Рішення № 101920523, 13.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ № 640/25977/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та вчасного розгляду клопотання позивача від 26.05.2020 щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її мені у власність для особистого селянського господарства площею 1,98 га, яка розташована на території Київської області Києво-Святошинського району, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради;

- зобов`язати відповідача Головне Управління Держгеокадастру Київської області розглянути, погодити та затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,98 га, з присвоєнням кадастрового номера на території села Софіївська - Борщагівка, Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області та прийняти відповідне рішення щодо затвердження вищезгаданого проекту землеустрою, передати земельну ділянку у власність, з присвоєнням кадастрового номеру.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.12.2019 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 09.12.2019 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,98 га, яка розташована в Київський області Києво - Святошинського району, в адміністративних межах Софїївсько - Борщагівської сільської ради. За посиланням позивача, відповідачем було проігноровано його звернення від 09.12.2019, що змусило позивача самостійно замовити розроблення вказаного проекту без надання такого дозволу, про що 23.01.2020 позивач повідомив Головне управління Держгеокадастру у Київській області та додав до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надалі позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 26.05.2020 з проханням розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для проведення особистого селянського господарства та присвоїти кадастровий номер, площею 1,98 га., яка розташована на території села Софіївська - Борщагівка, Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області.

За посиланням позивача, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, позивач не отримував.

Позивач вважає, що бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки є протиправною та незаконною, а Головне управління Держгеокадастру у Київській області необхідно зобов`язати прийняти рішення надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в порядку безкоштовної приватизації, передбаченої Земельним Кодексом України.

Також вказано, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, копію відзиву одночасно надіслати позивачу.

Відповідачем 18.11.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що на клопотання ОСОБА_1 від 23.12.2019 №20607/0/94-19 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність орієнтовною площею 1,98 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївсько- Борщагівської сільської ради Київської області, Головним управлінням надано наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 22.01.2020 №10-698/15-20-сг. Відмова обґрунтована частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України, передача безоплатно у власність земельних ділянок можлива виключно після припинення права користування чи власності на таку ділянку. На клопотання ОСОБА_1 від 26.05.2020 (вх.№Б-847/0/5-20 від 27.05.2020) стосовно погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і присвоїти кадастровий номер Головним управлінням надано лист про відмову у затверджені документації із землеустрою від 10.06.2020 №Б-847/0-1332/6-20.

Вказано, що за інформацією Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на погодження до Міськрайонного управління не подавався. В проекті, що долучався до клопотання від 26.05.2020 (вх. №Б-847/0/5- 20 від 27.05.2020) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, матеріали погодження проекту землеустрою відсутні.

Позивачем 27.11.2020 подано відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Також, позивачем неодноразово подавались клопотання про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 26.05.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням, в якій просив відповідно до статей 116, 118, 121 Земельного Кодексу України розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і присвоїти кадастровий номер (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства) площею 1,98 га, яка розташована на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Також повідомлено, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням в порядку, визначеному законодавством, не використав, з нормами Закону України «Про захист персональних даних» та добровільно надає дозвіл на обробку та використання своїх персональних даних.

В додаток до вказаної заяви позивачем додано: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на 60 аркушах (оригінал) та електронна форма на компакт диску, клопотання інституту незалежної експортної оцінки про погодження проекту землеустрою (оригінал), фотокопія оголошення з газети «Голос України» №80 (7337) від 14.05.2020 про винос меж в натурі ( на місцевості) та погодження меж.

Позивач, не погоджуючись з відсутністю з боку відповідача будь - якого рішення щодо затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1).

Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункт 4).

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Київської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому приписами статті 118 Земельного кодексу України.

В свою чергу, частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини четвертої статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною чотирнадцятою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відповідно до частини восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунуто недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз викладених правових норм свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання вмотивованого рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його затвердженні із наведенням правових підстав такої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2020 позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотання, в якому просив розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,98 га, розташованої на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області. До вказаного клопотання позивачем додано:

1) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на 60 аркушах (оригінал) та електронна форма на компакт диску;

2) клопотання інституту незалежної експортної оцінки про погодження проекту землеустрою (оригінал);

3) фотокопія оголошення з газети «Голос України» №80 (7337) від 14.05.2020 про винос меж в натурі ( на місцевості) та погодження меж

Вказане клопотання разом з додатками надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку та отримано останнім 27.05.2020, про що свідчать роздруківка з веб-сайту ПАТ «Укрпошта».

Натомість, жодного рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 26.05.2020 відповідачем не прийнято.

Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що на клопотання позивача від 26.05.2020 стосовно погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства був наданий лист про відмову у затвердженні документації із землеустрою від 10.06.2020 №Б-847/0-1332/6-20.

Також представник відповідача у відзиві на позовну заяву зауважив, що у відповідності до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. При цьому, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, матеріали погодження проекту землеустрою. Однак, до поданого позивачем клопотання не додано матеріали погодження проекту землеустрою. Також, відповідач наголосив на тому, що за інформацією Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території с. Софіївська Борщагівка Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на погодження до Міськрайонного управління не подавався.

Однак, посилаючись на вказані обставини відповідачем в порушення вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не подано до суду жодних належних і допустимих доказів в підтвердження своєї позиції, як і не подано доказів прийняття відповідного рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 26.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, клопотання позивача від 26.05.2020 фактично не розглянуто відповідачем в порядку та у спосіб, що встановлені Земельним кодексом України, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.

Допускаючи таку бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивача, відповідач створив умови для юридичної невизначеності, а тому така поведінка відповідного органу виконавчої влади не відповідає вимогам закону.

При цьому, в силу діючого законодавства позивач мав «законні сподівання» на вирішення його клопотання.

Згідно пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України №17-рп/2010 від 29.06.2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при розгляді клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У даному випадку відповідачем допущено бездіяльність, оскільки звернення позивача про затвердження проекту землеустрою не було розглянуто і за результатами такого розгляду не прийнято рішення по суті.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 21.05.2013 у справі №21-87а13).

Дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17).

При цьому аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

Враховуючи викладене вище, та той факт, що за результатами розгляду поданого позивачем звернення від 26.05.2020 відповідачем не було надано жодних доказів про прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку, що відповідачем не досліджувались та не оцінювались документи, які були подані позивачем разом з відповідним зверненням (вимогою), а тому вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,98 га, з присвоєнням кадастрового номера, яка розташована на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, є передчасною.

Тобто, за відсутності відповідного рішення відповідача за зверненням позивача від 26.05.2020 та наданої відповіді, суд позбавлений можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення щодо позивача, оскільки в такому разі прийняття такого рішення буде втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, у даному випадку належним способом відновлення порушеного права позивача є саме визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та своєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.05.2020 щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її у власність для особистого селянського господарства площею 1,98 га, розташованої на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області та зобов`язання відповідача розглянути відповідне клопотання ОСОБА_1 від 26.05.2020 про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,98 га, розташованої на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області з прийняттям відповідного рішення.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що на підтвердження своїх вимог ним надано суду лише копію договору про надання правової допомоги від 01.10.2020 укладеного з адвокатом Зіміним М.Р.

У зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити розмір та співвімірність витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 257-263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та своєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.05.2020 стосовно прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її у власність для особистого селянського господарства площею 1,98 га, розташованої на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.05.2020 про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,98 га, розташованої на території с. Софіївська Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області з прийняттям відповідного рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ЄДРПОУ 39817550) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять гривень) 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.