Рішення № 101949636, 16.12.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11752/21

РІШЕННЯ

іменем України

16 грудня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.07.2021 №221550001634 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи з 02.08.2010 по 31.05.2012 коли позивач працював на 0,75 ставки на посаді молодшої медичної сестри медичної по догляду за хворими і 0,25 ставки молодшої сестри прибиральниці інфекційного відділення в Теофіпольській ЦРЛ, з 02.06.2015 по даний час на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими інфекційного відділення КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», що передбачена Списком №2 розділу XXIV підрозділу 24а, підстава Постанова КМУ №461 від 24.06.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити повторний розгляд заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.06.2021.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із письмовим зверненням щодо права на призначення пенсії та обрахунку наявного страхового стажу і стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 4405-4018/Д-02/8-2200/20 від 09.09.2020 позивача повідомлено, що згідно наданих при зверненні документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 34 роки 4 місяці 5 днів, з них 10 років 4 місяці стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Також головне управління зазначило, що відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде права на пенсію після досягнення віку 54 роки 6 місяців, за наявності стажу на роботах за Списком № 2 не менше 10 років.

Позивач стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року за № 1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.03.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Також, 30 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача щодо призначення пенсії з 11.08.2020 за віком на пільгових умовах. Однак, листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №6435-5705/Д-17/8-2200/20 від 14.12.2020 позивача повідомлено, що для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно подати додаткові документи та звернутись до сервісного центру обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

28.12.2020 позивачем подано відповідну заяву з уточнюючими документами про пільговий характер роботи.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0304-8/6444 від 03.02.2021 позивача повідомлено, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.01.2021 відмовлено у призначені пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 та недосягненням пенсійного віку. Страховий стаж становить 34 роки 8 місяців, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.

Не погоджуючись з даною позицією відповідача, про те що пільговий стаж за Списком № 2 відсутній та щодо відмови у призначені пенсії на пільгових умовах, позивач 29 червня 2021 повторно звернувся до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах та надано відповідачу відповідну заяву з додатковими уточнюючими документами про пільговий характер роботи.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0304-8/42054 від 13.08.2021 позивача повідомлено, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.07.2021 відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Страховий стаж становить 35 років 5 місяців, пільговий стаж за Списком № 2 - 3 роки 4 місяці 6 днів.

Вважаючи таке рішення протиправним, а також таким, що порушує право останнього на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.09.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 20.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.11.2021 продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення йому ухвали. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати належним чином завірену копію рішення №221550001634 від 05.07.2021 про відмову у призначенні пенсії та документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення. Дані документи зобов`язано надати протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Вказана ухвала вручена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області 18.11.2021, однак станом на момент розгляду справи відзиву та витребуваних документів до суду не надходило.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не досягнув віку передбаченого абзацом 11 пункт 2 частини 2 статі 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи 10 років. Також представник відповідача вказує, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року є хибним, оскільки Законом України від 03.10.2017 року за № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 1058 та доповнено його розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Саме тому, починаючи з 01.01.2018 року пенсія за віком на пільговим умовах призначається відповідно до ст. 114 Закону № 1058. При цьому, рішенням Конституційного суду від 23.01.2020 року зазначені норми Закону №1058 не визнавалися такими, що суперечать Конституції України. В задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №6435-5705/Д-17/8-2200/20 від 14.12.2020 позивача повідомлено, що для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно подати додаткові документи та звернутись до сервісного центру обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

28.12.2020 позивачем подано відповідну заяву з уточнюючими документами про пільговий характер роботи.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0304-8/6444 від 03.02.2021 позивача повідомлено, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.01.2021 відмовлено у призначені пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 та недосягненням пенсійного віку. Страховий стаж становить 34 роки 8 місяців, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.

Не погоджуючись з даною позицією відповідача, позивач 29 червня 2021 повторно звернувся до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах та надав відповідачу відповідну заяву з додатковими уточнюючими документами про пільговий характер роботи.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0304-8/42054 від 13.08.2021 позивача повідомлено, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.07.2021 відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Страховий стаж становить 35 років 5 місяців, пільговий стаж за Списком № 2 - 3 роки 4 місяці 6 днів.

Вважаючи таке рішення протиправним, а також таким, що порушує право останнього на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, які були досліджені в процесі розгляду даної адміністративної справи, суд керується наступним.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту шостого частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 року принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.

Водночас, суд наголошує на існуванні виключень з наведеного загального правила.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 01.04.1969 року по 30.09.1969 року набували право на пенсію по досягненню 54 роки 6 місяців.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 01.01.2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII, яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом другим частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31.03.1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 01.04.1965 року по 30.09.1965 року; 51 рік - з 01.10.1965 року по 31.03.1966 року; 51 рік 6 місяців - з 01.04.1966 року по 30.09.1966 року; 52 роки - з 01.10.1966 року по 31.03.1967 року; 52 роки 6 місяців - з 01.04.1967 року по 30.09.1967 року; 53 роки - з 01.10.1967 року по 31.03.1968 року; 53 роки 6 місяців - з 01.04.1968 року по 30.09.1968 року; 54 роки - з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року; 54 роки 6 місяців - з 01.04.1969 року по 30.09.1969 року; 55 років - з 01.10.1969 року по 31.12.1970 року.

У силу спеціальної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII".

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року за № 213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам".

Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та 54 роки за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Так, на момент звернення до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії (29.06.2021) позивачу виповнилось 52 роки, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

При цьому суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Згідно частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані пенсійним фондом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 по справі №360/3611/20.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Отже, посилання відповідача на відсутність пенсійного віку 54 роки 6 місяців, у рішенні від 05.07.2021 №221550001634, як на підставу для відмови позивачці у призначенні пенсії, є протиправними.

Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача за №221550001634 від 05.07.2021 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .

Щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2, суд зазначає таке.

За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Наявність пільгового стажу позивача підтверджується належним чином оформленою трудовою книжкою НОМЕР_1 , в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж, які відповідають вимогам законодавства.

На підтвердження права на отримання пенсії на пільгових умовах позивачем, крім трудової книжки було надано відповідачу:

- довідку №503 від 09.06.2021 видану КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», в якій вказано що позивач працював в Теофіпольській ЦРЛ і знаходився у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 02.04.1990 по 29.01.1993 та з 04.04.1993 по 26.01.1996. І також за час роботи знаходився декілька днів у відпустці без збереження зарплати;

- довідку №504 від 09.06.2021 видану КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», в якій вказано що позивач з 02.06.2015 по даний час (час видачі довідки 09.06.2021) виконував обов`язки молодшої медичної сестри по догляду за хворими в інфекційному відділені, за професією молодша медична сестра по догляду за хворими інфекційного відділення, що передбачена Списком №2 розділу XXIV підрозділу 24а, підстава Постанова КМУ №461 від 24.06.2016;

- довідку №504-1 від 09.06.2021 видану КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», в якій вказано що позивач з 02.08.2010 по 31.05.2012 0,75 ставки працював на посаді молодшої медичної сестри медичної по догляду за хворими і 0,25 ставки молодшої сестри прибиральниці інфекційного відділення. З 01.06.2012 по 01.06.2015 0,75 ставки на посаді молодшої сестри медичної по догляду за хворими інфекційного відділення. Дана робота передбачена Списком №2 розділу XXIV підрозділу 24а, затвердженого Постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року;

- довідку №528 від 16.06.2021 видану КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», в якій вказано що позивач з 25.08.1987 і по даний час працював на різних посадах в даній лікарні;

- довідку №531 від 29.06.2021 видану КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», в якій вказано що позивач з 02.08.2010 по 31.05.2012, 01.06.2012 по 01.06.2015, і з 02.06.2015 по теперішній час виконує роботу сестри медичної молодшої по догляду за інфекційними хворими відповідно до посадової інструкції, інфекційного відділення, за професією сестра медична молодша по догляду за хворими інфекційного відділення, що передбачена Списком №2 розділу XXIV підрозділу 24а, підстава, підстава наказ про атестацію робочого місця №148 від 29.07.2019 року за період з 02.08.2010 по теперішній час, Постанова КМУ №461 від 24.06.2016;

- довідку №23 від 22.06.2021 видану КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня» про кількість відпрацьованих робочих днів за 2019-2021 роки.

Суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 працювала впродовж повного робочого дня на роботах із шкідливими умовами праці в Теофіпольській ЦРЛ з 02.08.2010 по 31.05.2012 на 0,75 ставки на посаді молодшої медичної сестри медичної по догляду за хворими і 0,25 ставки молодшої сестри прибиральниці інфекційного відділення, тому до пільгового стажу має бути зараховано вказаний період робити.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача, що в довідці №504 від 09.06.2021 не зазначено перелік атестацій, що стосуються пільгового періоду оскільки, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Також, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №687/975/17, де зроблений висновок, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Крім того, Верховний суд України у постанові по справі № 754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Враховуючи це, на час звернення із заявою до відповідача пільговий стаж для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, який відповідач відмовився врахувати, був підтверджений записами трудової книжки позивача, а також іншими доказами.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання зарахувати трудовий стаж до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме періоди роботи з 02.08.2010 по 31.05.2012 коли ОСОБА_1 працювала на 0,75 ставки і 0,25 ставки в Теофіпольській ЦРЛ та з 02.06.2015 по даний час (час видачі довідки) на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими інфекційного відділення КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», що передбачена Списком №2 розділу XXIV підрозділу 24а, підстава Постанова КМУ №461 від 24.06.2016, а також зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.06.2021 з урахуванням встановлених судом обставин.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за №221550001634 від 05.07.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи з 02.08.2010 по 31.05.2012 коли ОСОБА_1 працювала на 0,75 ставки і 0,25 ставки в Теофіпольській ЦРЛ та з 02.06.2015 по даний час (час видачі довідки) на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими інфекційного відділення КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», що передбачена Списком №2 розділу XXIV підрозділу 24а, підстава Постанова КМУ №461 від 24.06.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.06.2021 з урахуванням встановлених судом обставин.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,м. Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009 , код ЄДРПОУ - 21108013)

Головуючий суддя А.М. Ковальчук