Рішення № 101920556, 13.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2021 року 09:50 № 640/26768/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виведення з ринку якого

здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб

(04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

за участю:

представника позивача - не прибув

представника відповідача - не прибув

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк», виведення з ринку якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі по тексту також - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження №64603879, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відкрите виконавче провадження №64603879 підлягає закінченню відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника щодо ПАТ «ВіЕйБі Банк». При цьому, постанова про закінчення виконавчого провадження із зазначених позивачем підстав, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Додатково представник позивача стверджував, що державним виконавцем проігноровано звернення боржника та не було вирішено питання щодо закінчення виконавчого провадження.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надіслав копію матеріалів виконавчого провадження, відзиву на адміністративний позов не надав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64603879 з примусового виконання виконавчого листа №592/11176/20, виданого 05 лютого 2021 року Ковпаківським районним судом міста Суми про стягнення судового збору в розмірі 454,00 грн.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що 14 вересня 2021 року заступник директора-розпорядника Фонду (представник ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження, у якій просив:

- протягом трьох днів, з дати отримання вказаної заяви, винести постанову про закінчення виконавчого провадження №64603879 на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження;

- внести до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №64603879 із виключенням запису про триваюче виконавче провадження в Єдиному реєстрі боржників, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи стосовно ПАТ «ВіЕйБі Банк» (код ЄДРПОУ 19017842).

Дана заява обґрунтована прийняттям Правлінням Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 постанови «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», а також прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення №63 від 20 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноважено особи Фонду на ліквідацію банку».

В додаток до вказаної заяви надано копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 вересня 2020 року №1627 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк».

За результатами розгляду вказаного звернення листом від 24 вересня 2021 року №161776 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив позивачу, що оскільки у виконавчому документі визначено, що боржником є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі уповноваженого фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Рекрут Світлани Валеріївни підстави для закінчення виконавчого провадження №64603879 на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону - відсутні.

Позивач, вважаючи, що державним виконавцем не вчинено належних дій щодо закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 4 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 лютого 2021 року (№64603879), боржником у виконавчому провадженні №64603879 є ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Рекрут Світлана Валеріївна, тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фізична особа), яка уповноважена здійснювати процедуру управління з ліквідації юридичної особи ПАТ «ВіЕйБі Банк», а не юридична особа - ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Крім того, згідно пункту 4 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з підстав п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Виходячи з положень спеціального законодавства, суд зазначає, що уповноважена особа в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник.

Отже, суд дійшов висновку, що "банк" та "уповноважена особа Фонду" є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження як одна особа.

Таким чином, враховуючи те, що в межах виконавчого провадження №64603879 боржником є саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», а не банк, тому положення пункту 4 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ не розповсюджуються на особу, яка здійснює функції з управління ліквідації банку, натомість вказані норми підлягають застосуванню виключно у тому випадку, коли боржником за виконавчими провадженнями є саме банк, тобто юридична особа, у якого рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію.

Інших доводів позивача щодо протиправності дій чи бездіяльності відповідача з відкриття виконавчого провадження №64603879 позовна заява не містить.

Суд також враховує, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Судом встановлено, що законодавчо передбачені підстави для закінчення виконавчого провадження були відсутні, відтак оскаржувана бездіяльність відсутня. Також, відповідачем заяву про закінчення виконавчого провадження від 14 вересня 2021 року розглянуто по суті.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виведення з ринку якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук