Ухвала суду № 101941253, 07.12.2021, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3586/19

провадження № 6/570/117/2021

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2021 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю секретаря судового засідання Новоселецької М.В.,

pозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри,10)заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа,

в с т а н о в и в :

покликаючись на втрату виконавчого листа, представник ОСОБА_1 заявник ОСОБА_2 у поданій 11 листопада 2021 року заяві просить видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року по цивільній справі №570/3586/19.

Учасників справи належним чином повідомлено про час і місце розгляду заяви, однак до суду вони не з`явились. Беручи до уваги встановлені розумні строки розгляду цивільних справ, суд дійшов висновку про можливість розглянути заяву про видачу про видачу дубліката виконавчого листа за їх відсутності та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу

Дослідивши надані матеріали справи, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суд прийшов до таких висновків.

Встановлено, що згідно з рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року по цивільній справі № 570/3586/19:

- відмовлено у цивільному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

- зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено; застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину договору фінансового лізингу №APVO000000000018467 від 22 березня 2018 року шляхом стягнення з ТзОВ "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 50 011 грн. 56 коп., зобов`язано ОСОБА_1 повернути ТзОВ «Автокредит Плюс» транспортний засіб марки BMW, модель 740, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Рішення у вказаній цивільній справі набрало законної сили 18 березня 2021 року.

20 квітня 2021 року представнику стягувача ОСОБА_1 адвокату Курило Р.М. видано виконавчий лист, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 18 березня 2024 року.

У заяві про видачу дубліката виконавчого листа ОСОБА_2 зазначає, що вона втратила виконавчий лист та просить видати дублікат, оскільки виконавче провадження по справі не проводиться.

До вказаних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом /ст.446 ЦПК України/.

Згідно п.п.17.4) підпункту 17 п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ч.4 ст.10 ЦПК України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), що, на думку суду, є неприпустимим в умовах розвитку демократичного суспільства. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, на виконанні якого наполягає стягувач, фактично нівелює сутність судового захисту та судового рішення, що є недопустимим в умовах демократичного суспільства.

Європейський суд з прав людини наголосив, що у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції. Вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. П.1 ч.1 ст.3 Закону встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та законності у виконанні судових рішень.

Виконавчий документ — документ установленої форми та змісту, на підставі якого компетентний орган здійснює примусове виконання рішення суду чи іншого правозастосовчого акта.

Відповідно до підпункту 17.1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є: по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами; по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Враховуючи, що рішення суду не виконане, оригінал виконавчого листа відсутній, тому не є можливим вжиття заходів забезпечення примусового виконання, суд вважає, що є обгрунтовані підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

Керуючись п.п.17.4) підпункту 17 п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

задоволити заявупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа.

Видати стягувачу ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 570/3586/19 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, виданого на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 /п`ятнадцяти/ днів з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Кушнір Н.В.