Рішення № 101947050, 16.12.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13639/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення № 156050007806 від 04.11.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на посаді пробовідбірника в ДП «Торезантрацит» з 01.10.1992 по 31.12.1995, на посаді пробовідбірника в Шахтоуправлінні ім. Лутугіна ДП «Торезантрацит» з 10.01.1996 по 31.03.1999, а також до страхового стажу період навчання в Амвросіївському індустріальному технікумі з 01.09.1984 по 14.06.1988; зобов`язати відповідача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26.10.20 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте спірним рішенням відповідач відмовив в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. На думку позивача, органом ПФУ невірно застосовано правову норму, на підставі якої призначається пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Так, ст. 13, ч. 2 ст. 14, пп. «б»-«г» ст. 54 Закону № 1788 зі змінами Законом № 213, якими передбачене поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах чітко визначено приписами п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ і саме цю норму повинен був застосувати відповідача при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком, з урахуванням п. 3 рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.20.

Ухвалою від 09.12.20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.12.20 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Страховий стаж позивача складає 24 роки 8 місяців, з яких пільговий стаж 2 роки 2 місяці. До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1984 по 14.06.1988, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб. До спеціального стажу роботи не зараховано період на посаді пробовідбірника в ДП «Торезантрацит» з 01.10.1992 по 31.12.1995 та на посаді пробовідбірника в Шахтоуправлінні ім. Латуніна ДП «Торезанатрацит» з 10.01.1996 по 31.03.1993, оскільки пільгові довідки видані підприємствами, що розміщені на тимчасово окупованих територіях України, а відомості по спеціальному стажу роботи в Державному реєстрі загальнообов`язкового соціального страхування за ці періоди відсутні.

Ухвалою суду від 30.12.20 зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду по зразковій справі № 360/3611/20.

04.01.21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якими відзив не містить спростувань доводів та аргументів адміністративного позову, а складається з цитування нормативно-правових актів та оскаржуваного рішення. Відповідач посилається на застарілу судову практику Верховного Суду України, від якої сучасний Верховний Суд відійшов. Зокрема 19 лютого 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

14.01.21 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли заперечення на відповідь позивача.

Ухвалою суду від 06.05.21 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження по справі відмовлено.

Ухвалою суду від 08.12.21 провадження у справі поновлено та продовжено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 26.10.20 № 8718 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До заяви про призначення пенсії позивачем надані документи: паспорт та ідентифікаційний код; трудова книжка серії НОМЕР_1 ; диплом про навчання; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.12.2015 № 181; накази про результати атестації робочих місць за умовами праці; наказ Про затвердження переліку професій, які підтверджують право на пільгову пенсію; архівні довідки про перейменування організацій; довідка з центру зайнятості; виписка з наказу Про відпустки; свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 .

За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення від 04.11.20 № 156050007806 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, не погодившись із чим, позивач звернулася за судовим захистом із даним позовом.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страхований стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 8 місяців, з них пільгового стажу 2 роки 2 місяці. Період роботи з 01.04.1999 по 19.06.2001 зараховано за кодом підстави «ЗПЗ013Б1» - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, і за результатами атестації робочих місць: жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До спеціального стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи на посаді пробовідбірника в ДП «Торезантрацит» з 01.10.1992 по 31.12.1995 та на посаді пробовідбірника в Шахтоуправлінні ім. Латуніна ДП «Торезанатрацит» з 10.01.1996 по 31.03.1993, оскільки довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.12.2015 № 181, від 12.01.2017 №2-01/32-12 видані підприємства, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, а саме в м. Торез Донецької області.

Також до страхового стажу не зараховано період навчання в Амросіївському індустріальному технікумі з 01.09.1984 по 14.06.1988, оскільки диплом про навчання від 28.06.1088 виданий ОСОБА_2 , який повинен бути підтверджений свідоцтвом про шлюб на ОСОБА_3 та позивачем не надано свідоцтво про шлюб.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, позивач з 01.09.1984 по 14.06.1988 навчалася в Амвросіївському індустріальному технікумі, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00028350722 від 29.10.20 (актовий запис № 526 від 24.06.1989; прізвище до державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 »; прізвище після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 »).

Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому суд критично оцінює позицію відповідача про те, що стаж навчання позивачу не врахований через ненадання свідоцтва про укладання шлюбу в 1989 р., так як зміна прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » вбачається з самої трудової книжки НОМЕР_1 та в сукупності з дипломом є достатнім і прийнятним доказом підтвердження стажу за п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, позивач працювала у періоді з 01.10.1992 по 31.12.1995 у виробничому управлінні зі збагачення, технічного контролю якості вугілля і стандартів на посаді пробовідбірника відділу трудового контролю шахти ім. Лутуніна; з 10.01.1996 по 19.06.2001 – на шахті ім. Л.І. Лутуніна об`єднання «Торезантрацит» пробовідбірником у відділі трудового контролю.

Крім записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , зазначені періоди роботи підтверджуються довідками ДП «Торезантрацит» від 12.01.2016 № 2-01/32-12 та ВП «Шахтоуправління ім. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» від 17.12.2015 № 181.

Також окремий період пільгового стажу з 01.04.1999 по 19.06.2001 на ВП «Шахтоуправління ім. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), який органом ПФУ враховано до пільгового стажу позивача.

Крім того, в періоді з 24.06.1996 по 25.04.1999 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується довідкою ВП «Шахтоуправління ім. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» від 17.12.2015 № 181.

Вищезазначений період також підлягає врахуванню згідно з п. 10 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також особи, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

Крім того, Пенсійний Фонд України своїм листом від 25.06.2008 N 10842/02-10 надав наступне роз`яснення щодо обчислення спеціального і пільгового стажу: «Згідно з частиною 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Тобто до спеціального й пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3- і 6- річного віку (у разі оформлення відповідної відпустки)».

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 надано додаткову частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною у віці до 3-х років з 24.06.96 по 25.04.99, згідно витягу з наказу директора шахти ім. Л.І. Гугутіна від 09.08.96 № 126к.

Враховуючи викладене, на день звернення позивача до головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах загальний пільговий стаж за Списком № 2 на посаді пробовідбірника позивача становить 8 років 8 місяців 11 днів.

Професія пробовідбірника передбачена Списком № 2, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 № 36 (Розділ ІІ «Підготовка руд, збагачення, окуксування (агломерація, брикетування, огрудкування, випалювання руд і нерудних копалин)», підрозділ 2а.

Проведення атестації робочого місця пробовідбірника підтверджується наказами Торезького виробничого об`єднання з видобутку антрациту «Торезантарцит» від 28.07.1995 № 25 та ВП «Шахтоуправління ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» від 23.08.2011 № 459, довідкою ВП «Шахтоуправління ім. Лутугіна» ДП «Торезантарцит» від 17.12.2015 № 181.

При цьому, в оскарженому рішенні № 156050007806 від 04.11.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 наявне посилання на розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, як підстави для неврахування довідок, що видані підприємствами, які розміщені на тимчасово окупованих територіях України.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (п.2 розділу XV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В силу ч.1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМ України № 637 від 12.08.1993, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Списки №1 та №2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991, якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994.

Наведені вище судом записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останньої за відповідними посадами пробовідбірника. Записи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За наявності належним чином оформленої трудової книжки не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пільгової пенсії за віком і не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Частиною третьою статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08. 1993 №637 передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо посилань відповідача на те, що підприємства, де працювала позивач у спірні періоди, наразі знаходиться на непідконтрольній території, а тому відповідач не може зарахувати періоди роботи до пільгового стажу, то суд зазначає, що позивач не може бути позбавлена права на пенсію на пільгових умовах через захоплення незаконними озброєними формуваннями території України, оскільки стаж роботи позивача у відповідні періоди підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду у її трудовій книжці. При цьому підприємства утворено в період, коли територія знаходилась під контролем української влади, а отже утворено відповідно до законодавства України. Всі документи, на підставі яких позивач отримала право на призначення пенсії, були створені до проведення Антитерористичної операції, тому мають бути враховані під час вирішення питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.

Верховний Суд, розглядаючи подібну категорію спорів, сформував правову позицію, за якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. В свою чергу, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав (постанови від 31.10.2019 справа №711/10426/16-а, від 28.08.2018 справа №175/4336/16-а, від 25.09.2018 справа №242/65/17, від 11.07.2019 справа №423/1156/17).

З огляду на встановлені обставини, проаналізоване правове регулювання, правові висновки Верховного Суду, слід дійти висновку про помилковість доводів відповідача щодо неможливості врахування довідок довідками ДП «Торезантрацит» від 12.01.2016 № 2-01/32-12 та ВП «Шахтоуправління ім. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» від 17.12.2015 № 181, які видані позивачу та які підтверджують пільговий стаж.

При цьому, Верховний Суд України у справі № 21-519а14 зробив висновок, що атестація робочих місць здійснюється згідно з Порядком № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 р. № 41. Відсутність підтвердження її проведення унеможливлює виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз норм Кодексу законів про працю України та Закону «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII свідчить про те, що роботодавець зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, де з вини власника не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII.

Таким чином, пільговий стаж роботи позивача у періодах з 01.10.1992 по 31.12.1995 та з 10.01.1996 по 19.06.2001 підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 , довідками ДП «Торезантрацит» від 12.01.2016 № 2-01/32-12 та ВП «Шахтоуправління ім. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» від 17.12.2015 № 181.

Отже ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по досягненню 51 року, звернулася 26.10.2020 до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», маючи загальний страховий стаж 28 років 6 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком № 2 – 8 років 8 місяців 11 днів.

Однак, в оскаржуваному рішення № 156050007806 від 04.11.20 ГУ ПФУ в Одеській області посилається не на п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а на пп. 2 п. 2 ст. 114 розділу ХIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В той же час, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.21 по справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відтак, ВП ВС у постанові від 3 листопада 2021 року по справі № 360/3611/20 резюмувала, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Частиною першою статті 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

У частині виплати пенсій Положенням № 280 передбачено виконання таких основних завдань Пенсійного фонду України: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Також для виконання вказаних завдань на Пенсійний фонд України покладаються повноваження, зокрема, призначення (перерахунку, поновлення) і виплати пенсій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 6 Основного закону державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

В рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 2340/2921/18 та від 17.10.2019 року у справі № 813/1950/16.

Суд зазначає, що якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом допущено бездіяльність та не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Під час розгляду ГУ ПФУ в Одеській області заяви ОСОБА_1 від 26.10.20, пенсійним органом, як встановлено судом вище, безпідставно не враховано позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на посаді пробовідбірника в ДП «Торезантрацит» з 01.10.1992 по 31.12.1995, на посаді пробовідбірника в Шахтоуправлінні ім. Лутугіна ДП «Торезантрацит» з 10.01.1996 по 31.03.1999, а також до страхового стажу період навчання в Амвросіївському індустріальному технікумі з 01.09.1984 по 14.06.1988, у зв`язку із чим судом скасовується відповідне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Крім того, судом надано оцінку застосованим відповідачем нормам матеріального права із посиланням на останню постанову Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV.

В той же час, за змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно встановити вік особи, стаж роботи, стаж роботи на відповідних роботах.

Зазначене вище законодавче повноваження віднесено до прямих функціональних обов`язків органів Пенсійного фонду України та має вчинятися останніми з урахуванням визначених ч. 2 ст. 2 КАС України критеріїв, що за умов розглядуваного спору відповідачем дотримано не було. Водночас, виправляючи допущені суб`єктом владних повноважень порушення, суд не повинен підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже у зв`язку із наведеним, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.20 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.09.2020, з урахуванням висновків суду, викладених вище.

На підставі викладеного та за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050007806 від 04.11.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на посаді пробовідбірника в ДП «Торезантрацит» з 01.10.1992 по 31.12.1995, на посаді пробовідбірника в Шахтоуправлінні ім. Лутугіна ДП «Торезантрацит» з 10.01.1996 по 31.03.1999, а також до страхового стажу період навчання в Амвросіївському індустріальному технікумі з 01.09.1984 по 14.06.1988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.20 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк