Рішення № 101920690, 14.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м. Київ № 640/31759/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

прийняв до уваги наступне:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить:

- Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо неврахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періодів роботи: з 15.10.1987 року до 01.07.1988 року в Університеті ім. Т. Г. Шевченка, з 01.11.1991 року до 05.10.1994 року у Малому державному підприємстві «Єлеон».

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 та виплачувати пенсію за віком, починаючи з 08.06.2019 року з врахуванням до страхового стажу періодів роботи:

- з 15.10.1987 року до 01.07.1988 року в Університеті ім. Т. Г. Шевченка;

- з 01.11.1991 року до 05.10.1994 року у Малому державному підприємстві «Єлеон».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність відмови відповідача у зарахуванні до її трудового стажу, період роботи з 15.10.1987 року до 01.07.1988 року в Університеті ім. Т. Г. Шевченка та з 01.11.1991 року до 05.10.1994 року у Малому державному підприємстві «Єлеон», про який наявний відповідний запис у її трудовій книжці та з посиланням на практику Верховного Суду зазначила, що відповідачем не враховано те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якому просить залишити таку без задоволення з посиланням на те, що в трудовій книжці, наданій позивачем за спірний період щодо працевлаштування є неточності (за період з 15.10.1987 року по 01.07.1988 року роботи в Університеті ім. Т. Г. Шевченка у трудовій книжці відсутній підпис посадової особи, а також за період з 01.11.1991 року по 05.10.1994 року роботи у Малому державному підприємстві «Єлеон» запис №6 про звільнення позивача скріплено печаткою колишньої Української РСР) тому без уточнюючих документів, які б підтверджували період роботи позивача, такі періоди не зараховані до трудового стажу. При цьому відповідач вказує на відсутність порушеного права позивача, оскільки позивачу не відмовлено у зарахуванні спірного періоду до трудового стажу, а лише вказано на необхідність надати документи, які б підтверджувати спірний період її роботи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві з 08.06.2019 (дата звернення 05.08.2019) та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Рішення ГУПФУ № 262140001819 від 03.09.2019 року про призначення пенсії позивачу нарахована пенсія за віком з 08.06.2019 року з врахуванням загального стажу 36 років 10 місяців 15 днів.

Не погоджуючись з розміром пенсії та стажем роботи, що були враховані позивачу відповідачем, оскільки загальний трудовий стаж на момент призначення пенсії складав 40 років 6 місяців 7 днів, позивач 21.10.2020 року направила заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо врахування стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи з 15.10.1987 року до 01.07.1988 року в Університеті ім. Т. Г. Шевченка, з 01.11.1991 року до 05.10.1994 року у Малому державному підприємстві «Єлеон».

Головне управління Пенсійного фонду України, листом, датованим 23.11.2020 року № 26607-27653/С-02/8-2600/20 повідомило позивача, що при призначенні пенсії за віком не зараховано до страхового стажу періоди роботи по трудовій книжці з 15.10.1987 року до 01.07.1988 року в Університеті ім. Т. Г. Шевченка адже у трудовій книжці відсутній підпис посадової особи, з 01.11.1991 року до 05.10.1994 року у Малому державному підприємстві «Єлеон» оскільки запис №6 про звільнення позивача скріплено печаткою колишньої Української РСР ( на час звільнення з роботи УРСР не існувало).

На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону N 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини першої статті 9 Закону 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.93 N 3721-XII право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 4 Закону N 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону N 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону N 1058-IV).

Частиною четвертою статті 24 Закону N 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Змістом частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядк підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі - Порядок N 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.93 N 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 3 Порядку N 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Пунктом 17 Порядку N 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Судом встановлено, що записи трудової книжки позивача про її роботу з 15.10.1987 року до 01.07.1988 року в Університеті ім. Т. Г. Шевченка у трудовій книжці відсутній підпис посадової особи, також з 01.11.1991 року до 05.10.1994 року у Малому державному підприємстві «Єлеон» скріплено печаткою колишньої Української РСР.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку № 637 відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Також, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому Суд звертає увагу на те, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є повноваженням пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися повноваженням на перевірку запису у трудовій книжці про період роботи з 15.10.1987 до 01.07.1988 та з 05.11.1991 до 05.10.1994 позивача не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Як уже вказувалось, згідно з трудовою книжкою з 15.10.1987 до 01.07.1988 позивач працювала в Університеті ім. Т. Г. Шевченка, також з 05.11.1991 до 05.10.1994 позивач працювала у Малому державному підприємстві «Єлеон». Зі змісту листа від 23.11.2020 року № 26607-27653/С-02/8-2600/20 убачається, що відповідачем вказано про необхідність надати уточнюючі довідки які містять відомості про періоди роботи з підставою видачі, завірену керівними особами, печаткою та штампом установи, організації, підприємства яке її видає, та довідку про перейменування якщо таке мало місце.

Водночас, суд звертає увагу на сталу судову практику.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 викладено правову позицію, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

У постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) Верховним Судом висловлено правову позицію, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

В свою чергу, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Викладене свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивача з урахуванням періодів роботи з 15.10.1987 до 01.07.1988 та з 05.11.1991 до 05.10.1994 з моменту призначення пенсії з відстав, викладених у листі від 23.11.2020 року № 26607-27653/С-02/8-2600/20, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає, що визначальним для зарахування до страхового стажу відповідного періоду роботи є встановлення обставини зайнятості особи на відповідних роботах у певний період.

Зважаючи на те, що судом установлено, що записи в трудовій книжці позивача щодо спірного періоду з 15.10.1987 до 01.07.1988 та з 05.11.1991 до 05.10.1994 не містять всіх необхідних реквізитів, Суд дійшов висновку про те, що належим способом захисту порушеного права позивача на зарахування до страхового стажу періоду його роботи з 15.10.1987 до 01.07.1988 в Університеті ім. Т. Г. Шевченка, та з 05.11.1991 до 05.10.1994 у Малому державному підприємстві «Єлеон» з урахуванням встановлених обставин, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.10.2020 про зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 15.10.1987 до 01.07.1988 в Університеті ім. Т. Г. Шевченка, та з 05.11.1991 до 05.10.1994 у Малому державному підприємстві «Єлеон».

Належним способом виконання рішення суду є розгляд заяви позивача про зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 15.10.1987 до 01.07.1988 в Університеті ім. Т. Г. Шевченка, та з 05.11.1991 до 05.10.1994 у Малому державному підприємстві «Єлеон», під час якого відповідач в межах своїх повноважень повинен вирішити відповідно до Порядку N 637 питання про необхідність дослідження довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Відсутність вказаних документів щодо періоду роботи позивача з 15.10.1987 до 01.07.1988 та з 05.11.1991 до 05.10.1994 не може бути підставою для не зарахування відповідного стажу, в такому випадку належним доказом трудового стажу є записи в трудовій книжці.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,40 грн (квитанція від 10.12.2020 N 0.0.1936234141.1). Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача підлягають присудження судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 90, 241-246, 250, 255, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи з 15.10.1987 до 01.07.1988 та з 05.11.1991 до 05.10.1994 з моменту призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2020 про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.10.1987 до 01.07.1988 в Університеті ім. Т. Г. Шевченка, та з 05.11.1991 до 05.10.1994 у Малому державному підприємстві «Єлеон», з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій