Ухвала суду № 101930216, 14.12.2021, Оболонський районний суд міста Києва

14.12.2021 Справа № 756/6603/21

№756/6003/21

№2-з/756/475/21

УХВАЛА

14 грудня 2021 року Оболонський районний суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

за участі секретаря - Волкової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Київської міської ради, третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказувала, що випадково виявила в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 вчинений на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.03.2021 року в межах кримінального провадження.

За твердженням позивача вона добросовісно заволоділа квартирою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 02.02.2021 року та має документи які підтверджують її право власності, при цьому Київська міська рада взагалі не заявляла про свої майнові права на вказану квартиру, і лише на думку слідчого судді вказане помешкання, належить до власності територіальної громади м. Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.05.2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

При цьому, у листопаді 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач припускає і побоюється, що існує реальна загроза того, що Київська міська рада, або інша особа зможе у будь-який спосіб відчужити квартиру яка належить ОСОБА_1 .

Таким чином, з метою уникнення додаткових судових спорів та ризиків втрати права власності на житло, позивач просить суд вжити заходи забезпечення, а саме: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а також вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна до моменту набрання законної сили рішення у даній справі.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене, в судове засідання сторони не викликались.

При цьому, дослідивши матеріали позову та поданої заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

При цьому, у порядку забезпечення позову не можна забороняти вчиняти дії, які під час розгляду спору прямо дозволені законом.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 3 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Відповідно до п.п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Ініціюючи забезпечення позову заявник у заяві не обґрунтував у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у справі про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 з огляду на те, що вказана квартира залишається бути зареєстрованою на праві власності за позивачем, більше того, за твердженням самого ж позивача Київська міська рада взагалі не заявляла про свої майнові права на вказану квартиру.

Жодних доказів на підтвердження існування очевидного та об`єктивного характеру загрози порушення прав позивача суду не надано, а сам зміст заяви зводиться до відображення припущень і необґрунтованих побоювань заявника та незгоди з процесуальним рішенням слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.03.2021 року ухваленого в межах кримінального провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що незабезпечення позову ініційованого ОСОБА_1 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А. В. Шевчук