Рішення № 101925101, 08.12.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2491/20

№ провадження 2/208/464/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Івченко Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання - Задьори В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного письмового провадження у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Союз - Дніпро» до ОСОБА_1 «про стягнення боргу за кредитним договором», -

встановив:

У квітні 2020 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся представник Гягяєва А.О. в інтересах позивача Кредитної спілки «Союз - Дніпро» з позовною заявою до ОСОБА_1 , за яким позивач - Кредитна спілка «Союз - Дніпро» просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на їх користь:

- заборгованість за Кредитом договором № 724/19Б.П. від 24 квітня 2019 року в сумі 11538 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 26 копійок, яка складається з залишку по кредиту у розмірі 7000,00 грн. та процентів, нарахованих за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів у розмірі - 4538,26 грн.;

- судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 24 квітня 2019 року між Кредитною спілкою "Союз-Дніпро" (далі Позивач), як Кредитором, та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач), як Позичальником, був укладений Кредитний договір № 724/19Б.П. (надалі - «Кредитний договір»). Згідно умов Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у сумі - 7000 грн.00 коп., строком на 24 місяці, починаючи з 24 квітня 2019 року до 23 квітня 2021 року (надалі - «Кредит»), а Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит був отриманий Відповідачем 24 квітня 2019 року, що підтверджується Видатковим касовим ордером № 1101 від 24 квітня 2019 року на суму 7000 грн. 00 коп. Відповідно до умов Кредитного договору № 724/19Б.П. від 24 квітня 2019 року Відповідач зобов`язалася погашати заборгованість по Кредитному договору щомісячно у період з «20» по «30» число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості по Кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом. Кредит мав бути повністю повернутий Відповідачем у строк до 23 квітня 2021 року. Відповідач повинен був повернути 7000,00 грн. - суму кредиту та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів відповідно п. 4.2. Кредитного договору. Проте, Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по Кредитному договору. Порушення при виконанні зобов`язань виявились в тому, що Відповідач несвоєчасно сплачував заборгованість по кредиту, а з жовтня 2019 року призупинив сплату по кредиту. Тому при несвоєчасному внесенні платежів по поверненню кредиту нарахування процентів розраховувалось відповідно п.4.5. Кредитного договору за кожен день простроченого платежу. Станом на 10 квітня 2020 року сума кредиту не погашена за плановим розрахунком та залишок за кредитом складає 7000,00грн. (7000,00 (сума кредиту) - 0,00 (фактично сплачено кредиту)=7 000,00 грн.). Згідно до Кредитного договору та розрахунку заборгованості Відповідач повинен повернути: залишок по кредиту у розмірі 7000,00 грн. та проценти нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів у розмірі 4 538,26 грн. (7 093,26-2 555,00=4 538,26 грн.). Тобто заборгованість становить 11 538 (Одинадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім)грн. 26 коп.

Представники Позивача неодноразово спілкувались з Відповідачем, вимагали погасити суму наявної поточної заборгованості, та попереджали, що у разі невиконання даних вимог Позивач буде вимушений звернутися до суду. Проте Відповідач жодних дій на виконання своїх зобов`язань не вчинив. З метою врегулювання спору в досудовому порядку, на адресу Відповідача направлялася вимога про погашення поточної заборгованості за кредитом з проханням погасити існуючу заборгованість, але Відповідач проігнорував нашу вимогу, та самоусунувся від виконання зобов`язань. Таким чином, Відповідачем порушені зобов`язання за Кредитним договором. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 07.09.2020 року провадження у справі було відкрито та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти розгляду справи без участі Відповідача при заочному розгляді справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позов в порядку статті 191 Цивільного процесуального кодексу України не скористався.

Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.

Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до частини 2 статті 191 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання повісток-викликів на останню відому адресу Відповідача, про що в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення та розміщення дат розгляду справи на офіційному веб-сайті Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в судове засідання не з`явився. Причини неявки останньої суду не відомі. Заяв та клопотань про розгляд справи без її участі або про відкладення судового засідання від відповідача на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем не поданий.

Відповідач не надала заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, не скористалась правом надання відзиву на позовну заяву.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.

Суд приймає до уваги, що відповідачка, в своїй заяві про розгляд справи за її відсутності зазначила, що вона визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з неї заборгованості за користування кредитом, тобто є згодною з ними.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, передбачено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що між Кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та Відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 724/19Б.П. від 24.04.2019 року (а.с.5-7), згідно з яким Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у сумі - 7000 грн.00 коп., строком на 24 місяці, починаючи з 24 квітня 2019 року до 23 квітня 2021 року, зі сплатою відсотків за користуванням кредитними коштами відповідно до п.6.2 Договору споживчого кредиту.

Факт отримання коштів Відповідачем підтверджується копією видаткового касового ордеру № 1101 від 24 квітня 2019 року на суму 7000,00 грн. (а.с.8).

Відповідно до умов кредитного договору № 724/19Б.П. від24.04.2019 року Відповідач зобов`язалася погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно у період з «20» по «30» число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом. Кредит мав бути повністю повернутий відповідачем у строк до 23 квітня 2021 року.

Відповідач повинна була повернути 7000,00 грн. - суму кредиту та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів відповідно п. 4.2. Кредитного договору.

Оскільки Відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання по Кредитному договору, Відповідачем несвоєчасно сплачувалась заборгованість по кредиту, а з жовтня 2019 року вона призупинила сплату по кредиту взагалі, таким чином відповідно до п.4.5 нараховуються проценти за кожен день простроченого платежу.

Згідно розрахунку (а.с.4) станом на 10 квітня 2020 року Відповідач має заборгованість у розмірі 11538 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 26 копійоу, яка складається з залишку по кредиту у розмірі 7000,00 грн. та процентів нарахованих за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів у розмірі 4538,26 грн. (7093,26 - 2555,00 = 4538,26 грн.).

На адресу відповідача 30.01.2020 року направлялась вимога № 194/20 (а.с. 9) про погашення заборгованості за кредитом з проханням погасити існуючу заборгованість, але до теперішнього часу заборгованість Відповідачем не погашена.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На підставі ч.2 ст.80 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частина 1 ст. 509 ЦК України зазначає, що «зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку».

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття. 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, порушуючи виконання умов Договору кредиту в односторонньому порядку, всупереч ст. 526, 530, 629 ЦК України, припинив повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Тим самим відповідач порушив норми ст. 1054 ЦК України, згідно з якою позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Цією ж статтею ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач не виконує (неналежно виконує) обов`язки щодо своєчасного повернення основної суми заборгованості по кредиту та сплати відсотків за користування Кредитом.

За приписами частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, а також розміру прострочених платежів суд вважає доведеними. За таких обставин позов заявлено обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, тому він підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263, 264, 265, 352, 354, ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Кредитної спілки «Союз - Дніпро» до ОСОБА_1 «про стягнення боргу за кредитним договором» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Кредитної спілки «Союз - Дніпро», ЄДРПОУ 33274256 - заборгованість за кредитним договором № 724/19Б.П. від 24 квітня 2019 року в сумі 11538 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 26 копійок, яка складається з залишку по кредиту у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок та процентів, нарахованих за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів у розмірі 4538 (чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Кредитної спілки «Союз - Дніпро», ЄДРПОУ 33274256 судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок сплачений судовий збір.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

позивач - Кредитна спілка «Союз - Дніпро» ЄДРПОУ 33274256, п/р НОМЕР_2 у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», юридична адреса реєстрації: 49000, місто Дніпро, вулиця Воскресенська, будинок № 17 а;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Івченко Т. П.