Вирок № 101929861, 16.12.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/342/21

Номер рядка у звіті 296

16 грудня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретарів с/з Розпутньої І.Г., Варданян Л.А., Андрейко Т.О.

прокурорів Горідько М.В., Потокі А.А., Циганника А.В.

перекладача Далакішвілі Ш.О.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника Єременка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020250150000936 від 17.11.2020 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії м. Зугдіді, громадянина Грузії, освіта середня, офіційно не працюючого, зі слів не одруженого, зі слів має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий, раніше судимого:

1) 27.07.2017 Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу;

2) 05.05.2020 Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу, судимість не знята та не погашена,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.186, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2020 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, судимість за яке не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин проти власності.

Так, ОСОБА_4 , 17.11.2020 близько 15 години 40 хвилин, перебуваючи біля магазину «Продукти», розташованого за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Новоселівська, 4, повторно, діючи з раптово виниклим умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, шляхом відкриття дверей водія, які були не зачинені на замок, проник до автомобіля Mercedes-Benz Sprinter CDA д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_1 , яке виразилося у нанесенні ОСОБА_4 одного удару кулаком лівої руки в обличчя потерпілого, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, рани з крововиливом на слизовій щоки, які згідно висновку експерта № 05-8-01/367/412 від 26.12.2020 відносяться до легких тілесних ушкоджень, із передньої панелі вищевказаного автомобіля, викрав мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 8 Pro 6/128 GB, модель M1906G7G, вартістю згідно висновку експерта № СЕ-19/124-20/15706-ТВ від 21.12.2020 р. становить 5999 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_1 , чим вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме в зв`язку з його припиненням начальником Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та інспектором Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3 .

Він же, 17.11.2020 близько 15 години 45 хвилин, перебуваючи біля магазину «Продукти», розташованого за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Новоселівська, 4, під час виконання начальником Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 своїх службових обов`язків, а саме щодо припинення правопорушення на виконання вимог ст.12, п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» на звернення ОСОБА_1 , щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_4 , та який відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, який офіційно представився працівником поліції та пред`явив своє службове посвідчення, діючи умисно, достовірно знаючи, що начальник Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків, та припиняє кримінальне правопорушення, вчинив начальнику Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 опір, який виразився у вчиненні активних дій, а саме хапав його за руки та одяг, відштовхував, тягнув у різні сторони та намагався уникнути затримання, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 05-8-01/369 від 19.11.2020 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Він же, 17.11.2020 близько 15 години 45 хвилин, перебуваючи біля магазину «Продукти», розташованого за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Новоселівська, 4, під час виконання інспектором Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3 , а саме щодо припинення правопорушення на виконання вимог ст.12, п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» на звернення ОСОБА_1 , щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_4 , та який відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, який офіційно представився працівником поліції та пред`явив своє службове посвідчення, діючи умисно, достовірно знаючи, що інспектор Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_3 знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків, та припиняє кримінальне правопорушення, з метою заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, умисно наніс один удар кулаком правої руки в підборіддя ОСОБА_3 , внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 05-8-01/368 від 19.11.2020 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 ч.3 ст.186 КК України - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднаний з проникненням у сховище; ч. 2 ст.342 КК України - опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків; ч.2 ст.345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що ОСОБА_11 попросив його з`їздити в Смілу на 40 днів по смерті дяді. З ними ще був ОСОБА_12 , який мав залишитись у Смілі . При цьому ОСОБА_14 попросив ОСОБА_4 після Сміли поїхати з ним в Кременчук . Він не хотів їхати без грошей, оскільки йому повинні були віддати гроші за роботу на СТО, але все ж поїхав. Вони їхали в Смілу через Золотоношу , навігатор не працював і вони заблукали. Коли прийшли гроші на картку, вони зупинились біля магазину, біля якого стояв автомобіль потерпілого, щоб придбати продукти. Обвинувачений вказав, що не заходив у магазин, а пішов у туалет. Коли повертався, то побачив, що ОСОБА_12 стоїть біля буса (наче просто стояв). Сам він підійшов до своєї автівки Шкода , якою вони приїхали, в цей час до нього підійшов ОСОБА_19 і сказав, що вони хотіли взламати автівку, на що він відповів, щоб потерпілий глянув чи все на місці. Потерпілий відкрив автівку і все виявилось на місці, тоді потерпілий повернувся і вдарив його ( ОСОБА_4 ) за те, що вони зіпсували замок, а потім він його вдарив. Також вказав, що потерпілий тримав телефон у руках, який намагався віддати йому і за це він його вдарив. У цей час з`явились чоловіки, які пішли за ними з ОСОБА_12 і почали казати, щоб вони з ОСОБА_12 зупинились. Він ( ОСОБА_4 ) зупинився, спитав, що сталось, тоді чоловіки почали його пхати, заламувати руки. Вказав, що це було не затримання, а штовханина. Дані чоловіки були в цивільному одязі, не представились працівниками поліції і ніяких посвідчень не показували, тому він почав вириватись, захищаючи своє життя і ненавмисно ударив поліцейського головою. Другого поліцейського вдарив ОСОБА_12 . Коли вирвався, то сів в автівку і вони поїхали, а вже пізніше їх затримали на дамбі. Зазначив, що він ножем перед поліцейським не махав, тому що він не носить ножі, а показував він окуляри.

Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який пояснив, що в листопаді 2020 року він їхав з Переяслава до Золотоноші. Зупинився біля магазина «Копілка», поїхав в «Харчі», а потім в «Нашу Рябу» на центральний ринок, взяв товар і поніс його. Коли прийшов, то у водійській дверці був поламаний замок. Він сів у машину, всі речі (телефон, гроші) були на місці. Він зателефонував на роботу, сказав, що дверку зламали, намагались машину взломати. Потім потерпілий поїхав в магазин на Новоселівську. Коли приїхав, взяв товар, заніс, то почув, що хлопнула дверка його автомобіля. Він підбіг побачив, чоловіка, який відходив від автівки. Він спитав чого той лазить біля машини, але останній сказав, що не лазить і вдарив потерпілого. Потім з`явився ще один чоловік і вони йому нанесли ще 2-3 удари і пішли. Потім йшли поліцейські, спитали, що сталось, на що потерпілий сказав, що його авто двічі намагались взломати і поліцейські тоді побігли за двома чоловіками. Поліцейські представились працівниками поліції і в них почалась сутичка з невідомими особами. Потерпілий вказав, що стояв здалека, бачив, як обвинувачений наніс удар поліцейському, другий чоловік у цей час відтягував за руки поліцейського, коли вони хотіли затримати ОСОБА_21 . Потім обвинувачений вирвався, щось дістав, але він не бачив, що саме, знову була сутичка, потім хлопці відбігли і їх забрав автомобіль. Поліцейські побігли в райвідділ, а йому сказали нікуди не їхати. Приблизно о 17 годині йому зателефонували і сказали, що затримали порушників. Також потерпілий зазначив, що він знайшов телефон на вулиці і як він там опинився, а не в машині-йому невідомо. При цьому вказував, що бачив, як в обвинуваченого щось випадало під час сутички з ним.

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що 17.11.2020 близько 15-30 - 15-40 год. вони з ОСОБА_22 рухались в напрямку райвідділу на автівці та побачили, як особа перебігала дорогу по вулиці Новоселівській. Вони побачили бійку, зупинились та вийшли з авто. Вони кричали: «Стояти, поліція!», однак двоє осіб не реагували. Вони підійшли до цих осіб, представились працівниками поліції, пред`явили посвідчення поліцейського, запропонували невідомим особам надати документи, але вони відійшли. ОСОБА_4 розвернувся та наніс удар ОСОБА_23 в підборіддя. Тоді вони з ОСОБА_22 почали заламувати руки ОСОБА_4 , оскільки він чинив супротив. Потім ОСОБА_4 щось сказав іншому хлопцю, а той хлопець напав на ОСОБА_3 , повис в нього на спині, відтягуючи. ОСОБА_24 випустив руку ОСОБА_4 і ОСОБА_4 головою вдарив ОСОБА_25 в підборіддя. Потім ОСОБА_26 відпустив ОСОБА_4 , останній відбіг на 3-4 метри і зупинився. Коли на ОСОБА_4 почав рухатись ОСОБА_24 - ОСОБА_4 витяг предмет, схожий на ніж, розкрив його і замахнувся в ОСОБА_3 . Він мав намір ударити ОСОБА_3 в живіт, але той ухилився від удару. Потім вони сіли в автомобіль Шкода, який стояв метрів за 4-5, і поїхали в невідомому напрямку.

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що 17.11.2020 близько 15-40 год. вони разом із ОСОБА_27 їхали по улиці Незалежності і повернули на Новоселівську. Приблизно через 20 метрів побачили рефрижератор, від якого йшов чоловік до двох осіб кавказької національності і між ними зав`язалася штовханина. Вони вирішили з`ясувати, що там відбувається, вийшли з автівки та пішли до людей спитати, що там відбувається. Потерпілий ОСОБА_19 сказав, що дані особи вскрили автомобіль або намагались вскрити. Він особисто бачив, як особи наносили удари ОСОБА_19 . Почали підходити до двох інших осіб, а вони почали рухатись в сторону вулиці Незалежності, потерпілі пришвидшили крок, щоб наздогнати осіб, при цьому повідомили, що вони працівники поліції. ОСОБА_4 спитав, що відбувається і хто вони такі, тоді ОСОБА_24 пред`явив посвідчення. Потім ОСОБА_24 поклав ОСОБА_4 руку на плече, а той вдарив його рукою в обличчя. Потім вони з ОСОБА_28 почали заламувати ОСОБА_4 , він тримав ОСОБА_4 за праву руку, а ОСОБА_26 за ліву. Другий чоловік за вказівкою ОСОБА_4 накинувся на ОСОБА_3 і він відійшов від ОСОБА_4 . Коли він відштовхнув іншого хлопця, то побачив, як ОСОБА_4 наніс удар лобом в підборіддя ОСОБА_27 . Коли ОСОБА_24 підходив до ОСОБА_4 , то останній наніс амплітудою удар ножем правою рукою в ліву сторону живота, але він встиг відреагувати і відскочив. У цей час під`їхав автомобіль Шкода Фабія на київських номерах, два чоловіки заскочили в автомобіль і поїхали.

- показаннями свідка ОСОБА_29 , яка в судовому засіданні пояснила, що в листопаді місяці, приблизно о 14-15 годині, приїхав до неї поставщик, привіз товар. Поки вона стояла тримала двері, водій побіг до чоловіків, бо хтось ліз в його автівку і кричав: «Чого ти лізеш до автомобіля?», потім вони почали битись. Один чоловік бив ОСОБА_19 , а інший стояв поруч. У цей час йшли працівники поліції та спитали, що сталось, на що їм сказали, що люди хотіли взламати двері автомобіля. Вона бачила, що поліцейські пішли до чоловіків, представились, хотіли затримати осіб, а чоловіки почали вириватись і битись, тоді вона побігла до військомату покликати на допомогу.

- показаннями свідка ОСОБА_30 , який в судовому засіданні пояснив, що він знаходився на чергуванні. Забігла продавчиня і покликала на допомогу. Коли він вийшов, то побачив, як чоловік біг до автомобіля Шкода і намагався його сфотографувати. Автомобіль заднім ходом виїхав на вулицю Незалежності і поїхав у напрямку вулиці Шевченка;

- даними витягу з ЄРДР від 17.11.2020 про вчинення кримінальних правопорушень зареєстрованих за №12020250150000936, №12020250150000937, №12020250150000938, №12020250150000939;

- даними постанови про призначення групи слідчих від 18.11.2020 р. у кримінальному провадженні №12020250150000936 від 17.11.2020;

- даними постанови про призначення групи прокурорів від 17.11.2020 р. у кримінальному провадженні №12020250150000936 від 17.11.2020;

- даними рапорту №9055 від 17.11.2020 помічника чергового СРПП№4 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області про надходження повідомлення від працівника поліції про намагання осіб вчинити крадіжку;

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.11.2020, в якому зафіксовано прийняття заяви від ОСОБА_1 про викрадення телефона та нанесення йому тілесних ушкоджень невідомими особами, які зникли в невідомому напрямку;

- даними протоколу огляду місця події від 17.11.2020 з фото таблицею, в якому зафіксовано огляд місця події за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Новоселівська, 4 та автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 за участю понятих ОСОБА_31 та ОСОБА_32 ;

- даними протоколу огляду місця події від 17.11.2020 з фото таблицею, з якого вбачається, що було проведено огляд автомобіля «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 3;

- даними копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відповідно до якого власником автомобіля «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ «Транскар Сервіс» (вул. Богатирська, 3Є, Оболонський район, м. Київ)

- даними постанови від 18.11.2020 р., якою автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 визнано речовими доказами;

- даними ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2020 р. про накладення арешту на автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ;

- заявою ОСОБА_1 від 17.11.2020 про визнання потерпілим по кримінальному провадженню №12020250150000936 від 17.11.2020;

- заявою ОСОБА_1 від 17.11.2020 про добровільну видачу працівникам поліції мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro 6/128 GB», модель M1906G7G з двома сім-картками Київстар та Лайф ;

- даними протоколу огляду предмету (мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro 6/128 GB») від 18.11.2020;

- даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.11.2020, відповідно до якої мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro 6/128 GB», модель M1906G7G визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 18.11.2020 з відеозаписом на диску за участі потерпілого ОСОБА_1 у присутності понятих ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ;

- даними протоколу перегляду відеозапису від 19.11.2020, в якому зафіксовано перегляд відеозапису слідчого експерименту від 18.11.2020 за участі потерпілого ОСОБА_1 ;

- даними постанови про визнання речових доказів від 19.11.2020, якою диск з відеозаписом слідчого експерименту від 18.11.2020 за участі потерпілого ОСОБА_1 визнано речовим доказом;

- даними висновку експерта № 05-8-01/367/412 від 26.12.2020, згідно якого в ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження: синець обличчя, рана з крововиливом на слизовій щоки, які виникли від дії тупого твердого предмета, не виключено в час, вказаний в постанові, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- даними висновку експерта № 05-8-01/367/412/415 від 28.12.2020, в якому зазначено, що виявлені в ОСОБА_1 тілесні ушкодження: синець обличчя, рана з крововиливом на слизовій щоки, експерт вважає не виключеною ймовірністю їх виникнення при обставинах, зафіксованих під час проведення слідчого експерименту за його участі;

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 17.11.2020 з якого вбачається, що ОСОБА_4 затриманий 17.11.2020 р. о 21 год. 00 хв. у присутності захисника Орла С.І.;

- даними рапорту інспектора СД Золотоніського ВП Рудаковського Є.В. від 17.11.2020 про наявність в діях ОСОБА_4 , ОСОБА_37 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.342 КК України, зареєстрований в ІТС Золотоніського ВПГУНП в Черкаській області № 9069;

- даними рапорту старшого слідчого СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Пустовіт А.А. від 18.11.2020 р., про наявність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, зареєстрований в ІТС Золотоніського ВПГУНП в Черкаській області № 9098;

- даними рапорту старшого слідчого СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Пустовіт А.А. від 18.11.2020 р., про наявність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України, зареєстрований в ІТС Золотоніського ВПГУНП в Черкаській області № 9098;

- даними постанови від 18.11.2020, згідно якої у кримінальному провадженні №12020250150000936 від 17.11.2020 перекваліфіковано діяння з ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.15 ч.3 ст.186 КК України;

- постановою від 18.11.2020, згідно з якою матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12020250150000936, №12020250150000937, №12020250150000938, №12020250150000939 об`єднано в одне провадження під №12020250150000936;

- даними ухвали слідчого суді Золотоніського міськрайонного суду від 19.11.2020, відповідно до якої до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, строком до 15.01.2021 р. включно;

- заявою ОСОБА_2 від 21.11.2020 про залучення до провадження як потерпілого;

- копією службового посвідчення ОСОБА_2 , НОМЕР_4 , яке дійсне до 08.09.2024 р., яким стверджено, що ОСОБА_2 являється начальником сектору дізнання ГУНП в Черкаській області;

- даними витягу з наказу № 186 о/с від 15.07.2020, яким ОСОБА_2 призначено на посаду начальника сектору дізнання Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області з 16.07.2020 р.;

- даними висновку експерта № 05-8-01/369 від 19.11.2020, згідно якого в ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження: крововилив на слизовій верхньої губи, яке виникло від дії тупого твердого предмета, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.12.2020 з відеозаписом на диску, де зафіксовано проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 ;

- даними протоколу перегляду відеозапису від 20.12.2020, в якому зафіксовано перегляд відеозапису слідчого експерименту від 19.12.2020 за участі потерпілого ОСОБА_2 ;

- даними постанови про визнання речових доказів від 20.12.2020, якою диск з відеозаписом слідчого експерименту від 19.12.2020 за участі потерпілого ОСОБА_2 визнано речовим доказом;

- даними висновку експерта № 05-8-01/369/411 від 24.12.2020, в якому заначено, що в ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження: крововилив на слизовій верхньої губи, яке виникло від дії тупого твердого предмета, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Експерт вважає не виключеною ймовірністю виникнення тілесного ушкодження в ОСОБА_2 при обставинах, зафіксованих під час проведення слідчого експерименту за його участю;

- заявою ОСОБА_3 від 21.11.2020 про залучення до провадження як потерпілого;

- копією службового посвідчення НОМЕР_5 , яке дійсне до 08.09.2024 р., яким стверджено, що ОСОБА_24 являється інспектором ГУНП в Черкаській області;

- витягом з наказу № 180 о/с від 08.07.2020, яким ОСОБА_3 призначено інспектором сектору дізнання Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області з 08.07.2020 р.;

- заявою ОСОБА_3 про добровільну видачу куртки;

- даними постанови від 17.11.2020 про визнання куртки, яку видав потерпілий ОСОБА_24 , речовим доказом;

- даними протоколу огляду предмету від 17.11.2020, в якому зафіксовано здійснення огляду куртки, яку видав потерпілий ОСОБА_24 ;

- даними висновку експерта № 05-8-01/368 від 19.11.2020, відповідно до якого в ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження: синець обличчя, яке виникло від дії тупого твердого предмета, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.12.2020 з відеозаписом на диску, який проведено за участю потерпілого ОСОБА_3 ;

- даними протоколу перегляду відеозапису від 20.12.2020, в якому зафіксовано перегляд відеозапису слідчого експерименту від 19.12.2020 за участі потерпілого ОСОБА_3 ;

- даними постанови про визнання речових доказів від 20.12.2020, якою диск з відеозаписом слідчого експерименту від 19.12.2020 за участі потерпілого ОСОБА_3 визнано речовим доказом;

- даними висновку експерта № 05-8-01/368/410 від 24.12.2020, в якому зазначено, що в ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження: синець обличчя, яке виникло від дії тупого твердого предмета, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Експерт вважає не виключеною ймовірністю виникнення тілесного ушкодження в ОСОБА_3 при обставинах, зафіксованих під час проведення слідчого експерименту за його участю;

- ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду від 12.12.2020 про надання дозволу на проведення обшуку транспортного засобу «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 ;

- ухвалою слідчого суді Золотоніського міськрайонного суду від 18.12.2020 якою скасовано накладений ухвалою слідчого судді від 18.11.2020 р., арешт на автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ;

- даними постанови від 18.12.2020, відповідно до якої автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виключено з числа речових доказів;

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-20/15706-ТВ від 21.12.2020 яким визначено, що ринкова вартість мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro 6/128 GB», модель M1906G7G станом на 17.11.2020 могла становити 5999,00 грн.;

- листом начальника відділу кримінального аналізу ГУНП в Черкаській області від 30.12.2020 №782/19/01-2020, яким повідомлено начальника СВ Золотоніського ВП, що за результатами перевірки гр. ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обліками БД «Аркан» виявлено інформацію про перетин державного кордону останнім 16.12.2020 р. (13 год. 54 хв)- виїзд, пункт перетину - Львів, рейс Львів-Стамбул;

- даними постанови від 30.12.2020, якою виділено з матеріалів досудового розслідування №12020250150000936 від 17.11.2020 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.186, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України матеріали досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_39 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України. Виділені матеріали постановлено зареєструвати в ЄДРДР за №12020250150001031;

- даними ухвали слідчого суді Золотоніського міськрайонного суду від 14.01.2021, згідно якої ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід - тримання під вартою, строком до 18.02.2021 р.;

- розпискою ОСОБА_3 про отримання своєї куртки чорного кольору.

Від допиту свідка ОСОБА_41 сторона обвинувачення відмовилася в судовому засіданні.

У судовому засіданні судом також було переглянуто відеозаписи дисків, де зафіксовано проведення слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Диск слідчої дії - обшуку автомобіля переглянути в судовому засіданні не вдалося, оскільки при розкритті конверта та візуальному огляді даного диску виявились пошкодження, які унеможливили його перегляд.

Судом було проведено огляд речових доказів - куртки потерпілого ОСОБА_3 , на якій наявне пошкодження та ножа, вилученого в ході обшуку автомобіля.

Проаналізувавши всі зібрані по справі докази, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.ч.1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Щодо доводів захисника про відсутність вини його підзахисного в скоєнні замаху на грабіж, оскільки незрозуміло, хто саме намагався викрасти телефон, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі. Так, грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо). Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 335/1893/16-к (провадження № 51-437км18).

Доводи сторони захисту щодо невчинення ОСОБА_4 грабежу та пояснення обвинуваченого, зокрема, про те, що ОСОБА_4 підійшов до своєї автівки Шкода, якою вони приїхали, в цей час до нього підійшов ОСОБА_19 і сказав, що вони хотіли взламати автівку, на що він відповів, щоб потерпілий глянув чи все на місці. Потерпілий відкрив автівку і все виявилось на місці, тоді потерпілий повернувся і вдарив його ( ОСОБА_4 ) за те, що вони зіпсували замок, а потім він його вдарив, та про те, що потерпілий тримав телефон у руках, який намагався віддати йому і за це він його вдарив, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який вказав, що почув, як хлопнула дверка його автомобіля. Він підбіг, побачив чоловіка, який відходив від автівки. Він спитав чого той лазить біля машини, але останній сказав, що не лазить і вдарив потерпілого. Потім з`явився ще один чоловік і вони йому нанесли ще 2-3 удари і пішли. Також потерпілий зазначив, що він знайшов телефон на вулиці і як він там опинився, а не в машині-йому невідомо. При цьому вказував, що бачив, як в обвинуваченого щось випадало під час сутички з ним. Також на підтвердження того, що ОСОБА_21 були нанесені будь які тілесні ушкодження, матеріали справи не містять.

Доводи обвинуваченого щодо того, що він ненавмисно ударив поліцейського головою, а другого поліцейського вдарив інший чоловік суд оцінює критично, оскільки дані пояснення спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які вказали, що саме ОСОБА_4 наносив удар рукою потерпілому ОСОБА_23 , а потім головою ОСОБА_2 .

Інші зауваження захисника по доказах не є суттєвими та не впливають на належність та допустимість доказів.

Щодо кваліфікації органом досудового розслідування дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України суд зазначає наступне.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , 17.11.2020 близько 15 години 45 хвилин, перебуваючи біля магазину «Продукти», розташованого за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Новоселівська, 4, під час виконання інспектором Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_22 , а саме щодо припинення правопорушення на виконання вимог ст.12, п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» на звернення ОСОБА_1 , щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_4 , та який відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, який офіційно представився працівником поліції та пред`явив своє службове посвідчення, діючи умисно, достовірно знаючи, що інспектор Сектору дізнання Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_24 знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків, та припиняє кримінальне правопорушення, з метою заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, шляхом нанесення удару в область живота ОСОБА_3 , ножем, який тримав у правій руці, намагався нанести тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_23 , однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме в зв`язку із тим, що ОСОБА_24 ухилився від вказаного удару.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України - незакінчений замах на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Елементами складу будь-якого злочину є: 1) об`єкт злочину; 2) об`єктивна сторона злочину; 3) суб`єктивна сторона злочину; 4) суб`єкт злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Статтею 345 КК України визначено, що:

Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. (ч.1)

Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк. (ч.2)

Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків - карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років. (ч.3)

Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років. (ч.4)

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст.345 КК України є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом - психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров`я. Потерпілими від цього злочину можуть бути 1) працівник правоохоронного органу, 2) його близькі родичі.

Об`єктивна сторона злочину може бути виражена у: 1) погрозі (ч. 1 ст. 345); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345) або тяжких (ч. 3 ст. 345). Злочин вважається закінченим з моменту висловлення погрози (ч. 1 ст. 345), заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 345).

Суб`єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - 14-річного віку.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом.

Згідно ч. 22 Постанови № 2 Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події.

При цьому суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.09.2020 по справі №286/4163/19, де зазначено, що за змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Також ВС зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом.

Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому характеризується у цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали.

ВС наголосив, що визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

Доказів, які б свідчили про наявність умислу ОСОБА_4 на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу - ОСОБА_23 тяжкого тілесного ушкодження шляхом нанесення удару ножем в область живота, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, матеріали справи не містять. Показаннями свідків, потерпілих та стороною обвинувачення дані обставини суду не доведені. При цьому суд зазначає, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_23 спричинені не були.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, остаточне рішення від 17.06.2011 року (пункт 45) вбачається, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Всі зібрані докази обвинувачення стосуються лише доведення факту наявності на курточці потерпілого ОСОБА_3 пошкодження, а саме на лівій передній частині наявне пошкодження розмірами 5х1 мм. Згідно висновку експерта, який було досліджено в судовому засіданні, дане пошкодження має колото-різаний характер, та могло бути утворене твердим предметом (ніж), який має однолезовий клинок шириною не менше 5 мм та обух, прямокутної форми, товщиною не меншу 1 мм; Пошкодження на куртці, наданій на експертизу, могло бути утворене як ножем, наданим в якості порівняльного матеріалу, так і іншим ножем або предметом з подібними розмірними та технічними характеристиками (кут загострення леза, вістря та ін.) (висновок експерта №СЕ-19-/124-21/1066-ТР).

Разом із тим, жодним доказом не доведено, що пошкодження на куртку потерпілому наніс саме обвинувачений ОСОБА_4 , маючи умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження в зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Також суд зазначає, що показання потерпілих не містять чіткої визначеності щодо того, що в обвинуваченого ОСОБА_21 був ніж, і який саме, тому в суду виникають сумніви з цього приводу.

Судом також встановлено, що вказаний ніж, згідно твердження сторони обвинувачення, було вилучено з автомобіля Шкода Фабія під час проведення обшуку. Однак, з матеріалів провадження вбачається, що даний автомобіль визнаний речовим доказом 18.11.2020р. та цього ж дня ухвалою слідчого судді на нього було накладено арешт, а обшук даного автомобіля проведено лише 18.12.2020р. При цьому надані стороною обвинувачення докази не містять жодних відомостей про те, що вказаний автомобіль був опечатаний. Також суду не вдалось переглянути відеозапис обшуку вказаного вище автомобіля з технічних причин. У зв`язку з цим у суду виникають сумніви в законності проведення такої слідчої дії як обшук автомобіля, відповідно суд вважає, що протокол обшуку від 18.12.2020р. є недопустимим доказом. Разом із цим, суд зазначає, що у рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що дані: протоколу перегляду відеозапису від 18.12.2020, в якому зазначено про перегляд відеозапису слідчої дії - обшуку в автомобілі «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 від 18.12.2020; постанови про визнання речових доказів від 18.12.2020, якою диск з відеозаписом слідчої дії - обшуку автомобіля «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 від 18.12.2020 визнано речовим доказом; постанови про визнання речових доказів від 19.12.2020, відповідно до якої ніж, вилучений в ході обшуку автомобіля «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом; протокол пред`явлення речей для впізнання від 22.01.2021 з фототаблицею, яким зафіксовано пред`явлення потерпілому ОСОБА_2 для впізнання ніж за участю понятих ОСОБА_42 , ОСОБА_43 .. Під №3 - потерпілий впізнав ніж, яким намагалися нанести тілесні ушкодження ОСОБА_23 ; протокол пред`явлення речей для впізнання від 22.01.2021 з фототаблицею, яким зафіксовано пред`явлення потерпілому ОСОБА_23 для впізнання ніж, за участю понятих ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Під №4 - потерпілий впізнав ніж, яким йому намагалися нанести тілесні ушкодження, на які, зокрема, посилається сторона обвинувачення, як на докази вчинення обвинуваченим вказаного вище епізоду, також є недопустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Дотримуючись засади змагальності у відповідності до ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, та яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

За вимогами ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України - обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 370 та ч. 3 ст. 373 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюватися лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, суд вважає, що встановлені під час судового розгляду фактичні обставини не містять даних про наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України, оскільки обвинувачення ґрунтується на припущеннях, його вина не доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 суб`єктивної сторони злочину за ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України, його слід виправдати в зв`язку з недоведенням складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України.

Суд звертає увагу на те, що обвинуваченому було забезпечено право користуватися допомогою перекладача в справі з врахуванням клопотання сторони захисту та належної участі обвинуваченого у судовому процесі. Однак, під час судового розгляду судом фактично було з`ясовано, що обвинувачений розуміє мову судочинства, що неодноразово проявлялось в тому, що він ставив запитання та періодично висловлював свої думки без допомоги перекладача. Даний факт також підтверджується тим, що на досудовому розслідуванні йому було забезпечено участь перекладача з української на російську мову. Хоча вже під час розгляду провадження в суді було заявлено клопотання про залучення перекладача з української на грузинську мову.

При призначенні ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.186, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом було досліджено дані, що характеризують особу обвинуваченого:

- відомості з Армор станом на 17.11.2020 р.;

- посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_6 від 17.08.2011 р.,

- лист начальника управління ДМС України в Луганські області №9608/65-20 від 08.12.2020 р., яким не підтверджено видачу посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_6 від 17.08.2011 р.;

- відомості персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд звертає увагу, що обвинуваченим були вчинені активні дії щодо зникнення з місця злочину після того, як він наніс тілесні ушкодження потерпілим, що свідчить про те, що він, продовжуючи свою злочинну діяльність, намагався уникнути відповідальності за вчинені дії.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують, обтяжують покарання.

Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підтверджені документально процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів для проведення експертиз, що становлять 490,35 грн. підлягають стягненню, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави.

Суд не стягує процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1144,15 грн. у зв`язку з виправданням особи за ч. 3. ст. 15 ч. 3 ст. 345 КК України.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro 6/128 GB», який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - слід залишити в розпорядженні власника;

- 3 диски DVD-R із проведенням слідчих експериментів з потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_22 ; диск DVD-R з відміткою «проведення обшуку автомобіля марки SKODA FABIA», які приєднано до матеріалів кримінального провадження - необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження;

- ніж, поміщений до сейф-пакету №2905131, вилучений в ході обшуку автомобіля марки SKODA FABIA, який передано на зберігання до кімнати речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - підлягає знищенню;

- куртку чорного кольору, яку видав потерпілий ОСОБА_24 , що поміщена до полімерного пакета блакитного кольору, горловина якого перев`язана ниткою, що передана на зберігання потерпілому ОСОБА_23 - необхідно залишити в розпорядженні власника.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 368-374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.186, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.15 ч.3 ст.186 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст.342 КК України - 1 рік позбавлення волі;

за ч.2 ст.345 КК України - 3 роки позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_44 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання відраховувати з моменту затримання - з 17 листопада 2020 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15 ч.3 ст.345 КК України та виправдати в зв`язку з недоведенням в його діях складу кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_4 490,35 грн. процесуальних витрат на користь держави.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro 6/128 GB», який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - залишити в розпорядженні власника;

- три диски DVD-R із проведенням слідчих експериментів з потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_22 ; диск DVD-R з відміткою «проведення обшуку автомобіля марки SKODA FABIA», які приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- ніж, поміщений до сейф-пакету №2905131, вилучений в ході обшуку автомобіля марки SKODA FABIA, який передано на зберігання до кімнати речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - знищити;

- куртку чорного кольору, яку видав потерпілий ОСОБА_24 , що поміщена до полімерного пакета блакитного кольору, горловина якого перев`язана ниткою, що передана на зберігання потерпілому ОСОБА_23 - залишити в розпорядженні власника.

Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.Ю. Степченко