЕР_1 прибули до будинку АДРЕСА_4 , який належить потерпілій ОСОБА_11 , де розділивши між собою злочинні ролі, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, реалізуючи свій злочинний намір, двоє із вказаних осіб, через паркан проникли на територію вищевказаного домоволодіння, а інші залишилися на АДРЕСА_4 , де спостерігали за діями оточуючих, після чого останні шляхом відтискання металопластикового вікна, проникли до будинку та почали виконувати дії спрямовані на заволодіння чужим майном, а саме: ходити по кімнатах будинку7 та шукати цінні речі, але з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як з сусіднього домоволодіння, їх помітив ОСОБА_12 . Після чого ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зрозумівши, що їх викрито у вчиненні кримінального правопорушення, на вищевказаному автомобілі зникнули з місця скоєння злочину, тим самим не змогли довести до кінця свій злочинний намір направлений на таємне заволодіння чужим майном. 07.12.2021 року в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. З ст. 185 КК України. 08.12.2021 відносно ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України, яке кваліфікується як закінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаному з проникненням в житло. 10.12.2021 ОСОБА_1 складено та повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як закінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаному з проникненням в житло, що відповідно до положень ст.200 КПК України є обставиною, яка виникла після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу. Крім того, для цілей розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу орган досудового розслідування орган досудового розслідування враховує, а відтак додатково інформує слідчого суддю, що рішенням від 06.02.2021 року у справі «Герасін проти України» («Gerasin v. Ukraine») (заява № 49614/18) Європейський суд з прав людини встановив порушення прав підозрюваного ОСОБА_1 , якому обирався запобіжний захід у рамках іншого кримінального провадження. Так, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 (відповідно до рішення ЄСПЛ) має параліч нижніх кінцівок і парапарез верхніх кінцівок, а відтак не може пересуватися і обслуговувати себе без постійної допомоги іншої людини. Відтак, через відсутність підготовленого персоналу для надання допомоги підозрюваному ОСОБА_1 в його щоденних потребах, відсутність обладнання (інвалідного візка), відмову в госпіталізації заявника після консультації з лікарями Європейський суд з прав людини присудив виплатити підозрюваному ОСОБА_1 суму компенсації у розмірі 7500 євро, а також 250 витрат на правничу допомогу - у рамках іншого кримінального провадження. Відповідно, для цілей розгляду цього клопотання, що подається слідчому судді, орган судового розслідування повною мірою враховує усі зауваження, висловлені Європейським судом з прав людини, щодо стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 , а відтак забезпечує доступність медичної допомоги для підозрюваного ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Також посилаючись на обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України, а також на існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор звернувся до суду з клопотанням про заміну запобіжного заходу.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вказане клопотання просив його задовольнити с підстав, викладених у ньому.

Адвокат Токарчук В.В. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що у органу досудового розслідування відсутні докази для обґрунтованої підозри її підзахисного.

Адвокат Поярков В.О. у судовому засіданні заперечував щодо зміни запобіжного заходу, посилаючись на те, що ризики, які були встановленні слідим суддею під час обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не змінилися. Обставини, що слугували для прокурора з зверненням із клопотанням про зміну запобіжного заходу, були відомі прокурору на момент обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Крім того, ОСОБА_1 не може утримуватися в СІЗО, через важку хворобу та потрібність постійного догляду, оскільки в штат міської медичної частини не відноситься до категорії суб`єктів уповноважених органів системи надання соціальних послуг фактично для забезпечення цілодобового догляду за пацієнтом.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку адвокатів.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані з клопотанням матеріали слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162250001001 від 07.12.2021 за ознаками кримінального правопорушень, передбачених ч. ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

07.12.2021 року в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. З ст. 185 КК України. 08.12.2021 відносно ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.12.2021 року щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалою були враховані ризики, які зазначались в клопотанні слідчого про продовження раніше обраного запобіжного заходу, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Обставиною, на яку посилається прокурор, яка слугувала підставою для зміни запобіжного заходу є те, шо 10.12.2021 року вже після обрання підозрюваному запобіжних захід у вигляді домашнього арешту, відносно ОСОБА_1 складено та повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як закінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаному з проникненням в житло, що відповідно до положень ст.200 КПК України є обставиною, яка виникла після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу.

Крім того, рішенням від 06.02.2021 року у справі «Герасін проти України» («Gerasin v. Ukraine») (заява № 49614/18) Європейський суд з прав людини встановив порушення прав підозрюваного ОСОБА_1 , якому обирався запобіжний захід у рамках іншого кримінального провадження. Так, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 (відповідно до рішення ЄСПЛ) має параліч нижніх кінцівок і парапарез верхніх кінцівок, а відтак не може пересуватися і обслуговувати себе без постійної допомоги іншої людини. А тому, через відсутність підготовленого персоналу для надання допомоги підозрюваному ОСОБА_1 в його щоденних потребах, відсутність обладнання (інвалідного візка), відмову в госпіталізації заявника після консультації з лікарями Європейський суд з прав людини присудив виплатити підозрюваному ОСОБА_1 суму компенсації у розмірі 7500 євро, а також 250 витрат на правничу допомогу - у рамках іншого кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Рішенням від 06.02.2021 року у справі «Герасін проти України» («Gerasin v. Ukraine») (заява № 49614/18) Європейський суд з прав людини встановив порушення прав підозрюваного ОСОБА_1 , якому обирався запобіжний захід у рамках іншого кримінального провадження, а саме порушення ст. 3 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», яка наголошує що, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до висновку №249 від 15.01.2019 року комісіної судово-медичної експертизи КУ «Одеське обласне бюро судової медичної експертизи» ОСОБА_1 , є інвалідом 1 групи довічно, з діагнозом: наслідки важкої ЗПСМТ перелому -вивиху С4-С5, забій спинного мозку важкої стадії. Нижня параплегія FcB та верхній парапарез більш виражений у кистях Fc д-с з порушенням функції тазових органів по типу затримки. Стан після оперативного лікування на рівні С4-С5. Наслідки важкої травми ЗПСМТ у вигляді нижньої параплегії та верхнього парапарезу з порушенням функцій тазового органу по типу затримки. Неврастенічний синдром. Гіпертонічна хвороба 1 ст., II ст. ризик 11, СНО. Нейрогенний сечовий міхур за спастичним типом. Нижня параплегія - повний параліч обох нижніх кінцівок. Верхній парапарез – неврологічний синдром, обумовлюється не проходженням нервових сигналів до кінцівок (кисті рук), характеризується знерухомленням.

Згідно довідки №2143/ми-21 від14.12.2021 року наданої філією ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській області, вбачається, що під час попереднього перебування ОСОБА_2 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», вивчено стан здоров`я пацієнта в повному обсязі. У зв`язку з важкістю стану здоров`я ОСОБА_13 та потребою у забезпеченні його цілодобовим медичним доглядом, надання його паліативної допомоги та соціального супроводу, ОСОБА_1 у зв`язку із важкістю стану здоров`я – не може утримуватися в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Відповідне національне законодавство, а також міжнародні та національні матеріали, що відносяться до медичного обслуговування під час тримання під вартою, наведені в рішенні по справі Sergey Antonov v. Ukraine (№ 40512/13, §§ 40-53 і 55-56, 22 жовтня 2015). Європейській суд з прав людини в своїх рішеннях приділяє значну увагу порушенням статті 3 Конвенції, що встановлено в рішеннях Каприковський проти Польщі (скарга 23-52/05 3 лютого 2009 року) з якого вбачається: «суд вважає, що тривале знаходження заявника під вартою без надання йому необхідної медичної допомоги та надання ліків є нелюдським та таким, що принижає людську гідність погодженням, що складає порушення статті 3 Конвенції.»

Ненадання належної медичної допомоги заявнику під час ув`язнення було предметом розгляду та встановленням порушення Україною статті 3 Конвенції де Європейський суд встановив у справі Кіяшко проти України( заява 37240/07, рішення від 23.02. 2017 року). 95. Суд підкреслив : у ряді випадків, що відсутність належного медичного обслуговування в місцях позбавлення волі може бути зверненням, таким, що суперечить статті 3 Конвенції (див., ОСОБА_2 багатьох інших, Hummatov v. Azerbaijan, № 9852/03 і 13413/04, 29 листопада 2007 ; Ukhan v. Ukraine, № 30628/02, 18 грудня 2008; і Petukhov v. Ukraine, № 43374/02, 21 жовтня 2010).

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що зміною підозрюваному міри запобіжного заходу на тримання під вартою буде порушено баланс між суспільними інтересами та правами підозрюваного, адже тільки перебуваючи під домашнім арештом, підозрюваний буде мати можливість отримувати належні медичну допомогу, якої буде позбавлений в умовах слідчого ізолятора внаслідок наявності певних недоліків пенітенціарної системи що унеможливить нелюдське ставлення до підозрюваного, яке принижує його людську гідність, право на захист яких гарантовано ст.3 Конвенції.

Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 є підозрюваним у декількох кримінальних провадженнях, наявність та вагомість ризиків передбачених п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КК України, які були встановлені ухвалою від 08.12.2021 року, слідчий суддя вважає за необхідне для забезпечення дотримання підозрюваним умов застосованого запобіжного заходу, покласти на ОСОБА_1 обов`язок носити електронний засіб контролю, як це передбачено п.9 ч.5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, клопотання слідчого слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 32, 177-178, 181, 182, 183, 194, 196, 200, 205, 331, 369-372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Ісаєва Д.Д. про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді від 08.12.2021 року відносно ОСОБА_1 , - залишити без змін.

Для забезпечення дотримання підозрюваним умов застосованого запобіжного заходу, покласти на ОСОБА_1 обов`язок носити електронний засіб контролю.

Направити копію ухвали для виконання в частині застосування електронного засобу контролю, органу Національної поліції, а саме до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області (м.Одеса, вул. Канатна 101-В).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, або виготовлення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2021 року.

Слідчий суддя С.М. Драніков