Рішення № 101957647, 10.12.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

10.12.2021

Справа № 644/5869/21

н/п 2/644/2279/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Сітало А. К.,

за участю:

секретаря – Трач М.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Білоножко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш», про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду вказаний позов, та просив: стягнути з ДП «Завод «Електроважмаш», правонаступником якого є АТ «Завод «Електроважмаш» на його користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 56976 грн. 80 коп.; судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач у період з 17 березня 2010 року по 02 листопада 2020 року перебував у трудових відносинах з ДП «Завод «Електроважмаш». Наказом за №599 від 02 листопада 2020 року був звільнений з 02.11.2020 р. за власним бажанням, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Однак, в день звільнення - 02 листопада 2020 року, відповідачем не були виплачені належні позивачу суми та не проведено остаточного розрахунку. Борг підприємства, відповідно до листа Головного управління Держпраці в Харківській області за № С-4/УГЛ/02.02/12-09/1133 від 01.02.2021 року, на час звільнення та станом на 29.01.2021 року становив 38890 грн. 66 коп. З березня 2021 року на картковий рахунок позивача стали надходити кошти в рахунок погашення заборгованості. 23 березня 2021 року підприємство повністю розрахувалося з позивачем. Середній заробіток за весь час затримки в сумі 76929 грн. 60 коп. позивач розрахував наступним чином, 141 календарний день затримки розрахунку помножив на середньоденний заробіток в розмірі 545 грн. 60 коп. Суму у 56976 грн. 80 коп., яку просив стягнути, визначив шляхом вирахування із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку суми часткової компенсації у розмірі 19952 грн. 80 коп. ( 76929грн. 60 коп. – 19952 грн. 80 коп.) Вважає, що строк на звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП не пропустив.

Ухвалою суду від 06 липня 2021 року відкрито провадження по цивільній справі. Визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2021 року, замінено відповідача по справі ДП «Завод «Електроважмаш» його правонаступником АТ «Завод «Електроважмаш».

У встановлений судом строк відповідачем надано відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв`язку з пропуском тримісячного строку позовної давності. На обґрунтування своєї позиції, представником відповідача зазначено, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 23 березня 2021 року, а тримісячний строк з цієї дати закінчився 23 червня 2021 року. Відповідно до штемпелю канцелярії суду позовну заяву одержано судом 29 червня 2021 року. Крім того, зазначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (без врахування податків) складала 498 грн. 82 коп.

He проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. При цьому слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

02 листопада 2020 року ОСОБА_1 був звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України.

24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП "Завод "Електроважмаш" було підписано наказ №309 "Про встановлення неповного робочого тижня", яким з 01.10.2020 року на Державному підприємстві «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер.

Крім того, наказом від 21.10.2020 року № 427 на ДП "Завод "Електроважмаш" встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року: 1,2,3,7,8,9,10,14,15,16,17,21,22,23,24 та режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року: 18,19,20,21,25,26,27,28.

Також відповідно до наказу №261-01/09 від 26.01.2021 року у зв`язку з запобіганням поширення на території підприємства гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 на ДП «Завод"Електроважмаш" встановлено простій працівників у лютому 2021 року.

Наказом №261-01/61 від 22.02.2021 року продовжено простій працівників ДП "Завод "Електроважмаш» у березні 2021 року.

Відповідно до ч. 1 статті 253 ЦК України, початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання (моментом прострочення), що становить базу врахування (перший множник), є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.

Отже, з огляду на вказане вище, кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 03.11.2020 року (день наступний після звільнення) по 22.03.2021 року (день перед фактичним розрахунком), повинна розраховуватися виходячи з графіку роботи підприємства та становить: за листопад 2020 року — 16 робочих днів; за грудень 2020 року — 15 робочих днів; за січень 2021 року – 8 робочих днів; за лютий 2021 р. - 0 робочих днів ( не нараховується у зв`язку з простоєм працівників згідно наказу №261-01/09 від 26.01.2021 р.); за березень 2021 р. – 0 робочих днів (не нараховується у зв`язку з простоєм працівників, згідно наказу №261-01/09 від 22.02.2021 р.). Загалом: 39 робочих дні.

Таким чином, формула для нарахування середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати має виглядати наступним чином:

498 грн. 82 коп. (середньоденна заробітна плата) х 39 робочих дні (кількість днів прострочення за графіком роботи підприємства) = 19453 грн. 98 коп.

Посилаючись на фактичне погашення заборгованості та нетривалий період затримки розрахунку, а також об`єктивно над-тяжкий економічний стан підприємства, яке вживає всіх можливих заходів задля збереження тисяч робочих місць та повноцінного функціювання енергетичної галузі України, представник відповідача просила зменшити розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу до 10% від загального їх розміру 19453, 98 грн. до 1945,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу представником відповідача зазначено, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що правова допомога позивачу надавалася адвокатом та обсягів та вартості послуг правничої допомоги, зазначеної у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. При цьому заявлені до відшкодування витрати є абсолютно не співмірними із складністю даної справи, обсягом послуг і реальним часом, затраченим на надання відповідних послуг.

У відповіді на відзив на позовну заяву, позивачем зазначено, що він звернувся до суду з позовом без пропуску строку позовної давності. Розрахунок кількості днів прострочення виплати заробітної плати повинен бути проведений із розрахунку п`ятиденного робочого тижня та без врахування наказів, які були на підприємстві у період прострочення виплати заробітної плати. При цьому погоджуючись з розміром середньоденної заробітної платні, зазначеним представником відповідача у відзиві на позовну заяву, посилаючись на положення п.2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України просив стягнути з підприємства 69834,80 грн. за час затримки проведення остаточного розрахунку.

Крім того, позивач ОСОБА_1 заперечував проти зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У поданих представником відповідача АТ «Завод «Електроважмаш» запереченнях, зазначено, що позивач був ознайомлений з Наказами № 309 від 24.07.2020 року «Про встановлення неповного робочого тижня» та № 427 від 21.10.2020 року «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 року та січні 2021 року». Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та іншого – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. ОСОБА_1 було повідомлено за два місяці до дати введення змін щодо встановлення неповного робочого тижня та неповного робочого часу у грудні 2020 року та січні 2021 року і він з цим погодився. Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має проводитись саме за робочі дні, які встановлені на підприємстві.

Позивач та його представник – адвокат Білоножко Ю.В. під час судового розгляду позовні вимоги та доводи наведені на їх обґрунтування підтримали повністю.

Представником відповідача – ОСОБА_2 у відзиві зазначено, що розгляд справи вона просить здійснювати з урахуванням обставин зазначених у наданому суду відзиві.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на підставі наказу № 64 від 17.03.2010 р., з 17.03.2010 р. був прийнятий на роботу до ДП « Завод « Електроважмаш». На підставі наказу №599 від 02 листопада 2020 року був звільнений з 02.11.2020 р. за власним бажанням, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Станом на час звільнення у підприємства мала місце заборгованість перед позивачем по заробітній платі та іншим виплатам на загальну суму 38890 грн. 66 коп.

Належні позивачу суми були виплачені відповідачем у повному розмірі 23 березня 2021 року, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок.

Відповідно до наданої представником позивача відповіді з АТ « УКРПОШТА» та доданого до неї трекеру, вказана позовна заява була здана у відділенні поштового зв`язку Харків 140, 23 червня 2021 року, тобто відповідно до положень ч. 6 ст. 124 ЦПК України та у строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Тому доводи представника відповідача про пропуск позивачем передбаченого тримісячного строку не є слушними.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. В постанові від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Зазначений висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16 та від 13 березня 2017 року по справі № 6-259цс17.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних при звільненні сум, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 просив суд стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 02.11.2020 року по 23.03.2021 року, зазначивши в своєму розрахунку 141 календарний день.

Разом з цим, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки остаточного розрахунку при звільненні працівника, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до наданої відповідачем довідки за №245/857 від 18.08.2021 року середньоденна заробітна плата позивача складала 498 грн. 82 коп. З даним розміром погодився і позивач. Заборгованість по заробітній платі станом на 29.01.2021 року становила 38890 грн. 66 коп.

В Постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року також зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

02.11.2020 року ОСОБА_1 був звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України та компенсації за невикористані відпустки.

24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП "Завод "Електроважмаш" було підписано наказ №309 "Про встановлення неповного робочого тижня", яким з 01.10.2020 року на Державному підприємстві «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер.

Крім того, наказом від 21.10.2020 року № 427 на ДП "Завод "Електроважмаш" встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року: 1,2,3,7,8,9,10,14,15,16,17,21,22,23,24 та режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року: 18,19,20,21,25,26,27,28.

Також відповідно до наказу №261-01/09 від 26.01.2021 року у зв`язку з запобіганням поширення на території підприємства гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 на ДП « Завод"Електроважмаш" встановлено простій працівників у лютому 2021 року.

Наказом №261-01/61 від 22.02.2021 року продовжено простій працівників ДП "Завод "Електроважмаш» у березні 2021 року.

Отже, з огляду на вказане вище, кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 02.11.2020 року (день звільнення) по 23.03.2021 року (день фактичного розрахунку), повинна розраховуватися виходячи з графіку роботи підприємства та становить: за листопад 2020 р. — 16 робочих днів (за період з 03.11.2020 р. по 30.11.2020 р. без врахування п`ятниць — 6,13, 20, 27, відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 p.); за грудень 2020 року — 15 робочих днів (за період з 01.12.2020 по 24.12.2020 p., відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п`ятниць — 4, 11,18 та за період з 25.12.2020 по 31.12.2020 p., відповідно до наказу №427 від 21.10.2020 р. без врахування — 28, 29,30,31); за січень 2021 року – 8 робочих днів (за період з 01.01.2021 по 15.01.2021 р., відповідно до наказу № 427 від 21.10.2020 р. без врахування – 4,5,6,8,11,12,13,14, 15 та за період з 18.01.2021 р. по 31.01.2021 р., відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п`ятниць – 22,29.; за лютий 2021 р. -0 робочих днів (не нараховується у зв`язку з простоєм працівників згідно наказу №261-01/09 від 26.01.2021 р.); за березень 2021 р. – 0 робочих днів (не нараховується у зв`язку з простоєм працівників , згідно наказу №261-01/09 від 22.02.2021 р.). Загалом 39 робочих дня.

Таким чином, формула для нарахування середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати має виглядати наступним чином:

398 грн. 82 коп. (середньоденна заробітна плата) х 39 робочих дні (кількість днів прострочення за графіком роботи підприємства) = 19453 грн. 98 коп.

З приводу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 69834 грн. 80 коп., яку позивач зазначив у відповіді на відзиві та просив стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Оскільки збільшення позивачем позовних вимог шляхом зазначення про це у відповіді на відзив законом не передбачено, суд розглядає справу в межах позовних вимог заявлених в позовній заяві.

При визначенні розміру компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості зменшення розміру відшкодування передбаченого статтею 117 КЗпП України, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, з огляду на наступне.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Судом встановлено, що ДП «Завод «Електроважмаш», на час звільнення позивача, мало заборгованість по виплаті належних йому при звільненні сум у розмірі 38890 грн. 66 коп.

Суд враховує, що дана заборгованість із невиплати вказаної суми була погашена 23.03.2021 року.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдання шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд зазначає, що обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності із допущеним ним правопорушенням щодо невиплати належних при звільненні сум. При цьому суд враховує фактичне погашення заборгованості та період затримки розрахунку, та об`єктивно над-тяжкий економічний стан підприємства, а також те, що відповідно до даних трудової книжки, позивач після припинення трудових відносин з відповідачем 02.11.2020 року, 26.11.2020 року працевлаштувалася до ДП «Завод ім. В.О. Малишева». А тому виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає, що стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (19453 грн. 98 коп.) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 16000,00 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

Тому позовна вимога про стягнення за статтею 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 16000 грн. 00 коп.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №22/06 від 22.06.2021 року, укладений між ГО «Правова Група Допомога», в особі директора Некрасова О.В. та ОСОБА_1 , виписка з ЄДРПОУ ГО «Правова Група Допомога», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Некрасова О.В., видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 27.08.2021 року, акт прийняття-передачі наданих послуг від 30.08.2021 р. У акті прийняття-передачі виконаних робіт зазначено вид послуг: надання юридичної консультації, аналіз судової практики, складання позову та відповіді на відзив та їх загальна вартість 5000 грн. Разом з цим, позовна заява та відповідь на відзив підписані безпосередньо позивачем, матеріали справи не містять доказів, що зазначені в акті послуги надавалися саме адвокатами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. не підлягають стягненню.

Розподіл судових витрат в частині судового збору, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 254 грн. 97 коп. (задоволено 28,08% від суми заявленої вимоги).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш», про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 )) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 16000,00 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових зборів.

Стягнути з АТ «Завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 )) судовий збір у сумі 254 грн. 97 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено – 15.12.2021 р.

Суддя: А. К. Сітало