Вирок № 101957913, 15.12.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/764/20

Номер провадження: 1-кп/156/25/21

ВИРОК

Іменем України

15 грудня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі : головуючого судді Федечко М.О.

за участю: секретаря судових засідань Салатюк Г.В.

прокурора Лісневського К.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Свистун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іваничі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015030080000159 від 10.06.2015 року та за № 12020030080000202 від 22.08.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2011 року близько 02 год. 30 хв. дільничним інспектором міліції Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_2 , який виконуючи свій професійний обов`язок у відповідності до ст. 2 Закону України "Про міліцію" було виявлено ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , які перебуваючи в нетверезому стані по вул. Грушевського в смт. Іваничі порушували громадський порядок. Висловивши вимогу про припинення протиправних діянь, ОСОБА_3 наніс удар ліктем руки в голову ОСОБА_2 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження. Через деякий час, будучи доставленими працівниками Іваничівського РВ УМВС України у райвідділ міліції для складання адміністративних протоколів та з цією метою в подальшому було запропоновано їм пройти медосвічення у Іваничівській ЦРЛ на стан алкогольного сп`яніння, де в приміщенні лікарні ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники міліції, почав виражатися нецензурною лайкою на адресу працівників міліції та медичного персоналу приймального відділення, на неодноразові вимоги старшого оперуповноваженого СКР Іваничівського РВ УМВС України ОСОБА_4 та міліціонера-водія Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 про припинення протиправних діянь ОСОБА_1 не реагував. З метою припинення протиправних дій, працівниками міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ст. 13 Закону України «Про міліцію» до ОСОБА_1 було застосовано заходи фізичного впливу, проте останній, почав чинити активну протидію, виривався та шарпав за формений одяг працівників міліції. Під час зазначеного конфлікту, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що ОСОБА_5 являється працівником правоохоронного органу, умисно, маючи на меті заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, взяв мобільний телефон ОСОБА_5 , який випав із кишені під час конфлікту, та кинув ним по ОСОБА_5 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді садна правої кисті по тильній поверхні, котрі відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 28 від 19 січня 2012 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Через декілька хвилин ОСОБА_1 , намагаючись вийти із приймального відділення Іваничівської ЦРЛ, при цьому, здійснюючи протидію працівникам міліції, умисно наніс удар рукою в обличчя старшому оперуповноваженому СКР Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 , чим спричинив йому тілесні ушкодження, у вигляді, забиття спинки носа у вигляді припухлості, синця на лівому скаті носа, на нижній повіці та перелому спинки носа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 29 від 19 січня 2012 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, ОСОБА_1 , 22 серпня 2020 року близько 19 год. 30 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в дворі будинку по АДРЕСА_2 , де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи на меті умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, достовірно знаючи, що потерпілий ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу, а саме, поліцейським Іваничівського відділення поліції Горохівського відділу поліції ГУ НП у Волинській області, під час адміністративного затримання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, умисно наніс ОСОБА_6 удари кулаком та ногою в область грудної клітки та удар кулаком в область правої руки, чим спричинив поліцейському ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Згідно висновку експерта № 114 від 22 серпня 2020 року Володимир-Волинського міжрайвідділення Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження: синці передньої поверхні грудної клітки, правого плеча, садно правого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 22 серпня 2020 року приблизно о 19 год. 35 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, знаходячись в дворі будинку, що по АДРЕСА_2 , після умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники поліції, які при цьому були одягнуті в однострій поліцейського, продовжував поводити себе агресивно та розпочав чинити активну фізичну протидію здійсненню поліцейським Іваничівського відділення поліції Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покладених на них Законом України «Про національну поліцію» службових обов`язків, які полягали в адміністративному затриманні ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, зокрема, ОСОБА_1 намагався вирватися від вище вказаних поліцейських, штовхав працівників поліції, відбивався від поліцейських руками та ногами, у зв`язку з чим, поліцейськими було застосовано до ОСОБА_1 спеціальний засіб «кайданки», під час застосування яких останній продовжував пручатися.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями щодо опору працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 342 КК України - опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Також ОСОБА_1 діями щодо умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, вказав, що опір працівникам поліції по події, що мала місце 23 грудня 2011 року вчинив автоматично, зазначив, що потерпілому ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 не мав наміру завдавати тілесні ушкодження. Заперечуючи решту обвинувачення за ч.2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК України у своїх показаннях зазначив, що 23 грудня 2011 року до нього у ввечері подзвонив ОСОБА_3 та попросив забрати його із бару, де він випив пів пляшки пива. Коли вони ішли разом, в центрі Іванич на вул. Грушевського, голосно сміялися, розмовляли, до них підійшов ОСОБА_2 , який не був у форменому одязі та зловив ОСОБА_3 за руку. Зазначив, що він не бачив, щоб ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_2 , чим міг спричинити йому тілесні ушкодження. Після цього до них підійшло ще двоє чоловіків про яких ОСОБА_2 повідомив, що це співробітники міліції. Оскільки він не хотів залишати ОСОБА_3 одного із працівниками міліції, а тому пішов разом із ним супроводжуючи його. Всі разом вони пішли у міліцію, у кабінеті він пробув близько 10-15 хв. після чого йому повідомили про те, що вони ідуть для проведення освідування на стан алкогольного сп`яніння. Прийшовши у приймальне відділення Іваничівської ЦРЛ йому повідомили, що він має пройти огляд на стан сп`яніння на що він заперечив та вимагав, щоб першим пройшов огляд працівник міліції ОСОБА_4 , який не був одягнений у формений одяг та на його думку перебував в стані алкогольного сп`яніння. Після цього, працівники міліції почали його штовхати та змушувати пройти огляд на стан сп`яніння. Він, щоб не вдаритися у відкіс дверей відштовхнувся і в той час працівники міліції кинули його на землю. Тілесних ушкоджень працівникам міліції він не завдавав. В цей час у нього біля ніг лежав телефон, медсестра спитала чий телефон і щоб він його підняв, коли він підняв то кинув його ОСОБА_10 , який його зловив. Коли він підвівся, то попросився на вулицю, де біля дверей побачив ОСОБА_4 , який заважав йому вийти, а тому він взяв його за плечі та розвернув. Після цього, він пройшов медосвідчення, а згодом його завели у райвідділ міліції, де відбирали пояснення. Зазначив, що дійсно у приміщенні лікарні нецензурно виражався, шумів. Якщо він і чинив опір то вважає, що це відбулося автоматично. Підтвердив, що виплачував потерпілим кошти, як компенсацію однак пояснив це тим, щоб швидше закінчити розгляд вказаної справи.

Що стосується подій, які мали місце 22 серпня 2020 року обвинувачений ОСОБА_1 показав суду, що він будучи під домашнім арештом, робив фасад будинку у якому проживає до 13 год. після чого до нього прийшли його друзі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з якими він присів на подвір`ї, вони тривалий час не бачились, а тому спілкувались та пили пиво. Племінник сусідів спускався до них і вважає, що сусідці це не подобалося, у зв`язку з чим, вона викликала працівників поліції. До будинку підійшли двоє працівників поліції та попросили їх розійтися, повідомили, що був виклик, оскільки вони вживають спиртні напої. Через п`ять хвилин приїхала ще одна поліцейська машина. Коли приїхали працівники поліції він зайшов у хату та через вікно побачив, що його товариша ОСОБА_11 забирають працівники поліції та він вирішив вийти спитати причину, оскільки йому не сподобалося що його затримують і між ним та працівниками поліції виникла словесна перепалка, не заперечує, що виражався нецензурною лайкою, був конфлікт. Після чого працівник поліції взяв його за руку, підійшло ще два працівники поліції і сказали що його забирають і почали вести його. Коли він йшов у нього злетів шльопанець, який він хотів одягнути, він розвернувся та в той момент ОСОБА_6 заламував йому руку, він виривався, його повалили на землю та завдали удар, який він почав відбивати, та можливо і при цьому вдарив ОСОБА_6 однак не навмисно. Після цього йому одягнули кайданки та застосували газовий балончик. В судових дебатах та останньому слові обвинувачений просив не позбавляти його волі, оскільки щиро жаліє про вчинене, розкаюється, зробив відповідні висновки.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, доводиться показаннями потерпілих та свідків, допитаних в ході судового розгляду.

По епізоду від 23.12.2011 року потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що у грудні 2011 року він був на чергуванні у слідчій групі, був одягнений у формений одяг, за направленням чергового вони прибули на вулицю Грушевського, що в смт. Іваничі, оскільки працівнику міліції ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження. По приходу виявили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в стані алкогольного сп`яніння та порушували громадський порядок. Вони доставили їх у райвідділ міліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а згодом у Іваничівську ЦРЛ для проведення освідчення на стан алкогольного сп`яніння. У лікарні ОСОБА_1 поводив себе агресивно, матюкався, намагався вийти з приміщення, шарпав його та працівника поліції ОСОБА_5 за форменний одяг, у зв`язку з чим, вони вирішили застосувати до нього заходи впливу, а саме одягнути кайданки. Коли ОСОБА_5 хотів застосувати до ОСОБА_1 кайданки, останній вирвався та чинив опір працівнику міліції. У працівника міліції ОСОБА_5 в той час випав телефон, ОСОБА_1 підняв телефон, відійшов та кинув ним зі всієї сили у ОСОБА_5 . В той час він стояв на вході до приміщення медзакладу, а обвинувачений ОСОБА_1 підбіг до нього, штовхнув, у зв`язку з чим вони двоє опинилися на вулиці, він хотів його затримати, однак в цей час ОСОБА_1 вдарив його кулаком руки в обличчя, в той момент підбіг ОСОБА_14 і вони надягнули на нього кайданки. Претензій до обвинуваченого немає, шкода йому відшкодована повністю.

Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що в той день знаходився на чергуванні разом з ОСОБА_4 , перебував у форменному одязі, черговий повідомив, що працівнику міліції ОСОБА_2 завдано тілесні ушкодження. Прийшовши на вул. Грушевського, що в смт. Іваничі, ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_3 вдарив його по голові, з ним був також і ОСОБА_1 . Вони доставили ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у райвідділ міліції, а згодом і у Іваничівську ЦРЛ для проходження медосвідчення. У лікарні ОСОБА_15 вів себе агресивно, при цьому висловлюючись в сторону працівників поліції нецензурною лайкою, вони намагалися його заспокоїти, почалася шарпанина. В той час у нього випав його телефон, ОСОБА_1 підняв його та кинув у нього, попав у руку, чим спричинив йому тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 почав іти до виходу, де у дверях стояв ОСОБА_4 , підійшовши до нього бачив що той впав та зрозумів, що ОСОБА_1 завдав йому удару. Після чого, до ОСОБА_1 застосували силу, поклали на землю та наділи кайданки.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав суду, що 23.12.2011 року проходив повз центр в смт.Іванчі та побачив осіб, які вели себе дуже шумно, голосно, розпивали напої, він будучи у формі представився, та особисто зробив зауваження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинити свої дії. ОСОБА_3 на його зауваження почав виражатися нецензурною лайкою та наніс йому удар ліктем руки в обличчя. Після цього, він зателефонував у Іваничівський РВ УМВС України у Волинській області та повідомив про подію. За допомогою працівників міліції, ОСОБА_16 та ОСОБА_5 , які підійшли йому на допомогу, ОСОБА_3 було затримано та проведено у райвідділ міліції для складання адмінпротоколів. ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння повідомив, що вони разом вживали алкоголь тому він теж піде. В подальшому, зазначених осіб було доставлено у Іваничівську ЦРЛ для проходження медосвідчення на виявлення ознак алкогольного сп`яніння. В кабінеті лікаря вони поводили себе агресивно, виражалися нецензурною лайкою, вони їх вивели з кабінету у коридор, він знаходився біля ОСОБА_3 , а біля ОСОБА_1 був працівник поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . ОСОБА_1 попросили вийти на вулицю, оскільки він вів себе агресивно, його попередили, що можуть застосувати фізичну силу та спецзасоби - кайданки, однак він не реагував і на нього намагалися одягнути кайданки однак він чинив опір, шарпав за форменний одяг, намагався вирватися. В той момент у ОСОБА_5 випав телефон, який ОСОБА_1 взяв і кинув у нього, цілився в обличчя, однак попав у руку. Також після шарпанини з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , бачив як у ОСОБА_4 з носа йшла кров, у зв`язку з чим була викликана слідчо-оперативна група.

Свідок ОСОБА_17 показала суду, що вона працювала у приймальному відділенні медсестрою Іваничівської ЦРЛ, ОСОБА_1 та ще одного чоловіка привезли на експертизу, вони перебували у нетверезому стані. ОСОБА_1 зайшовши в кабінет, вів себе не спокійно, відмовився пройти огляд та вийшов. Вона перебувала в кабінеті та чула з коридору крики, нецензурну лайку, самого конфлікту з працівниками поліції вона не бачила.

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що 23 грудня 2011 року перебував на чергуванні, працював у реанімації. Він почув значний шум, крики, ненормативну лексику із приймального відділення Іваничівської ЦРЛ. Вийшовши на коридор він зробив зауваження, однак адекватної відповіді він не отримав. Він зрозумів, що привели на освідування людей, на його зауваження ніхто не реагував, відбувалася «потасовка», хтось когось відтягував. Чув як хтось перебував у кабінеті лікаря бо з відти було чутно підвищені голоси. Хто саме був у формі він пригадати не може через давність подій, однак пригадує, що можливо один чоловік перебував у формі. Він був на відстані 3 метри від події, всі шарпалися між собою.

Свідок ОСОБА_19 показала суду, що достеменно подій, які відбулися 23 грудня 2011 року не пам`ятає через отриману травму голови через яку втратила пам`ять.

Окрім зазначених вище показань потерпілих, свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доводиться й перевіреними в ході судового розгляду доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, зокрема по епізоду від 23.12.2011 року:

-Протоколами усних заяв (повідомлення) про злочин від 23 грудня 2011 року потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с.200-202 том №1);

-Протоколом № 173 медичного огляду для встановлення факту вживання психотропної речовини та стану сп`яніння від 23 грудня 2011 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлена гостра алкогольна інтоксикація. (а.с.203 том № 1);

-Копією відомостей про розстановку нарядів від 22 грудня 2011 року згідно яких, потерпілий ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23 грудня 2011 року перебували на чергуванні у Іваничівському РВ УМС України у Волинській області. (а.с.204-205 Том № 1). Крім цього з витягу з наказу від 05.09.2011 року №342 о/с вбачається, що лейтенанта міліції ОСОБА_2 призначено дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Іваничівського районного відділу; ОСОБА_5 станом на 23.12.2011 року відповідно до наказу від 14.03.2008 року № 29о/с виконував обов`язки міліціонера-водія сектору ресурсного забезпечення Іваничівського районного відділу; ОСОБА_4 станом на 23.12.2011 року у відповідності до наказу від 28.02.2011 року №83 о/с перебував на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Іваничівського районного відділу;

-Протоколом про адміністративне правопорушення від 28.12.2011 року серії ВН №000840 щодо ОСОБА_1 згідно якого 23.12.2011 року близько 03 год. в смт. Іваничі по вул.Грушевського ОСОБА_1 перебував у п`яному стані, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.178 КУпАП, де містяться пояснення останнього, що випив пива та постановою від 28.12.2011 року за це порушення притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді попередження;

-Висновком експерта № 29 від 19 січня 2012 року, згідно якого виявлені у ОСОБА_4 ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. (а.с.226 -227 том № 1).

-Висновком експерта № 28 від 19 січня 2012 року згідно якого виявлені у ОСОБА_5 ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (а.с.228-229 том № 1).

-Протоколом огляду речових доказів та ілюстрованими фототаблицями до нього від 11 січня 2012 року, предметом огляду є деталі телефону марки Sony Ericsson K 810i» виготовлений з матеріалу чорного кольору. (а.с.230-234 Том №1).

-Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 26 січня 2012 року із потерпілим ОСОБА_5 , місцем відтворення обстановки є коридор приймального відділення Іваничівської ЦРЛ та ілюстрованими фототаблицями до нього (а.с.238-242 Том № 1) при якому потерпілий вказує на місце, де виник конфлікт з ОСОБА_1 , при якому останній кинув телефоном по ОСОБА_5 та місце де ОСОБА_1 при виході почав відштовхувати ОСОБА_4 та завдав удару в обличчя;

-Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25 січня 2012 року з потерпілим ОСОБА_4 , предметом огляду є коридор приймального відділення Іваничівської ЦРЛ та ілюстрованими фототаблицями до нього (а.с.243 зворот - 248) де ОСОБА_4 вказує місце, де вперше виник конфлікт з ОСОБА_1 , місце де обвинувачений кинув мобільний телефон по ОСОБА_5 та показав на місце, де він знаходився коли обвинувачений попрямував на вихід із приймального відділення та почав його виштовхувати на вулицю, та наніс йому удар в обличчя.

Суд надає віри показанням потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , свідків та наданим суду письмовим доказам, оскільки вони об`єктивно відображають обставини справи та досліджені судом. З огляду на давність події - 2011 рік суд надає віри поясненням свідків, потерпілих, що не пригадують усіх її деталей.

Стороною захисту в судових засіданнях ставились під сумнів перебування поліцейських потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23 грудня 2011 року в однострої, оскільки з показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що лише одна особа перебувала у формі. Однак вказане спростовується показами потерпілих, свідка ОСОБА_2 та сам ОСОБА_1 в судовому засіданні надавав покази про те, що був обізнаний зі слів ОСОБА_2 , що це його колеги, працівники поліції. Про перебування на службі потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідчить відомості про розстановку нарядів від 22 грудня 2011 року згідно яких, потерпілий ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23 грудня 2011 року перебували на чергуванні у Іваничівському РВ УМС України у Волинській області.

Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про міліцію», який втратив чинність на підставі Закону N 580-VIII ( 580-19 ) від 02.07.2015, ВВР,

2015, N 40-41, ст.379, однак був чинним станом на 23 грудня 2011 року,основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана:

- забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

- припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про них.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міліцію» працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію» працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючі дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

- для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю;

- для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов`язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Таким чином, працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 23.12.2011 року, на час вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень виконували свої посадові обов`язки .

Усі допитані в судовому засіданні свідки, потерпілі підтвердили, що в приміщенні Іваничівського ЦРЛ обвинувачений поводив себе агресивно, виражався нецензурними словами щодо працівників поліції, на зауваження не реагував. Свідок ОСОБА_2 стверджував, як і самі потерпілі, що між обвинуваченим, працівниками поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була шарпанина. Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_2 підтвердили, що були свідком того, як обвинувачений піднявши телефон кинув його в сторону ОСОБА_5 з замашкою та силою, сам обвинувачений в судовому засіданні підтвердив той факт, що дійсно кинув мобільний телефон в сторону ОСОБА_5 , оскільки як пояснив між ними був конфлікт тому не мав наміру його просто передати. Зважаючи на наведене вище, на думку суду обвинувачений міг передбачити можливість нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_20 , оскільки розумів з якою силою його кидав, та що це може заподіяти останньому тілесні ушкодження. Згідно висновку експерта № 28 від 19 січня 2012 року виявлені у ОСОБА_5 ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вказівка потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , як особу, що завдала тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , незмінюваність і чіткість їх показань свідчить про те, що саме обвинувачений завдав удару в обличчя ОСОБА_4 . Крім цього, для відшкодування заподіяної шкоди обвинуваченим надавались останньому грошові кошти у зв`язку з чим будь -які претензії до обвинуваченого у нього відсутні.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта №29 від 10.01.2012 року (т.1, а.с.206) у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забиття спинки носа у вигляді припухлості, синець на лівому скаті носа , на нижній повіці, перелом спинки носа, ці ушкодження утворилися від ударної травмувальної дії тупого предмета, які небудь індивідуальні ознаки що вказують на характерні особливості слідоутворюючої поверхні травмувального предмета в ушкодженнях не відобразились. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень не виключений спосіб їх утворення вказаний ОСОБА_4 . Не виключена можливість утворення в термін вказаний в постанові, за ступенем тяжкості виявлені ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. При цьому, із вказаного висновку вбачається, що із постанови про призначення експертизи та зі слів обстежуваного установлено, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_4 рукою в обличчя. Про те, що удар був спричинений ОСОБА_1 свідчать названі вище досліджені докази - показання потерпілих, свідка ОСОБА_2 , сумніватися у правдивості яких підстав немає. Як показав сам обвинувачений, побачивши потерпілого ОСОБА_4 у дверях підійшов до нього, розвернув його бо хотів вийти.

Посилання сторони захисту на ту обставину, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 було складено 28 грудня 2011 року, а не в день вчинення правопорушення 23 грудня 2011 року на думку суду не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого. Крім цього, статтею 254 КУпАП в редакції станом на 18 грудня 2011 року передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258

цього Кодексу. Таким чином, вказаною статтею не було визначено строків складання протоколу про адміністративне правопорушення.

В той же час суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому діянь доведеною сукупністю зібраних у справі доказів, а тому клопотання сторони захисту з приводу визнання недопустимим протоколу огляду місця події від 03.01.2012 року з підстав зазначення у ньому відомостей про проведення огляду місця події - чергової частини Іваничівського РВ УМВС України є таким, що принципово не впливає на доведеність чи спростування вини обвинуваченого за критерієм «поза розумними сумнівами».

По епізоду від 22.08.2020 року потерпілий ОСОБА_6 показав, що 22 серпня 2020 року він був на чергуванні, за викликом разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибули до місця проживання обвинуваченого ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 . По прибуттю, на подвір`ї будинку побачили ОСОБА_1 , ОСОБА_12 і ще двох осіб, які розпивали алкоголь при цьому порушуючи спокій сусідів. Біля них знаходились також двоє працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_21 . На висловлені зауваження, почалася суперечка, крики, нецензурна лайка до працівників поліції зі сторони ОСОБА_1 . Вони повідомили, що будуть складати протокол і ОСОБА_1 сказав, що піде з ними. Коли його вели працівники поліції, зайшовши за ріг будинку, ОСОБА_1 почав висловлюватися нецензурною лайкою в його адресу та наніс йому два удари ногою в грудну клітку, від якого він впав, завдавав удар ще рукою однак промахнувся. Після чого, йому одягли на руки кайданки та ОСОБА_8 застосував сльозогінний газ. ОСОБА_1 був доставлений у поліцію, а згодом у Іваничівську ЦРЛ для проведення медосвідчення на стан алкогольного сп`яніння. У подані суду заяві вказав, що претензій до обвинуваченого немає.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 22 серпня 2020 року він був на чергуванні, в чергову частину подзвонила сусідка ОСОБА_1 та повідомила про розпивання спиртних напоїв її сусідом з друзями. Виїхавши на місце події встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 розпивали спиртні напої у дворі будинку про що вони зробили зауваження, надали час щоб вони розійшлися. На висловлене зауваження вказані особи не реагували. Вони підійшли до авто та викликали на підмогу інших працівників поліції, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .. По їх приїзду ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, а ОСОБА_12 його заспокоював. ОСОБА_1 запропонували пройти на освідування, коли його вели, проходячи повз кут будинку, він продовжував поводити себе агресивно, почав вириватися, зупинився та наніс удар ОСОБА_6 у зв`язку з чим до нього були застосовані кайданки та фізичну силу.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 22 серпня 2020 року він був у наряді разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . По телефонному дзвінку інших працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_21 прибули за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 . Виявили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 порушували спокій сусідів, вживали спиртні напої. ОСОБА_11 висловлювався нецензурною лайкою, своєї протиправної поведінки не припиняв, у зв`язку з чим його затримали. ОСОБА_1 вийшовши із будинку почав висловлюватись нецензурно в їхню сторону, його заспокоював ОСОБА_12 , однак він на зауваження не реагував. Тоді вирішили його затримати, однак обвинувачений почав чинити супротив, штовхався і декілька разів вдарив ОСОБА_6 у грудну клітку. Після чого одягли йому наручники, посадили у службовий автомобіль та повезли у лікарню, а згодом до слідчого.

Свідок ОСОБА_22 суду показала, що 22 серпня 2020 року викликала працівників поліції, оскільки на подвір`ї будинку хлопці, які зібралися із ОСОБА_1 з самого ранку розпивали спиртні напої та голосно кричали. Вона неодноразово робила їм зауваження, вони були дуже п`яні після чого вона викликала працівників поліції. Працівники поліції приїжджали двічі, оскільки після першого разу вони не відреагували. По другому приїзду поліції бачила, як вони розмовляли із ОСОБА_1 , останній викрикав, матюкався, бачила як його вели до машини працівники поліції, самої штовханини з працівниками поліції вона не бачила. Про те, що ОСОБА_1 вчиняв непокору працівникам поліції, або наносив тілесні ушкодження їй невідомо, оскільки перебувала в той момент в хаті.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що 22 серпня 2020 року він прийшов до ОСОБА_1 близько 13 год. щоб поспілкуватися. Вони знаходились на території будинку, де проживає ОСОБА_1 та при спілкуванні розпивали горілку. До них підійшла сусідка та висловила зауваження , щоб вони поводили себе тихіше. Через деякий час приїхали працівники поліції та повідомили, що надійшло повідомлення про порушення громадського порядку від сусідки ОСОБА_1 і висловили попередження щодо дотримання тиші та не вживання алкоголю. Вони горілку забрали та далі продовжували спілкуватися. Приїхавши другий раз працівники поліції повідомили, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, він п`яний та його затримують, йому заламали руки, бо він не хотів з ними іти, поклали на землю а потім почали вести до службового автомобіля. Він чув, як обвинувачений ОСОБА_1 сперечався з працівниками поліції. Про те, чи чинив опір працівникам поліції ОСОБА_1 він не бачив лише чув що возмущався та кричав.

Свідок ОСОБА_12 показав, що 22 серпня 2020 року прийшов у гості до ОСОБА_1 , вони спілкувалися та розпивали спиртні напої. Двічі до них приїжджали працівники поліції за викликом сусідки ОСОБА_1 за порушення громадського порядку. Він завів ОСОБА_1 до квартири, в той час зав`язався конфлікт між ОСОБА_11 та працівниками поліції. Із будинку вийшов обвинувачений з метою з`ясування причини конфлікту, працівники поліції взяли його під руки, однак він повідомив, що не піде із ними, тоді працівники поліції близько п`яти чоловік повалили його на землю та скрутили. При цьому, ОСОБА_1 тілесних ушкоджень працівнику поліції не завдавав. Він бачив, як ОСОБА_1 працівники поліції вели до службового автомобіля. Йому та сестрі ОСОБА_1 працівники поліції запирскали очі газовим балончиком, тому він більше нічого не бачив. Підтвердив, що під час усього конфлікту працівники поліції вели відеозапис.

При ухваленні вироку судом також взяті до уваги показання свідків захисту ОСОБА_23 та ОСОБА_24 про події 22.08.2020 року.

Свідок ОСОБА_23 суду показала, що 22 серпня 2020 року її брат разом із друзями відпочивали на подвір`ї їхнього будинку. Сусідка ОСОБА_22 повідомила їй, що викликала працівників поліції, однак на подвір`ї ніхто не кричав та не висловлювався нецензурною лайкою. Бачила, як працівники поліції по приїзду спочатку спілкувалися із ОСОБА_11 , а згодом надягнули на нього наручники. Її брат, ОСОБА_1 в той час був у квартирі, почувши крики він вибіг, щоб захиститись за друга. Бачила, як працівники поліції спровокували брата на конфлікт та біля будинку заламали йому руки, кинули на землю та забризкали очі сльозогінним газом, в тому числі і їй. При цьому, брат загубив взуття і працівники поліції не дозволили йому взутися. Тілесних ушкоджень працівникам поліції ОСОБА_1 не наносив.

Свідок ОСОБА_24 показала, що проживає по сусідству із ОСОБА_1 у них спільне подвір`я. В той день вона різала яблука та знаходилась від компанії хлопців близько 15 м. Ніяких криків вона не чула. Бачила, як приїхали два наряди працівників поліції та затримали обвинуваченого. Чула, як працівники поліції говорили, що « не того взяли та із нього вже достатньо». Вона підійшла на відстань до одного метра до працівника поліції, який знімав на відео вказаний інцидент, а обвинувачений в той час знаходився на відстані семи метрів. Працівники поліції почали вести ОСОБА_25 , однак той нагнувся, щоб взутися і в цей час працівники поліції повалили його на землю. Всі інші працівники поліції теж накинулись на обвинуваченого, почали копати ногами та один з них сів зверху та одягнув наручники. Вона не бачила, щоб ОСОБА_25 намагався когось вдарити. ОСОБА_12 працівники поліції теж повалили на землю. Про те, чи вживали хлопці спиртні напої їй невідомо.

Проте такі показання свідка ОСОБА_23 та ОСОБА_24 суперечать показанням потерпілого, свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_22 та відеозаписом з місця події. Про побиття потерпілого іншою особою ні обвинувачений, ні інші свідки не повідомляли.

Загалом, зважаючи на родинні відносини обвинуваченого із свідком ОСОБА_23 , яка, зі слів останньої, є його рідною сестрою, суд вважає такі показання ОСОБА_23 сприянням в ухиленні ОСОБА_1 , від кримінальної відповідальності. Крім цього, з наданого суду відеозапису з місця події не вбачається, що свідок ОСОБА_24 була безпосереднім очевидцем події.

Окрім зазначених вище показань потерпілого, свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень 22.08.2020 року доводиться й перевіреними в ході судового розгляду доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, зокрема

-Протоколом огляду предмета від 23 серпня 2020 року DVD-R диска (а.с.10 Том № 2).

-Висновком експерта № 114 від 24 серпня 2020 року згідно висновку якого, на основі даних судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 , та у зв`язку з питаннями постанови, зроблено наступні судово-медичні висновки: на тілі підекспертного виявлено тілесні ушкодження: синці передньої поверхні грудної клітки, правого плеча, садно правого передпліччя. Дані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок контактів з тупими твердими предметами з обмеженою контактною поверхнею, не виключено, в час та при обставинах, вказаних в описовій частині постанови та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»). (а.с.16).

-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 серпня 2020 року, згідно якого ОСОБА_1 22 серпня 2020 року о 22 год. 50 хв. затримано у зв`язку з нанесенням тілесних ушкоджень працівнику поліції. (а.с.17-19 Том № 2).

-Повідомленням № 36 від 22 серпня 2020 року Іваничівської ЦРЛ, згідно якого до приміщення лікарні доставлений ОСОБА_6 - отримав травму при затриманні ОСОБА_25 (а.с.20).

-Дорученням Іваничівського ВП ГУ НП у Волинській області від 22 серпня 2020 року згідно якого, задіяно для охорони публічного порядку в період з 18 год. до закінчення заходів 22 серпня 2020 року поліцейського СРПП № 3 старшого сержанта поліції ОСОБА_6 (а.с. 21 Том № 2).

-Відомостями про розстановку нарядів на 22 серпня 2020 року (а.с.22-24 Том № 2).

-Копією консультативного висновку спеціаліста № 59 від 22 серпня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлене алкогольне сп`яніння. (а.с.26 Том № 2).

-Протоколом про адміністративне затримання від 22.08.2020 року згідно якого ОСОБА_1 22.08.2020 року затримано о 19 год. 30 хв. у зв`язку з вчиненням правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП для складання адміністративного протоколу та протоколом про адміністративне правопорушення від 22.08.2020 року згідно якого 22.08.2020 року о 19 год. 30 хв. в смт. Іваничі по вул. Львівській у дворі будинку перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Проведеним в судовому засіданні оглядом відеозапису, встановлено обстановку, яка відбувалась на місці події 22.08.2020 року. Даним відеозаписом підтверджено, що 22.08.2020 року ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння в дворі будинку, що по АДРЕСА_2 разом з іншими особами, як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_11 , , ОСОБА_12 та ОСОБА_27 . ОСОБА_1 поводить себе в сторону працівників поліції агресивно, виражається нецензурною лайкою, провокує конфліктну ситуацію у зв`язку з затриманням ОСОБА_11 . Після того як обвинувачений був затриманий працівниками поліції та його супроводжували до службового авто продовжує нецензурно лаятися, зупиняється та застосовує фізичну силу до працівників поліції - ОСОБА_6 , розмахує руками та ногами, намагається вирватися, після чого до нього застосовано кайданки.

Оцінюючи вказаний доказ на предмет належності та допустимості в даному кримінальному провадженні судом встановлено, що відображені події, які містяться у відеозаписі, підтверджують показання потерпілих і свідків, а отже існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що вказує на належність поданого стороною обвинувачення доказу.

Суд звертає увагу, що Правове регулювання повноважень та діяльності поліцейських відображене у Законі України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон), а також інших законах та підзаконних нормативних актах.

У відповідності до ч.1 ст.23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; 11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, тощо.

Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності суд прийшов до висновку про відсутність сумнівів щодо вини ОСОБА_1 у вчинення кримінальних правопорушень 22.08.2020 року з огляду на наступне.

22 серпня 2020 року потерпілий ОСОБА_6 виконував свої службові обов`язки, перебуваючи на добовому чергуванні у поліцейському однострої, після 19 год. працівники поліції в тому числі ОСОБА_6 отримали повідомлення щодо можливого вчинення адміністративних правопорушень на АДРЕСА_2 .

Обов`язки та повноваження поліцейських з приводу отримання заяв та повідомлень про вчинення кримінальних, а також адміністративних правопорушень, разом із вище зазначеним Законом визначається Інструкцією з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх

справ України 27 квітня 2020 року № 357.

Зважаючи на положення законодавства, поліцейські після отримання повідомлення 22 серпня 2020 року про вчинення адміністративного правопорушення зобов`язані були з`явитись на місце події для перевірки вказаної інформації, з`ясування усіх обставин можливого вчинення адміністративного правопорушення, а в разі підтвердження такого встановити особу, яка вчинила правопорушення, організувати зібрання відповідних доказів, встановити потерпілих, організувати надання їм відповідної допомоги, встановити очевидців події, вчинити інші необхідні дії.

Вказані обставини є також беззаперечним підтвердженням того, що потерпілий ОСОБА_6 виконував свої службові обов`язки.

Показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , відеозаписом з місця події стверджується, що на неодноразові зауваження працівників поліції до обвинуваченого ОСОБА_1 , останній перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння самостійно вступив спочатку у словесний конфлікт із працівниками поліції, виражався до них нецензурною лайкою, на висловлені зауваження не реагував. При цьому судом враховується, що працівники поліції двічі приїжджали за викликом свідка ОСОБА_22 та висловлювали зауваження щодо недопущення порушення громадського порядку. Однак обвинувачений ОСОБА_1 висловлених зауважень до уваги не взяв, пояснюючи це тим, що «це його подвір`я».

Згідно ч.2 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію», законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Аналіз показань потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які є працівниками поліції беззаперечно свідчать про те, що обвинувачений вперто ігнорував вимоги поліцейських припинити перешкоджання здійсненню ними їх службових обов`язків, натомість продовжував образами, нецензурною лексикою нагнітати конфлікт.

У відповідності до ч. 1 ст.37 Закону України «Про Національну поліцію», поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

У відповідності до ч.1 ст.260 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відтак суд робить висновки про те, що поліцейські на той момент мали право прийняти рішення про проведення адміністративного затримання правопорушників в тому числі ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2020 року та того ж дня протокол про адміністративне затримання.

У відповідності до ч.1 ст.42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Згідно ч.2 ст.42 Закону України «Про Національну поліцію», фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Згідно ч.1 ст.44 Закону, поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Разом з тим, як показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , так і матеріалами відеозаписів підтверджуються неправомірні дії обвинуваченого в сторону поліцейських, а саме, намагання вирватися, штовхання, відбивання від працівників поліції руками і ногами.

Суд зазначає, що застосування поліцейським фізичної сили до правопорушників при адміністративному затриманні є абсолютно виправданим також з метою захисту, зокрема в разі вчинення з боку правопорушника будь-яких насильницьких дій по відношенню до поліцейського.

При цьому, застосування поліцейським фізичної сили до правопорушника має на меті припинення вчинення останнім правопорушення, однак ніяк не надає права порушнику застосовувати фізичну силу до поліцейського у відповідь.

У свою чергу застосування фізичної сили до поліцейського у відповідь на застосування ним фізичної сили як заходу поліцейського примусу, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 Кримінального кодексу України, тобто опір працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Опір - це активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов`язків. Кримінальна відповідальність за вказані дії настає в разі наявності застосування фізичної сили з боку винної особи. Ознаками опору є те, що він полягає в активних діях; дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили; дії винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень; дії винного вчинено під час виконання потерпілим своїх службових або громадських обов`язків.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідків працівників поліції, які були допитані в судовому засіданні, а також наявним відеозаписом події, зазначених у переліку доказів, якими підтверджується обвинувачення, висновком судово-медичної експертизи, якою встановлені тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_6 № 114 встановлено, що протягом подій, які відбувалися 22 серпня 2020 року, обвинувачений ОСОБА_1 застосовував власну фізичну силу, розмахував руками та ногами,відпихав працівників поліції, таким чином демонструючи своє небажання виконувати їх вимоги, завдав тілесних ушкоджень працівнику поліції.

Будь-яка із зазначених дій щодо поліцейських у зв`язку з виконання ним своїх службових обов`язків із застосуванням сили з боку обвинуваченого, а щонайменше: поштовх, утримання, намагання перебороти чи удар, можуть кваліфікуватися як закінчений злочин.

Також суд звертає увагу, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав. Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред`явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтями 342 та 345 КК.

Суд зазначає, що, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні статті 342 КК, суд повинен взяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред`явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв`язку із цими вимогами.

Слід брати до уваги, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за статтею 342 КК. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні статті 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я особи.

Застосування поліцейським фізичної сили до правопорушників при адміністративному затриманні є абсолютно виправданим також метою захисту, зокрема в разі вчинення з боку правопорушника будь-яких насильницьких дій по відношенню до поліцейського.

При цьому застосування поліцейським фізичної сили до правопорушника має на меті припинення вчинення останнім правопорушення, однак ніяк не надає права порушнику застосовувати фізичну силу до поліцейського у відповідь.

В ході розгляду кримінального провадження, з наданого суду відеозапису, що повністю відтворює картину подій 22.08.2020 року не встановлено, що працівники поліції перші невиправдано застосовували фізичну силу до обвинуваченого, а застосували фізичну силу та кайданки внаслідок того, що обвинувачений образливо висловлювався на їхню адресу, нецензурно лаявся, висловлював погрози, завдав тілесних ушкоджень працівнику поліцію ОСОБА_6 .

Постановою Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 688/1521/17 (провадження № 51-8618км18) встановлено, що опір, погроза насильством або насильство, застосовані до представника правоохоронного органу, що об`єднані єдиним умислом, вчинені безпосередньо після погрози вчинити такі дії стосовно одного й того ж потерпілого (потерпілих), є випадком переростання менш небезпечного кримінального правопорушення в більш небезпечне та утворюють одне кримінально-карне діяння і не потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, а тому дії винної особи слід кваліфікувати лише за ст. 345 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 342 (опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків), ч. 2 ст. 345 (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків).

З установлених в судовому засіданні фактичних обставин убачається, що такі протиправні дії, вчинені ОСОБА_1 , як опір працівникам поліції, а також умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілим розвивалися послідовно, не були охоплені єдиним умислом, спрямовані на різних потерпілих та здійснювалися з тривалим проміжком у часі. Тобто дії винного були вчинені з певним інтервалом та не мали кінцевої мети, спрямованої на заподіяння працівникові або працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень, а тому характеризуються як реальна сукупність злочинів.

Одночасно посилання сторони захисту щодо необхідності кваліфікувати дії ОСОБА_1 лише за ч. 2 ст. 345 КК України суд вважає безпідставними, оскільки у вказаному рішенні суд дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій засудженого лише за ст. 345 КК України та відсутність потреби додаткової кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 342 КК України з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, які суттєво відрізняються від встановлених фактичних обставин справи у цьому конкретному випадку.

За таких обставин кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України є вірною.

Відтак, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у формі опору працівникам правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень. Інші встановлені розбіжності у кримінальному провадженні на думку суду не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого та на доведеність його вини у вчиненому.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які згідно з ст.12 КК України відносяться до нетяжких злочинів.

Особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, неодружений, утриманців немає, також суд враховує, що потерпілі претензій до обвинуваченого не мають, оскільки обвинувачений відшкодував їм спричинену шкоду.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому суд вважає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому суд відносить вчинення злочинів в стані алкогольного сп`яніння.

Виявом справедливості при призначенні покарання є питання його відповідності вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому балансі із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене, враховуючи особу винного, а також те, що у 2012 році ОСОБА_1 ухилився від розгляду цього кримінального провадження, був оголошений в розшук, оскільки покинув територію України та лише у 2020 році був затриманий, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання за вчинений злочин у виді обмеження волі, позицію обвинуваченого, що просив не позбавляти його волі, суворо його не карати, щиро розкаявся у вчиненому, шкодує про скоєне, позицію захисника, що просив врахувати всі обставини справи та суворо не карати обвинуваченого, думку потерпілих, які претензій до обвинуваченого немають, шкода їм відшкодована, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статтей за якими обвинувачується у виді обмеження волі, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню ним нових злочинів. Остаточне покарання обвинуваченому слід визначити з урахуванням положень ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Судом також встановлено, що вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 27 червня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 вересня 2012 року, вирок Іваничівського районного суду від 27 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Як встановлено судом покарання ОСОБА_15 не відбуте.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно ч. 4 ст.80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.80 КК України, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Таким чином, строк давності виконання обвинувального вироку Іваничівського районного суду від 27.06.2012 року щодо ОСОБА_1 становить два роки та закінчується 07.09.2014 року. Судом встановлено що до 07.09.2014 року обвинуваченим не було вчинено нового злочину, а відповідно строки давності не перервалися. Крім цього в ході розгляду кримінального провадження оглянувши матеріали кримінального провадження №36-023-12 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.296 КК України судом не встановлено, що обвинувачений ухилився від відбування покарання по вище вказаному вироку, перебіг давності не зупинявся, оперативно-розшукова справа по виконанню вироку щодо обвинуваченого не заводилася, останній в розшук за засудження за ч.1 ст.296 КК України не оголошувався. Враховуючи, що строк виконання вироку суду від 27.06.2012 року закінчився, підстав для призначення покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України суд не вбачає.

Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 24 серпня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В період часу з 22 серпня 2020 року ( моменту фактичного затримання) до 01 лютого 2021 року включно обвинувачений ОСОБА_1 перебував під вартою .

Таким чином, обвинуваченому слід зарахувати у строк призначеного йому покарання за даним вироком строк його затримання та перебування під вартою з 22 серпня 2020 року по 01 лютого 2021 року включно у відповідності до вимог ст.72 КК України.

Згідно ухвали суду від 26.03.2021 року продовжено строк дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , до 24.05.2021 року, строк дії яких закінчився. Після закінчення цього строку, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до суду не звертався, а тому, як вважає суд, вказаний запобіжний захід припинив свою дію і вважається скасованим.

Заставу у розмірі 42040 грн., внесену - повернути заставодавцю.

Речові докази - вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся, арешт на майно не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_25 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.342 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за ч.2 ст.345 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

На підставі ч.1 cт.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк призначеного за даним вироком покарання строк його затримання та попереднього ув`язнення з 22 серпня 2020 року по 01 лютого 2021 року, включно, за правилами ч.5 ст.72 КК України з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні обмеження волі.

Повернути заставодавцю ОСОБА_28 внесену нею за обвинуваченого ОСОБА_1 заставу в розмірі 42040 грн. на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області, код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, згідно квитанції №0.0.1999440956.1 від 01 лютого 2021 року.

Речові докази:

-мобільний телефон повернути власнику ОСОБА_5 .;

-DVD-R диск з записами з нагрудної камери поліцейського залишити при матеріалах кримінального провадження.

-

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Іваничівський районний суд Волинської області, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту отримання копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.О. Федечко