Рішення № 101947141, 15.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/14546/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-1) , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач - 2) , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 916250129151 від 06.05.2021 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника з 05.05.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 , на пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті та виплачувати її з 05.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок ГУ ПФУ в Київській області у рішенні № 916250129151 від 06.05.2021про те, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з розміру пенсії за віком померлого годувальника є безпідставним, оскільки чоловік позивача отримував пенсію саме за вислугу років, а не за віком, відтак, на думку позивача, пенсія по втраті годувальника їй має бути обчислена у розмірі 50 відсотків пенсії за вислугу років, яку отримував ОСОБА_2 на день його смерті.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

Представник ГУ ПФУ в Полтавській області у наданому до суду відзиві на позовну заяву заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тоді як її померлий чоловік отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років. Базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника. Враховуючи те, що позивач звернулася за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, іншого цим Законом не передбачено.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не надав.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.12.2021 до суду надійшла відповідь на відзив.

За змістом частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну неналежного відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва про шлюб від 07.05.2018 року серії НОМЕР_1 /а.с. 41/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.02.2021 серії НОМЕР_2 /а.с. 42/.

05.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила перевести її на пенсію по втраті годувальника за її чоловіком ОСОБА_2 /а.с. 37/.

Рішенням відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Київській області № 916250129151 від 06.05.2021 відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку по зміні виду пенсії на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно заяви від 05.05.2021 реєстраційний номер № 508, у зв`язку із зменшенням розміру пенсії /а.с. 38/.

Позивач, вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області № 916250129151 від 06.05.2021, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV зазначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини третьої статті 36 Закону №1058-IV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суть спору у цій справі зводиться до з`ясування питання про те, чи повинен обчислюватись розмір пенсії по втраті годувальника, яка призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру фактично отримуваної годувальником за життя пенсії за вислугу років, або ж з розміру пенсії за віком померлого годувальника, розрахованої за нормами вищевказаного Закону із наявних у пенсійного органу даних про його страховий стаж та заробіток.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 (справа №523/13150/16-а) вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права щодо обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, який за життя не отримував пенсію за віком, а отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У вищенаведеній постанові викладена правова позиція такого змісту.

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №676/6529/15-а, від 06.04.2021 у справі 617/724/16-а.

Верховний Суд звертав увагу й на те, що стаття 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, оскільки у справі, яка розглядається, позивач звернулася за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги викладені вище норми права, якими урегульовано спірні правовідносини, зважаючи на висновки Верховного Суду щодо застосування таких норм права, суд констатує, що базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є розмір пенсії за віком померлого годувальника, тому доводи позивача про те, що пенсія по втраті годувальника їй має бути обчислена у розмірі 50 відсотків пенсії за вислугу років, яку отримував померлий чоловік ОСОБА_2 на день його смерті, є необґрунтованими.

При цьому суд відхиляє посилання позивача у позовній заяві на постанову Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 632/2100/16-а, оскільки зазначене судове рішення прийнято за інших правовідносин та правового регулювання.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача про необхідність застосування статті 74 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка регламентує порядок призначення пенсії в разі втрати годувальника. Суд наголошує, що згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Суд також бере до уваги, що за приписами пункту 4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, оскільки позивачка вже отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому призначення іншого виду пенсії, передбаченому цим же Законом, в іншому розмірі, за своєю суттю, є тотожним перерахунку пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.

Враховуючи викладене, рішення відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Київській області № 916250129151 від 06.05.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку по зміні виду пенсії на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно заяви від 05.05.2021 реєстраційний номер № 508, у зв`язку із зменшенням розміру пенсії, є законним та обґрунтованим.

Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол