Рішення № 101920519, 10.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Київ № 640/18995/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія магнат» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36 В, код ЄДРПОУ 39307260) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0040501409 від 01.08.2018 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія магнат» (далі по тексту також - Позивач, ТОВ «ФК Магнат») з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0040501409 (форма «С») від 01.08.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Позивач не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії Національного банку України № 168 від 20.11.2015, тож застосування до нього положень пункту 2 статті 4 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та притягнення до фінансової відповідальності є неприпустимим.

Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне рішення приймалося Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок виявлення під час перевірки Позивача порушення ним вимог пункту 2 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного Відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі по тексту також - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, предметом діяльності ТОВ «ФК Магнат» є, зокрема, діяльність з обміну валют.

Відповідно до генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій від 20.11.2015 № 168 ТОВ «ФК Магнат» до 19.11.2018 мало право здійснювати операції, зазначені у пункті 3 (діяльність з обміну валют) частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями.

ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено фактичну перевірку пункту обміну валют Позивача, за результатами якої складено акт від 17.07.2018 № 0317/21/22/РРО/39307260 (далі по тексу також - Акт), яким зафіксовано, що 20.07.2018 не проведено через РРО розрахункову операцію з купівлі-продажу іноземної валюти, а саме придбання 50 доларів США за українську гривню в розмірі 1322,50 грн. Розрахунковий документи, що підтверджує виконання розрахункової операції не роздруковано та не видано.

Виходячи з наведеного, за наслідками зазначеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем пункту 2 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі Акта, підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України і згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 № 0040501409, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної фіскальної служби України, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 08.10.2018 № 32780/6/99-99-11-03-01-25, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 № 0040501409 - без змін.

Незгода Позивача з таким податковим повідомленням-рішенням Відповідача, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктами владних повноважень в основу прийняття оскаржуваних рішень на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпунктів 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Податкового кодексу України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі по тексту також - Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону № 265/95-ВР, банки та небанківські фінансові установи, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, небанківські фінансові установи, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з банками, зобов`язані проводити операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій та/або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням (роздрукуванням у двох примірниках та/або збереженням в електронній формі) розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону № 265/95-ВР, у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі до банків, небанківських фінансових установ, суб`єктів господарювання, які здійснюють такі операції на підставі агентських угод з банками, що здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, окрім іншого, ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів.

З наведених норм вбачається, що зазначені фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Позивач є юридичною особою, який здійснює, у тому числі, діяльність з обміну валют на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій від 20.11.2015 № 168.

Таким чином, оскільки Позивач фактично не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти та/або небанківською фінансовою установою чи суб`єктом господарювання, які здійснюють вказані операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, то підстави для притягнення його до відповідальності згідно з пунктом 1 статті 18 Закону № 265/95-ВР за порушення пункту 2 статті 4 Закону № 265/95-ВР - відсутні.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі № 826/15581/16.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У взаємозв`язку з наведеним, оскільки контролюючим органом встановлені порушення, відповідальність за які несуть уповноважені банки, небанківські фінансові установи та їх агенти, до яких Позивач не належить, то спірне податкове повідомлення-рішення Відповідача № 0040501409 (форма «С») від 01.08.2018 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тож є протиправним та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об`єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач не виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ними оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія магнат» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0040501409 (форма «С») від 01.08.2018.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія магнат» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36 В, код ЄДРПОУ 39307260) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук