Ухвала суду № 101920997, 15.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

за наслідками розгляду клопотання

про закриття провадження у справі

15 грудня 2021 року м. Київ № 640/30056/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони Українитреті особи(1) Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (2) Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони Українипровизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (код ЄДР: 00034022), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України №44-ДП від 24.09.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі п. 8 ч. І ст. 36 КЗпП України та про розірвання контракту, укладеного 28.12.2020 з ОСОБА_1 ;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з 24.09.2021;

3) cтягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2021 по день винесення судового рішення.

Ухвалою від 25.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Враховуючи положення п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

09.11.2021 канцелярією суду зареєстровано клопотання МО України про закриття провадження у справі. Відповідач зазначає, що спір про звільнення позивача не є публічно правовим, оскільки не пов`язаний із виконання МО України публічно-владних управлінських функцій. На думку заявника спір підлягає вирішенню за правилами ЦПК України.

У свою чергу, позивачем подані заперечення на вказане клопотання.

Позивач вважає позицію МО України помилковою. Вважає, що при визначенні юрисдикції слід виходити з характеру спірних відносин, складу учасників.

Так, наводячи визначення термінів, зазначене у КАС України, звертаючи у вагу на те, що МО України є центральним органом виконавчої влади, позивач наполягає, що предметом оскарження є акт суб`єкта владних повноважень, а зобов`язання про поновлення на посаді передбачає реалізацію міністерством публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства.

Позивач наголошує, що процедура зайняття вищезгаданої посади не відбувалась в рамках звичайних трудових відносин, а відбувалася у рамках реалізації МО України на основі спеціального законодавства владних функцій щодо організаційно-кадрового забезпечення ефективного функціонування державного сектору оборони держави.

Вирішуючи заявлене клопотання (з урахуванням перебування судді на лікарняному з 01.11.2021 до 06.12.2021), суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 4 КАС України:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1);

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2);

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7);

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9);

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19).

При цьому, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

У свою чергу, Положенням про Міністерство оборони України, яке затверджене постановою КМ України від 26 листопада 2014 № 671 (із змінами) передбачено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Основними завданнями Міноборони є (п. 3 Положення):

1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період щодо:

організації в силах оборони заходів оборонного планування;

визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони;

2) здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами;

3) здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;

4) забезпечення в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної політики з оборонних питань, що пов`язані з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави;

5) координація діяльності Держспецтрансслужби для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань:

п/п. 83 п. 4 Положення організовує відповідно до законодавства забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей жилими приміщеннями;

п/п. 104 п. 4 Положення приймає рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, в установленому порядку здійснює затвердження положень про них (їх статутів), призначення на посаду та звільнення з посади їх керівників, укладення і розірвання з ними контрактів та контроль за дотриманням ними вимог контрактів;

п/п. 105 п. 4 Положення здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.

Відповідно до п/п. 2 п. 5 Положення Міноборони з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат Міноборони та на посади керівників підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та військовослужбовців апарату Міноборони.

Підпунктом 19 пункту 10 Положення передбачено, що Міністр утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління Міноборони, затверджує положення про них (їх статути), здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності.

Міністр призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міноборони, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (п/п. 19.1).

Як зазначено у Контракті (т.1, а.с. 214), він є додатком до наказу про призначення позивача на посаду (т.1, а.с. 213). Відповідно до п. 2 Контракту саме на підставі нього виникають трудові відносини.

Слід додати, що відповідно до Положення про Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №21 від 16.06.2003 року (т.1, а.с.) основними завданнями Управління є, крім іншого, забезпечення в межах наданих повноважень реалізації державної політики в галузі будівництва, що додатково вказує на публічно-правовий характер відносин МО та Управління, зокрема, відносно керівника, який забезпечує виконання основних завдань Управління.

Управління є юридичною особою публічного права (в розумінні Закону України «Про запобігання корупції»), а позивач - посадовою особою юридичної особи публічного права (в розумінні Закону України «Про запобігання корупції»), особою, прирівняною до осіб, уповноважених на виконання функцій держави (п. 2 ч. 1 ст. 3 3 Закону), у зв`язку з чим позивач подає, відповідно, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави (витяги з декларацій позивача за 2020 рік та за період 01.01.2021 - 05.10.2021 залучені до справи).

З наведеного у сукупності слід дійти висновку, що функції щодо призначення та звільнення керівників підпорядкованих установ є формою реалізації МО України владних управлінських функцій, які випливають з основних завдань Міноборони, зазначених вище, та мають на меті організацію діяльності Міноборони у військовій сфері, функції щодо чого реалізуються Міністром через видання наказу, що вказує на публічно-правовий характер відносин щодо призначення на посаду керівника установи та звільнення з посади.

Наказ у даному випадку є актом індивідуальної дії, виданим МО України на виконання владних управлінських функцій, зазначених вище, відносно особи (позивача), яка прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

При цьому, власне функції з призначення/звільнення (за наказом), відокремлені у Положенні від функцій щодо власне укладення та розірвання контракту з керівниками установ, що вказує на окремий порядок регулювання відповідних відносин.

Відтак, за аналізом наявних матеріалів справи та норм профільного законодавства слід дійти висновку, що у безпосередніх трудових відносинах позивач перебуває з Управлінням, де перебуває у штаті та отримує заробітну плату на підставі контракту.

У свою чергу, слід повторитися, акт МО України про призначення особи керівником (т.в.о., в.о.) установи є актом суб`єкта владних повноважень прийнятим на реалізацію функцій та завдань міністерства щодо управління організаційно-кадровим забезпеченням у сфері оборони Держави, що надалі реалізується шляхом власне укладення контракту (наказ від 21.07.2003 № 41; т.1, а.с. 33), як форми оформлення власне трудових відносин.

Тобто, на стадії видання наказу про призначення та звільнення керівника установи, відносини між МО України та позивачем носять характер публічно-правових.

Відтак, спір щодо оскарження наказу про звільнення позивача належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим підстав для задоволення клопотання немає та у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 160, 238, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Кармазін