Рішення № 101945362, 16.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р. справа № 300/3407/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 18.05.2021 року з боку відповідача отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021 на суму 20975,02 грн. ОСОБА_1 вказує на відсутність в оскаржуваній вимозі періоду нарахування єдиного внеску, що є грубим порушенням. Позивач зазначив, що з 04.07.2001 він працював і продовжує працювати на даний час юристом у Приватному акціонерному товаристві "Добробут ІФ" і не є самозайнятою особою. За весь час роботи вказаним роботодавцем було сплачено єдиний соціальний внесок у передбаченому Законом розмірі, що, в тому числі, підтверджується довідкою № 6 від 08.07.2021. ОСОБА_1 зазначив, що будь-якої заборгованості чи недоїмки по сплаті єдиного внеску немає. Окрім того, позивачем вказано на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021 на суму 20975,02 грн. містить дві суми боргу, які вже судом визнано незаконно нарахованими, а саме: 5508,36 грн. (незаконність нарахування підтверджується рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року у справі № 300/2503/19) та 6295,30 грн. (незаконність нарахування підтверджується рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року у справі № 300/3798/20). Тобто, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, незважаючи на судові рішення, згідно яких визнано протиправним нарахування єдиного соціального внеску, ті ж самі суми, які вже були предметом розгляду в судах і які, було скасовано, знову заклало в оскаржувану вимогу. З урахуванням положень Податкового кодексу України, Закону України "Про збр та облік единого внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", позивач вважає вказану вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області спрямованою на подвійне оподаткування. Водночас, позивач зазначив, що у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Внаслідок чого, просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021 на суму 20975,02 грн. та зобов`язати відповідача внести зміни/коригування в інтегровану картку платника податку ОСОБА_1 стосовно стану зобов`язань останнього перед бюджетом, врахувавши неправомірність (незаконність) нарахування йому сум ЄСВ встановлену судовими рішеннями.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.43-44).

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 27.07.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.50-51).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року закрито провадження у адміністративній справі №300/3407/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 14557,84 гривень.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.08.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що позивач відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Обов`язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою. Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного соціального внеску. Тобто, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску, визначений пунктом 5 частини 1 статті 4 коментованого Закону, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники як ті, що отримують так і ті, що не отримують дохід від провадження незалежної діяльності. Згідно даних інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в сумі 20975,02 гривень, що підтверджується витягом з особової картки позивача по єдиному внеску. На підставі таких даних та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2021 за №Ф-138810-55, та надіслано рекомендованим листом позивачу. Водночас, звернуто увагу суду, на те, що в суму, визначену в оскаржуваній вимозі входить сума, яка визначалась і раніше в оскаржуваних позивачем вимогах про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-138810-55 (сума 8262,54 грн.), від 11.11.2019 № Ф-138810-55 (5508,36 грн.) та від 18.11.2020 № Ф-138810-55 (14557,84 грн.). Внаслідок чого, на думку відповідача, заявлений позов про скасування вимоги про сплату боргу у сумі 20975,02 грн. не підлягає до задоволення, оскільки сума 14557,84 грн. вже була предметом розгляду в інших судових справах. Окрім цього, відповідач вказав на Рішення Ради адвокатів України №37 від 12.04.2019 "Про затвердження роз`яснення щодо поєднання адвокатської діяльності з трудовою діяльністю та інших пов`язаних питань", яким надано роз`яснення, що адвокат який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю має сплачувати єдиний соціальний внесок, навіть якщо такий внесок вже сплатив роботодавець (а.с.57-61).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 09.08.2021 року по 08.10.2021 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі свідоцтва №596 від 02.03.2007, свідченням чого є відомості та інформація з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/).

Позивач взятий на облік Головним управлінням ДПС в області як платник єдиного внеску, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.79-80).

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.02.1999, ОСОБА_1 з 04.07.2001 прийнятий на роботу у Відкрите акціонерне товариство "Добробут" на посаду юрисконсульта (а.с.22).

З 10.05.2011 Відкрите акціонерне товариство "Добробут" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Добробут", а з 08.04.2017 змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Добробут ІФ", де по даний час позивач перебуває на посаді головного юрисконсульта (а.с.23).

Згідно із довідкою Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ" №6 від 08.07.2021 ОСОБА_1 з 04.07.2001 по даний час працює в товаристві за основним місцем роботи на посаді юриста. За період з 01.01.2019 по 30.04.2021 включно Приватне акціонерне товариство "Добробут ІФ" сплатило за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що становить не менше мінімального законодавчо встановленого розміру (а.с.24).

13.05.2021 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55, згідно якої повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 30.04.2021 його заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 20975,02 гривень, яку необхідно сплатити на рахунок Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.11).

Не погодившись з вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021, позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак згідно рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 15.06.2021 вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.12-19).

Вважаючи вищевказану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно частини 1 та 2 статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статі 65 Податкового кодексу України).

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (пункт 65.3 статі 65 Податкового кодексу України).

Пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 взятий на облік Головним управлінням ДПС в області, свідченням чого є копія довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.79-80).

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 за №5076-VІ (надалі по тексту також - Закон №5076-VІ).

Адвокатом, за приписами пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ, є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ).

Згідно частини 3 статті 4 Закону №5076-VІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1, 2 статті 13 Закону №5076-VІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також - Закон №2464-VІ).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску поряд з іншим зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

В той же час, платниками єдиного внеску, поряд з іншими, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ).

Дія таких положень закону свідчить, що платниками єдиного внеску, серед інших, є як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, так і роботодавці - юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

При цьому, відношенні до першого платника єдиного внеску, законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".

Законодавець не конкретизував організаційно-правову форму здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у формі адвокатського бюро або адвокатського об`єднання (статті 13, 15 Закону №5076-VІ), а, як зазначено вище, застосував поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з цим, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 Закону №5076-VІ, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ).

Системний аналіз підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, у спірний період (2020 рік) єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", становив у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ).

Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Разом з цим, згідно абзаців 1, 2 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ є максимальною сумою доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Судом уже зазначалось, що ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі свідоцтва №596 від 02.03.2007, виданого Івано-Франківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в області, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.79-80).

При цьому, як встановлено судом, позивач з 04.07.2001 по даний час перебуває у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством "Добробут ІФ" і своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ" №6 від 08.07.2021, роботодавець сплатив єдиний соціальний внесок з доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 30.04.2021 включно у повному обсязі, що становить не менше мінімального законодавчо встановленого розміру (а.с.24).

Слід відмітити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах державної податкової служби і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 5 березня 2020 року (справа №№824/509/19-а), від 27.03.2020 (справи №140/2214/19 і №140/2214/19), від 6 травня 2020 року (справа №400/1622/19), від 3 грудня 2020 року (справа №140/2122/19) від 19 січня 2021 року (справа № 640/17793/19) і від 4 березня 2021 року (справа № 260/739/19).

За встановлених обставин того, що позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено, а наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період (2020 рік), за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 за №449 (надалі - Інструкція) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно пункту 2 розділу VІ Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За змістом пункту 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1-7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 4 розділу VІ Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 19.10.2020 по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в загальній сумі 20975,02 гривень, оскільки станом на 31.12.2020 за позивачем також обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску 14557,84 гривень за попередні періоди (а.с.67).

На підставі таких даних та відповідно до вимог коментованого законодавства відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2021 за №Ф-138810-55, та надіслано рекомендованим листом позивачу, що не заперечується останнім.

Як зазначено вище, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року закрито провадження у адміністративній справі №300/3407/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 14557,84 гривень, оскільки позовні вимоги в частині протиправного формування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 14557,84 гривень, хоча і визначені чотирьма різними вимогами відповідача про сплату боргу (від 11.11.2019, від 10.02.2020, від 18.11.2020 та від 13.05.2021), однак стосуються одного періоду нарахування, обґрунтовані одними і тими ж підставами, відтак є ідентичним предметом у трьох справах (№300/2503/19, №300/399/20, №300/3798/20 і №300/3407/21), а спір щодо правомірності нарахування такого боргу/недоїмки виник між одними і тими ж сторонами ( ОСОБА_1 та Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області).

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №751/28881 від 20.05.2016 (надалі по тексту також - Порядок №422).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ вказаного Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегральна карта платника (надалі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 Розділ VІ коментованого Порядку первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

А отже, доводи відповідача з приводу не врахування судових рішень у справах №300/2503/20, №300/399/20 і №300/3798/20 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2021 за №Ф-138810-55, з посиланням на те, що предметом спірних правовідносин є оскарження вимоги, а не внесення змін до інтегрованої картки, суд вважає безпідставними та не обґрунтованими.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи наведені положення норм чинного законодавства підлягає скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 6417,18 гривень, яка складається з нарахувань єдиного внеску за період ІV квартал 2020 року та за період березень-травень 2020 року, оскільки у вказані періоди ОСОБА_1 був працевлаштований у приватному акціонерному товаристві "Добробут ІФ", і за вказаний період роботодавець сплатив за позивача єдиний внесок, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень №Ф-138810-55 від 13.05.2021 в частині визначення позивачу суми єдиного соціального внеску в розмірі 6417,18 гривень є протиправним, внаслідок чого, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог і скасування спірної вимоги в частині.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області внести зміни/коригування в інтегровану картку платника податку стосовно стану зобов`язань останнього перед бюджетом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів у повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1362 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 13.05.2021, зобов`язання до вчинення дій - задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №Ф-138810-55 від 13.05.2021 в частині визначення ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6417,18 гривень (шість тисяч чотириста сімнадцять гривень вісімнадцять копійок).

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області внести зміни/коригування в інтегровану картку платника податку ОСОБА_1 стосовно стану зобов`язань останнього перед бюджетом, з урахуванням обставин встановлених даним судовим рішенням.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1362 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.