Рішення № 101933389, 08.12.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2021 року Справа № 903/653/21

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп", м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Войнаровської Марії Анатоліївни, м.Луцьк

про стягнення 583 038,51 грн.

представники сторін:

від позивача: Сидорук Роман Вячеславович, ордер серія АС №1028756 від 08.11.2021;

від відповідача: Матвіїв Вадим Миколайович, ордер серія АС №1030777 від 06.12.2021;

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Войнаровської Марії Анатоліївни про стягнення 583 038,51 грн., з них: 396 040,35 грн. - сума основного боргу, 13 524,84 грн. - пеня, 168 160,75 грн. - штраф, 2 468,99 грн. - три проценти річних, 2 843,58 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору суборенди №Д-208 від 01.02.2020, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.09.2021.

Ухвалою суду від 20.09.2021 відкладено підготовче засідання на 11.10.2021.

Ухвалою суду від 11.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2021.

Ухвалою суду від 08.11.2021 відкладено розгляд справи на 06.12.2021.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкладено розгляд справи на 08.12.2021.

Представник позивача в судовому засіданні просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору, в стягненні штрафних санкцій з відповідача просить суд позов задоволити в повному об`ємі. Додатково подав розгорнутий розрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні в частині стягненні основного боргу просить суд закрити провадження у зв`язку з оплатою відповідачем боргу у повному обсязі, а в частині стягнення штрафних санкцій заперечив та подав клопотання за вх.№01-57/7422/21 від 07.12.2021 в якому вказує, що вимоги про стягнення неустойки процентів річних і інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості. Відтак при відсутності обґрунтованого розрахунку суми основної заборгованості, неможливо розрахувати і стягувати суми в частині похідних вимог.

Розглянувши матеріали і справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" (орендарем) та Фізичною особою-підприємцем Войнаровською Марією Анатоліївною (суборендатором) було укладено договір суборенди №Д-208. (а.с. 9-17)

Згідно п.2.1. договору, відповідно до умов цього договору орендар зобов`язується передати суборендарю в тимчасове платне користування приміщення в будівлі торгового центру, а суборендар зобов`язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах визначених цим договором.

01 лютого 2020 орендар (позивач) передав суборендарю (відповідачу) у суборенду приміщення розміром 109,9 кв. м., яке знаходиться на другому поверсі (секція Д-208) будівлі Торгового Розважального Центру «Пор City», що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського,1, - що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду (а.с. 25)

Відповідно до пункту 9.1. договору сторони передбачили, що суборендар зобов`язаний сплачувати суборендну плату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим договором.

Порядок обчислення розміру суборендної плати визначений п. 9.2 договору, відповідно до якого розмір суборендної плати за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі: суборендна плата = Індекс К1 х суборендна ставка з ПДВ х Індекс К2 х Площа Приміщення де в пункті 9.2.1 договору визначено, що:

-індекс К1 - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату виставлення Рахунку про сплату Суборендної плати (до нарахування приймається офіційний курс НБУ, дійсний на перший робочий день місяця), а в його відсутність - на 15 число місяця, що передує оплачуваному, до погодженого Сторонами розрахункового курсу гривні до долара США, що становить 20,00 грн./дол. США. Індекс К1 застосовується коли він більший одиниці;

- суборендна ставка за цим договором становить 440,00 (чотириста сорок грн. 00 коп.) з ПДВ за 1 кв.м. щомісячно, що еквівалентно 22 дол. США;

- індекс К2 - індекс зміни суборендної ставки. Індекс К2 на дату укладення цього Договору дорівнює одиниці.

Згідно п. 9.3. договору, суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує звітному.

Строк дії договору починає обчислюватися з дати підписання договору, становить 2 роки та 11 місяців і закінчується 31.12.2022 - підписанням акту приймання-передачі (повернення) приміщення з суборенди (п. 7.1. договору).

Зміна строку договору здійснюється виключно за згодою сторін на підставі додаткової угоди до договору, якщо інше не визначено цим договором. (п.8.1. договору).

Окрім суборендної ставки сторонами також передбачено обов`язок суборендаря сплачувати експлуатаційні витрати (стаття 10 договору), комунальні послуги (пункт 10.4.договору) та маркетинговий платіж (пункт 10.6. Договору). Згідно п. 10.4., 10.7. договору компенсація комунальних платежів, експлуатаційних витрат та маркетингового платежу за календарний місяць здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати виставлення орендарем рахунку.

Відповідно до п. 11.4. Договору, якщо суми коштів отриманої Орендарем від Суборендаря за цим Договором, буде недостатньо для покриття усіх грошових зобов`язань Суборендаря перед Орендарем, така сума, незалежно від вказаного Суборендарем призначення платежу автоматично (без повідомлень Орендарем Суборендаря) зараховується в рахунок погашення зобов`язань Суборендаря перед Орендарем в наступній послідовності:

11.4.1. Відшкодування будь-яких збитків, понесених Орендарем з вини Суборендаря в ході виконання цього Договору, зокрема, пов`язаних з отриманням виконання за цим Договором;

11.4.2. Компенсація будь-яких пошкоджень Торгового центру, заподіяних з вини Суборендаря;

11.4.3. Будь-які види неустойки, штрафних санкцій, якщо вони передбачені цим Договором або законодавством України;

11.4.4. Експлуатаційні витрати;

11.4.5. Прострочена Суборендна плата;

11.4.6. Суборендна плата.

До даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" (орендар) та Фізична особа-підприємець Войнаровська Марія Анатоліївна (суборендатор) уклали додаткові угоди від 01.02.2020,15.04.2020, 01.09.2020, 24.06.2020 наступного змісту:

1) сторони дійшли згоди внести зміни до у п 10 договору суборенди №Д-208 від 01.02.2020 доповнивши її пунктом у наступній редакції: « 10.10 вартість послуг та (якщо є необхідністю ) заміни будь-якого обладнання або оснащення інженерних систем ТЦ, обладнання ТЦ, структурних ТЦ, становить 500 грн. в т.ч. ПДВ, щомісячно.»

2) сторони дійшли згоди внести зміни до п. 9.2.2 договору суборенди №Д-208 від 01.02.2020 доповнивши його абзацом у наступній редакції: «на період карантину оголошено в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби «COVID-19» з 17.03.2020 до закінчення обмежувальних заходів щодо здійснення господарської діяльності сторін , встановлених Кабінетом Міністрів України, та органами місцевого самоврядування, суборендна ставка за цим договором становить 50% від суми встановленої договором.»

3) сторони домовились, що заборгованість суборендаря по здійсненню платежів до договору суборенди №Д-208 від 01.02.2020 за період з 01.02.2020 по 31.08.2020 в сумі 254 810,96 грн. буде сплачуватись суборендарем до повного погашення зазначеної заборгованості щотижнево за графіком визначеним в даній додатковій угоді.

4) сторони узгодили наступні визначення термінів, які вживаються по тексу даної додаткової угоди.(а.с. 26 -31).

ТзОВ «Порт Сіті Груп» виконав покладені на нього за договором зобов`язання, передавши ФОП Войнаровській Марії Анатоліївні в суборенду приміщення розміром 109,9 кв.м., яке знаходиться на другому поверсі (секція Д-208) будівлі ТРЦ «ПортCity», що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду. (а.с.25)

Проте, відповідач в порушення взятих на себе згідно договору зобов`язань орендну плату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі в результаті чого на день звернення до суду з даним позовом була заборгованість в розмірі 369040,35 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та актом звіряння взаєморозрахунків (а.с. 32-33,34-37)

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України, майнові права та обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено у сторін виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору суборенди №Д-208 від 01.02.2020.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, а саме актом приймання-передачі від 01.02.2020, що орендар передав, а суборендар прийняв приміщення загальною площею 109,90 кв.м. в суборенду, яке знаходиться на другому поверсі (секція Д-208) будівлі Торгового Розважального Центру "ПортСіty", що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9.3. договору суборендна плата оплачується суборендарем щомісячно авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує звітному.

Судом встановлено, що за період з лютого по липень 2020, у відповідача виникла заборгованість зі слати орендних платежів у сумі 396 040, 35 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що в процесі розгляду справи відповідачем погашено основний борг за договором в розмірі 396 040, 35 грн, що підтверджується платіжним дорученням, актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний з обох сторін та скріплений печатками . (а.с. 86-93)

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач сплатила основний суми борг, що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо заявлених вимог до стягнення з відповідача пені за період 21.02.2021 по 06.08.2021 в сумі 13 524,84 грн., 3% річних в розмірі 2468,99 грн., інфляційних збитків в розмір 2843,58 грн. за період 21.02.2021 по 06.08.2021 та штрафу у сумі 168 160,75 грн. за спірний період 30.06.2020 по 27.07.2020,судом встановлено наступне.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з абзацом першим пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 21.1. Договору у разі прострочення Суборендарем виконання зобов`язань по сплаті будь-якого з Платежів, передбачених цим Договором, Суборендар зобов`язаний в кожному випадку сплатити Орендареві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, судом встановлено, що пеня за період 21.02.2021 по 06.08.2021 в сумі 13 524,84 грн., 3% річних в розмірі 2468,99 грн., інфляційні збитки в розмірі 2843,58 грн. за період 21.02.2021 по 06.08.2021, підставні та підлягають до задоволення.

За умовами пункту 21.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення суборендарем виконання зобов`язань по сплаті одного з платежів передбачених даним договором, більш ніж на десять календарних днів, суборендар зобов`язаний у кожному такому випадку сплатити орендареві штраф у розмірі 50% від суми суборендної плати за місяць в якому трапилось таке порушення.

На підставі даного п. 21.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 168 160,00, 75 грн. штрафу нарахований за період з 31.03.2021 по липень 2021 за наступним розрахунком, який зазначений в позовній заяві..

Між тим, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дана норма кореспондується із частиною третьою статті 551 ЦК України відповідно до змісту, якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач повністю виконав зобов`язання по договору, на день розгляду справи заборгованість відсутня. Доказів завдання позивачу збитків таким простроченням оплати відсутні. Крім того, не може залишитись поза увагою суду, що невиконання умов договору суборенди забезпечене пенею, 3% річних та інфляційними втратами.

Крім того, суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за оренду, оскільки невчасність оплати було спричинено запровадженням дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID, що негативно вплинуло на здійснення господарської діяльності відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача за порушення строків оплати орендних платежів та стягнути його в розмірі 50% від нарахованого, що становить 84 080,37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача за договором суборенди №Д-208 від 01.02.2020 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В прохальній частині позовної заяви директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ПортCity" просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Судом встановлено, що до позовної заяви не додано позивачем доказів щодо понесених витрат на професійну допомогу на адвоката, укладеного правового договору щодо надання правничої (правової) допомоги між клієнтом та адвокатом, авансового платежу в розмірі 10000,00грн., а також розрахунку до договору про надання правової (правничої) допомоги.

За таких оставин, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні клопотання щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войнаровської Марії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" (43000, м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, код ЄДРПОУ 38339794) 102 917,79 грн., з них: 13524,84 грн. - пені, 84 080,38 грн. штрафу, 2468,99 - 3% річних та 2843,58 - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2804,97 грн.

3. В позові на суму 84 080,37 грн. відмовити.

4. Провадження у справі на суму 396 040,35 грн. закрити.

Відповідно до ст. 241 рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

15.12.2021

Суддя В. М. Дем`як