Ухвала суду № 101926895, 06.12.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3046/20

Провадженя№ 1-кп/266/232/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., суддів Курбанової Н.М., Федотової В.М., за участю секретаря Широкової Г.К., прокурора Корольова А.А., захисників Комарова І.О., Довженка В.І., Ангеловського Л.М., Вєровської В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019050000000154 від 06.03.2020 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , мешкаючого в АДРЕСА_3

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.10.2021 року відносно обвинувачених продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10 грудня 2021 р. року включно з правом внесення застави.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор Корольов А.А. просив продовжити строк тримання обвинувачених під вартою, пославшись на те, що на даний час існують ризики незаконного впливу на свідків з боку обвинувачених та їх ухилення від суду, продовження злочинної діяльності та вчинення нових злочинів.

Захисники Комаров І.О., Довженко В.І., Ангеловський Л.М. та Вєровська В.В., а також обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти продовження строку триманні під вартою заперечували. Зазначили, що перелічені прокурором ризики не доведені, та, у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, просили обрати такий у вигляді домашнього арешту, як цілодобового, так і нічного.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з обвинувального акту, формулювання обвинувачення містить інформацію, що вказує на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно при встановлених досудовим слідством обставинах могли вчинити інкриміновані їм кримінальні правопорушення, за вчинення яких передбачено суворе покарання.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

При обранні виду запобіжного заходу слідчий суд також керується вимогами ч.ч. 1 та 4 ст. 194 КПК України, за якими, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як встановлено судом, обвинувачені ніде не працюють, не мають власних сімей, дітей, інших утриманців, тобто, у них відсутні міцні соціальні зв`язки у місті постійного проживання. Від цього суд вважає, що існує ризик втечі обвинувачених, та як наслідок, ухилення від правосуддя.

Також суд не виключає можливості незаконного впливу обвинувачених на незалегендованих свідків, оскільки їм відомі їхні анкетні дані, і вони можуть чинити на них незаконний тиск.

Обвинувачення по численним епізодам, пов`язаним зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин дає суду підстави вважати, що не маючи постійного законного доходу, обвинувачені можуть вжити нові злочинні дії, спрямовані на отримання незаконного прибутку.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

Тобто, відносно обвинувачених є необхідність обрати певний запобіжний захід.

Обираючи запобіжний захід обвинуваченим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Разом з тим, у п.п. 130-132 Рішення ЄСПЛ від 15.10.2015 р. у справі Бєлозоров проти України (заява № 43611/02) зазначено, що Суд вважає, що хоча це важливо для оцінки існування ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду або продовжуватиме злочинну діяльність, необхідність продовження строку позбавлення свободи не може оцінюватися з суто абстрактної точки зору, яка враховує лише тяжкість злочину. Хоча Суд може погодитися з тим, що тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження (див. рішення у справах «Целеєвський проти Польщі», заява № 17584/04, п.п. 37-38, від 4 травня 2006 року, і «Кучера проти Словаччини», заява № 48666/99, п. 95, ECHR 2007 (витяги)), він не може погодитися з тим, що така підстава є прийнятною на пізніших етапах провадження в якості головної причини для тримання особи під вартою. Відповідно самі по собі зазначені вище обставини не є достатніми підставами для тримання заявника під вартою впродовж такого тривалого часу. Що стосується ризику переховування заявником від слідства і суду, його слід оцінювати із врахуванням різних чинників, особливо таких, що стосуються характеру зазначеної особи, її моральності, її житла, роду її занять, її засобів, родинних зв`язків та усіх видів зв`язків з країною, в якій здійснюється її кримінальне переслідування (див. рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії», від 27 червня 1968 року, п. 10, Series A № 8).

Приймаючи до уваги вищезазначені норми процесуального закону, сталу практику ЄСПЛ, а також те, що обвинувачені вже тривалий термін перебувають під вартою, що суттєво знижує вагомість передбачений ст. 177 КПК України ризиків, розгляд кримінального провадження тільки розпочався, обвинувачені мають постійне місце проживання та близьких родичів, усі обвинувачені дали суду слово про добросовісне виконання ними своїх процесуальних обов`язків, суд констатує, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на теперішній час втратив свою актуальність, тому до обвинувачених можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, який, на переконання суду, цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, з покладенням на них, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, певних процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 194, 331 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Клопотання захисника Комарова І.О. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити повністю, захисника Довженка В.І. – задовольнити частково. Змінити запобіжний захід, застосувавши відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням виходу для отримання медичної допомоги або у разі надзвичайної ситуації.

Клопотання захисника Ангеловського Л.М. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити частково. Змінити запобіжний захід, застосувавши відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням виходу для отримання медичної допомоги або у разі надзвичайної ситуації.

Клопотання захисника Вєровської В.В. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – задовольнити частково. Змінити запобіжний захід, застосувавши відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , за виключенням виходу для отримання медичної допомоги або у разі надзвичайної ситуації.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наступні процесуальні обов`язки: - прибувати по першому виклику до суду на визначений час; - не відлучатися з населеного пункту, у якому мешкають, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну місця проживання і роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їхньої наявності); - утримуватись від спілкування у позапроцесуальний спосіб із свідками, як особисто, так і через інших осіб.

Повідомити обвинувачених письмово під розпис про покладені на них процесуальні обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органам Національної поліції за місцем проживання обвинувачених, який зобов`язаний негайно поставити їх на облік, про що повідомити суд, та контролювати їхню поведінку.

Ухвала діє з моменту її оголошення та до 06 лютого 2022 року включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , негайно звільнити з-під варти після отримання копії цієї ухвали ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Гололуючий суддя: Пантелєєв Д. Г.

судді Курбанова Н.М.

Федотова В.М.