Рішення № 1019283, 13.08.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230 31 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2007 р.

Справа № 42/379-46/325

За позовом

Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

До

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

Про

стягнення 34 479, 22 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

не прибув

Від відповідача

Селіванова О.Г.—представник за довіреністю від 29.03.2007 р. № 338/вих

У судовому засіданні, яке відбулося 13.08.2007 р., за згодою присутнього представника судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача 32 259,16 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 702,50 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 517,57 грн., а також судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2006 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2007 р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 р. в частині стягнення з відповідача 1 702,50 грн. на відшкодування витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 517,57 грн. відсотків скасовано та направлено в цій частині справу № 42/379 на навий розгляд в іншому складі суду.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва справу № 42/379 передано на частковий новий розгляд судді Шабуніну С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 р. справу № 42/379 прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В., присвоєно № 42/379-46/325 та призначено до розгляду на 20.06.2007 р.

20.06.2207 р. та 30.07.2007 р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неприбуттям у засідання представника позивача.

13.08.2007 р. позивач в засідання не прибув. Представник відповідача підтримав свої заперечення проти вимог Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” щодо стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради 1 702,50 грн. на відшкодування витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 517,57 грн. трьох процентів з простроченої суми.

Виходячи з неодноразового неприбуття в засідання позивача, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності його представника за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

На виконання договору про постачання теплової електроенергії у гарячій воді № 320967 від 01.11.2003 р. позивач поставляв теплову енергію до будинку № 44 по бульвару Шевченка у м. Києві.

В порушення умов зазначеної угоди відповідач не забезпечив належної оплати отриманих послуг, заборгувавши позивачу 32 259,16 грн.

З метою захисту порушених прав та відшкодування понесених збитків позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення наведеної заборгованості, 1 702,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 517,57 грн. трьох процентів річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2006 р. № 42/379, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 р., зазначені вимоги задоволено повністю.

У зв’язку зі скасуванням зазначених судових рішень в частині стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов’язання, новий розгляд справи відбувається щодо вимог про стягнення збитків внаслідок інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 112-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2007 р. зазначено про необхідність дослідження питання про наявність у відповідача необхідних коштів для розрахунків за спірним договором для визначення питання про застосування відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно з п. 2.3.1 договору від 01.11.2003 р. відповідач зобов’язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2 до договору.

У відповідності з п. 2.3.5 договору відповідач зобов’язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Щомісячно, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідач забезпечує оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку № 2 до договору від 01.11.2003 р.).

Як визначено у п. 1 Додатку № 2 розрахунки за спожиту теплову енергію повинні проводитись відповідно до тарифів, затверджених розпорядженням КМДА від 20.06.2002 р. № 1245. Відповідно до наведеного Розпорядження розрахунки з населенням за опалення проводяться щомісячно протягом року, тобто, безпосередні споживачі розраховуються за спожиту теплову енергію до початку опалювального сезону.

Згідно з ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов’язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 705 “Про затвердження порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення для населення” перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснювалося на умовах визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 01.01.2002 р. по 01.01.2005 р.

Таким чином, до 2006 року не було врегульовано порядок відшкодування такої різниці в тарифах. При цьому, наведений Порядок передбачає відшкодування лише за період з 2000 по 2005 роки.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування та три відсотки річних за період з 01.11.2204 р. по 01.04.2006 р., тобто за період, коли не було визначено порядок відшкодування різниці в тарифах і не передбачено іншого джерела їх покриття як кошти місцевих бюджетів.

На цій підставі, суд доходить висновку про відсутність вини відповідача щодо неперерахування сум за спірним договором.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 1 702,50 грн. інфляційної складової боргу та 517,57 грн.3% річних задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів суду обґрунтованості своїх вимог в частині, що передана на новий розгляд.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, під час нового розгляду справи щодо частини майнових позовних вимог, у їх задоволенні судом було відмовлено, задоволеними залишаються вимоги про стягнення боргу у розмірі 32 259,16 грн. За таких обставин, судові витрати підлягають розподілу виходячи з положень п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних відмовити в частині стягнення 1 702,50 грн. інфляційної складової боргу та 517,57 грн. 3% річних відмовити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 62, ідентифікаційний код 31731838) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 322 (триста двадцять дві) грн. 59 коп. державного мита та 110 (сто десять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Шабунін

Дата підписання: 20.08.2007 р.

№

р.

За позовом

до

про

Суддя

?????

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

?????