Рішення № 101951353, 07.12.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5089/20

Провадження №2/442/136/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого – судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Петруняк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дрогобицької міської Ради Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Дрогобицької міської Ради Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності.

В підтвердження позовних вимог посилаються на те, що він ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бориславі, Львівської області. У 2002 році він познайомився з ОСОБА_3 , після чого вони стали проживати однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 . За час спільного проживання між ними склалися хороші відносини, вони разом вели господарство, мали спільний бюджет, придбали автомобіль «Ford Sierra», мали взаємні права та обов`язки, мріяли про дітей, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка. 06 серпня 2011 року він уклав церковний шлюб з ОСОБА_3 , який відбувся в храмі Покрови Пресвятої Богородиці в місті Дрогобич по вул. Коновальця. ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружина ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 . Він, здійснив її поховання і як чоловік розпорядився речами померлої. При житті його дружина мала у власності квартиру, вклади у банку, інше майно. Також за життя його дружина ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла йому.

Щодо отримання спадщини дружини ОСОБА_3 , він звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М., який йому роз`яснив, що для отримання спадщини після смерті дружини йому необхідно звернутися в суд із заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, і лише після цього він за законом, як законний чоловік та спадкоємець першої черги зможе спадкувати після смерті дружини ОСОБА_3 , а на підставі заповіту ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. видав йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.03.2020року, згідно якого, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з (однієї другої) ідеальної частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . А тому у нього виникла необхідність звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав та пояснив суду аналогічне викладеному в позовній заяві, вважає їх підставними та такими, що підлягають до задоволення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Петруняк О.Б. підтримала заявлені позовні вимоги та суду пояснила, що дійсно, її довіритель – ОСОБА_1 , у 2002 році познайомився з ОСОБА_3 , після чого вони стали проживати однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , до дня її смерті, він проживав без реєстрації. За час спільного проживання між ним та ОСОБА_3 склалися хороші відносини, вони разом вели спільне домашнє господарство, мали спільний побут та сімейний бюджет, спільно придбали автомобіль марки «Ford Sierra», тобто проживали однією сім`єю як чоловік і жінка.

Зазначила, що із відзиву відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, її довірителю стало відомо, що 02 травня 2020року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом. Згідно якого, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 (однієї другої) ідеальної частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ., і лише після цього, він дізнався про те, що його частку в спадщині покійної ОСОБА_3 , як її чоловіка та спадкоємця першої черги за законом, незаконно передали відповідачу у справі ОСОБА_2 . З урахуванням норм матеріального права, якщо б він з покійною дружиною ОСОБА_3 перебував в офіційно зареєстрованому шлюбі, то був би спадкоємцем першої черги за законом разом з її матір`ю - відповідачкою у справі ОСОБА_2 . Вважає, що заявлені позовні вимоги її довірителя є підставними та такими, що підлягають до задоволення, він має право просити суд встановити факт спільного проживання його, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та дружини однією сім`єю без шлюбу з 01 січня 2004року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто по день її смерті, відповідачка ОСОБА_2 не має права на спадкування на Ѕ обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 , відтак видане їй свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.05.2020року підлягає визнанню судом недійсним. Та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 ідеальну частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмовий відзив на позовну заяву, вважає заявлені позовні вимоги позивача незаконними та необгрунтованими, заперечую проти їх задоволення у повному обсязі, оскільки вважає, що не можна встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_3 до січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення. Вважає, що ОСОБА_4 вводить суд в оману стверджуючи, що дочці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належала Ѕ частки квартири на підставі Угоди про визначення розміру ідеальних часток в квартирі АДРЕСА_2 , укладена між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 , ОСОБА_3 належала на праві власності ціла квартира на підставі Свідоцтва про право власності та квартиру (будинок), виданого 22.12.1998 року та Договору дарування частини квартири від 23.10.2001 року. Так, між ОСОБА_3 та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 16.10.2001 року було укладено вказану Угоду про визначення розміру ідеальних часток, в цей же день 16.10.2001 року ОСОБА_5 подарував свою частку ОСОБА_2 , яку та, у свою чергу, подарувала дочці, а отже, після смерті ОСОБА_3 її спадщина складалася зокрема з цілої квартири АДРЕСА_2 .

Відповідач - представник Дрогобицької міської ради в судове засідання не з`явився, однак від нього поступило клопотання, в якому просять проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача, щодо вирішення справи покладаються на думку суду, а тому суд розглянув справу у відсутності представника Дрогобицької міської ради на підставі наявних доказів по справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. в судове засідання не з`явився, а тому суд розглянув справу у відсутності третьої особи на підставі наявних доказів по справі.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в судовому засіданні підтвердили факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_9 як подружжя, що останні разом вели спільне домашнє господарство, мали спільний побут та сімейний бюджет, взаємні права та обов`язки, мріяли про дітей, тощо, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень статями 55, 124 Конституції України, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 2) роз`яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд в Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148 цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч.4 ст. 263 ЦПК України)

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_1 надав належні та допустимі докази того, що він в період часу з 2002 року по 12 листопада 2018р. (день смерті ОСОБА_10 ), проживав однією сім`єю з ОСОБА_9 , вів з нею спільне господарство, мав спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто, що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю, у розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім`ї.

Крім того, судом враховано в судовому засіданні, зокрема і при допиті свідків, які беззаперечно підтвердили факт перебування позивача та покійної ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах та доповіли про факти, які підтверджують проживання останніх саме однією сім"єю, тобто судом безспірно встановлено ознаки спільного проживання сім`єю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет та не оспорюється факт, що останні планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, тощо, не оспорюється в судовому засіданні факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та дружини однією сім"єю без шлюбу з 01 січня 2004 року по 12 листопада 2018 року, оскільки судом встановлено, що сторони дійсно спільно проживали за адресою АДРЕСА_1 , були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки.

Враховуючи, що згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_9 , без реєстрації шлюбу, так як останні піклувалися один про одного, спільно дбали про утримання свого житла, мали спільний бюджет, за взаємною згодою вирішували побутові питання, придбання майна, а їх відносини були усталеними і притаманними відносинам подружжя, тощо, таким чином у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, їхні показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим доказам, наданих стороною, а тому суд приходить до висновку про існування факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відтак заявлені вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю є повністю доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог про визнання недійсним свідоцтва видане приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. 02 травня 2020 року ОСОБА_2 про право на спадщину за законом на 1/2 ( одну другу ) ідеальну частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та скасувати проведену державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яка проведена 02.05.2020 року , номер запису про право власності 36390214, то суд прийшов до наступних висновків.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину – це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Як зазначено у ст. 1296 ЦК, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

КЦС нагадав, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини однією сім"єю без шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідачка ОСОБА_2 з цих підстав не має права на спадкування на Ѕ обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 , відтак видане їй свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.05.2020року підлягає визнанню судом недійсним та скасувати проведену державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яка проведена 02.05.2020 року , номер запису про право власності 36390214

Що стосується вимог визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/4 ідеальну частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , то в тій частині суд прийшов до висновків про відмову у їх задоволенні, оскільки рішення суду про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним зумовлюватиме обов`язок нотаріуса видати нове свідоцтво з врахуванням рішення суду.

Керуючись ст.ст.4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст.ст.1216, 1217, 1261, 1267, 1241, 1301 Цивільного кодексу України, ст. 74 Сімейного Кодексу України суд, -

вирішив :

Позов задоволити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини однією сім"єю без шлюбу з 01 січня 2004 року по 12 листопада 2018 року .

Визнати недійсним, видане приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. 02 травня 2020 року ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 ( одну другу ) ідеальну частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та скасувати проведену державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яка проведена 02.05.2020 року , номер запису про право власності 36390214

В решті позовних вимог в задоволенні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний тест рішення виготовлено 15.12.2021р.

Сторони по справі :

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_3 .

Відповідач : Дрогобицька міська рада, юридична адреса : м.Дрогобич, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055972.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М., юридична адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП : НОМЕР_4 .

Суддя Гарасимків Л.І.