Рішення № 101920969, 15.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 року м. Київ № 640/8837/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 17.07.1993р. по 08.08.1996р. та з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 07.10.2020р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 17.07.1993р. по 08.08.1996р. та з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 07.10.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 17.07.1993р. по 08.08.1996р. та з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. є протиправною, оскільки наявність недоліків при оформленні записів у трудовій книжці не може слугувати підставою для відмови в зарахуванні таких періодів до стажу позивача.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що відмова є законною, оскільки наявні в трудовій книжці записи по вказаним позивачем періодам містять суттєві недоліки, які не дозволяють зарахувати такі періоди до стажу роботи позивача. З огляду на що просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

13.03.2020р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала, серед іншого, копію трудової книжки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.03.2020р. № 262940003967 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове загальне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного страхового стажу, а саме 27 років, при наявних - 20 років 9 місяців 12 днів.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.03.2020р. № 2600-0314-8/40804 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове загальне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного страхового стажу, а саме 27 років, при наявних - 20 років 9 місяців 12 днів. Одночасно, зазначено, що періоди роботи позивача з 17.07.1993р. по 08.08.1996р. та з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. не зараховані відповідачем, з огляду на відсутність коду ЄДРПОУ на печатці підприємства та відсутність номера та дати наказу про звільнення.

Позивачка вважаючи відмову відповідача в зарахуванні до страхового стажу вищезазначених періодів роботи, що стало наслідком відмови в призначенні пенсії за віком протиправною, звернулась до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058- ІV) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз.36 ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно абз.5 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Постанова № 637)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та її перерахунок, виходячи з тих обставин, що склалися.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.03.2020р. № 262940003967 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » вбачається, що позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове загальне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного страхового стажу, а саме 27 років, при наявних - 20 років 9 місяців 12 днів. Одночасно, зазначено, що періоди роботи позивача з 17.07.1993р. по 08.08.1996р. та з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. не зараховані відповідачем, з огляду на відсутність коду ЄДРПОУ на печатці підприємства та відсутність номера та дати наказу про звільнення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, з копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у період з17.07.1993р. по 08.08.1996р. остання працювала в Науково-виробничій фірмі «Галея-К», при цьому, так, дійсно, запис завірений печаткою, яка не містить коду ЄДРПОУ підприємства, а у період з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. - в Малому підприємстві «ДІР» при цьому, так, дійсно, запис про звільнення не містить дати та номер наказу.

Попри вищевикладене, суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача за вказані періоди.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 вищезазначеної Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Так, дійсно, вимоги щодо завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачено пунктом 2.4 Інструкції № 58.

Разом з тим, пунктом 1 Порядку № 637 закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Одночсано, суд наголошує, що відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, суд не приймає до уваги обґрунтування відповідача, щодо неврахування спірних періодів роботи позивача у страховий стаж, оскільки працівник не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для їх задоволення та зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 17.07.1993р. по 08.08.1996р. та з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 07.10.2020р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 17.07.1993р. по 08.08.1996р. та з 12.08.1996р. по 19.02.2003р. починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 07.10.2020р.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська