Рішення № 101951274, 14.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6569/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Бараняку В.В.

за участі:

прокурора Мельник Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова, в інтересах держави та в особі позивача Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в :

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 було подано до Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГУ ЛМР завідомо підроблений документ - декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Вказана декларація містить неправдиві відомості про придбане майно, що вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та призвело до надміру виплаченої житлової субсидії останній за період з 01 вересня 2017 по 30 квітня 2018 року за рахунок коштів бюджету на загальну суму 14 758,67 гривень. При цьому, ухвалою Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222, ч.1, 4 ст. 358 КК України, на підставі ч. 1 п. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

В добровільному порядку шкода завдана державі внаслідок вчиненого злочину відповідачем по справі не відшкодована, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь держави в особі Управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 14 758,67 грн.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про необхідність здійснити перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у судове засідання для розгляду справи по суті.

Позиції сторін у справі.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задовільнити.

Відповідач по справі будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмові пояснення в яких зазначила наступне. Прокурором не мотивовано в чому саме проявляється інтерес держави, подаючи позов в інтересах виконавчого органу місцевого самоврядування. Як і не було представлено доказів того, чому сам виконавчий орган не звернувся із відповідною позовною заявою. Вказала, що жодної недостовірної інформації нею подано не було, оскільки з даного приводу надавала пояснення в соцзахист. Крім того, вказала, що вимоги стосуються стягнення надмірно перерахованої субсидії за період 01 вересня 2017 року по 30 квітня 2018 року в сумі 14 758,67 грн. При цьому, по даних вимогах строк позовної давності закінчився, ще 30 квітня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні додатково повідомив, що згідно інформації Личаківського відділу соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №260307-4188 від 09.06.2021, отриманої на запит прокуратури вбачається, що ОСОБА_1 не відшкодувала кошти сумі 14 758,67 грн. на користь Личаківського відділу соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та з позовною заявою до суду не звертались. Вказані вище обставини свідчать про порушення інтересів держави та нездійснення їх захисту уповноваженим органом, що є підставою для звернення прокурора в суд для захисту інтересів держави. Зазначив, що у Личаківський відділ соціального захисту запити з прокуратури скеровані 05.05.2021 та 25.05.2021, на які отримані відповіді, що свідчить про обізнаність відділу про наявні порушення, а позовна заява до суду заявлена лише 06.08.2021. Таким чином у Личаківського відділу соцзахисту був розумний час для заявлення відповідної позовної заяви, однак, позов не був заявлений, що дає законні підстави прокурору на звернення до суду.

Крім того, вказав, що відповідно до акту №105 від 09.12.2019 про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій встановлено, що порушення виявлено саме 09.12.2019 року і саме з цієї дати необхідно обчислювати строк позовної давності. Враховуючи викладене, доводи відповідачки щодо закінчення строків позовної давності не знаходять свого підтвердження та спростовані відповідними доказами. З огляду на викладене, просив позовну заяву задовільнити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Відповідно до обвинувального акту 27 вересня 2017 року, в денний час доби, більш точніш час не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 10, маючи умисел, на отримання житлової субсидії, умисно внесла недостовірні відомості у декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначення житлової субсидії від 27 вересня 2017 року.

Зокрема, у розділі 3 «Інформація про витрати на придбання майна, товарів або оплату на суму, що перевищує 50 тис. гривень, які здійснені протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії» вказаної декларації написала власноручно «покупки не здійснювалися» в той час, коли насправді ОСОБА_1 21 вересня 2016 року, зареєструвала право власності на автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira» 2011 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , вартість якого становила 126 583,20 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачувалась у підробленні офіційного документу, який надає права, з метою його використання підроблювачем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Окрім того, 27 вересня 2017 року, в денний час доби, більш точний час не встановлено. ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР, що розташованій за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 10, маючи умисел на отримання житлової субсидії, умисно подала до Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР завідомо підроблений документ - декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначення житлової субсидії від 27 вересня 2017 року.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 27 вересня 2017 року, в денний час доби, перебуваючи в приміщенні Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР, що розташованій за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 10, маючи умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, подала до Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР через ОСОБА_2 , яка обіймає посаду головного спеціаліста сектору призначення субсидій Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР, тобто передала уповноваженим особам Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР завідомо підроблений документ - декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначення житлової субсидії від 27 вересня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (в редакції від 18.08.2017 p.), яка містить відомості, що не відповідають дійсності, а саме: у розділі 3 «Інформація про витрати на придбання майна, товарів або оплату на суму, що перевищує 50 тис. гривень які здійснені протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії» вказаної Декларації написано власноручно «покупки не здійснювалися», в той час коли насправді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала право власності на автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira» 2011 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , вартість якого становила 126 583,20 гривень, що вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру, чим порушено вимоги Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (в редакції від 18 серпня 2017 року).

Факт подачі ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГУ ЛМР через ОСОБА_2 , яка обіймає посаду головного спеціаліста сектору призначення субсидій Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР завідомо підробленого документа - декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначення житлової субсидії від 27 вересня 2017 року, який містить неправдиві відомості про придбане майно, вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та призвело до надміру виплаченої житлової субсидії останній за період з 01 вересня 2017 по 30 квітня 2018 року за рахунок коштів бюджету на загальну суму 14 758,67 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачувалась у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім цього, 27 вересня 2017 року, в денний час доби, більш точний час не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 10, маючи умисел, на отримання житлової субсидії, умисно подала до Личаківського відділу соціального захисту завідомо підроблений документ -декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначення житлової субсидії від 27 вересня 2017 року, який містить неправдиві відомості про придбане майно, а саме: в розділі 3 «Інформація про витрати на придбання майна, товарів або оплату на суму, що перевищує 50 тис. гривень які здійснені протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії» вказаної декларації написала власноручно «покупки не здійснювалися», в той час коли насправді ОСОБА_1 , 21 вересня 2016 року, зареєструвала право власності на автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira» 2011 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , вартість якого становила 126 583,20 гривень, що вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру, чим порушено вимоги Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (в редакції від 18.08.2017 р.)

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 подала до Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР через ОСОБА_2 , яка обіймає посаду головного спеціаліста сектору призначення субсидій Личаківського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР, завідомо підроблений документ - декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначення житлової субсидії від 27 вересня 2017 року, яка містить неправдиві відомості про придбане майно, з метою введення в оману та отримання житлової субсидії, що вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та призвело до надміру виплаченої житлової субсидії останній за період з 01 вересня 2017 по 30 квітня 2018 року за рахунок коштів бюджету на загальну суму 14 758,67 гривні.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачувалась у наданні громадянином завідомо неправдивої інформації органам державної влади, з метою одержання субсидій у разі відсутності ознак злочину проти власності, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.

Як вбачається з вказаного обвинувального акту, потерпілим у кримінальному провадженні є -

Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (м.Львів, вул.К.Левицького, 67).

При цьому, кримінальним правопорушенням потерпілому Личаківському відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради завдано матеріальної шкоди на загальну суму 14758,67 грн.

Прокурором було подано до суду повідомлення про надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію, що було направлено ОСОБА_1 , з якої вбачається, що заборгованість в розмірі 14758,67 грн. виникла за період з 01 вересня 2017 року по 30 квітня 2018 року включно.

Відповідно до акту №105 від 09.12.2019 про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій встановлено, що порушення виявлено саме 09.12.2019 року, відтак суд вважає що саме з цієї дати необхідно обчислювати строк позовної давності.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львов від 13 квітня 2021 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.222, ч.1,4 ст.358 КК України, в порядку ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Крім того, кримінальне провадження № 12021141050000477 від 24 березня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.222, ч.1,4 ст.358 КК України – закрито.

Згідно відповіді Личаківського відділу соціального захисту від 09 червня 2021 року №260317-4188, Личаківським відділом соціального захисту Управління за результатами проведеної перевірки особових справ ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проводиться досудове врегулювання питання стягнення з вищезазначених осіб надміру виплаченої житлової субсидії, зокрема, скеровано повідомлення щодо добровільного повернення надміру виплаченої житлової субсидії. Одночасно зазначено, що на даний час Личаківським відділом соціального захисту Управління не подано позовів до суду щодо стягнення коштів за надміру виплачену житлову субсидую ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Мотиви прийняття рішення судом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. за №6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, однією із підстав для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є причинно-наслідковий зв`язок між винними діями особи та наслідками, що настали у вигляді заподіяної шкоди.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України (у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності) доктриною кримінального права визначено як нереабілітуючу підставу звільнення від кримінальної відповідальності.

Сам факт закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав свідчить про наявність складу злочину у тому діянні, в якому обвинувачується особа та вину цієї особи у вчиненні такого злочину.

Закриття кримінального провадження, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, у зв`язку з чим позивач звернувся в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки йому була заподіяна така шкода, внаслідок злочинних дій відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до змісту вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних норм зобов`язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов`язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.

Згідно вимог ч. 1 і ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадян або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, встановлені в судовому засідання, зміст спірних правовідносин, а також досліджені докази і зокрема ухвалу суду, яка набрала законної сили, суд приходить до висновку, що між неправомірними діями відповідачки та шкодою, завданою Личаківському відділу соціального захисту, яка на даний час є невідшкодованою, є безпосередній причинний зв`язок, а тому вважає, що даний позов підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача на сплив строків позовної давності, суд зазначає наступне. Твердження ОСОБА_1 що сплив строк позовної давності є безпідставним, оскільки строк стягнення матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням складає три роки. При цьому, відповідно до акту №105 від 09 грудня 2019 року про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій встановлено, що порушення виявлено саме 09 грудня 2019 року і саме з цієї дати необхідно обчислювати строк позовної давності. Враховуючи викладене, доводи відповідачки щодо закінчення строків позовної давності не знаходять свого підтвердження та спростовані відповідними доказами.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова, в інтересах держави та в особі позивача Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,- задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави в особі Личаківського відділу соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рахунок UA828201720355139023000024193, МФО 820172, Банк ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 26180956, отримувач Личаківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР, шкоду в сумі 14 758,67 грн., завдану внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2270 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова