Рішення № 101957233, 09.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3326/19

Провадження № 2/201/182/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.

за участю представника позивачки - адвоката Колодочки Г.В.

за участю представника відповідача - Кузнецової Н.В.

за участю представника третіх осіб ДМР та виконкому ДМР - Костюченка О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради (треті особи - Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради) про відшкодування шкоди у зв`язку зі знищенням майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 21.03.2019р. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради про відшкодування шкоди у зв`язку зі знищенням майна.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 27.03.2019р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання (а.с.№169 т.№ 2).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що працівники Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» ДМР незаконно знищили належний їй на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та обладнання, яке в ньому знаходилося. Знищення нерухомого майна позивачки відбулося працівниками відповідача 06.07.2018р., а рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» № 639 від 24.07.2018р., на яке відповідач посилається, як на підставу правомірності своїх дій по знищенню нерухомого майна, було прийнято після знищення майна, а в додатку до цього рішення йде посилання не на будівлю № 8-а (яка їй і належить), а на будівлю № 8. На підставі викладеного, позивачка просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування шкоди у зв`язку зі знищенням майна - 2 173 215 грн. 72коп., а також понесені судові витрати по справі.

06.06.2019р. представником відповідача КП «УРЕА» ДМР - начальником управління Должиковим А.В. в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив (а.с. № 173-176 т. № 2), де заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, начальник управління зазначав, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки останній діяв в межах та на підставі рішень виконавчого комітету ДМР від 24.07.2018р. № 639 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.03.2017р. № 169 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста».

03.09.2019р. представником позивачки - адвокатом Колодочкою Г.В. (діє на підставі ордеру від 02.09.2019р. - а.с. № 236 т. № 2) в порядку ст. 179 ЦПК України підготовано відповідь на відзив (а.с. № 215-221 т. № 2), де представник позивачки зауважував на тому, що об`єкт нерухомості, який знаходився по АДРЕСА_1 на момент знищення не міг бути віднесений до тимчасової споруди, оскільки був обладнаний фундаментом, та повністю відповідав поняттю капітальна будівля (споруда), тоді як рішенням виконкому ДМР від 23.03.2017р. №169 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста» Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради було доручено провести обстеження території міста на предмет розташування тимчасових споруд господарського, побутового призначення, некапітальних споруд, вагончиків, контейнерів, ємностей, гаражів та вжити заходів щодо встановлення власників таких споруд і правомірність їх розміщення на міській території.

Ухвалою суду від 05.12.2019р. до участі у справі в якості третьої особи були залучені Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради (а.с.№ 42 т. № 3).

05.12.2019р. представником позивачки - адвокатом Колодочкою Г.В. в порядку ст. 93 ЦПК України подано клопотання про письмове опитування учасників справи як свідків (а.с. № 35-39 т. № 3).

11.02.2020р. представником третьої особи КП «Благоустрій міста» ДМР - Бевза М.О. (діє на підставі довіреності від 02.01.2020р. - а.с. № 61 т. № 3) подані письмові пояснення (а.с. № 56-60 т. № 3), по тексту яких, окрім відповідей на письмове опитування.

Також 11.02.2020р. начальником інспекції з питань благоустрою ДМР - Мороз Р.В. подана заява, в якій наведені відповіді на письмове опитування учасників справи як свідків (а.с. № 54 т.№ 3).

Ухвалою суду від 11.02.2020р. за клопотання позивачки по справі було призначено 2 судові експертизи: оціночно-будівельна експертиза та товарознавча експертиза, до отримання висновків судових експертиз провадження по справі було зупинено (а.с. № 84-87 т. № 3).

Висновки судових експертиз надійшли суду 18.06.2020р. та 09.07.2020р.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.07.2020р. провадження по справі поновлено (а.с. № 191 т.№3).

Після надходження висновків судових експертиз представником позивачки - адвокатом Колодочкою Г.В. 05.07.2021р. було збільшено розмір позовних вимог (а.с. № 153-154 т. № 4).

В обґрунтування позовних вимог в редакції від 05.07.2021р. представник позивачки зазначив, що після проведення на підставі ухвали суду від 11.02.2020р. двох судових експертиз розмір шкоди, яка завдана позивачці знищенням майна, змінився у бік збільшення, отже замість раніше визначеної загальної суми шкоди у сумі 2 173 215 грн. 72коп., представник позивачки просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму - 2 255 470 грн. Вартість матеріальної шкоди на цю суму підтверджується висновками судових експертів № 1142-20 від 18.06.2020р. та № 1143-20 від 27.05.2020р. (а.с. № 97-106, 168-185 т. № 3).

Начальником КП «УРЕА» ДМР Должиковим А.В. 16.11.2020р. та 01.12.2020р. подані клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення вартості обладнання, оскільки, на думку представника відповідача, ці вимоги заявлено з господарських правовідносин з огляду на те, що ОСОБА_1 є особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність (а.с.№ 222, 246 т.№ 3).

Ухвалою суду від 28.09.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) в задоволені цього клопотання було відмовлено, оскільки власником знищеного майна ОСОБА_1 є як фізична особа (а.с. № 182-185 т. № 4, дія № 56).

06.06.2019р. начальником КП «УРЕА» ДМР Должиковим А.В. подано клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Дніпровським апеляційним судом апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2010р. у справі № 2-5367/10 (а.с. № 204-205т.№ 2).

Ухвалою суду від 28.09.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) в задоволені клопотання про зупинення провадження по справі було відмовлено, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.05.2021р. провадження за апеляційною скаргою Інспекції з питань благоустрою ДМР закрито (а.с. № 178-179, 182-185 т. № 4, дія № 49).

Ухвалою суду від 28.09.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) було частково задоволено клопотання позивачки про допит свідків (подано одночасно з позовом - а.с. № 11-12 т. № 1), а саме в частині допиту лише трьох свідків (а.с. № 182-185 т. № 4, дія № 37). Клопотання про допит свідків від 05.06.2019р. (а.с. № 210 т. № 2) представником позивачки було відкликано 28.09.2021р. (а.с. № 182-185 т. № 4, дія № 25).

Клопотання представника відповідача - начальника КП «УРЕА» ДМР Должикова А.В. від 02.02.2021р. про призначення двох судових експертиз (а.с. № 56-67, 72 т. №4) було уточнено представником відповідача - начальником КП «УРЕА» ДМР Сагінор Л.Ш. шляхом подачі додаткових пояснень від 04.11.2021р., по тексту яких представник відповідача просив вважати раніше заявлені іншим представником клопотання від 02.02.2021р. про призначення двох судових експертиз клопотаннями про призначення повторних судової оціночно-будівельної експертизи та судової товарознавчої експертизи (а.с. № 191 т. № 4).

Ухвалою суду від 09.11.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) в задоволені уточненого клопотання від 04.11.2021р. про призначення повторних судової оціночно-будівельної експертизи та судової товарознавчої експертизи було відмовлено з огляду на положення ч.2 ст. 113 ЦПК України (немає підстав для призначення повторних судових експертиз, а також з огляду на положення ч. 1 ст. 77 ЦПК України) (а.с. № 204-206 т. № 4, дія № 33).

Підготовче засідання у справі відповідно до ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 09.11.2021р. (а.с. № 204-206 т. № 4).

В судових засіданнях 23.11.2021р. та 09.12.2021р. представник позивачки - адвокат Колодочка Г.В. позовні вимоги в редакції від 05.07.2021р. підтримав.

В судових засіданнях 23.11.2021р. та 09.12.2021р. представник відповідача - Кузнецова Н.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.11.2021р. представник третіх осіб ДМР та виконкому ДМР - Романчук М.М. зазначила, що Дніпровська міська рада та виконком Дніпровської міської ради вважають позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 09.12.2021р. представник третіх осіб ДМР та виконкому ДМР - Костюченко О.Т. також зазначив, що позиція Дніпровської міської ради та виконкому Дніпровської міської ради щодо невизнання ними позовних вимог не змінилася.

З урахуванням думки представників сторін та третіх осіб, а також з урахуванням належного повідомлення третіх осіб - Інспекції з питань благоустрою ДМР, Комунального підприємства «Благоустрій міста» ДМР про дати судових засідань (а.с. №209-212, 224-225 т. № 4), розгляд справи 23.11.2021р. та 09.12.2021р. здійснювався за відсутності представників цих третіх осіб, про що постановлені відповідні ухвали 23.11.2021р. та 09.12.2021р. без виходу до нарадчої кімнати (з огляду на положення ст. 353 ЦПК України - а.с. № 218-221 т. № 4, дія № 20, а.с. № 245-246 т. № 4, дія № 16).

При розгляді справи в підготовчих засіданнях 28.09.2021р. та 09.11.2021р., а також в судових засіданнях 23.11.2021р. та 09.12.2021р.,здійснювалась повна фіксація судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Розпорядженням Дніпровського міського голови № від 897-р від 26.11.2015р. вул. Шелгунова перейменована на вулицю Максима Дії у м. Дніпрі (а.с. № 60-61, 62-70 т. № 1).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2010р. у справі № 2-5367/10 та витягом про державну реєстрацію прав № 29263776 від 11.03.2011р. (а.с. № 19, 26-29 т. №1, а.с. № т. №178-179 т.№ 4).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 248/51 від 21.05.2014р. «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню кафе по АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 надано такий дозвіл (а.с. № 37-38, 39 т. № 1).

03.05.2018р. ОСОБА_1 , як фізична особа, уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення (а.с. № 233-236 т. № 4).

На підставі цього договору ОСОБА_1 передала у строкове платне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 разом з обладнанням, яке в ньому знаходилося, за переліком згідно акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.05.2018р. (а.с. № 154-156 т. № 2, а.с. № 237-239 т. № 4).

У червні 2018р. позивачкою було отримано припис Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради № 9136Д від 22.06.2018р. (а.с. № 40 т. №1).

У приписі було зазначено, що: «Для усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Дніпропетровська, у відповідності до вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Вам належить вжити заходи по звільненню об`єктів благоустрою шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 власними силами та за власні кошти протягом 7 діб. У разі наявності правовстановлюючих документів Ви маєте надати їх (копії) до Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради (вул. Короленко, буд. 1, 3-й поверх). Попереджаємо, що у разі ігнорування даного припису, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності буде здійснено примусово, з відшкодуванням усіх витрат, пов`язаних з демонтажем і зберіганням демонтованих тимчасових споруд у судовому порядку».

В свою чергу, на виконання припису № 9136Д від 22.06.2018р. позивачка, через свою матір ОСОБА_3 подала до Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2010р., витяг про державну реєстрацію прав № 29263776 від 11.03.2011р. та технічний паспорт.

Ці обставини в суді підтвердила допитана в якості свідка мати позивачки - ОСОБА_3

06.07.2018р. близько 12.00. год. Комунальним підприємством «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, з використанням належних останньому екскаватора Hyundai (Н940s), реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився водій ОСОБА_4 та вантажного автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився водій ОСОБА_5 , під супроводом екіпажу поліції, об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 разом з рухомим майном, яке в ньому знаходилось на той час, було знищено.

Належність вищезазначених автомобілів саме Комунальному підприємству «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради підтверджується відповідями ТСЦ № 1241 РСЦ в Дніпропетровській області від 14.07.2018р. та 21.07.2018р. та відповіддю ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 07.09.2018р. (а.с. № 81, 82, 83 т. № 1).

Цих обставин, а саме знищення об`єкту нерухомого майна, яке розташовано разом з рухомим майном (обладнанням кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за допомогою техніки та робочої сили КП «УРЕА» ДМР, не заперечувала в ході судового розгляду справи і представник КП «УРЕА» ДМР Кузнецова Н.В.

Розглядаючи цивільно-правовий спір, суд дійшов висновку, що для знесення (повного знищення) об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») разом з рухомим майном, яке в ньому знаходилось, були відсутні законні підстави.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Так, у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006р. Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції ЄСПЛ у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містяться також у рішеннях ЄСПЛ у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови".

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, частиною третьою вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд оцінює критично заперечення представника відповідача стосовно того, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки останній діяв в межах та на підставі рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.07.2018р. № 639 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» та рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.03.2017р. № 169 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста», з огляду на те, що згідно з п. 1 Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.03.2017р. №169 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста» Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради було доручено провести обстеження території міста на предмет розташування тимчасових споруд господарського, побутового призначення, некапітальних споруд, вагончиків, контейнерів, ємностей, гаражів та вжити заходів щодо встановлення власників таких споруд і правомірність їх розміщення на міській території, що зафіксувати в актах обстеження. Відповідно до п. 2 цього рішення Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради та департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради було доручено із залученням комунальних підприємств вжити заходів щодо звільнення об`єктів благоустрою території міста Дніпра від розташованих без дозвільних документів споруд (п.1 цього Рішення) на підставі складених актів, в тому числі шляхом їх демонтажу.

Суд зазначає, що відповідачем у справі не надано суду складених актів, як однієї з підстав для вжиття заходів щодо звільнення об`єктів благоустрою території міста Дніпра від розташованих без дозвільних документів споруд.

На запитання головуючого в судовому засіданні 09.12.2021р. представник КП «УРЕА» ДМР Кузнецова Н.В. також відповіла, що жодних актів по знесенню 06.07.2018р. об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 не складалося ні в день знесення, ні пізніше.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. N 244, тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, визнається одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2010р. у справі № 2-5367/10, витягу про державну реєстрацію прав № 29263776 від 11.03.2011р., технічного паспорту від 14.01.2014р., акта обстеження земельної ділянки № 8/29-0413 від 17.12.2013р. та рішення Дніпропетровської міської ради № 248/51 від 21.05.2014р. «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню кафе по АДРЕСА_1 », об`єкт нерухомості, який знаходився по АДРЕСА_1 на момент знищення не міг бути віднесений до тимчасової споруди, оскільки був обладнаний фундаментом, та повністю відповідав поняттю капітальна будівля (споруда), що підтверджується реєстрацією права власності на нього, а відповідно не міг бути демонтованим на підставі будь-якого рішення Дніпровської міської ради, тим більше знищеним, як це фактично відбулося (а.с. № 19, 20-25, 26-29,30-36, 37-38, 39, 104-105, 106 т. № 1).

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що знищення нерухомого майна позивачки, що знаходилося по АДРЕСА_1 , відбулося працівниками відповідача 06.07.2018р., а рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» № 639 від 24.07.2018р., на яке відповідач посилається, як на підставу правомірності своїх дій по знищенню нерухомого майна, було прийнято 24.07.2018р., тобто вже після знищення майна позивачки (а.с. № 50-51 т. № 1).

Більш того, додаток № 1 до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.07.2018р. № 639 не містить об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що підлягає демонтажу, в додатку йде посилання на будинок 8 (а.с. №52-59 т.№1).

Варто зазначити, що на запитання головуючого в судовому засіданні 09.12.2021р. представник КП «УРЕА» ДМР Кузнецова Н.В., яке стосувалося того, на підставі яких розпорядчих документів міської влади 06.07.2018р. силами працівників підприємства та за допомогою техніки підприємства, відбувалося знищення об`єкту нерухомого майна, зазначила, що працівники КП «УРЕА» ДМР діяли на підставі рішення Дніпровської міської ради від 23.03.2018р. № 169 та проекту рішення Дніпровської міської ради «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» № 639 від 24.07.2018р.

Також, представник відповідача пояснила, що жодних договорів підряду, або так званих путьових листів, нарядів на виконання денного завдання тощо, КП «УРЕА» ДМР не отримувало, знесення об`єкту нерухомого майна 06.07.2018р. відбулося за телефонною вказівкою Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що додатку до рішення Дніпровської міської ради від 23.03.2018р. № 169 взагалі немає. Такий додаток № 1 (де міститься перелік об`єктів тимчасових споруд та інших об`єктів) вже з`явився тільки після знесення об`єкту нерухомого майна, як додаток до рішення Дніпровської міської ради від 24.07.2018р. № 639 (а.с. № 52-59 т. № 1).

Отже, друкованого документу станом на дату знесення 06.07.2018р., з якого би вбачалося адреса об`єкту нерухомого майна, яке на думку органів місцевої влади, є тимчасовою спорудою та як наслідок підлягало би знесенню, взагалі не існувало, тобто слід зробити висновок, що адресу об`єкту нерухомого майна, який слід знести 06.07.2018р., працівники КП «УРЕА» ДМР дізналися також за телефонною розмовою від Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради.

Твердження представника відповідача, що КП «УРЕА» ДМР не є належним відповідачем у справі, оскільки є просто виконавцем робіт (за умови відсутності будь-якого наряду, договору підряду або будь-якого іншого друкованого завдання з конкретною адресою об`єкту нерухомого майна, яке підлягає знесенню, а також за відсутності за відсутності акту виконаних робіт, підписаного «замовником» та «виконавцем), судом оцінюються критично.

Розглядаючи цивільно-правовий спір, суд дійшов висновку, що жодне із зазначених відповідачем рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради не містило законних підстав для проведення знесення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 разом з усім майном позивачки, яке в ньому знаходилось на той час, та не наділяли відповідача правом чи обов`язком виконувати роботи по демонтажу або знищенню будь-якого майна тим більше нерухомого майна, право власності на яке визнано і належним чином зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 .

Стосовно письмового опитування учасників справи відповідно до положень ст. 93 ЦПК України суд зазначає наступне.

05.12.2019р. представником позивачки - адвокатом Колодочкою Г.В. в порядку ст. 93 ЦПК України подано клопотання про письмове опитування учасників справи як свідків (а.с. № 35-39 т. № 3).

Відповідаючи на запитання (письмове опитування) начальник Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради Мороз Р.В. суду пояснив (а.с. № 54 т.№ 3), що для встановлення власника і правомірності розміщення на міській території кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 підпорядкованим інспекції Комунальним підприємством «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради надавався припис № 9139Д від 22.06.2018р. (а.с. № 40 т.№ 1). Оскільки перевірка за вищевказаною адресою проводилась КП «Благоустрій міста» ДМР то її результати фіксуються працівниками КП «Благоустрій міста» ДМР в акті обстеження. Інспекцією заходи щодо звільнення об`єкта благоустрою за адресою розміщення вищевказаного кафе не вживалися.

Представник КП «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради зазначив, що позивачкою не доведено всієї сукупності умов, які необхідні, для покладення саме на відповідача - КП «УРЕА» ДМР обов`язку по відшкодуванню матеріальної шкоди, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 , на його думку, слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю (а.с. № 56-60 т. № 3).

Інші треті особи, які беруть участь у справі, письмових пояснень, заяв свідків, суду не подали.

Допитані в судовому засіданні 23.11.2021р. свідки дали наступні свідчення (а.с. №214-217 т. № 4).

Так, свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що він є орендарем об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Договір оренди 03.05.2018р. було укладено між ним та ОСОБА_1 (як фізичною особою). На підставі укладеного договору згідно акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.05.2018р. він отримав у користування нерухоме майно по АДРЕСА_1 та обладнання, яке було необхідне для повноцінної роботи кафе, що знаходилося в приміщенні.

Свідок підтвердив, що 06.07.2018р. працівниками КП «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради відбулося повне знищення вищевказаного об`єкту нерухомості та обладнання, яке в ньому знаходилося. Про факт знищення майна йому повідомив по телефону бармен, після чого він одразу прибув на місце події. На його вимоги припинити знищення майна представники працівники КП «УРЕА» ДМР не реагували. Винести обладнання з приміщення кафе свідку не вдалося, оскільки доступ до приміщення був обмежений невідомими особами одягненими в чорне, які оточили приміщення.

Свідок ОСОБА_2 також засвідчив суду, що в приміщенні кафе під час його знищення знаходилися промислові та побутові кондиціонери, холодильники, морозильні камери, льодогенератор, електричні печі, печі СВЧ, варочна поверхня, електром`ясорубка, міксер, електричні чайники, витяжка, ваги, пральна машина, праска, кофе машина, пилосос, охоронна сигналізація, телевізори, комп`ютер, wi-fi - роутер, барна стійка, диван, сейф, столи, стільці, посуд, новорічна ялинка та іграшки, музичний центр, світломузика та інше обладнання за переліком, який наведено в акті прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.05.2018р., який йому було надано для ознайомлення представником позивачки.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що вона являється матір`ю ОСОБА_1 , яка є власником будівлі кафе за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок також повідомила, що приміщення кафе разом з обладнанням, що призначено для забезпечення роботи кафе, було передала в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_3 також засвідчила, що 06.07.2018р. їй зателефонували з кафе і повідомили про початок його знесення. До місця події вона прибула близько 12:00 год. На місці події були присутні працівники Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, представники Інспекції з питань благоустрою, Комунального підприємства «Благоустрій міста», екіпаж поліції та охорона, яка безпосередньо оточила приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та забезпечувала не допущення до нього сторонніх осіб. Знищення майна відбувалося спеціальною технікою працівниками Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради. ОСОБА_3 також свідчила суду про те, що вона намагалася завадити знищенню майна, повідомляла особам, які проводили знищення, про наявність правовстановлюючих документів на будівлю та просила повідомити підстави знищення майна. Крім того, разом зі своїм чоловіком намагалася проникнути до приміщення щоб врятувати обладнання. Проте, приміщення було оточено охороною, яка не допускала до нього.

ОСОБА_3 також дала суду свідчення про те, що в приміщенні кафе під час його знищення знаходилися промислові та побутові кондиціонери, холодильники, морозильні камери, льодогенератор, електричні печі, печі СВЧ, варочна поверхня, електром`ясорубка, міксер, електричні чайники, витяжка, ваги, пральна машина, праска, кофе машина, пилосос, охоронна сигналізація, телевізори, комп`ютер, wi-fi - роутер, барна стійка, диван, сейф, столи, стільці, посуд, новорічна ялинка та іграшки, музичний центр, світломузика та інше обладнання, яке було необхідним для повноцінної роботи кафе.

Щодо доказів вартості завданої матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

11.02.2020р. за клопотання представника позивачки суду призначив у справі судову оціночно- будівельну експертизу та судову товарознавчу експертизу, проведення яких було доручено судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. № 84-87 т. № 3).

18.06.2020р. та 09.07.2020р. з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшли: висновок експерта 1142-20 від 18.06.2020р. за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи та висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 1143-20 від 27.05.2020р. (а.с. № 97-106, 168-185 т. № 3).

Так, згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 18.06.2020р. ринкова вартість об`єкта нерухомості - будівлі з типом оздоблення покращене, розташованої згідно правовстановлюючих документів за адресою: АДРЕСА_1 та загальною площею 85,9 м2, станом на час виконання експертизи складає: 1 366 773 грн.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 1143-20 від 27.05.2020р. ринкова вартість товарів, зазначених у описі речей згідно ухвали, становить з ПДВ 888 697 грн.

В матеріалах справи, як доказ, наявне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2010р. у справі № 2-5367/10 (а.с. № 26-29 т. № 1).

Зі змісту цього рішення вбачається, що предметом розгляду справи № 2-5367/10 були позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання дійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості (кафе), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_1 у зв`язку із придбанням цього об`єкту нерухомості за договором купівлі-продажу.

Згідно резолютивної частини рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2010р. у справі № 2-5367/10 суд, за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив, визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 7/1997/44 від 17.12.2007р., який було укладено між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк». Також рішенням суду визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення , а саме: кафе літ. А-1, нежитлові прибудови літ. А1-1, літ А2-1, загальною площею 85,9 м2, торговельний павільйон літ В (тимчасовий), сарай літ. Г (тимчасовий), літній навіс літ. Б (тимчасовий), мостіння І, яке розташовано у АДРЕСА_1 .

Така сама площа (85,9 м2) нежитлового приміщення, яке розташовано у АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 зазначена в технічному паспорті на це приміщення (а.с. № 20-25 т. №1).

За вищезазначеного суд відхиляє заперечення представника відповідача, які були викладені в уточненому клопотанні від 04.11.2021р. про призначення повторних судової оціночно-будівельної експертизи та судової товарознавчої експертизи (а.с. № 191 т. № 4) і саме за вищезазначених обставин ухвалою суду від 09.11.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) в задоволені уточненого клопотання від 04.11.2021р. про призначення повторних судової оціночно-будівельної експертизи та судової товарознавчої експертизи було відмовлено з огляду на положення ч.2 ст. 113 ЦПК України (а.с. № 204-206 т. № 4, дія № 33).

Стосовно заперечень відповідача про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вартості обладнання не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що ОСОБА_1 є особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність, суд зазначає, що ця позиція хибна з огляду на те, що як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.05.2018р. до Договору оренди нежитлового приміщення від 03.05.2018р. (а.с. № 237-239 т. № 4), обладнання, яке зазначено в цьому акті та вартість якого просить відшкодувати позивачка, було передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 згідно договору оренди від 03.05.2018р.. При цьому, зазначений договір оренди від 03.05.2018р. ОСОБА_1 уклала, як фізична особа (а.с. № 233-236 т. № 4) .

За вищезазначеного, ОСОБА_1 не виступала у орендних правовідносинах, як суб`єкт господарювання, та не використовувала обладнання, на час його знищення, з метою здійснення господарської діяльності. Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими, оскільки існує спір між КП «УРЕА» ДМР та ОСОБА_1 , саме як фізичною особою, і цей спір не пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт незаконного знищення відповідачем об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та обладнання, яке в ньому знаходилося на момент знищення за переліком зазначеним в акті прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.05.2018р. до Договору оренди нежитлового приміщення від 03.05.2018р.

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору у загальному розмірі 18 842 грн. (9 605 грн. + 9 237грн. (а.с. № 2 т. № 1, а.с. № 172 т. № 4) = 18 842 грн.). Крім того, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати по оплаті проведення двох судових експертиз у загальному розмірі 45 109грн. 44коп. (а.с. № 95, 190 т. № 3)

Отже загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки становить - 63 951грн. 44коп.

Судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 384грн.20коп. за подачу 21.03.2019р. заяви про забезпечення доказів шляхом допиту свідків до подачі позову (а.с. № 164 т. № 2) з відповідача на користь позивачки не стягуються у зв`язку з відмовою ухвалою від 05.04.2019р. в задоволені цього клопотання (а.с. № 169 т. № 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 319, 317, 319, 321, 1166, 1172, 1192 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч.1 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради (треті особи - Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради) про відшкодування шкоди у зв`язку зі знищенням майна - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди у зв`язку зі знищенням майна - 2 255 470 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 18 842 грн., по оплаті витрат по проведенню двох судових експертиз у розмірі 45 109 грн. 44коп., а загалом - 63 951 грн. 44коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.