Ухвала суду № 101959391, 16.12.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/9913/21

провадження № 1-кп/208/631/21

УХВАЛА

16 грудня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Забєліної О.Л.

при секретарі Трусової А.І.

за участю прокурора Монатко Д.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Чекуріна С.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Герасимчук І.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021041160000599 від 02.10.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від Кам`янської окружної прокуратури, отримано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року по справі призначено проведення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та наявність ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків даного кримінального провадження; вчинення іншого кримінального правопорушення, тому наявні підстави вважати, що й у подальшому не буде дотримуватись покладених на нього обов`язків та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого Чекурін С.А. зазначив, що докази винуватості по справі відсутні, обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, дружину, а тому просив застосувати більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав захисника, вказав що вийшов під заставу по іншому кримінальному провадженню, та відразу ж був затриманий по цьому кримінальному провадженню, який не вчиняв.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 08.11.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 05.01.2022, обвинувальний акт надійшов до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська 29.11.2021, тобто до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити застосування на стадії досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції (п.74).

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд вважає, оскільки ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин під час іспитового строку, що вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не дотримується норм суспільної моралі, а тому з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним суд вважає наявним ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

Також судом прийнято до уваги ту обставину, що по справі не допитано жодного свідка, потерпілого, а отже існує ризик того що обвинувачений, перебуваючи на свободі зможе вчинити спроби незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення.

Крім того, суд бере до уваги що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, а також раніше вчиняв злочини проти власності, передбачені ч.3 ст.190 КК України, тобто останній не дотримується норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже може вчинити новий злочин.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється у розмірі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Суд вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, встановленими під час судового засідання ризиками, розмір застави повинен складати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Вислухавши думку учасників судового засідання, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 315, 316 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.02.2022 року.

Відповідно до норм ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави – вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює грошовій сумі розміром 181 600 грн (сто вісімдесят одна тисяча шістсот гривень).

У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов`язання:

- з`являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає – Дніпропетровська обл., м. Кам`янське без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя О.Л. Забєліна