Рішення № 101947001, 16.12.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16150/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участі: секретаря Сідлецької А.П., представників: позивача Рамішвілі Г.Ю., Журавської Т.М., відповідача Аветюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Представництво «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення №19892/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формою «Р» щодо заниження позивачем сум грошового зобов`язання податку на прибуток;

- податкове повідомлення-рішення №19888/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формою «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання (несвоєчасне подання) позивачем податкової декларації з податку на прибуток та фінансового звіту до такої декларації за 2017, 2018, 2019 та 2020 рік;

- податкове повідомлення-рішення №19894/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формую «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання (несвоєчасне подання) позивачем звіту про контрольовані операції за 2018 та 2019 рік.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перевірка проведена під час дії мораторія на її проведення, діяльність позивача не підпадає під поняття «постійного представництва» в розумінні пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, позивач не здійснював видів статутної діяльності головної компанії, в т.ч. не проводив свою комерційну, господарську діяльність на території України та за її межами через представництво. Не погоджується, з тим, що фактична діяльність Представництва не співпадає із заявленою за КВЄД, а якщо б не співпадала, то це б не свідчило про те, що представництво є постійним. Вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач 04.11.2021р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому із доводами позивача не погодився, мотивуючи це тим, що проведена планова виїзна перевірка встановила порушення п.п.141.4.7 п.141.4 ст.141 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток та оскаржувані податкові повідомлення-рішення та акт перевірки відповідають чинному законодавству, оскільки були винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, наданих законодавством. Перевіркою встановлено факти, які свідчать про те, що представництво фактично надавало послуги по відбору потенційних кандидатів на роботу моряків та їх працевлаштування для компанії Eastern Pasific Shipping Pte/Ltd (Сінгапур), а також неподання звітності по контрольованим операціям. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.11.2021р. задоволено клопотання представника позивача, та вирішено, що засідання по справі здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon»

Розглянувши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив та інші матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до ст. 20,77 на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 26.05.2021 року №3474-п була проведена планова виїзна документальна перевірка представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 14321/15-32-07-07/26611563 від 16.07.2021 року (т.1 а.с.30-43).

Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення представництвом «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» наступних вимог законодавства:

- п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено представництвом податок на прибуток у загальній сумі 2 612 700 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 643796 грн, за 2018 рік у сумі 685505 грн, за 2019 рік у сумі 638390 грн за 2020р. у сумі 645009грн.

-п.п.16.1.3, п.16.1 ст.16, п.46.1 п.46.2 ст.46 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України №897 від 20.10.2015р. «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток» не надано Податкові декларації з податку на прибуток за 2017,2018,2019,2020 роки та фінансову звітність за 2017-2020роки;

- п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового Кодексу України щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2018 рік та 2019рік.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем були подані заперечення від 30.07.2021 року на акт перевірки, за результатами розгляду яких було відмовлено у задоволенні заперечень.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №19892/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формою «Р» яким збільшено суму грошового зобов`зання податку на прибуток підприємств іноземних юридичних осіб на суму 3104623грн з яких 2 612 700грн сума податку, та 491923грн сума штрафу(т.1 а.с.19);

- №19888/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формою «ПС» яким за неподання Податкової декларації з податку на прибуток та фінансової звітності за 2017,2018,2019, та 2020роки застосований штраф у сумі 2040грн;

- №19894/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формую «ПС» яким за неподання звіту про контрольовані операції за 2018,2019роки застосований штраф у розмірі 528600грн (т.1 а.с.21)

Незгода позивача із прийнятими рішеннями, зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Щодо посилання позивача як на одну з підстав для скасування оскаржуваних ППР -проведення перевірки під час дії мораторію, то суд враховує наступні обставини.

Перевірка позивача проведена відповідачем на підставі плану –графіка проведення планових виїзних перевірок платників податку на 2021 рік та наказу ГУ ДПС В Одеській області №3474-п від 26.05.2021 року, та дана обставина визнається сторонами, а тому відповідно до ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Верховний суд у постанові від 08.092021р. по справі № 816/228/17 висловив правову позицію, за якою, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Тому виходячи з обставин яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги суд в першу чергу надає оцінку правомірності проведення перевірки відповідачем.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-ІХ, який набрав чинності з 18.03.2020 року, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був доповнений пунктом 52-2 такого змісту:

«Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.»

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020 року, абзац перший пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був замінений сімома новими абзацами такого змісту:

« 52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу".

У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами восьмим - десятим;

доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:

«Камеральна перевірка податкової декларації (крім податкової декларації з податку на додану вартість) за звітні (податкові) періоди березень - травень 2020 року, або уточнюючих розрахунків (крім уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість), що були подані платниками податків протягом березня - травня 2020 року, може бути проведена лише протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання».

Також, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 року №591-ІХ, який набрав чинності з 29.05.2020 року, абзац перший пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був змінений, та встановлював, що мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

У подальшому Верховною Радою був прийнятий Закон від 17 вересня 2020 р. № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі — Закон № 909-ІХ), яким Кабінету міністрів на час дії карантину було надано право скорочувати строки дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених законами, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню Covid-19.

Тобто з прийняттям вказаного Закону законодавець фактично дозволив Кабміну скорочувати строки дії мораторію на проведення податкових перевірок, передбаченого у п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. У зв`язку з цим на підставі вказаного закону 3 лютого 2021 р. Кабінетом міністрів була прийнята постанова № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі — постанова № 89), якою фіскальним органам дозволено проводити податкові перевірки серед яких: документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Однак, приймаючи Закон № 909-ІХ, законодавець не вніс будь-яких змін до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, і дія вказаного пункту зупинена не була. Відтак, з прийняттям Кабінетом міністрів України постанови № 89 між її нормами та нормами, передбаченими Законом № 540-ІХ, виникла ієрархічна колізія нормативно-правових актів, тобто колізія, яка виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу.

Правилами подолання ієрархічних колізій встановлено, що при суперечності нормативно-правових актів застосовуються норми, що встановлюються в актах, які мають вищу юридичну силу. Конституція України як акт найвищої юридичної сили встановлює, що Кабінет міністрів у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Відтак, у випадку суперечності між нормами підзаконного акта, до яких належить постанова Кабінету міністрів України № 89, та нормами закону слід застосовувати саме норми закону, оскільки вони мають вищу юридичну силу.

Таким чином, норми Закону № 540-ІХ мають вищу юридичну силу, ніж норми, встановлені в постанові № 89, тому при вирішенні питання щодо призначення податкової перевірки контролюючі органи зобов`язані керуватися саме положеннями Закону.

На цей час положення Закону України № 909-ІХ, якими делеговані Кабінету міністрів України повноваження щодо скорочення дії мораторію на проведення податкових перевірок, суперечить нормам щодо строків мораторію встановленого Законом № 540-ІХ.

Конституція України не встановлює пріоритет застосування того чи іншого закону, в т.ч. залежно від предмета правового регулювання.

Немає також закону України, який регулював би питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Однак за загальним правилом у разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні правила правового регулювання, перевагу при застосуванні необхідно надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. При цьому «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali).

Враховуючи, що норми, встановлені в Податковому кодексі України (надалі ПКУ), є спеціальними по відношенню до норм, встановлених у Законі № 909-ІХ, оскільки саме нормами Податкового Кодексу України врегульовані відносини, зокрема, щодо адміністрування податків, у т.ч. порядку призначення та проведення податкових перевірок, та приймаючи до уваги вказані вище правила подолання колізій між нормами законів, які мають рівну юридичну силу, можна дійти висновку, що пріоритет при застосуванні повинні мати саме норми Податкового кодексу, а не Закону № 909-ІХ.

Це підтверджується і ст.3 ПКУ: податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції, Податкового кодексу України, чинних міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування, та нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України.

ПКУ також визначено, що будь-які питання щодо оподаткування, у т.ч. адміністрування податків регулюються виключно Податковим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, якими безпосередньо вносяться зміни до положень Податкового кодексу. Крім того, ст.5 ПКУ визначає правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, згідно з якими при суперечності понять, правил, термінів та положень інших актів між Податковим кодексом та іншими актами законодавства України у відносинах оподаткування пріоритет повинні мати саме норми ПКУ.

Слід звернути увагу і на те, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин. При цьому принципи, проголошені у Податковому кодексі України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення порядку призначення та проведення податкових перевірок, так і у ході застосування норм, якими визначається порядок призначення та проведення таких перевірок.

Серед принципів, проголошених у ПКУ, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податків у випадку, коли норми законодавства України допускають неоднозначне трактування прав та/або обов`язків платників чи фіскальних органів, у зв`язку з чим виникає можливість для прийняття рішення на користь як платника податків, так і фіскального органу. З цього приводу Податковим кодексом закріплено правило, що при суперечності норм ПКУ чи іншого нормативно-правового акта, або норм різних нормативно-правових актів, або ж коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать одна одній та припускають неоднозначне трактування прав та обов`язків платників податків чи фіскальних органів, внаслідок чого існує можливість для прийняття рішення на користь як платника податків, так і фіскального органу, рішення має бути прийняте на користь платника податків.

Крім того оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Отже, оскільки Законом № 909-ІХ, яким Кабінету міністрів України були делеговані повноваження щодо скорочення строку дії мораторію на проведення податкових перевірок, встановленого Законом № 540-ІХ, зміни ні до Податкового кодексу України, в т.ч. його п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ, ні до Закону № 540-ІХ не вносилися, і Закон № 909-ІХ не належить до актів податкового законодавства України, він не може мати пріоритет над нормами, встановленими у Податковому кодексі України, в т.ч. у питанні щодо скорочення строку дії мораторію на проведення податкових перевірок.

Більше того, приймаючи до уваги наведені вище принципи та правила регулювання відносин у сфері оподаткування, що закріплені в податковому законодавстві України, суд доходить висновку, що Закон № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не може визначати правила проведення податкових перевірок під час дії карантину, як і делегувати Кабінету міністрів повноваження скорочувати строк дії мораторію, встановленого в п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, оскільки правила призначення та проведення податкових перевірок можуть встановлюватися виключно нормами ПКУ.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021р. і суперечить останній, тому суд вважає, що саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Що ж стосується позовних вимог, заявлених у цьому спорі про визнання протиправними та скасування податковх повідомлень-рішень, то Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, є безумовною підставою для визнання незаконними її наслідків (прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень).

Більш того, відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших.

У постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки Акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Такі висновки суду обґрунтовані сталою та послідовною практикою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року (справа №820/609/18), від 29 жовтня 2020 року (справа № 520/11034/18), від 24 грудня 2020 року (справа №320/6463/18), від 9 лютого 2021 року (справа №804/3329/15), від 21 січня 2021 року (справа №821/845/18).

Враховуючи викладене суд надалі не проводить оцінку іншим доводам позовної заяви, які обґрунтовані незгодою з висновками зазначеними у акті перевірки про наявність порушень Податкового кодексу позивачем, та доходить висновку, що відповідач неправомірно призначив та провів планову виїзну документальну перевірку Представництва під час дію мораторію на її проведення, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками її проведення так само є неправомірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано платіжне доручення від 30.08.2021 року №1620 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 22700,00 грн. (а.с183).

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору сплаченого позивачем з Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області: №19892/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формою «Р», №19888/15-32-07-08 від 17.08.2021 року за формою «ПС», №19894/15-32-07-08 від 17.08.2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Представництва «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» витрати по сплаті судового збору 22700грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представництво «Істерн Пасіфік Шіппінг ПТІ.ЛТД.» (65026, м. Одеса, Польський узвіз, буд.11, оф.18 код ЄДРПОУ 26611563)

Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5 код ЄДРПОУ ВП44069166 ).

Повний текст рішення виготовлений 16.12.2021р.

Суддя Іванов Е.А.