Ухвала суду № 101920749, 14.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

14 грудня 2021 року м. Київ№ 640/19126/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) з такими вимогами:

- визнати неправомірними дії Держави в особі ГУ ПФУ в м. Києві щодо припинення виплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії у період з жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, та такими, що порушують вимоги статті 64 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина, встановлені статтею 46 Конституції України, можуть бути обмежені тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень;

- визнати право ОСОБА_1 на отримання нарахованої пенсії з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року у сумі 80 986,40 грн згідно з розрахунком;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року у сумі 80 986,40 згідно з розрахунком.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що має стаж державної служби понад 30 років, набула право на отримання пенсії за віком, у зв`язку з чим звернулася до відповідача із заявою про нарахування пенсії як державному службовцю на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, який набув чинності з 16.05.2016, а також на загальних засадах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідь на заяву ОСОБА_1 призначено пенсію державного службовця у розмірі 4 590,00 грн. згідно Закону №889-VІІІ та пенсію на загальних засадах у розмірі 7 170,64 на підставі довідки про заробітну плату, виданої за місцем роботи.

Виходячи з такого, ОСОБА_1 15.12.2016 звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію на загальних засадах.

Разом з тим, з дати написання заяви (04 жовтня 2016 року) по 30 вересня 2017 року пенсія позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, індексація пенсії не проводилася.

У таких діях відповідача позивач вбачає протиправність, порушення своїх конституційних прав, зазначає, що внесенням змін до статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення Законом №1774-VІІІ від 06.12.2016 та Законом №2148-VІІІ від 03.10.2017 тимчасово припинено виплату призначених пенсій особам, які займають посади державної служби, визначені Законом України №889-VІІІ, що на думку позивача, суперечить положенням Конституції України, обмежує гарантовані права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року відкрито провадження у справі №640/19126/19, визначено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу - Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати відзив на позовну заяву та наявні докази.

ГУ ПФУ у м. Києві 03.02.2020 подано відзив на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечує, одночасно зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки справи, пов`язані з пенсійними виплатами мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, при цьому позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.10.2016 по 30.09.2017, в той час як позов подано 03.10.2019 року.

У цьому зв`язку відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що провадження у справі здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та необхідність вирішення заяви ГУПФУ в м. Києві про залишення позову без розгляду, судом 18.10.2021 року направлено лист позивачу з пропозицією надати обґрунтовані пояснення щодо вказаного клопотання протягом трьох днів з дня отримання даного листа.

Даний лист отримано особисто позивачем 25.10.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ШКІ 0100198425472), яке міститься в матеріалах справи.

Однак, станом на день постановлення даної ухвали до суду не надійшли жодні пояснення з боку позивача.

Розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання/неотримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою, у якій просила надати завірену в установленому порядку довідку про розмір нарахованої пенсії як державному службовцю, так і на загальних засадах, а також надати обґрунтовану відповідь про причини невиплати пенсії з 01 січня 2017 року.

Отже, станом на 31 березня 2017 року ОСОБА_1 була обізнана з тим, що пенсія їй фактично не виплачується щонайменше з січня 2017 року.

Матеріали справи містять відповідь відповідача на зазначену заяву від 05.05.2017 №25623/02, у якій повідомлено, про причини невиплати пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Відтак, отримання позивачкою у подальшому листа від відповідача від 05.04.2019 №72932/02 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через два роки після отримання відповіді ГУ ПФУ у м. Києві від 05.05.2017 року.

Адміністративний позов поданий ОСОБА_1 до суду лише 07 жовтня 2019 року, причин пропуску строку звернення до суду не наведено, заява про поновлення такого строку не подавалася.

Суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, у якій зазначено, що положення статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

При цьому, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, і такі висновки враховує суд у даній справі.

Наведене свідчить, що звернувшись у жовтні 2019 року до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.10.2016 по 30.30.2017 включно позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, враховуючи виявлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного строку, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда