Вирок № 101929549, 15.12.2021, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/883/21

Провадження № 1-кп/529/105/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

прокурора - Каленчука Я.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - адвоката Нагайника М.Г.,

представника цивільного відповідача ОСОБА_1 - адвоката Репала Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька Полтавської області кримінальне провадження № 12021175440000297 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт Диканька Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, військовозобов`язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

27 травня 2021 року близько 14 год. 30 хв. потерпілий ОСОБА_2 прибув до дверей квартири АДРЕСА_2 , де проживає обвинувачений ОСОБА_1 , з метою з`ясування з останнім обставин конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який відбувся цього ж дня.

У вказаному місці та час, в обвинуваченого ОСОБА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , який знаходився біля дверей квартири ОСОБА_1 .

В подальшому, відкривши двері власної квартири, ОСОБА_1 раптово, умисно, пальцями правої руки стиснутими в кулак, наніс один удар в обличчя ОСОБА_2 . Від отриманого удару ОСОБА_2 впав на спину на бетонну підлогу. В цей час ОСОБА_1 , сівши зверху на ОСОБА_2 , продовжив наносити останньому удари кулаками в ділянку голови, обличчя, нанісши не менше п`яти ударів.

У результаті нанесених обвинуваченим ОСОБА_1 ударів потерпілому ОСОБА_2 , останній отримав тілесні ушкодження у вигляді забою, гематоми м`яких тканин чола, скроневої ділянки справа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також забоїв, синця шкіри перенісся та носової кровотечі, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Отже, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторін кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. При цьому вказав, що 27 травня 2021 року близько 13 год. 30 хв. він припаркував належний йому автомобіль під гараж ОСОБА_2, щоб він не нагрівався на сонці, після чого пішов обідати. Через 30 хв. він почув гупання у двері, відчинивши їх, він побачив батька потерпілого - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 почав сваритися, гупати у двері. Він сказав ОСОБА_3 , що зараз переставить автомобіль, однак останній продовжував сваритися. Він попрохав його припинити сварку та гупання у двері, так як у нього вдома спала дитина. Він взяв ключі, щоб відігнати автомобіль, ще декілька разів зробив зауваження ОСОБА_3 . У відповідь на зауваження останній продовжив сваритися та намагався його вдарити. Потім ОСОБА_3 схопив його за майку, він теж його схопив, після чого вони вдвох упали на землю. До них підбіг ОСОБА_9 та заспокоїв їх, після чого він переставив свій автомобіль на інше місце та повернувся додому обідати. Через десять хвилин він знову почув гупання у двері, відкривши двері, він побачив ОСОБА_2 ОСОБА_2 , який відразу накинувся на нього. У відповідь він ударив ОСОБА_2 в обличчя та повалив його на підлогу, в ході сумісної бійки він також зазнав ушкодження у вигляді здертого передпліччя. В свою чергу, внаслідок фізичної переваги, він сівши на ОСОБА_2 , намагався утримувати його за руки, боровся з ним, в ході чого завдав останьому декілька ударів. Потім він відчув на своїй голові та спині удари, які наносив йому батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . В цей момент, прибігла його дружина ОСОБА_7 та почала відтягувати від нього ОСОБА_3 , який переключився на неї. Щоб захистити дружину, він відтягнув ОСОБА_3 від неї. Потім прибіг ОСОБА_2 та розборонив їх усіх. Повернувшись додому він приліг, так як паморочилося в голові. Дружина надала йому першу медичну допомогу, пізніше він викликав швидку допомогу так як йому стало гірше. Обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що дійсно завдав потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, однак конфлікт було спровоковано саме потерпілим та його батьком. Обвинувачений зазначив, що заявлений потерпілим цивільний позов він визнає частково: матеріальну шкоду лише на 75,00 грн, що підверджено квитанцією про купівлю ліків та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн, яку він вважає достатньою компенсацією за шкоду, яку він заподіяв потерпілому, оскільки це був звичайний сусідський конфлікт, тим паче спровокований потерпілим, будь-яких намірів навмисно спричинити шкоду потерпілому він не мав.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 27 травня 2021 року о 14 год. 30 хв. повертаючись з дачі, його батько ОСОБА_3 не зміг заїхати до свого гаража, в`їзд до якого був заблокований автомобілем ОСОБА_1 . Його батько пішов поговорити з цього приводу з ОСОБА_1 . Повернувшись десь через вісім хвилин батько повідомив йому, що ОСОБА_1 штовхнув його на землю та вдарив. Після цього він, потерпілий ОСОБА_2 , пішов до квартири ОСОБА_1 та спершу подзвонив, а потім постукав у двері квартири. Відкривши двері, обвинувачений відразу ударив його рукою в щелепу, від чого він втратив свідомість та впав на підлогу в під`їзді. Отямившись, побачив, що ОСОБА_1 , сидячи на ньому, продовжує обома руками наносити йому удари. В цей час дружина ОСОБА_1 тримала його за ноги. Також до них підбігли його батько ОСОБА_3 та сусід ОСОБА_9 , які відтягнули від нього ОСОБА_1 . Після цього всі розійшлися по своїх квартирах. Потерпілий вказав, що в подальшому він викликав поліцейських, які забрали його до відділення писати заяву про вчинене кримінальне правопорушення. У відділку йому стало погано і він викликав лікаря, який порадив звернутися до лікарні для надання медичної допомоги. Він звернувся у лікарню, проте там йому, навіть, не забезпечили консультацію невропатолога, щоб встановити дійсні ушкодження, яких він зазнав. Судово-медична експертиза йому була проведена 28 травня 2021 року. Потерпілий ОСОБА_2 вказав, що підтримує поданий цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у цивільному позові.

Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Нагайник М.Г. вказав, що при розгляді кримінального провадження було встановлено, що саме ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, які спричинили коротокочасний розлад здоров`я. У зв`язку із цим, вважав наявними підстави для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Просив задовольнити поданий потерпілим цивільний позов в повному обсязі з підстав, викладених у ньому. Вказав, що поведінка обвинуваченого свідчить, що він не розкаявся, він навіть не попросив вибачення у потерпілого.

Прокурор вказав, що в судовому засіданні було достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_1 винуватим у його вчиненні та призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в дохід держави.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у вигляді нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, його винуватість у повному обсязі у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступною безпосередньо дослідженою та перевіреною у судовому засіданні судом сукупністю доказів, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що 27 травня 2021 року о 14 год. 30 хв. повертаючись з дачі, його батько ОСОБА_3 не зміг заїхати до свого гаража, так як в`їзд до нього був зайнятий автомобілем ОСОБА_1 . Його батько пішов поговорити з цього приводу з ОСОБА_1 . Повернувшись десь через вісім хвилин батько повідомив йому, що ОСОБА_1 штовхнув його та вдарив. Після цього він, потерпілий ОСОБА_2 , пішов до квартири ОСОБА_1 та подзвонив і постукав у двері квартири. Обвинувачений ОСОБА_1 відкрив двері та відразу ударив його рукою в щелепу, від чого він втратив свідомість та впав на підлогу в під`їзді. Отямившись, побачив, що обвинувачений ОСОБА_1 , сидячи на ньому, продовжує обома руками наносити йому удари. До них підбігли його батько ОСОБА_3 та сусід ОСОБА_9 , які відтягнули від нього ОСОБА_1 . Після цього всі розійшлися по своїх квартирах;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що 27 травня 2021 року він заїхав у двір, автомобіль обвинуваченого ОСОБА_1 стояв біля його гаража і він через це не зміг заїхати в гараж. Він пішов до квартири ОСОБА_1 , подзвонив у двері. Коли ОСОБА_1 відчинив двері, він почав говорити йому, щоб він не ставив так автомобіль. ОСОБА_1 його штовхнув, а він, схопившись за майку останнього, випадково її порвав. Після цього, ОСОБА_1 зайшов у квартиру, а він повернувся до своєї квартири та розповів про все сину ОСОБА_2 . Син пішов до ОСОБА_1 . Свідок вказав, що коли він через декілька хвилин прийшов туди, то побачив, як його син ОСОБА_2 лежить на підлозі у під`їзді весь у крові, ОСОБА_1 його б`є обома руками, а дружина ОСОБА_1 тримала ОСОБА_2 за ноги. Він почав відтягувати ОСОБА_1 від свого сина, ОСОБА_1 хотів і його вдарити, але тут прибіг ОСОБА_9 і їх всіх розборонив. Потім вони вийшли з під`їзду, син викликав поліцію;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що у кінці травня 2021 року він побачив, що ОСОБА_3 приїхав до свого гаража, а місце біля нього було зайняте автомобілем ОСОБА_1 . ОСОБА_3 побіг до ОСОБА_1 , нецензурно виражаючись. Потім вони вийшли надвір. ОСОБА_3 схопив ОСОБА_1 за майку. Свідок вказав, що він їх розборонив. Десь хвилин через десять він почув шум, прибігла дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та попрохала про допомогу. Прибігши до квартири ОСОБА_1 , він побачив на підлозі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_2 , біля них стояв ОСОБА_3 . Бачив кров, бо сам забруднився в неї, однак чия вона саме, йому не відомо. Щоб хтось комусь наносив тілесні ушкодження він не бачив. Він розборонив усіх, конфлікт припинився;

- висновком експерта № 508, відповідно до якого у ОСОБА_2 встановлено тілесні ушкодження у вигляді забою, гематоми м`яких тканин чола, скроневої ділянки справа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також забоїв, синця шкіри перенісся та носової кровотечі, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук стиснуті у кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, тобто не характерні для утворення при падінні. Встановлені тілесні ушкодження могли утворитися у строк та за обставин вказаних у справі. Діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» не може бути оцінений по ступеню тяжкості у зв`язку із відсутністю у представленій медичній документації об`єктивних судово-медичних даних, а саме неврологічної симптоматики (при огляді терапевтом) та огляду невропатолога (з неврологічним статусом), тому що він встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.08.2021, під час якого потерпілий ОСОБА_2 , в присутності свого захисника та двох свідків, показав характер та локалізацію ударів, нанесених йому ОСОБА_1 ;

- висновком експерта (додатковим) № 874, яким підтверджено, що покази потерпілого ОСОБА_2 , дані ним 03.08.2021 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, не протирічять об`єктивним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_2 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.08.2021, під час якого свідок ОСОБА_3 , в присутності двох свідків, показав характер та локалізацію ударів, нанесених обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 ;

- висновком експерта (додатковим) № 875, яким підтверджено, що покази свідка ОСОБА_3 , дані ним 03.08.2021 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, не протирічять об`єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_2 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.10.2021, під час якого ОСОБА_1 , в присутності двох свідків, показав характер та локалізацію ударів, нанесених ним потерпілому ОСОБА_2 .

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 щодо нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , суд вважає ці показання є послідовними і достовірними. У суду відсутні підстави сумніватися в правдивості вказаних показань, оскільки ці показання є чіткими, логічними і узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Крім того, суд враховує те, що потерпілий ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_9 попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому такі докази, у сукупності з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, суд знаходить належними та допустимими.

Судом також були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які не були безпосередніми очевидцями конфлікту за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в ході якого останьому були завдані тілесні ушкодження, але або перебували неподалік від місця події на початку вказаного конфлікту, або по його закінченню, або їм відома інформація про його існування.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 27 травня 2021 року близько 13 год. 30 хв. вона прийшла додому на обід. Близько 14 години вона почула голосний стукіт у двері їх квартири. Її чоловік ОСОБА_1 пішов подивитися, хто там стукав. Вона почула, як ОСОБА_3 сварився з її чоловіком та кричав, щоб той відігнав автомобіль від його гаража. Її чоловік тримав ОСОБА_2 та просив його заспокоїтися. Потім прийшов ОСОБА_9 та розборонив їх. Свідок вказала, що через декілька хвилин вони знову почули стукіт у двері, вона пішла до дочки, яка спала. Коли дитина прокинулася, вона передала її сестрі, а сама пішла подивитися, що там за шум. В під`їзді сварилися, на підлозі лежали її чоловік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У ОСОБА_1 була зчесана рука, а у ОСОБА_2 текла кров з носа. ОСОБА_3 бив її чоловіка по потилиці, вона почала його відтягувати, у відповідь на це ОСОБА_3 почав наносити їй удари. Її чоловік відтягнув ОСОБА_2 від неї, а вона побігла надвір кликати на допомогу. Прибіг ОСОБА_9 та розборонив усіх. Після цього вони вийшли з під`їзду. ОСОБА_2 погрожував, ОСОБА_9 його заспокоїв, вони розійшлися.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що у кінці травня 2021 року вона побачила, як до гаража під`їхав сусід ОСОБА_3 , зупинився та почав нецензурно висловлюватися на адресу ОСОБА_1 , який поставив свій автомобіль біля його гаража. Потім вони разом з чоловіком почули крик і побачили ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які сперечалися. ОСОБА_3 схопив ОСОБА_1 за майку, вони впали, її чоловік ОСОБА_9 побіг їх розбороняти. Після цього вони розійшлися. Через хвилин десять - п`ятнадцять вони знову почули крики. Прибігла ОСОБА_7 та покликала на допомогу, бо ОСОБА_1 б`ють. Її чоловік ОСОБА_9 побіг за ОСОБА_7 на допомогу. Вона, на прохання ОСОБА_7 , зателефонувала у поліцію, повідомила про бійку.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці травня 2021 року він почув крики, підійшов до вікна та побачив, як ОСОБА_1 повалив ОСОБА_3 на землю, в свою чергу ОСОБА_3 порвав ОСОБА_1 футболку. До них підбіг сусід та розтяг їх, після чого вони розійшлися. Потім він почув як хтось б`ється, взяв телефон та вибіг на вулицю. На вулицю вже вибігли ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У ОСОБА_2 ОСОБА_2 була кров на обличчі, у під`їзді на підлозі також була кров. Свідок вказав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були конфлікти щодо паркування автомобіля.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснили, що 27 травня 2021 року приїхавши разом додому на обід, вони побачили, що автомобіль обвинуваченого ОСОБА_1 стояв біля гаража ОСОБА_2. Вони зустріли ОСОБА_3 , який повідомив, що ОСОБА_1 знову поставив свій автомобіль у нього біля гаража та пішов стукати у двері квартири ОСОБА_1 аби той прибрав свій автомобіль. Повернувшись додому, вони побачили у під`їзді кров та пізніше їм розповіли, що була бійка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що повернувшись додому, вона побачила свого сина ОСОБА_2 всього у крові. Після цього вона побігла до ОСОБА_1 , останній був чистий, побоїв у нього не було. Лікарі із швидкої до нього не заходили. Швидка з поліцією приїхали до її сина. В лікарні вона бачила ОСОБА_1 із здертим ліктем. Свідок вказала, що їздила разом із сином ОСОБА_2 на експертизу у м. Полтаву, син у таксі втратив свідомість, довелося знову їхати до лікарні, де сину призначили лікування, він лікувався вдома 2 тижні.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні вказав, що у травні 2021 року приїхавши на виклик, оглянув ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був відсутній, тому його огляд тоді не проводився. У ОСОБА_1 була зчесана рука, здається ліва, інших видимих ушкоджень не було. Він скаржився на нудоту, запаморочення, кровотечі не було, медичної допомоги не потребував. Діагноз ставився по скаргах хворого. При яких обставинах отримав рану у вигляді зчесаної руки, ОСОБА_1 йому не повідомляв. Виклик надійшов як кримінальна травма.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що у кінці травня 2021 року сусідка повідомила їй, що була бійка між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Приїжджали швидка та поліція. Очевидцем бійки вона не була, чула про неї з чужих слів.

Проаналізувавши показання вищевказаних свідків, суд дійшов висновку, що ці покази являюються непрямими (побічними) доказами, які хоч безпосередньо і не підтверджують та не спростовують обставини отримання потерпілим тілесних ушкоджень, однак вказують на обставини, із яких можна зробити висновок про факти, що встановлюються у кримінальному провадженні - кримінально протиправне діяння, час, місце, спосіб його вчинення, того, хто його вчинив, особу потерпілого, а тому суд бере їх до уваги та оцінює у сукупності з іншими доказами.

Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_19 надали в судовому засіданні завідомо неправдиві покази, про що він вже повідомив поліцію, звернувшись із відповідною заявою, суд зауважує, що на час ухвалення вироку стороною захисту не було надано суду даних, передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України, стосовно вказаних свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх. Крім цього, суд зауважує, що показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не являються єдиними доказами у кримінальному провадженні, вони оцінювалися у сукупності з іншими доказами, в тому числі і показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_1 , надані ним як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні, в яких він підтвердив, що дійсно наніс потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.

Таким чином, судом достеменно встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано вірно, винуватість останнього у вчиненні вказаного кримінального проступку доведена поза розумним сумнівом.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з статтею 66 Кримінального кодексу України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наслідки його вчинення, бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується задовільно, має на утриманні малолітню дитину.

Враховуючи викладене, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в дохід держави.

Вирішення питання щодо цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Вказуючи на те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому було завдано матеріальної шкоди, потерпілий просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в загальному розмірі 129 042,00 грн. Визначаючи такий розмір матеріальної шкоди, потерпілий вказав, що поніс наступні витрати:

- придбання ліків на суму 75,70 грн та 885,80 грн;

- витрати на дорогу до судового експерта: 160,00 грн вартість проїзду в автобусі в обидві сторони на 2 осіб та 420,00 грн за послуги таксі;

- витрати на підготовку документів для виїзду у Польщу на заробітки, який він скасував через неправомірні дії обвинуваченого, у розмірі 1 507,50 грн, 603,00 грн за переклад документів для виїзду за кордон, 390,00 грн консульський збір за відкриття візи;

- упущена вигода у вигляді неотриманого заробітку за кордоном за період з 01.06.2021 по 01.11.2021 у розмірі 125 000,00 грн.

Посилаючись на те, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних стражданнях, публічному приниженні, фізичному болю, потерпілий ОСОБА_2 просив стягнути з обвинуваченого на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Нагайник М.Г. підтримали цивільний позов та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його представник як цивільного відповідача - адвокат Репало Д.О. цивільний позов не визнали, вважали його необґрунтованим та просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судових дебатах обвинувачений частково визнав цивільний позов та вказав, що не заперечує проти компенсування коштів в сумі 75,00 грн, які були витрачені потерпілим на ліки. Проти інших матеріальних витрат потерпілого заперечував, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, що вказані витрати були понесені потерпілим, внаслідок саме його дій. Також, вказав, що розмір моральної шкоди у сумі 500,00 грн, він вважає достатньою компенсацією за шкоду, яку він заподіяв потерпілому, оскільки це був звичайний сусідський конфлікт, тим паче спровокований потерпілим, будь-яких намірів навмисно спричинити шкоду потерпілому він не мав.

Розглянувши цивільний позов, дослідивши надані на його обґрунтування докази, відзив на позов, вислухавши доводи сторін цивільного позову та їх представників, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В ході судового розгляду кримінального провадження було підтверджено, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 завдано легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, на лікування яких потерпілий витратив грошові кошти у загальному розмірі 961,50 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи чеками із аптек № 17552 від 27.05.2021 на суму 75,70 грн та № 47374 від 30.05.2021 на суму 885,80 грн, тому такі витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Враховуючи те, що внаслідок нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , останній поніс витрати на дорогу до судового експерта, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого витрати у вигляді вартості послуг таксі у розмірі 420,00 грн, які підтверджуються товарним чеком від 28.05.2021, наданим ФОП ОСОБА_27 . Враховуючи те, що потерпілим не було надано суду документів, які б підтверджували розмір його витрат на проїзд в автобусі до судового експерта, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 160,00 грн у рахунок відшкодування вартості проїзду в автобусі в обидві сторони на 2 осіб.

Щодо витрат потерпілого на підготовку документів для виїзду у Польщу на заробітки, який він скасував через неправомірні дії обвинуваченого, у розмірі 1 507,50 грн, 603,00 грн за переклад документів для виїзду за кордон, 390,00 грн консульський збір за відкриття візи, суд дійшов наступного висновку.

З наданих потерпілим ОСОБА_2 копій квитанцій вбачається, що за послуги з підготовки пакету документів для виїзду за кордон на роботу він сплатив ТзОВ «ТОП ПІПЛ Україна» 1507,50 грн разом з комісією банку 16 червня 2021 року, за переклад документів потерпілий сплатив 603,00 грн разом з комісією банку ФОП ОСОБА_28 29 червня 2021 року, консульський збір за відкриття візи у розмірі 390,00 грн потерпілий сплатив ТОВ «ВІ ВФ Консалтинг Сервісиз» 13 липня 2021 року.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 були завдані обвинуваченим ОСОБА_1 27 травня 2021 року, цього ж дня було відкрито кримінальне провадження.

Проаналізувавши хронологію вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що потерпілий розпочав здійснювати підготовку документів для виїзду за кордон на роботу вже після нанесення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, тобто на час проведення відповідних платежів за підготовку документів потерпілий вже знав про відкрите кримінальне провадження, в якому він являється потерпілим, і про необхідність взяття ним участі у проведенні відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування, для проведення яких необхідний певний час.

Враховуючи те, що потерпілий поніс витрати на підготовку документів для виїзду за кордон на роботу не до нанесення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а вже після цього, і відповідно потерпілий вже знав про необхідність свого перебування на території України до завершення досудового слідства для взяття участі у відповідних процесуальних діях, і про те, що його наміри поїхати на заробітки протягом цього часу могли не реалізуватися, однак незважаючи на це все ж здійснював оформлення документів, тобто понесені ним вказані витрати не були викликані саме протиправними діями обвинуваченого і їх можна було уникнути при раціональному плануванні потерпілим своїх намірів, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з обвинуваченого понесених потерпілим витрат на підготовку документів для виїзду за кордон на роботу.

Щодо вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого упущеної вигоди у вигляді неотриманого заробітку за кордоном за період з 01.06.2021 по 01.11.2021 у розмірі 125 000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, що були завдані внаслідок упущеної вигоди, є такі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Системне тлучамення вказаної правової норми свідчить про те, що позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак при цьому зобов`язаний надати суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Потерпілим ОСОБА_2 як цивільним позивачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що в попередні роки він дійсно їздив на заробітки у Польщу та отримував там дохід саме у визначеному ним розмірі 25 000,00 грн за один місяць роботи, тобто не надав суду доказів, які б підтверджували реальну наявність упущеної вигоди у визначеному ним розмірі 125 000,00 грн за 5 місяців роботи з 01.06.2021 по 01.11.2021, а тому у задоволенні цивільного позову у цій частині необхідно відмовити у повному обсязі.

Щодо вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розглянувши позовні вимоги потерпілого про відшкодування йому моральної шкоди, суд дійшов висновку, що дійсно протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 була спричинена моральна шкода, що проявилася у фізичному болі та стражданнях, яких останній зазнав через отримані тілесні ушкодження, переживаннях, хвилюваннях, незручностях в організації свого життя, порушенні нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах у його життєвих та виробничих стосунках, затраченому часі та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, а тому вона підлягає відшкодуванню потерпілому цим обвинуваченим.

Щодо розміру моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн, суд вважає, що заявлені потерпілим вимоги є завищеними, оскільки потерпілий не надав суду достатніх та належних доказів, які б підтверджували заявлений ним розмір завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування потерпілому моральної шкоди, суд враховує як глибину моральних страждань потерпілого, так і те, що йому були завдані легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я при вчиненні обвинуваченим кримінального проступку, на теперішній час потерпілий одужав, його життя відновлене, бо він, зокрема, виїхав на заробітки за кордон, а також бере до уваги обставини при яких було вчинене кримінальне правопорушення, поведінку самого потерпілого, який сам прийшов з`ясовувати з обвинуваченим стосунки з приводу конфлікту, який відбувся раніше між обвинуваченим та батьком потерпілого.

Виходячи з вказаних обставин, враховуючи глибину та ступінь моральних і фізичних страждань потерпілого, керуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду розмірі 5 000,00 грн.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, ч. 2 ст. 125 КК України, ст. ст. 22, 23, 1166 ЦК України, ст. ст. 100, 128, 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) грн 00 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1 381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) грн 50 коп та моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп, а всього разом 6 381 (шість тисяч триста вісімдесят одну) грн 50 коп.

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

Речовий доказ у вигляді CD-диска із відеозаписом подій за 27.05.2021, наданий свідком ОСОБА_18 , який знаходиться у матеріалах кримінального провадження № 12021175440000297 - залишити у матеріалах цього кримінального провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий О.С. Кириченко