Вирок № 101948384, 15.12.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/6186/20

№ 1-кп/243/271/2021

ВИРОК

Іменем України

15 грудня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Дюміної Н.О.,

при секретарі Прилуцькій А.В.,

за участю прокурорів Росика Р.С., Гавриленко С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Шмуйлової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22020050000000059 від 03.03.2020 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Патюти Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, розлученого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «Донецкой народной республики» (далі «ДНР») на території Донецької області.

Надалі представниками «ДНР» з числа місцевого населення Донецької області та окремих громадян інших держав сформовано політичний та силовий блоки зі стабільними складами лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, забезпечуючи централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розроблено план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів України на території Донецької області, зокрема адміністративне приміщення Горлівського міського відділу Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в

Донецькій області (далі - Горлівський УБОЗ), розташованого по проспекту Леніна, 44а в Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та бойовими припасами із зазначених будівель, утворено ряд підрозділів, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», а саме: незаконне збройне військове формування - «Група ОСОБА_7» з місцем дислокації у приміщенні Горлівського УБОЗу.

Приблизно в червні 2014 року (більш точні дату та час в ході судового розгляду не встановлено) громадянин України ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Горлівці Донецької області, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з структурних підрозділів незаконного збройного формування - «Група ОСОБА_7», а саме: до спеціального підрозділу «Комунікація» (далі - «К»), підпорядковуючись керівнику вказаного збройного формування з позивним «ОСОБА_7», матеріали стосовно якого виділені в інше кримінальне провадження, з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зобов`язавшись дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції.

При цьому, ОСОБА_1 , будучи призначеним невстановленими в ході досудового розслідування особами на посаду так званого «відеооператора» спеціального підрозділу «К», у складі якого перебував до січня 2015 року (більш точні дату та час в ході судового розгляду не встановлено), з метою публічного залякування населення, дискредитації ЗС України, виконуючи вказівки так званих командирів підрозділу «Групи ОСОБА_7», приймав участь в допитах українських військовополонених та цивільних заручників, здійснюючи відеофіксацію цих допитів.

Так, виконуючи обов`язки з оприлюднення та висвітлення протиправної діяльності підрозділу «Групи ОСОБА_7», ОСОБА_1 , маючи практичний досвід та професійні навички в розміщенні відеоматеріалів у всесвітній мережі Інтернет, знімав та редагував різноманітні відеозаписи за участю представників терористичної організації «ДНР», а також виготовляв та розповсюджував так звані «боевые листки» про підрозділ «Групи ОСОБА_7».

Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_1 отримав позивний «ОСОБА_1», використовував для зв`язку номер мобільного телефону НОМЕР_1 , був забезпечений камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї. ОСОБА_1 , будучи озброєним, застосовуючи фізичний та моральний вплив, погрожуючи застосуванням зброї, змушував військовополонених та інших цивільних заручників, виконувати різноманітні роботи господарського характеру у приміщенні Горлівського УБОЗу.

Отже, в період з червня 2014 року по січень 2015 року більш точні час та дату в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, приймав участь у терористичній організації «ДНР».

Крім того, в період з червня 2014 року по липень 2015 року, більш точний період часу під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, застосовуючи фізичне та психологічне насилля, погрожуючи розстрілом цивільній особі ОСОБА_2 та військовополоненому ОСОБА_3 , а також застосувавши удар прикладом в спину останнього, примусив їх виконувати різноманітні роботи господарського характеру.

Також у вказаний період часу ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, безпосередньо виконуючи вказівку керівника незаконного збройного формування з позивним «ОСОБА_7», матеріали стосовно якого виділені в інше кримінальне провадження здійснював відеофіксацію імітації розстрілу цивільної особи

ОСОБА_4 , який відбувався в приміщені тиру, розташованого у будівлі УБОЗу, внаслідок чого останньому завдавано фізичного та психологічного насилля.

При цьому ОСОБА_1 знав про існування воєнного конфлікту і що його протиправні дії стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вчиняються в контексті військових дій, усвідомлював, що полонені знаходиться під захистом норм міжнародного гуманітарного права.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України, не визнав та пояснив, що жодним нормативно-правовим актом діяльність «ДНР» не визнана терористичною, а отже, дії жодної особи не можуть бути кваліфіковані за ст. 258-3 КК України. Дійсно з 2014 року він знаходився на території міста Горлівки, куди виїхав з ідейних міркувань. Він бачив, що у місті відбуваються події, які не висвітлюються взагалі, або висвітлюються у спотвореному виді. Він вважав, що його знання в комп`ютерних технологіях можуть бути корисними при відображенні подій, які мали місце в Горлівці . По приїзду у місто йому повідомили, що основні сили незаконного збройного формування групуються в приміщенні УБОЗу. По приходу туди його піддали ретельній співбесіді, з`ясовували чи не шпигун він. Після цього він увійшов до складу підрозділу «Комунікація», який називали «К» . Працюючи в цьому відділі він створив сайт, який працював лише локально, інформація з нього не потрапляла в мережу Інтернет. Сайт він наповнював інформацією про обстріли м. Горлівка. Також він знімав різні сюжети, допити полонених; займався виготовленням та розповсюдженням агітаційних листівок, в яких всім бажаючим пропонував вступити в лави народного ополчення. Лише одного разу він здійснював конвоювання полонених. Це тривало приблизно півтори години, коли одному з ополченців потрібно було терміново пойти додому. Його дивує, що орган досудового розслідування міг дізнатись про цей випадок та поставити його йому у провину. Він допускає, що міг здійснювати конвоювання ОСОБА_2 та військовополоненого ОСОБА_3 , хоча не може пригадати кого саме конвоював того одного разу. Під час конвоювання він мав при собі учбовий автомат, який не був придатний для стрільби. Перебування з бойовою зброєю в приміщенні УБОЗу було заборонене. Під час конвоювання ніякої сили або примусу до полонених не застосовував, а тому не визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні щодо жорстокого поводження з Заікою та ОСОБА_3 . Влітку 2014 року на території УБОЗу він був у простому цивільному одязі, форма з`явилась дещо пізніше. У жовтні-листопаді 2014 група ОСОБА_7 припинила своє існування, всім запропонували перейти до складу військ «ДНР». Але йому це було не цікаво. Приблизно у січні 2015 року він виїхав у РФ, звідки повернувся у 2016 році на своє постійне місце мешкання у м. Маріуполь. У лютому 2020 року його викликали в приміщення СБУ м. Маріуполь, де він все добровільно повідомив про свою участь у НЗФ, а тому вважає, що його має бути звільнено від кримінальної відповідальності.

З огляду на надані обвинуваченим пояснення суд вважає, що обвинувачений визнає частково свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки категорично заперечує застосування сили до полонених, та має власне трактування норм законодавства України, яке є хибним, а тому не приймає до уваги категоричні доводи обвинуваченого з приводу того, що він повністю не визнає своєї провини.

Окрім часткового визнання своєї провини, вина ОСОБА_1 в обсязі пред`явленого обвинувачення підтверджується поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків та сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів.

Так згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 16.07.2020 року за участю свідка ОСОБА_3 та додатків до протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_3 впізнав на роздрукованих знімках місцевість, а саме орієнтовне розташування будівлі Горлівського УБОЗу, де його утримували в заручниках та примушували виконувати різноманітні роботи, які потребували значних фізичних зусиль, зокрема викидання сміття з кабінетів, перенесення зброї з одного приміщення до іншого, прибирання території

ОСОБА_3 пригадав роботи з очищення кабінету на 3 поверсі захопленої будівлі УБОЗу, який мав у подальшому стати черговою кімнатою для зберігання зброї. Того ж дня йому та іншому полоненому ОСОБА_2 , бойовиком з позивним «ОСОБА_1» було наказано піднятися на 3 поверх та разом з військовослужбовцями 72-ої мотострілецької бригади ЗСУ навести порядок ще в одній кімнаті. Зазначив, що його, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 утримували в одному із кабінетів на 2 поверсі будівлі Горлівського УБОЗу. Як правило, найчастіше до робіт залучали його та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_10 був знесилений після допитів та катувань (том 2 а.к.п. 42 - 48).

З переглянутого в судовому засіданні DVD-R диску вбачається, що свідок ОСОБА_3 без примусу та погроз, в добровільному порядку помітив на роздрукованих мапах місце розташування будівлі Горлівського УБОЗу, де його тримали в заручниках, а бойовик з позивним «ОСОБА_1» примушував його займатися важкою працею (том 2 а.к.п. 49).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 16.07.2020 року за участю свідка ОСОБА_2 та додатків до протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_2 впізнав на роздрукованих знімках місцевість, а саме орієнтовне розташування будівлі Горлівського УБОЗу, куди в червні 2014 року потрапив як заручник. Під час перебування у заручниках його силоміць змушували виконувати різноманітні роботи господарського характеру, які потребували значних фізичних зусиль, зокрема прибирання кімнат від великої кількості сміття, перенесення зброї та боєприпасів. ОСОБА_2 пригадав роботи з очищення кабінету на 3 поверсі захопленої будівлі УБОЗу, який мав у подальшому стати черговою кімнатою для зберігання зброї. Того ж дня йому та іншому полоненому ОСОБА_3 , бойовиком з позивним « ОСОБА_1 » було наказано піднятися на 3 поверх та разом з військовослужбовцями 72 -ої мотострілецької бригади ЗСУ навести порядок ще в одній кімнаті. Зазначив, що його, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 утримували в одному із кабінетів на 2 поверсі будівлі Горлівського УБОЗу. Як правило, найчастіше до робіт залучали його та ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_10 був знесилений після допитів та катувань (том 2 а.к.п 50-55).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 17.06.2020 року за участю свідка ОСОБА_4 та додатків до протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_4 впізнав місцевість, що зображена на роздрукованих знімках, а саме будівлю Горлівського УБОЗу, куди потрапив в червні 2014 року, де його тримали як заручника в кабінеті №6. (1-й поверх, 4 кімната з правого боку від головного виходу), поруч був кабінет з табличкою № 4 або № 5, в якому тримали ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

В один із днів, перебуваючи в полоні у бойовиків «ДНР» на чолі з гр. РФ ОСОБА_17 , його та ОСОБА_18 розбудили та всупереч їх волі повели в підвальне приміщення (тир) будівлі Горлівського УБОЗу, де їм зв`язали руки та надягли на голови мішки. Увійшовши до тиру, було отримано наказ переступити убитих , стати поруч з ними та повідомлено, що буде проводитись розстріл за «законами воєнного часу». Розстріл проводився за участю представників підрозділу «К», оскільки відеофіксація була обов`язковою умовою. В останній момент розстріл було імітовано для української влади та проведено за певною послідовністю, яку визначав один з бойовиків підрозділу «К» з позивним « ОСОБА_1 » (якого він впізнав по голосу) (том 2 а.к.п. 57-62).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.05.2020 року за участю свідка ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 за загальними рисами обличчя впізнав на фотознімку №4 особу з позивним «ОСОБА_1» (том 2 а.к.п. 64-66).

Згідно довідки до протоколу - на фотографії № 4 зображений ОСОБА_1 (том 2 а к.п. 67).

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.05.2020 року за участю свідка ОСОБА_2 вбачається, що свідок ОСОБА_2 вивчивши фотознімки, заявив, що за загальними ознаками, а саме зовнішніми рисами обличчя впізнає особу, зображену на фото № 4, яка є особою з позивним «ОСОБА_1» (том 2 а.к.п. 68-70).

Відповідно з довідкою до протоколу - на фотографії № 4 зображений ОСОБА_1 (том № 2 а.к.п. 71).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.2020 року та фототаблиці до протоколу вбачається, що ОСОБА_19 вивчивши фотознімки, за загальними зовнішніми рисами обличчя впізнав особу зображену на фото №2, яка є особою з позивним «ОСОБА_1» (том № 2 а.к.п. 72-74).

Згідно довідки до протоколу - на фотографії № 4 зображений ОСОБА_1 (том 2 а к.п. 75).

Відповідно до пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.2020 року ОСОБА_20 вивчивши фотознімки, пояснив, що за зовшішніми рисами обличчя впізнає особу зображену на фото № 2, яка є чоловіком на ім`я ОСОБА_21 (том 2 а.к.п. 76-78).

Згідно довідки до протоколу - на фотографії № 2 зображений ОСОБА_1 (том 2 а к.п. 79).

Відповідно до пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2020 року ОСОБА_22 ознайомившись з фотознімками, вказала, що за зовнішніми рисами обличчя впізнає особу, зображену на фото № 3, яка є особою з позивним «ОСОБА_1» (том 2 а.к.п. 80-82).

Згідно довідки до протоколу - на фотографії № 3 зображений ОСОБА_1 (том 2 а к.п. 83).

Відповідно до пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2020 року ОСОБА_23 ознайомившись з фотознімками, вказав, що за зовнішніми рисами обличчя впізнає особу, зображену на фото № 3, яка є особою з позивним «ОСОБА_1» (том 2 а.к.п. 84-86).

Згідно довідки до протоколу - на фотографії № 3 зображений ОСОБА_1 (том 2 а к.п. 87).

Відповідно до пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2020 року ОСОБА_4 ознайомившись з фотознімками, вказав, що за зовнішніми рисами обличчя впізнає особу, зображену на фото № 3, яка є особою з позивним «ОСОБА_1» (том 2 а.к.п. 88-90).

Згідно довідки до протоколу - на фотографії № 3 зображений ОСОБА_1 (том 2 а к.п. 91).

Відповідно до протоколу огляду від 14.05.2020 року - предметом огляду є відеозапис під назвою «пленный батальона «Артемовск» - показания Бесу», який розміщенний в мережі Інтернет.

Відеозапис складається з декількох частин, а саме вступного слова особи ззовні схожої на ОСОБА_7 (позивний « ОСОБА_7 »); безпосереднього допиту особи чоловічої статті, який під час допиту тримав посвідчення співробітника міліції та представився як рядовий батальону «Артемовск» ОСОБА_26 ; заключного слова особи ззовні схожої на ОСОБА_7 (позивний « ОСОБА_7 »).

Так під час перегляду відеозапису свідок ОСОБА_2 зазначив, що в період з 08 хв 17 с по 08 хв. 37 с голос в коментарі «…Нет, в руки пускай возьмет и на камеру. Возьми! Переверните пожалуйста. Достаточно…» належить особі з позивним « ОСОБА_1 », оскільки тількі він з підрозділу «К» здійснював відеофіксацію допиту ОСОБА_26 . Інших осіб та їх голоси свідок не знає (том 2 а.к.п. 92-95).

З переглянутого в судовому засіданні DVD-R диску вбачається, що дійсно під час відозапису в період з 08 хв. 17 с. 08 хв. 37 с. чутно голос, який вказує ОСОБА_26 як саме слід тримати посвідчення (том 2 а.к.п. 96).

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що служив в ДНР з 2014 року по квітень 2015 року. До його обов`язків входило роздача пайків та слідкувати за порядком в караулі. Пояснив, що коли служив то двічи бачив «ОСОБА_1», який приїжджав на автомобілі «Ланос» до місця його проходження служби у військовій формі з шевронами з написом «Новоросія» та зі зброєю в руках, а саме пістолет. Мав посвідчення в якому було

зазначено, що він представник угрупування «Беса». ОСОБА_1 привозив військові листки ДНР та давав йому особисто вказівки відповідно до списку які саме продуктові пайкі слід видавати військовим ДНР. Коли ОСОБА_1 приїжджав вдруге за продуктами, то був у цивільній одежі.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2014 року потрапив у полон до «ОСОБА_7», як військова особа під час виконання службових обов`язків, а саме молодший сержант розвідки. Потрапив на блок пост ДНР випадково, однак через Дніпропетровську прописку його було затримано, та взято у полон. Вказав, що тримали в полоні його в будівлі Горлівського УБОЗа . Дуже добре пам`ятає, що обвинувачений, який мав прізвисько « ОСОБА_1 », був його конвоїром та примушував його та інших полонених до тяжкої праці. Примушували його, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_10 на другому поверсі в кабінеті канцелярії до праці Погрожував автоматом та принижував волю полонених. Особисто його вдарив прикладом автомата по спині та наказав прибирати в кімнаті. Крім того « ОСОБА_1 » дуже часто принижував та подавляв честь та волю полонених та його особисто. Вказав, що « ОСОБА_1 » часто вихвалявся, що організовував та особисто знімав на камеру допит громадянина ОСОБА_26 , якого в подальшому було вбито, і тим самим залякував інших полонених. « ОСОБА_1 » взагалі дуже часто займався зйомками допитів полонених. Пояснив, що його виводили близько трьох разів на розстріл, оскільки він не надавав потрібної інформації. Сприймав погрози як реальні.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в червні 2014 році ОСОБА_3 та ОСОБА_10 попросили забрати їх з території Донецької області. Забравши їх та повертаючись назад вони заїхали на блок пост ДНР, де їх зупинили, та перевіривши прописку, поставили на коліна погрожуючи автоматами. Через деякий час приїхали інші люди, зв`язали йому руки, наділи мішок на голову та поклали на заднє сидіння автомобіля, відвезли до приміщення УБОЗу. Потім спустили у підвал, після чого перевели на перший поверх, де почали допитувати. Пояснив, що обвинувачений йому відомий, оскільки саме « ОСОБА_1 » був відповідальний за відеофіксацію подій на території УБОЗу, а саме допит полонених та зокрема знімав його допит, та виконував конвоювання його особисто на різні роботи. Конвоювання супроводжувалось образами та приниженнями з боку «ОСОБА_1». Під час допиту, який знімав « ОСОБА_1 », йому погрожували зброєю. « ОСОБА_1 » ходив у військовій формі з «Георгіївською стрічкою». Їх примушували прибирати кімнату з надписом НКВД, де проводились допити. Коли ОСОБА_3 намагався пояснити «ОСОБА_1», що виконувати роботи їм буде важко, то « ОСОБА_1 » пересмикнув затвор автомату та пригрозив вбити їх у випадку відмови від виконання робіт.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що в 2014 році проживав у місті Горлівка та у світлі подій які відбувались в той час, опинився у підрозділі Алчевськ та приймав участь в діяльності незаконних збройних формувань в період з травня 2014 до середині літа 2014 року, та здійснював охорону особу на прізвисько « ОСОБА_36 » за що в подальшому був притягнутий до кримінальної відповідальності. На початку червня 2014 року «ОСОБА_36» відвідував ОСОБА_7 в УБОБ м. Горлівка і він був у складі осіб які супроводжували «ОСОБА_36» та знаходився в багажному відділені однієї з машин, які прикривали тил від можливого нападу. В цей час до одного з пасажирських сидінь однієї з машин підійшов чоловік, який представився «ОСОБА_1» і дав бойові листівки зі змістом загального характеру для їх розповсюдження. Також казав, що у випадку необхідності до нього завжди можна звернутися з питань розповсюдження та пояснення інформації яка стосується бойових листівок. Зброї в руках у особи з позивним « ОСОБА_1 » він не бачив. Він був в спеціалізованому захисному камуфляжному одязі, без шевронів чи знаків відзнаки.

Під час судового розгляду свідок впізнав в обвинувачен.ому ОСОБА_1 особу з позивним « ОСОБА_1 », який займався розповсюдженням бойових листівок.

Зустріч з «ОСОБА_1» він запам`ятав, оскільки на кануні зустрічі його командира та ОСОБА_7 , було скоєно напад на « ОСОБА_36 ».

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що в середині червня 2014 року в м. Маріуполі на одному з блокпості він двічі бачив обвинуваченого

ОСОБА_1 , який ремонтував двигун автотехніки. Зброї в обвинуваченого він не бачив. В судовому засіданні свідок впізнав обвинуваченого, лише зазначивши, що в 2014 року в обвинуваченого було довше волосся.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 02 травня 2014 року під час виконання роботи, він був взятий у полон групою «ОСОБА_7». В цей день був проведений його первинний експрес допит, а на наступний день 03 травня 2014 року в колишній збройній кімнаті при Центрального управління МВС Горлівки, де його утримували, були допущені представники російської преси та був проведений його допит. Також там був присутній чоловік з призвіськом « ОСОБА_1 », який знімав хід його допиту на камеру. Під час допиту він отримав 4 ножових поранення. 29 травня 2014 року його перевели в будівлю УБОЗу та утримували під вартою. 03.06.2014 року його та ОСОБА_18 вивели на розстріл, поставили до стінки та готувались розстріляти. Впродовж 40 хвилин вони стояли під стінкою чекаючи розстрілу. Через деякий час приїхав ОСОБА_40 , та їм запропонували зняти імітацію їхнього розстрілу, на що він та ОСОБА_18 погодились. Після чого була проведена імітація його розстрілу. Після імітації йому запропонували покурити і в цей час він побачив разом із бійцями « ОСОБА_7 », бійця з позивним « ОСОБА_1 », який знімав на камеру відео розстрілів, був одягнений у військову російську форму та мав зброю. Пояснив, що дуже часто його бачив в коридорі, бачив як він супроводжував полонених на виконання робіт. Зазначив, що всі не цивільні особи мали зброю. Зазначив, що не бачив, щоб « ОСОБА_1 » особисто допитував когось, чи завдавав комусь тілесні ушкодження, однак бачив зброю у нього в руках, яка була заряджена та направлено у бік українських військовослужбовців. Вказав, що « ОСОБА_1 » був членом угрупування « ОСОБА_7 », оскільки знаходився на території УБОПа та виконував розпорядження ОСОБА_7 Зокрема пояснив, що чув як ОСОБА_7 віддавав команди ОСОБА_1 , щодо розміщення фотографій на «ВК».

Під час додаткового допиту свідок пояснив, що обвинувачений схожий на бійця з позивним « ОСОБА_1 », який знімав на камеру імітацію його розстрілу. Неодноразово він бачив «ОСОБА_1» та точно одного разу бачив його з автоматом. Разом з тим він жодного разу не бачив застосування «ОСОБА_1» насилля. Пояснив, що прізвище « ОСОБА_43 » йому стало відомо під час знаходження в полоні, та він її запам`ятав оскільки таке ж прізвище має його начальник.

Свідок ОСОБА_44 в судовому засіданні пояснила, що в липні 2014 року її син приїхав додому з Дніпропетровська . Вранці поїхав до ОСОБА_45 у свою частину та через деякий час зв`язок з ним обірвався. На наступний день родичі їй повідомили, що її сина взяли у полон та він знаходиться у «ОСОБА_7» в м. Горлівка. Потім вона побачила відео з його допитом, де він був не в своїй одежі та розмовляв заторможено. Після чого вона поїхала до м. Горлівка, щоб зустрітись з ОСОБА_7 та пояснити йому, що її син ні в чому не винен. Зустрітись з « ОСОБА_7 » їй не вдалося, однак коли вона спілкувалася з черговим то почула голос чоловіка який звертався до іншого чоловіка на території УБОЗу і це був саме той голос, який вона чула на відео з допитом її сина, а саме який просив під час допиту показати краще посвідчення. Пояснила, що під час спілкування чоловік у військовій формі їй сказав, що її сина вже давно вбили та вивезли туди куди й всіх.

Свідок сторони захисту ОСОБА_46 в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_47 з 1986 року по роботі в м. Жданів (Маріуполь). Після звільнення вони продовжували спілкуватися та допомагати один одному. Про учать ОСОБА_1 в незаконному збройному формуванні йому нічого невідомо. Він лише йому дзвонив в 2014 році і ОСОБА_47 повідомив що знаходиться в м. Донецьку та займається комп`ютерною справою. Зазначив, що в серпні - вересні 2019 році до нього приїздив співробітник СБУ та питав чи знає він ОСОБА_1 та чи не знає де був та що робив ОСОБА_1 9 травня 2014 року. Після спілкування зі співробітником СБУ він повідомив ОСОБА_1 , що їм цікавляться правоохоронні органи.

Свідок сторони захисту ОСОБА_48 в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_47 приблизно 10 років. Йому не відомо нічого про участь ОСОБА_47 в незаконних збройних формуваннях. Однак в 2014 року ОСОБА_47 закликав його до

вступу і долучення до народного ополчення. Влітку 2019 року його допитували співробітники СБУ з приводу 09 травня 2014 року та з приводу чи знає він щось про незаконну діяльність ОСОБА_47 . Після спілкування зі співробітником СБУ він повідомив ОСОБА_1 , що їм цікавляться правоохоронні органи.

Згідно висновку експерта № 76 від 16.06.2020 року вбачається, що надана micro SD - карта пам`яті 2 Гб технічно несправна. Ймовірною причиною її несправності є фізичний вихід зі строю основної мікросхеми пристрою. Внаслідок несправності доступ до інформаційного наповнення та відповідь на поставлені питання в рамках даного дослідження не представляються можливими.

Решта наданих для дослідження об`єктів знаходяться у технічно справному стані. Інформаційне наповнення наданих носіїв інформації представляє собою сукупність системних, програмних файлів та файлів користувача.

Серед файлів користувача, що присутні на наданих жорстких дисках (в тому числі раніше видалених) в ході дослідження виявлені та скопійовані файли документів, зображень, відеофайли, які включають вказані у постановлених питаннях ключові строки та інформаційний вміст яких може мати відношення до відомостей, зазначених у поставлених питаннях.

З дослідженого в судовому засіданні DVD-R диску, який є додатком до висновку експерта вбачається, що на ньому розміщений фрагмент списку контактів абонентів програми ViberPC, що інстальована на жорсткому диску, на одному з яких зображено чоловіка зі зброєю руках, а також файли зображень, які не несуть для суду ніякої предметної інформації в рамках пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Постановою слідчого від 28.05.2020 року визнано речовими доказами, а стороною обвинувачення було надано під час судового розгляду для огляду речові докази, які були предметом дослідження експерта у наведеному висновку № 76 від 16.06.2020 року, а саме два жорстких диска: Seagate 500 Гб с/н WWN: 5000С5005В3ЕF60Е та Western Digital WD 3200 BEVT 320 Гб с/н WXE509Т88294 та два флеш накопичувача: microSD - карта пам`яті 2 ГБ та флеш-карта пам`яті Montecrito Habana - Cuba Mini 2 Гб. Оскільки дослідженні вмісту жорстких дисків потребує використання спеціальних знань та апаратури, які і були використані експертом при наданні висновку № 76 від 16.06.2020 року, суд визнав недоцільним дослідження змісту жорстких дисків, а доводи обвинуваченого щодо потреби у такому дослідженні визнав спробою затягнути розгляд справи та уникнути відповідальності за скоєне (том 2 а.к.п. 30,31, 32).

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Щодо доводів обвинуваченого, що відсутнє будь-яке рішення суду або нормативний акт, яким "ДНР" визнано терористичною організацію, суд зазначає про таке.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 05 липня 2018 року (справа N 225/6151/15-к, провадження N 51-1609км18) поняття терористичної організації визначено у ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" (далі - Закон), а також ст. 28 КК - це стійке об`єднання трьох і більше осіб, створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснюється розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки та вчинення терористичних актів. Достатнім для визнання організації терористичною є те, що якщо хоча б один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону, а також ст. 28 КК терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів, підбурювання: до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях, організацію незаконних збройних формувань, злочинних угрупувань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів; так само як і участь у таких актах, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганду й поширення ідеології тероризму, фінансування та інше сприяння тероризму.

Встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону ознак певної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або невчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК не вимагається.

Обставина діяльності "ДНР" як терористичної організації підтверджується зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року N 129-VIII, заявою Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян", схваленою постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року N 145-VIII, заявою Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", схваленою постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року N 337-VIII, в яких "ДНР" та "ЛНР" визначено терористичними організаціями.

Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 258-3 КК не має існувати конкретне рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною.

Щодо доводів обвинуваченого, що наявні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 258-3 КК України суд зазначає про таке.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 27 серпня 2019 року(справа N 325/1002/16-к, провадження N 51-1249 км 19) Відповідно до частини 2 статті 258-3 КК звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв`язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції належним чином перевірив доводи захисника в частині закриття кримінального провадження та звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази добровільного повідомлення правоохоронним органам про відповідну терористичну організацію.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу захисника, яка є аналогічною за змістом його касаційної скарги, зазначив, що ОСОБА_1 добровільно не з`являвся до правоохоронних органів, був затриманий співробітниками відділу контррозвідки УСБ України в Донецькій області під час вчинення ним злочину, ухилявся від органів досудового розслідування і його було оголошено в розшук.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодилась і колегія суддів, при цьому зазначила, що вимога захисника про закриття кримінального провадження та звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності не ґрунтується на вимогах кримінального закону, а його доводи про те, що підзахисний сприяв розкриттю злочинів, не було підтверджено в ході перевірки кримінального провадження.

Так з пояснень свідків сторони захисту ОСОБА_46 та ОСОБА_48 було встановлено, що ще в середині 2019 року вони повідомили ОСОБА_1 , що ним цікавляться співробітники СБУ. Однак ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що становить інтерес для органу досудового розслідування, добровільно до правоохоронних органів не з`явився, хоча з 2016 року постійно проживав у м. Маріуполь і мав таку можливість. Під час судового розслідування достовірно встановлено, що дійсно на початку 2020 року ОСОБА_1 перебував в приміщенні СБУ м. Маріуполь, однак, з`являвся туди за викликом, а не з власної ініціативи, для відібрання пояснень. З пояснень ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року, наданих ст. о/у ОВС 2 відділу ГВЗНД управління ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях вбачається, що ОСОБА_1 надає пояснення щодо родини ОСОБА_10 та участі її членів в діяльності ополчення ДНР, будь-яку інформацію про себе не повідомляє (том 5 а.к.п. 86-87).

Таким чином в матеріалах кримінального провадження відсутні докази добровільного повідомлення ОСОБА_1 правоохоронним органам про відповідну терористичну організацію.

Доводи обвинуваченого з приводу того, що будь-яку фізичну силу до полонених він не застосовував, суд не приймає до уваги, оскільки, свідки, які були піддані жорстокому поводженню, в судовому засіданні та на стадії досудового розслідування послідовно і наполегливо стверджували про застосування такого насилля само з боку ОСОБА_1 . Підстав для оговору даними свідками обвинуваченого не встановлено, доводи обвинуваченого, що свідки перебувають під тиском органів СБУ суд вважає надуманими і не приймає їх до уваги.

Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_20 , який як на стадії досудового розслідування, під час складання протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.202020 року (том 2 а.к.п. 76-78), так і під час в судового розгляду стверджував, що бачив ОСОБА_1 у червні 2014 року на блокпості у м. Маріуполь. Так під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що добре пам`ятає, що приїхав у Горлівку 02 червня 2014 року, а у Маріуполь повернувся лише у 2016 році. З огляду на викладене суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_20 , вважає, що надаючи такі пояснення свідок несвідомо помилився.

Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, останні будучи вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб регламентований КПК України будь-яких інших доказів на підтвердження висловлених ними обставин кримінального правопорушення та імовірного його перебігу, окрім тих, які уже проаналізовані у цьому судовому рішенні, суду не надали.

Таким чином оцінивши та проаналізувавши сукупність всіх досліджених в судовому засіданні письмових доказів та надавши їм належну і об`єктивну оцінку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом. Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 258-3 КК України, як участь у терористичній організації. Також під час судового розгляду знайшло своє підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 438 КК України, яке суд кваліфікує, як жорстоке поводження з військовополоненим та цивільним населенням, вчинене у співучасті.

При цьому суд не погоджується з кваліфікацією органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме: жорстоке поводження з військовополоненим та цивільним населенням та виходить з наступного.

Об`єктом злочину, передбаченого ст. 438 КК України є встановлений відповідними міжнародними актами порядок ведення війни.

3 об`єктивної сторони злочин характеризується переважно діями; в окремих випадках закони і звичаї війни можуть порушуватися шляхом бездіяльності. Формами цього злочину є: 1) жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням; 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт; 3) розграбування національних цінностей на окупованій території; 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом; 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 6) віддання наказу про вчинення таких дій.

Таким чином жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням є однією з форм злочину, передбаченого ст. 438 КК України, і не є іншим порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з роз`ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 50 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушеннь, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При визначені міри покарання обвинуваченому суд застосовує ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно зі ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

У зв`язку з вищевикладеним суд зазначає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 258-3 КК України слід застосувати редакцію вказаної статті, яка була чинна станом на 17.05.2014 року, оскільки на той час її зміст не передбачав додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що є поліпшенням становища обвинуваченого.

29.05.2020 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ч.5 ст. 72 КК України. Строк тримання під вартою, згідно зі ч.2 ст. 197 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 року справа №663/537/17; провадження №13-31кс18 - положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.

Так якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

У зв`язку з вищевказаним на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIIІ) в строк відбування покарання ОСОБА_1 слід зарахувати строк перебування його під вартою як попереднє ув`язнення з 29.05.2020 року по дату набуття вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Під час досудового розслідування по справі була проведена судова експертиза витрати на проведення якої склали 6537 грн 20 коп., які на підставі положень частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 369,371,373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України і призначити йому покарання:

-за ч.1 ст. 258-3 КК України - у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі;

-за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 438 КК України - у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання за даним вироком у виді позбавлення волі строком 11 (одинадцять) років.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, строк перебування ОСОБА_1 під вартою з 29 травня 2020 року по дату набуття вирком законної сили включно, зарахувати у строк призначеного покарання, із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 6537 грн. 20 коп., що підтверджується довідкою фактичної вартості проведення комп`ютерно - технічної експертизи за висновком № 76 від 16.06.2020 року.

Скасувати накладений ухвалою слідчого суді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 червня 2020 року арешт належного ОСОБА_1 майна, а саме: жорсткого диску марки Seagate с/н WWN: 5000С5005В3FF60E 500 GB; жорсткого диску марки Western Digital WD3200BEVT с/н WXE509T88294 320 GB; флеш - накопичувача - картка пам`яті microSD чорного кольору 2 GB; флеш - накопичувача марки Montecristo Habana - Cuba Mini жовто - чорного кольору 2 GB.

Речові докази по справі: жорсткий диск марки Seagate с/н WWN: 5000С5005В3FF60E 500 GB; жорсткий диск марки Western Digital WD3200BEVT с/н WXE509T88294 320 GB; флеш - накопичувач - картка пам`яті microSD чорного кольору 2 GB; флеш - накопичувач марки Montecristo Habana - Cuba Mini жовто - чорного кольору 2 GB, які згідно квитанції № 269 знаходяться в ОВС слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, після набуття вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_1 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складено у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті.

Суддя Слов`янського міськрайонного суду

Донецької області Н.О. Дюміна