Ухвала суду № 101956624, 15.12.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5594/20

Провадження № 2-з/740/15/21

У Х В А Л А

15 грудня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпусь І.М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову після набрання рішенням суду законної сили,

ВСТАНОВИВ:

У заяві, поданій до суду через представника - адвоката Дуденок О.О., Роговий О.П. просить забезпечити позов шляхом накладення арешту з правом оформлення та реєстрації спадкових прав за спадкоємцями та з забороною відчуження у будь-який спосіб на належний ОСОБА_2 автомобіль TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 , та на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , в межах суми стягнення в розмірі 38 751 грн 08 коп. до виконання рішення суду.

Заяву аргументує тим, що на виконанні у Ніжинському відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебував виконавчий лист від 25.03.2021, виданий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38 751,08 грн.

З постанови про закiнчення виконавчого провадження вбачається, що боржник ОСОБА_2 помер, про що зазначено в актовому записі про смерть №00142583686 вiд 01.07.2021, проте жодних коштів на погашення боргу він не сплатив.

Спадщину прийняли діти померлого: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законним представником яких є їх мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29.11.2021 на адресу державної виконавчої служби направлено заяву про відновлення виконавчого провадження, накладення арештів та вимогу про заміну сторони виконавчого провадження. Проте вказана заява задоволена не була.

У провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області перебувала скарга на дії державного виконавця щодо закiнчення виконавчого провадження.

Також до суду подано заяву про заміну боржника.

Крім того, були направлені звернення до нотаріуса, яким заведено спадкову справу, та до спадкоємців з вимогою сплати кошти. Нотаріус заяву приєднав. Відповідей від спадкоємців не отримано.

Після оформлення спадщини зі спливом шестимісячного строку вiд дня смерті боржника, тобто після 20 грудня 2021 року спадкоємці можуть вiдчужити майно, а рішення суду вiд 18.02.2021 по справі № 740/5594/20 так i залишиться невиконаним.

Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного висновку.

З доданих до заяви матеріалів вбачається, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.02.2021 у справі №740/5594/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних у результаті ДТП, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 29 970 гривень 38 копійок, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1 800 гривень 00 копійок, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок, та на професійну правничу допомогу в розмірі 6 139 гривень 90 копійок, а всього стягнуто з ОСОБА_2 38 751 грн 08 копійок.

Вказане рішення суду набрало законної сили. До подання позову та під час розгляду справи заяви про забезпечення позову не подавалися, заходи забезпечення позову не вживалися.

На виконання вищевказаного рішення 25.03.2021 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області було видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця від 15.06.2021 Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відкрито виконавче провадження № 65799344 за вказаним виконавчим листом.

Постановою державного виконавця від 16.08.2021 закінчено виконавче провадження № 65799344 у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 , припинено арешт майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 26.11.2021 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження, визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження, прийняту 16.08.2021 старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Черних Н.В., при примусовому виконанні виконавчого листа від 25.03.2021 № 2/740/420/21, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області.

На вказану ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 26.11.2021 подано апеляційну скаргу Ніжинським відділом державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Варавою Н. П. заведено спадкову справу № 197/2021 до майна померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 7-10 ст. 158 ЦПК).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 2 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Згідно з пунктами 6, 8 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. На будь-якій стадії розгляду справи допускається забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, якщо не скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на майно боржника. Бездіяльність виконавця може бути оскаржена до суду.

Арешт майна, як захід забезпечення позову, та як захід у виконавчому провадженні, який має право вчиняти виконавець, допускається для забезпечення реального виконання рішення суду, і за своїм сутнісним змістом є однаковим.

У разі вжиття при розгляді справи заходів забезпечення позову при ухваленні рішення про задоволення позову та у разі відкриття протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили виконавчого провадження заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Розгляд справи передбачає сукупність процесуальний дій та рішень суду і учасників справи та закінчується ухваленням остаточного рішення у справі по суті позовних вимог.

Виконавче провадження хоча і є завершальною стадією судового провадження, однак не є стадією розгляду справи, оскільки розпочинається після розгляду справи і прийняття рішення по суті позовних вимог.

Застосування арешту майна, як заходу забезпечення позову, регламентовано ст. 149 - 159 ЦПК України.

Порядок накладення арешту на майно під час виконавчого провадження врегульовано Законом № 1404-VIII.

Оскарження бездіяльності виконавця здійснюється в порядку ст. 74 Закону № 1404-VIII, ст. 447 ЦПК України.

Оскільки поданий до Ніжинського міськрайоного суду Чернігівської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих у результаті ДТП, вирішений по суті, то і розгляд справи завершений, а тому і підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду, у тому числі щодо невжиття заходів для накладення арешту на майно, оскаржується в порядку ст. 477 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, 2 ст. 149, п. 1, 2 ч. 1, ч. 11 ст. 150, ст. 153, 260-261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовушляхом накладення арешту на майно з правом оформлення та реєстрації спадкових прав за спадкоємцями та з забороною відчуження у будь-який спосіб на належний ОСОБА_2 автомобіль TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 та на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , в межах суми стягнення в розмірі 38 751 грн 08 коп. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя І.М. Карпусь