Ухвала суду № 101920987, 15.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 грудня 2021 року м. Київ № 640/1527/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши заяву про відвід адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Ради прокурорів України

Генеральної прокуратури України

третя особа Прокуратура міста Києва

про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Ради прокурорів України, Генеральної прокуратури України, третя особа - Прокуратура міста Києва про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування: рішення Ради прокурорів України від 26.12.2018 № 154, наказу Генеральної прокуратури України від 26.12.2018 № 215к, про поновлення на посаді керівника Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 03.11.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 адміністративна справа № 640/1527/19 розподілена на суддю Аблова Є.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року адміністративну справу №640/1527/19 прийнято до провадження судді Аблова Є.В. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

13.12.2021 до суду надійшла заява позивача про відвід судді Аблова Є.В. в адміністративній справі № 640/1527/19.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у зв`язку з наявність публічно доступних даних, зокрема рішення Вищої рішення Вищої Ради Правосуддя від 01.09.2020 №2520/0/15-20, «Про відмову у задоволенні клопотання Генерального прокурора Венедіктової І.В. про тимчасове відсторонення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності» вбачається, що « 2 серпня 2019 року, у тому числі за фактами втручання в діяльність судді ОСОБА_7 та перешкоджання роботі ВККСУ, повідомлено про підозру заступнику голови Окружного адміністративного суду міста Києва Аблову Є.В. за частиною п`ятою статті 27, статтею 351-2, частиною другою статті 376 КК України у межах кримінального провадження № 22019270000000051, досудове розслідування у якому завершено» та зважаючи на той факт, що у вказаному кримінальному провадженні - позивач ОСОБА_1 має процесуальний статус потерпілого, що підтверджується листом Офісу Генерального прокурора від 13.10.2021 № 14/1-37017-19, а Аблов Є.В. - є підозрюваним, що, у свою чергу, свідчить про наявні обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді Аблова Є.В. у справі.

Розглядаючи заяву про відвід, суд виходить з наступного.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.1-ч.3 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Розглянувши заяву позивача про відвід суд зауважує, що на момент прийняття адміністративної справи до провадження викладені в заяві обставини не були відомі судді. Разом з тим, зважаючи на обґрунтованість доводів позивача, беручи до уваги те, що відвід є процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Аблова Є.В. та об`єктивного розгляду даної справи, суд вважає за можливе задовольнити заяву про відвід головуючого судді Аюлова Є.В.

Керуючись статтями 36, 37, 39-41, 243, 248 Кодексу адміністративного суду України, суд, -

У Х В АЛ И В:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Аблова Є.В. від розгляду справи №640/1527/19 - задовольнити.

Адміністративну справу №640/1527/19 передати для здійснення перерозподілу з урахуванням приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов