Вирок № 101937175, 16.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/605/20

Провадження № 1кп/201/260/2021

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П. за участі секретаря судового засідання Кірюшина Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12019040650002370 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, має на утриманні 2-х малолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Кліпацька Е.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Ясир СА.

потерпілий

ОСОБА_2 . Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

1. 16.09.2019 близько о 21-00 години ОСОБА_1 , знаходячись у коридорі гуртожитку № 2 по вул. Лазаряна, 2 в м. Дніпро біля кімнати № 114, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із потерпілим, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, обома руками штовхнув потерпілого ОСОБА_2 в область грудей від чого останній упав на підлогу на спину, після чого ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та стоячи над ним, кулаком своєї правої руки, умисно завдав не менше 2-х ударів в тулуб потерпілого ОСОБА_2 чим спричинив йому фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 126 КК України, а саме, умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

ІІ. Позиція обвинуваченого.

2. В судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав та пояснив, що він був обраний старостою в гуртожитку і у них з ОСОБА_2 , який також проживав у гуртожитку на той час, склались неприязні відносини з приводу побутових питань. 16.09.2019 в коридорі обвинуваченого зупинив свідок ОСОБА_3 і вони почали спілкуватись з приводу правил проживання в гуртожитку. В цей час до них підійшов ОСОБА_2 , який втрутився у розмову і, так як він заважав, то ОСОБА_1 вирішив відійти з ОСОБА_3 в кімнату і продовжити розмову, однак коли вони відходили, ОСОБА_2 почав вигукувати образи в бік обвинуваченого і той повернувся до ОСОБА_2 , що б припинити образливі висловлювання. При цьому він підійшов до потерпілого з опущеними руками, показуючи свою миролюбивість. Потерпілий при цьому викрикував провокативні слова направлені на ескалацію конфлікту. Коли обвинувачений підійшов до потерпілого, то останній намагався нанести удар обвинуваченому і той, з метою захисту, підняв руки і штовхнув потерпілого від чого той впав на спину. Обвинувачений злякався за потерпілого і нагнувся, щоб допомогти встати на що потерпілий наніс два удари в тулуб обвинуваченого і той відійшов. В цей час сусідка кинула в бік потерпілого ніж і обвинувачений вимушений був повернутись і вибити ніж, щоб запобігти його застосуванню і відразу після цього пішов з місця події. Ударів він потерпілому не наносив, а тому вважає, що його вина не доведена.

ІІІ. Докази та процесуальні документи, надані прокурором в обґрунтування висунутого обвинувачення, а також докази надані стороною захисту, які дослідженні в судовому засіданні

3. В судовому засіданні потерпілий пояснив, що на момент подій 16.09.2019 він перебував у кімнаті № 116 гуртожитку № 2 , де вечеряв, коли почув голос ОСОБА_1 , який голосно в загальному коридорі повчав сусіда на ім`я ОСОБА_4 . Потерпілий вийшов, підійшов до них і втрутився в розмову, вказуючи на те, що ОСОБА_1 не староста і не має права вказувати сусідам свої правила життя. На зауваження обвинувачений відреагував негативно, пхнув потерпілого несильно і повернувся до ОСОБА_4 та продовжив розмову. Потерпілий продовжив намагання втрутитись у розмову на що обвинувачений пішов по коридору в інший від потерпілого бік. Між ними почалась словесна перепалка в ході якої обвинувачений різко розвернувся і швидко та агресивно підійшов до потерпілого, який сприйняв це загрозу його фізичної недоторканності, а тому з метою захисту виставав вперед руки і підняв одну ногу, щоб запобігти удару в пах. В цей момент обвинувачений пхнув потерпілого у тулуб з такою силою, що той не втримався і впав. Під час падіння потерпілий намагався утриматись за плечі ОСОБА_1 , але впав на спину, перевернувся обличчям до підлоги, привстав на коліна і в цей момент обвинувачений, не даючи йому піднятись, лівою рукою притримав потерпілого за плече чи спину, а правою рукою наніс не менше чотирьох ударів по ниркам і в потиличну область голови. В цей час підбігла сусідка ОСОБА_6 , яка запобігла продовженню побиття. При цьому потерпілий наголосив, що він не ображав обвинуваченого, а лише висловив оціночне судження про обвинуваченого порівнюючи його з домашньою твариною, він також не бив обвинуваченого, а лише вчиняв дії направлені на самозахист

4. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він мешканець гуртожитку і знає обвинуваченого як старосту блоку, а потерпілого як колишнього сусіда. Два роки тому у вечірній час до нього прийшов обвинувачений, який попросив підписати ознайомлення з правилами життя, однак свідок відмовився і обвинувачений почав підвищувати голос. В цей час з сусідньої кімнати вийшов потерпілий, який зробив зауваження і між обвинуваченим та потерпілим почалась словесна суперечка. Через деякий час ОСОБА_1 сказав свідкові пройти з ним в кімнату і вони почали йти по коридору, коли потерпілий назвав обвинуваченого «півнем». Обвинувачений повернувся, підійшов до потерпілого, пхнув його двома руками в груди від чого той впав на спину. Після чого обвинувачений наніс два удари кулаками рук в бік потерпілого в область ребер, потім їх розняли. Свідок ці події спостерігав на відстані 5 метрів з позиції в якій обвинувачений був до нього спиною.

5. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що восени 2019 він став свідком конфлікту між обвинуваченим і потерпілим в коридорі гуртожитку АДРЕСА_3 в ході якого спочатку між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почалась словесна перепалка, але після того як ОСОБА_2 назвав обвинуваченого «півнем», той занерував і намагався нанести удар потерпілому на що останній трохи повернувся і припідняв ногу для самозахисту. Однак обвинувачений пхнув потерпілого і той впав спиною на підлогу, а коли намагався встати, то обвинувачений наніс по спині потерпілого два удари зап`ястям руки. Після чого свідок і сусідка ОСОБА_6 втрутились у бійку і завадили продовжувати побиття потерпілого. Ці події свідок знімав на свій мобільний телефон і відеозапис надав слідчому. Також зйомку вела дружина обвинуваченого на свій планшет.

6. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона раніше жила в гуртожитку АДРЕСА_3 , де її сусідами були сторони та свідки кримінального провадження. Одного вечора, близько 21-00 години, вона мила ніж на кухні, коли почула сварку на блоці. Через деякий час вона почула звук падіння і з ножем вибігла в коридор, де побачила що ОСОБА_2 стоїть на колінях на підлозі, над ним стоїть ОСОБА_1 , який своєю правою рукою наніс один-два удари в бік потерпілого. Свідок викинула ніж і намагалась відтягнути ОСОБА_1 а коли це вдалось то стала між ними. ОСОБА_11 казав що він захищався від ОСОБА_2 , але нічого не говорив про те, що потерпілий наносив удар в пах обвинуваченому.

7. Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що одного вечора в гуртожитку № 2 по вул. Лазаряна, 2 він став очевидцем конфлікту між обвинуваченим і потерпілим, який розпочався як словесна перепалка. Але в якийсь момент ОСОБА_1 підійшов до потерпілого і пхнув його від чого потерпілий впав, а обвинувачений, недаючи піднятись, наніс декілька ударів по тілу потерпілого, однак скільки ударів і їх точну локалізацію свідок назвати не зміг, вказавши лише, що удари були в область грудей і ребер потерпілого, коли той лежав на спині, трохи повернутий на лівий бік. Ці події свідок спостерігав з відстані чотирьох метрів через спину свого брата, який знімав подію на відео.

8. Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що 16.09.2019 в гуртожитку на АДРЕСА_4 увечері вона, ОСОБА_1 і ОСОБА_14 розмовляли в коридорі, коли до них вийшов ОСОБА_7 з питанням щодо зборів гуртожитку. ОСОБА_7 , з ОСОБА_1 почали спілкуватись, а свідок пішла в свою кімнату, однак через деякий час почула розмову на підвищених тонах, вийшла в коридор і побачила словесну перепалку в ході якої ОСОБА_2 назвав обвинуваченого «півнем». Свідок зачинила двері, але через деякий час почула звук падіння, виглянула з кімнати, але нічого не побачила, а всі учасники події вже розійшлись.

9. Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона дружина обвинуваченого. В той вечір почула що ОСОБА_7 пред`являв претензії її чоловіку щодо рішення зборів. В цей час почали виходити з кімнат свідки з ввімкненими телефонами. Через 5 хв. вийшов ОСОБА_2 , який намагався втрутитись у розмову. Свідок зробила зауваження ОСОБА_2 , але той не вгамувався, а тому свідок попросила ОСОБА_1 вийти з нею, і вони почали йти, ОСОБА_2 образив ОСОБА_1 «півнем», однак він не відреагував, а ОСОБА_2 продовжив образи, сказавши «петушара». ОСОБА_1 повернувся і ОСОБА_2 сказав: «ну давай лупони меня», але ОСОБА_1 його не вдарив, а навпаки ОСОБА_2 вдарив обвинуваченого в груди і намагався нанести удар в пах, але останній підняв руки і потерпілий впав. ОСОБА_1 стоячи обличчям до потерпілого, подав йому руку, щоб той піднявся, однак в цей момент вийшла ОСОБА_6 , яка кинула ніж, який відразу схопив потерпілий в праву руку. ОСОБА_1 вибив ніж рукою і на цьому все припинилось. Свідок спостерігала ці події в позиції коли обвинувачений знаходився до неї спиною.

10. Висновок експерта № 3198е від 11.10.2019 з описової частини якого видно, що зі слів потерпілого ОСОБА_1 вдарив його кулаком в область грудної клітини ліворуч під ребра, після чого повалив його на підлогу, однією рукою утримував. А іншою наносив удари в область тулубу, грудної клітини ззаду та в область попереку. За результатами проведення судово-медичної експертизи (т. 2 а.с. 34-36), встановлено, що у потерпілого ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: ділянки осадження по передній поверхні лівого колінного суглобу.

11. Протокол огляду від 01.10.2019 (т. 2 а.с.25-27), згідно якого об`єктом огляду є CD-R диск «Verbatium», об`ємом 700 МВ, на якому мається відеозапис від 16.08.2019 на 2 поверсі гуртожитку АДРЕСА_3 за участі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ..

12. Протокол перегляду відеозапису від 15.01.2020 за участю ОСОБА_1 (т.2 а.с. 56-58), згідно якого під час перегляду відео з CD-R диску «Verbatium», об`ємом 700 МВ, встановлено, що на екрані з`явилось зображення події які відбулися 16.09.2019 близько 21-00 години біля кімнати № 114 по АДРЕСА_3 . На відео ОСОБА_1 веде бесіду зі свідком ОСОБА_7 , який стоїть біля стіни, а він навпроти нього. Між ними ведеться діалог. З правої сторони від руки підозрюваного стоїть ОСОБА_2 , який як пояснює ОСОБА_1 перешкоджає розмові між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Згодом, ОСОБА_1 починає словесний конфлікт із ОСОБА_2 після короткого діалогу ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7 відходить у бік кімнати відпочинку, тоді ОСОБА_2 каже на ОСОБА_1 «південь», чим його образив. ОСОБА_1 почувши це, повернувся до ОСОБА_2 і обома руками штовхає його в область грудей, від чого останній падає на підлогу, тоді до них підбігають інші свідки та відео запис закінчується.

13. В ході перегляду відеозапису в судовому засіданні встановлено, що на записі зображено ОСОБА_1 , який спілкується з ОСОБА_7 , а також потерпілого, який втручається в розмову і між обвинуваченим та потерпілим починається словесна перепалка. На 2:19 хвилині ОСОБА_1 пропонує ОСОБА_7 пройти по коридору і вони рушають в протилежний від потерпілого бік. О 2:23 потерпілий називає обвинуваченого «півнем», а на зауваження ОСОБА_1 , о 2:28 повторює своє висловлювання і ОСОБА_1 почав йти в бік потерпілого, на що потерпілий о 2:31 промовляє: «давай, лупони меня». Далі видно, що першим поштовх долонями в груди ОСОБА_1 робить саме потерпілий, після чого намагається вдарити обвинуваченого ногою, однак обвинувачений пхає потерпілого від чого той падає на спину і відразу намагається встати перевернувшись на лівий бік, та опинившись таким чином спиною до обвинуваченого. Далі в протягом з 02:37 хвилин до 02:43 не зрозуміло що саме відбувається, однак очевидно, що ОСОБА_1 не подає руку потерпілому, як він про це стверджує в судовому засіданні, так як він вчиняє активні рухи, які не свідчать про намагання допомогти потерпілому. В цей час оператор підходить до місця події і одночасно свідок ОСОБА_6 намагається розборонити сторони конфлікту. Після чого ОСОБА_1 голосно заявляє що потерпілий намагався вдарити його в пах і він лише захищався і йде з місця події.

ІІІ. Оцінка Суду

14. На початку оцінки, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.

Зокрема кримінально процесуальне законодавство не закріплює стандартів доказування, проте із положень чинного КПК прослідковується їх зміст.

Так, із частини другої статті 17 КПК можна побачити стандарт доказування винуватості «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини сукупністю обставин, які виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Із статті 94 КПК випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду судді та всіх обставин справи.

В даній справі, враховуючи обставини, які підлягають встановленню, є застосовними обидва вказані стандарти. Застосування одного з них без іншого може призвести до хибних висновків, що недопустимо у провадженні в якому вирішуються важливі питання, що впливають на життя обвинуваченого.

15. Надаючи оцінку доказам у справі з точки зору їх допустимості суд виходить з приписів ст. 86 КПК України, якою встановлено, що доказ має бути отриманий в порядку встановленому КПК і звертає увагу на те, що допустимим доказом можна визнати лише доказ який отриманий належним суб`єктом, з належних джерел та зафіксований у порядку передбаченому КПК.

16. У цьому провадженні суд вважає, що всі докази надані сторонами кримінального провадження відповідають критеріям допустимості і мають бути враховані при ухвалені вироку.

17. З відеозапису, показань обвинуваченого, потерпілого та свідків вбачається, що під час словесного конфлікту потерпілий застосував вираз, який не можна розцінювати як оціночне судження, оскільки він застосований в контексті конфлікту і очевидно був направлений не на порівняння обвинуваченого з птахом, а з метою образити обвинуваченого, тим паче, що потерпілий повторив цей вираз двічі. Далі, потерпілий продовжив провокативну риторику, закликаючи обвинуваченого вдарити його.

Також суд вважає встановленим, що перший тілесний контакт відбувся саме з боку потерпілого, який пхнув обвинуваченого. Також очевидним є те, що потерпілий намагався нанести удар ногою, так як в положенні в якому знаходились сторони маловірогідно, щоб потерпілий застосував захист, як він про це стверджує в судовому засіданні. Так, в той момент обвинувачений напирав на потерпілого, який відступав і очевидно, що підняття ноги для самозахисту потягло б за собою неминуче падіння, що потерпілий не міг не розуміти, а тому суд розцінює підняття ноги саме як намагання нести удар. До такого висновку суд приходить ще й тому, що обвинувачений відразу після конфлікту повідомляє, що захищався від удару в пах.

Також суд вважає встановленим, що після падіння потерпілого на підлогу і намагання встати ОСОБА_1 , утримуючи потерпілого наніс не менше двох ударів в тулуб потерпілого, що підтверджується показаннями свідків очевидців події.

18. При цьому, те що свідки вказують дещо різний механізм нанесення ударів не свідчить про неправдивість їх показань, так як кожен з них знаходився в різних позиціях відносно конфліктуючих сторін і відповідно, сприймали події дещо по різному. При цьому очевидним є те, що їх показання кардинально не різняться між собою і ті незначні розбіжності в їх показаннях не впливають на висновок суду про те, що ОСОБА_1 дійсно наніс не менше двох ударів по тулубу потерпілого.

19. Різниця в показаннях потерпілого також не є настільки суттєвою, щоб прийти до висновку про неправдивість показань з огляду на ті докази, які описані вище і оцінені судом. Показання ж свідка ОСОБА_14 не спростовують показань інших свідків, так як вона не повідомляла суд, що ОСОБА_1 не бив потерпілого, а лише вказала, що вона не бачила, щоб обвинувачений його бив, що цілком можливо з огляду на те, що вона знаходилась в позиції коли обвинувачений стояв до неї спиною.

21. Посилання захисту на те, що свідки негативно налаштовані відносно обвинуваченого суд приймає до уваги, однак їх показання підтверджуються відеозаписом і на переконання суду свідки не давали неправдивих показань.

22. Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України доведена поза розумним сумнівом і його дії вірно кваліфіковані як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

23. При цьому слід звернути увагу, що обвинувачений не перебував в умовах необхідної оборони в момент нанесення цих двох ударів, так як потерпілий вже був на підлозі. І хоча потерпілий не мав права провокувати обвинуваченого на такі дії, однак такі дії потерпілого на надавали обвинуваченому права завдавати ударів потерпілому у відповідь на провокацію.

ІV. Призначення покарання.

24. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує:

24.1. ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до проступків;

24.2. наслідки та обставини його вчинення;

24.3. данні про особу обвинуваченого, зокрема його пенсійний вік, те що він має зареєстроване місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває;

24.4. поведінку потерпілого перед вчиненням проступку, яка очевидно сприяла його вчиненню;

24.5. відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66, 67 КК України;

25. З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому достатньо призначити покарання у виді штрафу.

26. В той же час в судовому засіданні встановлено підставу для звільнення обвинуваченого від відбуття призначеного покарання згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки з часу вчинення проступку пройшло більше двох років

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

27. Речові докази слід зберігати в матеріалах справи.

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень у зв`язку із закінченням строків давності.

Речовий доказ - CD-R диск «Verbatium», об`ємом 700 МВ - зберігати в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.

Суддя: С.П. Мельниченко