Ухвала суду № 101925197, 02.12.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1366/21

Провадження № 1-кп/0182/1072/2021

У Х В А Л А

02.12.2021 м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді: Клименко І.В.,

суддів Чуприни А.П.,

Кобеляцької-Шаховал І.О.,

секретар судового засідання Степанова О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2021 за № 12021041590000090 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – с. Високе, Томаківського району Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично мешкає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Маслюкова К.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Звєрєвої В.В.

в с т а н о в и в:

Дніпровський апеляційний суд 23.09.2021 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 13.06.2021 за № 12021041590000090 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Ухвалою від 24.09.2021 було призначено підготовче судове засідання на 06.10.2021, яке в подальшому відкладалось з різних причин.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 06.12.2021.

Вислухавши сторін судового провадження, суд вважає, що справа може бути призначена до судового розгляду.

Згідно обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, було зібрано достатньо даних для розгляду кримінального провадження у судовому засіданні. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Процесуальних порушень, які перешкоджають розгляду справи, в суді не встановлено. Підсудність кримінального провадження Нікопольському міськрайонному суду визначена Дніпровським апеляційним судом. Підстав для закриття провадження, передбачених п.4-8 ч.1, ч.2 ст. 284 КПК України, не встановлено.

Учасники судового провадження вважають за можливе призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні колегією суддів, за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, викликом та допитом свідків.

Крім того, оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовження злочинної діяльності, ризик тиску на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань, а також репутація обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків та вчинив злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 – в будинку, який орендує його родина. При цьому пояснив, що він щиро кається у вчиненому, зобов`язується не переховуватись від суду, з`являтися на виклики суду та сумлінно дотримуватись умов домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого підтримала клопотання свого підзахисного та надала письмове клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт за зазначеною ним адресою. Посилаючись на практику ЄСПЛ вважає, що тримання під вартою – це необґрунтовано суворий запобіжний захід. Її підзахисний у випадку зміни запобіжного заходу обов`язково з`являтиметься до суду за кожною вимогою. Також зазначила, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки – цивільну дружину, малолітню дитину та матір-інваліда; постійне місце проживання та офіційну роботу, де позитивно характеризується. Захисниця запевнила суд, що обвинувачений не буде переховуватись від суду, не вчинятиме нових злочинів та не буде порушувати умов домашнього арешту.

Прокурор заперечував проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки, згідно рапорту працівника поліції від 01.12.2021 стало відомо, що родина ОСОБА_3 за зазначено адресою не проживають, зі слів сусідів біля вказаного домоволодіння нікого не бачили.

Вислухавши думку сторін судового провадження, колегія суддів враховує наступне.

Так, беручи до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, яка згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа Руденко проти України).

В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Дейнеко проти України», не розглянувши конкретні факти або альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи та посилаючись головним чином і постійно на тяжкість обвинувачень, органи влади продовжували строк тримання заявника під вартою до розгляду його справи судом на підставах, які не можуть вважатися достатніми для обґрунтування тривалості тримання під вартою. Отже, це є порушенням пункт 3 статті 5 Конвенції.

Національне законодавство у вигляді змісту положень ч. 3 ст. 199 КПК України і, зокрема ст. 315 КПК України накладають на суд обов`язок перевірити усі складові, з якими закон пов`язує вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором у клопотанні було зазначено про існування ризиків переховування від суду, вчинення тиску на потерпілого, свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень.

Але, в контексті практики Європейського суду з прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).

Суд погоджується з існуванням ризику переховування від суду обвинуваченого, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання. Разом з тим, при наявності місця проживання та офіційного місця роботи поряд з матеріальним забезпеченням, яке йому надасть його родина та гарантуванням дотримання належної процесуальної поведінки, суттєво знижується і може бути мінімізований шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини.

При цьому будь-яких конкретних підтверджень того, яким чином звільнення обвинуваченого із-під варти може бути небезпечним для результатів судового провадження або заподіяння йому шкоди, суд не може і не повинен прийняти як докази лише те, що загальна складність справи і серйозність звинувачень можуть вважатися "достатніми" причинами для утримання її під вартою.

Тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність у нього місця проживання, родини – цивільної дружини, малолітньої дитини 2021 року народження, матері-інваліда, яка потребує стороннього догляду, офіційного працевлаштування, колегія суддів дійшла висновку, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки судом з`ясовано, що він може проживати за адресою: АДРЕСА_3 .

На думку суду, такий запобіжний захід зможе запобігти наявним ризикам переховування від суду, здійснення тиску на потерпілих та свідків, зазначених у обвинувальному акті.

Керуючись ст. 314-316 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України до відкритого судового розгляду колегією суддів суддею на „10” грудня 2021 р. об 11.00 год. за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого відмовити. Клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому в період часу з 19.00 год. до 7.00 год. наступної доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду.

Покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із смт. Томаківка, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками, зазначеними в обвинувальному акті.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти.

Копію ухвали про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надіслати для виконання до Томаківського ВП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській обл.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Строк дії ухвали - не більше ніж два місяці, тобто до 01.02.2022 і у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Контроль за виконанням запобіжного заходу здійснює прокурор.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Клименко І.В.

Судді Чуприна А.П.

Кобеляцька-Шаховал І.О.