Рішення № 101954216, 09.12.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10754/21

Провадження № 2/750/2416/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченко А.С.,

за участю прокурора – Бабича Є.А.,

представника відповідача – Боярченка С.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

в с т а н о в и в :

24 вересня 2021 року до суду надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 32842 грн. 67 коп., завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «про прокуратуру».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущені строки звернення до суду, встановлені ст. 233 КЗпП України. Крім того, безпідставним є звернення з позовною заявою в інтересах саме Чернігівської міської ради, оскільки шкоду завдано Комунальному підприємству «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, яке є окремою та самостійною юридичною особою та за кошти якого виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому заперечував доводи відповідача та зазначив, що Чернігівській міській раді про факт сплати коштів ОСОБА_2 стало відомо лише з листа Чернігівської окружної (місцевої) прокуратури у січні 2021 року, тобто через один рік з моменту вказаної виплати, а тому Чернігівською міською радою строк на звернення до суду пропущено з поважних причин. Також прокурор вказав, що вимога що стягнення коштів на користь саме Чернігівської міської ради є законною та обгрунтованою, оскільки всі прибутки, які отримано комунальними підприємтвами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Чернігівська міська рада надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначивши що при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2019 року у справі № 750/10365/19, яке набрало законної сили, скасовано наказ (розпорядження) №140-к від 16 серпня 2019 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким звільнено ОСОБА_2 з посади електромонтера з устаткування тягових підстанцій служби енергогосподарства Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради. Поновлено ОСОБА_2 на посаді електромонтера з устаткування тягових підстанцій служби енергогосподарства Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради. Стягнуто з Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.08.2019 року по 05.12.2019 року в розмірі 32842 грн. 67 коп. (а.с. 14-18).

Порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі та виплату йому коштів на загальну суму 32842 грн. 67 коп. допущено з вини директора КП «Чернігівське тролейбусне управління» ОСОБА_1 , яким видано незаконний наказ № 140-к від 16 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 (а.с. 19, 26).

Згідно копії листа № 533 від 12.07.2021, на виконання вказаного рішення суду у січні 2020 року Комунальним підприємством «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради сплачено ОСОБА_2 32842 грн. 67 коп., що підтверджується копіями розрахункових листків за грудень 2019 року та січень 2020 року (а.с. 24, 25).

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведені працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільнені або переведені працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, у судовому засіданні прокурором доведено факт заподіяння державі в особі Чернігівської міської ради, матеріальної шкоди внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 , як начальника Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, що нібито прокурором безпідставно заявлено позов в інтересах Чернігівської міської ради, оскільки Комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради є самостійною юридичною особою, коштами підприємства виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, а тому Чернігівською міською радою витрат не понесено.

Разом з тим, суд враховує, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Аналогічний висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 по справі № 815/1216/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурор мав законні підстави звернутися до суду з даним позовом саме в інтересах Чернігівської міської ради.

Статтею 233 частиною 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 12 (v0012700-97) від 03.12.1997) зазначено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Прокурор у судовому засіданні пояснив, що Чернігівській міській раді про факт сплати згідно рішення суду коштів ОСОБА_2 стало відомо лише з листа Чернігівської окружної (місцевої) прокуратури у січні 2021 року, тобто через один рік з моменту вказаної виплати, а тому Чернігівською міською радою строк на звернення до суду пропущено з поважних причин, у зв`язку із чим просив поновити ці строки.

Прокурору ж стало відомо про наявність судового рішення після здійснення моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, як про це зазначено у позовній заяві, але коли та ким такий моніторинг був проведений, прокурором не зазначено.

Проте, у судовому засіданні встановлено, що Комунальним підприємством «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 повністю сплачено у січні 2020 року (а.с.24-25).

При цьому, з листом до Чернігівської міської ради з приводу наявності судового рішення у справі № 750/10365/19 та вжиття заходів по відшкодуванню спричиненої шкоди заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся 20.01.2021 (а.с. 20-21)

Разом з тим, з даним позовом до суду прокурор звернувся лише 24.09.2021, тобто з часу виплати коштів згідно рішення суду пройшов рік і майже дев`ять місяців.

При цьому, ні прокурором, ні Чернігівською міською радою не надано суду жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України, а тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав пропуску строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 278, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (місцезнаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи – 34339125) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2021.

Суддя