Ухвала суду № 101956105, 30.11.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37350/20

Провадження № 2/761/4936/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника третьої особи Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про закриття провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_2 , треті особи: Голосіївський РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_2 треті особи: Голосіївський РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_3 , про скасування арешту нерухомого майна.

Разом із тим, 26.03.2021 року від представника третьої особи Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві - Кухаревської Надії Осипівни на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі, оскільки кримінальне провадження не закрито і тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства оскільки всіх скарги під час здійснення кримінального провадження розглядаються в порядку передбаченому КПК Укаїни.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися свого представника не направили, про місце дату та час розгляду, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили,.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке:

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі N 766/21865/17).

Натомість предметом позову є стягнення скасування арешту майна на нерухоме майно, накаледного постановою старшого слідчого Грибакова І.В. Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві к/с 01-11527 від 20.11.2008 року на майно власником якого є ОСОБА_4 , а іпотекодержавтелем якого є ТОВ « ФК «Довіра та гарантія», а саме Двокімнатну квартиру загальною площею 56,50 кв.м., житловою площею 29,60, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 30 червня 2020 року у справі № 757/2878/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

До клопотання представника третьої особи не долучено доказів, які б свідчили про наявність незакінченого кримінального провадження, що на думку представника позивача унеможливлює розгляд справи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в цивільному судочинстві в порядку, визначеному ЦПК України, а тому третьої особи Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про закриття провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_2 , треті особи: Голосіївський РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого майна - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 259, 260, 354 ЦПК України, суд , -

у х в а л и в :

в задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: