Рішення № 101933417, 07.12.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7144/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Громадської організації "ДАСИД", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором № 12/02-6384-ОД від 14.08.2017 року у загальному розмірі 198 157,58 грн. та виселення.

Представники:

від позивача: Булаткіна Н.О., виписка з ЄДРЮОФОПГР, головний спеціаліст відділу правового забезпечення юридичного управління;

від відповідача: Надєін О.І., витяг з ЄДРЮОФОПГР, керівник;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Громадської організації "ДАСИД" заборгованість за договором № 12/02-6384-ОД від 14.08.2017 у загальному розмірі 198 157,58 грн. та виселити Громадську організацію "ДАСИД" з державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна нежитлових вбудованих приміщень, загальною площею 85 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3.

Дослідивши матеріали поданого позову, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (198 157,58 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 05.02.2021 року: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою – шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 25.01.2021 року: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою – шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

22.01.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 22-01-21/01 від 22.01.2021 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/7144/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, та надати сторонам час для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2021 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/7144/20 за правилами загального позовного провадження, та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (49600, м. Дніпро, вул. Січеславська, буд. 29, код ЄДРПОУ 02497789), та призначено підготовче судове засідання на 16.03.2021 року о 10:00 год.

02.03.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № б/н від 01.03.2021 року.

У підготовче судове засідання 16.03.2021 року представник третьої особи не з`явився.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду даної справи є, зокрема, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати і нарахованих останнім пені та неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час використання майна після припинення дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2020 року на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу № 910/11131/19 разом з касаційною скаргою на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу № 910/11131/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що, на її думку, застосована у тексті ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України прив`язка розміру неустойки до розміру орендної плати пов`язана виключно із методикою розрахунку такої санкції, однак така прив`язка жодним чином не свідчить про те, що орендна плата - як зобов`язання та неустойка у розмірі подвійної орендної плати - як санкція є тотожними поняттями.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки.

Таким чином, у випадку якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі відповідальністю за це порушення буде саме стягнення неустойки, яка передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, тоді як сплата орендної плати за договором оренди є господарським зобов`язанням орендаря.

Отже, стягнення з винного у неповерненні орендованого майна орендаря одночасно як заборгованості з орендної плати так і санкції у вигляді подвійної орендної плати за один і той самий період користування майном (після закінчення договору оренди і до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі) не може вважатися подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки сплата орендної плати такою відповідальністю взагалі не є.

Додатково колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 30.07.2020 року у справі № 925/1223/17.

Крім цього, можливість стягнення з винного орендаря орендної плати та неустойки, що передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за один і той самий період користування майном (після закінчення договору оренди і до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі) підтверджена Касаційним господарським судом у постанові від 11.12.2019 у справі №904/527/19.

Вказане свідчить про те, що наразі єдиного підходу у вирішенні подібних категорій спорів у Касаційного господарського суду немає, а саме забезпечення такої єдності і є основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою.

У провадженні Касаційного господарського суду та судів попередніх інстанцій знаходиться велика кількість справ, у яких піднімається питання одночасного стягнення орендної плати та неустойки, що передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а тому розгляд цієї справи об`єднаною палатою сприятиме розвитку права та забезпечить єдність, передбачуваність та стабільність судової практики.

В ухвалі від 17.12.2020 року у справі № 910/11131/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку про наявність підстав для прийняття справи до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з тих підстав, що у провадженні Касаційного господарського суду та судів попередніх інстанцій знаходиться велика кількість справ, у яких піднімається питання одночасного стягнення орендної плати та неустойки, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах № 910/12949/16 та № 906/1037/16.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/7144/20 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11131/19 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 року провадження у справі № 904/7144/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Громадської організації "ДАСИД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" зупинено до закінчення розгляду Верховним судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/11131/19 у подібних правовідносинах.

16.09.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 10-12-05491 від 15.09.2021 року про поновлення провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання.

Господарським судом встановлено, що 19.04.2021 року Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 910/11131/19 було прийнято постанову та повний текст оприлюднено 18.05.2021 року.

Згідно з положеннями Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Зокрема, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Закону суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

У відповідності до статті 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Приймаючи до уваги висновки постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 910/11131/19, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі № 904/7144/20.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 року поновлено провадження у справі № 904/7144/20 з 05.10.2021 року та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 05.10.21 року о 10:40 год.

05.10.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 04.10.2021 року про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовче судове засідання 05.10.2021 року представник третьої особи не з`явився.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 03.12.2021 року включно підготовче судове засідання відкладено на 09.11.2021 року о 10:20 год.

У підготовче судове засідання 09.11.2021 року представники відповідача та третьої особи не з`явились.

09.11.2021 року у підготовчому судовому засіданні представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2021 року о 10:40 год.

Щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 05.10.2021, суд залишає її без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, за пред`явлення до суду даного позову позивачем сплачено судовий збір за майнову та не майнову вимогу у сумі 5 085,00 грн. В той же час, звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог, позивач мав доплатити судовий збір за майнову вимогу у розмірі 1 013,62 грн.

Відповідно до п.п. 5, 6 ч.1ст. 170 ГПК України, встановлено, що будь-яка письмова заява повинна містити, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви та інші відомості, які вимагаються цим кодексом.

Однак, позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог та і підчас підготовчого судового засідання не додано доказів про доплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про збільшення позовних вимог підлягає залишенню без розгляду.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 07.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена в позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6384-ОД від 14.08.2017, а саме в частині своєчасної оплати вартості оренди майна, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 8 381,97 грн.

Позивач вказує на те, що після припинення дії договору відповідачем не було повернуто об`єкт оренди, а саме нежитлове вбудоване приміщення площею 85 кв.м (в т.ч. площа загального користування 20,1 кв.м.), розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3) за відповідним актом, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати в позадоговірний період з 14.08.2018 по 30.11.2020 у розмірі 49 207,57 грн, неустойку у розмірі 140 568,04 грн. відповідно до п. 10.11. Договору та частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Також, позивач просив виселити відповідача з нежитлового вбудованого приміщення площею 85 кв.м (в т.ч. площа загального користування 20,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3).

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що 16 лютого 2018 року представник відпоповідача звернувся до балансоутримувача орендованого приміщення з заявою про розірвання договору. Через необізнаність у нормах чинного законодавства України та положеннях Договору, представник нашої організації подав заяву балансоутримувачу та не залишив собі копію з відміткою про отримання. Керівник балансоутримувачу повідомив, що такої заяви достатньо для припинення оренди та зазначив, що ключі від приміщення після його звільнення організація може залишити завідуючому приміщень за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 3.

Отже, з лютого 2018 року наша громадська організація звільнила приміщення та вважала договір оренди припиненим, саме тому й не здійснювала перерахування орендної плати. Позивач по справі не надав жодних доказів в підтвердження того, що з 2018 року приміщення використовувалось ГО "ДАСИД"

Також відповідач звертає увагу, що всі листи та претензії, що були направлені Позивачем та копії яких долучено до позовної заяви, були направлені на невірну адресу. Місцезнаходження ГО “ДАСИД” було змінено 12 вересня 2017 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, тому організація не знала та жодним чином не могла дізнатись про нарахування їй в подальшому орендної плати, оскільки керівництво організації було впевнено, що договір припинено, орендоване приміщення звільнено.

Відповідачем також заявлено клопотання щодо застосування позовної давності про стягнення неустойки.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що прийняття заяв про припинення або розірвання Договору оренди не відноситься до обов`язків балансоутримувача, за вказаним Договором.

Крім того, пунктами 3.12., 5.10., 10.9., 10.10. Договору оренди встановлено, що Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на орендаря.

Також, зазначив, що згідно пункту 5.13. Договору оренди встановлено, що у разі наміру припинення підприємницької діяльності або зміни юридичної адреси, телефону, назви підприємства, банківських та інших реквізитів орендар повідомляє орендодавця про свої нові реквізити у тижневий термін.

В Регіональному відділення відсутнє повідомлення про зміну юридичної адреси Орендаря.

Ні Договір оренди, ні законодавство України, не зобов`язує Позивача у справі з`ясовувати фактичне місцезнаходження Відповідача та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві.

Щодо заборгованості відповідача по орендній платі та нарахування неустойки, звернув увагу на те, що, на адресу Регіонального відділення не надходив акт приймання-передавання державного майна з оренди до цього часу.

Тому, вказаний Договір оренди припинено у зв`язку з закінченням терміну його дії з 14.08.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 12/02-6384-ОД від 14.08.2017, заборгованості з орендної плати у позадоговірний період, неустойки та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки та якому розмірі орендна плата мала бути оплачена; чи був спірний договір продовжений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи була сплачена відповідачем орендна плата у встановлені строки та розмірі; чи було порушено відповідачем зобов`язання з повернення орендованого майна у встановлені строки), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (надалі - орендодавець, позивач) та Громадською організацією "ДАСИД" (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/02-6384-ОД від 14.08.2017 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення площею 85 кв.м (в т.ч. площа загального користування 20,1 кв.м.), розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3 на другому поверсі семиповерхової будівлі, що перебуває на балансі ДП "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13.04.2017 і становить за незалежною оцінкою 758 431,00 грн.

Згідно пункту 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення громадського об`єднання на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2017 року - 3 001,98 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2. договору).

Відповідно до пункту 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 2 101,40 грн;

- 30% - балансоутримувачу у розмірі 900,58 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

Пунктом 3.12. договору оренди встановлено, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Розділом 5 Договору оренди встановлені обов`язки орендаря, зокрема:

Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу. (пункт 5.3. Договору)

Пункт 5.10. - у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання - передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до пункту 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Пунктом 10.6. договору оренди встановлено випадки припинення чинності Договору, зокрема, припинення внаслідок закінчення строку дії, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10. договору).

Пунктом 10.11. договору оренди передбачено, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування Майном за час прострочення.

Відповідно до розділу 3 договору оренди, за період з 14.08.2017 по 13.08.2018 нарахована орендна плата 19 151,30 грн., сплачено - 10 769,33 грн. Борг складає 8 381,97 грн.

Регіональне відділення листом від 03.08.2018 № 17-02-04884 повідомило, що відповідно до пункту 10.1. розділу 10 строк чинності, умови зміни та припинення договору, у зв`язку з закінченням терміну дії, Договір оренди припиняється з 14.08.2018.

Листом від 19.09.2018 № 17-02-06042 Регіональне відділення повідомило, що відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди припинив свою дію з 14.08.2018 року.

А також, Регіональне відділення, звернуло увагу на необхідність повернення державного майна за актом приймання - передачі з оренди в належному стані балансоутримувачу та на те, що у разі ненадання акту приймання передачі державного майна буде проводитись робота щодо нарахування та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України.

Акт приймання передачі орендованого нерухомого майна з оренди на адресу Регіонального відділення не надходив до цього часу.

Відповідно до пункту 3.12. договору після припинення договору оренди за період з 14.08.2018 по 30.11.2020 нарахована плата за використання приміщення після припинення Договору в сумі 49 207,57 грн., який відповідачем також не було оплачено.

На виконання пункту 10.11. договору оренди та статті 785 Цивільного кодексу України за період з 14.08.2018 по 30.11.2020 нарахована неустойка - 140 568,04 грн.

Для врегулювання спору в досудовому порядку Регіональним відділенням було направлено Претензію від 19.08.2020 № 17-12-04486. Але відповідь, на адресу Регіонального відділення, не надходила, що і стало причиною спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який діяв під час укладення договору та до 01.02.2020) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини оренди майна державної власності.

Щодо стягнення основної суми заборгованості

За частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Отже, матеріалами справи встановлено, що Договір № 12/02-6384-ОД від 14.08.2017 припинив свою дію 14.08.2018.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 8 381,97 грн. та орендної плати в позадоговірний період з 14.08.2018 по 30.11.2020 у розмірі 49 207,57 грн. відповідач суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог не спростував.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягаю задоволенню.

Щодо строку дії договору та вимог позивача про виселення

Частиною 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” врегульовано, що договір оренди припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (стаття 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” унормовано, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і та тих самих умовах, які передбачені цим договором.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2 статті 17 цього Закону).

Відтак, у разі наміру позивача припинити договір оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, він на виконання вимог, визначених частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” повинен протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору зробити про це відповідну заяву.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 916/806/19, де зокрема зазначено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Позивач вказує про те, що він звертався до відповідача з листом № 17-02-6042 від 19.09.2018 про припинення дії договору оренди.

Суд зазначає, що істотне значення має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.

Враховуючи встановлені судом факти припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та неповернення відповідачем майна з оренди в порядку, передбаченому пунктом 10.10 договору, позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення є обґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення неустойки

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 140 568,04 грн. за період з 14.08.2018 по 30.11.2020 обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині з посиланням на умови договору та статтю 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 10.11. договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування Майном за час прострочення.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, чинного на час спірних правовідносин, де зазначено, що:

- договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");

- передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди укладено на строк до 13.08.2018 (включно).

Умовами договору передбачено, що обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на відповідача.

Таким чином договір оренди припинив свою дію і на новий строк не укладався..

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки за період з 14.08.2018 по 30.11.2020.

Щодо клопотання відповідач про застосування позовної давності про стягнення неустойки.

Відповідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Водночас, застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов`язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Аналогічна правова позиція щодо застосування загальної позовної давності відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №909/62/18 від 20.09.2019.

При цьому позовна заява подана до господарського суду 30.12.2020, з вимогою про стягнення неустойки за період з 14.08.2018 по 30.11.2020 тобто позивачем не пропущено трьохрічну позовну давність.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Заперечення відповідача судом не приймається, оскільки вони є не обґрунтованими тане недоведеними, оскільки до заперечень не надано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо витрат, пов`язаних з відправкою поштової кореспонденції

Щодо покладення на відповідача заявлених позивачем судових витрат, у тому числі 30,00 грн. за пересилання поштової кореспонденції до суду, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи ( ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За змістом частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження цих витрат позивач суду надав фіскальний чек на суму 18,51 грн. (а.с. 22).

Щодо судового збору

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 5 074,36 грн. покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 123, 124, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Громадської організації "ДАСИД" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 78, кв. 27; код ЄДРПОУ 38676957) на користь на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; код ЄДРПОУ 42767945) орендну плату у розмірі 8 381,97 грн., орендну плату в позадоговірний період у розмірі 49 207,57 грн., неустойку у розмірі 140 568,04 грн., витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 18,51 грн. та судовий збір у розмірі 5 074,36 грн.

Виселити Громадську організацію "ДАСИД" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 78, кв. 27; код ЄДРПОУ 38676957) з державного окремого індивідуального визначеного нерухомого майна нежитлових вбудованих приміщень, загальною площею 85 кв.м. (в т.ч. площа загального користування 20,1 кв.м.), розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 3 на другому поверсі семиповерхової будівлі, що перебуває на балансі ДП "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (49600, м. Дніпро, вул. Січеславська, буд. 29; код ЄДРПОУ 02497789)

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.12.2021.

Суддя В.Г. Бєлік