Рішення № 101920462, 07.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Київ №640/19240/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Яковчук М.В., за участі представника позивача - Яценко Й.В., представника відповідача - Фалко В.В., третьої особи - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Командування сил логістики Збройних Сил Українитретя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування наказу,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Командування сил логістики Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 26622437, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 28-а), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування пункту 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79 увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і зарахування у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України з часу його видання та поновлення на посаді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено наступне. ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу і зараховано до списків особового складу Збройних Сил України, відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 24.01.2018 №40. В подальшому наказом командира військової частини А0307 (по стройовій частині) від 11.01.2020 № 4 ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера юридичного відділу військової частини А0307, до виконання службових обов`язків за посадою приступила з 17.01.2020 згідно з п. 13 наказу від 17.01.2020 № 12. Згідно з наказом командира військової частини А0307 (по стройовій частині) від 04.02.2021 № 26 ОСОБА_1 надано соціальну відпустку - відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04 лютого 2021 року по 25 липня 2023 року. Пунктом 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 № 79 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України з 09.06.2021.

За твердженнями позивача, пункт 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 № 79 є незаконним та таким, що винесений із порушенням норм чинного законодавства. Позивач наголосив, що відповідач в спірному наказі безпідставно застосував підпункт 16 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, оскільки даний пункт стосується військовослужбовців, які не обіймають посади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольними ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Командування сил логістики Збройних Сил України про закриття провадження у справі та закінчено підготовче засідання, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що пунктом 33 спірного наказу позивач була увільнена від займаної посади, а не звільнена з неї, тим паче звільнена з військової служби, що свідчить про помилковість посилання нею в позові на статтю 43 Конституції України та частину 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, які гарантують від звільнення з роботи (зі служби), а не увільнення від посади, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин у даному спорі.

Також відповідач стверджує, що доводи позивача щодо начебто безпідставного застосування командувачем Сил логістики Збройних Сил України підпункту 16 пункту 116 Положення при виданні спірного наказу через те, що він (пункт), на її думку, стосується військовослужбовців, які не обіймають посади, то такі висновки ОСОБА_1 є помилковими, адже у силу абзацу двадцять третього пункту 116 Положення, військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Таким чином, обов`язковою умовою зарахування військовослужбовця у розпорядження відповідного командира (начальника) є попереднє перебування ним на посаді, з якої він увільняється відповідним наказом (по особовому складу).

За твердженнями відповідача позивач була увільнена із указаної посади та зарахована у розпорядження тимчасово доти, доки не виявила би бажання повернутися з відпустки по догляду за дитиною, у разі чого негайно була б призначена на раніше займану посаду офіцера юридичного відділу Командування Сил логістики Збройних Сил України, якщо вона була б не укомплектована, або на іншу рівнозначну посаду, що жодним чином не позбавляє права позивача у будь-який час приступити до виконання обов`язків військової служби за займаною посадою або іншою рівнозначною посадою після закінчення (припинення) відпустки по догляду за дитиною.

Також відповідач відхиляє твердження ОСОБА_1 , що внаслідок видання спірного наказу та у період перебування у розпорядженні відповідача їй у силу пункту 64 Положення не може бути присвоєно чергове військове звання, оскільки згідно із цим же пунктом 64 Положення їй не може бути присвоєно чергове військове звання і під час перебування у відпустці по догляду за дитиною.

За доводами відповідача строк перебування позивача у розпорядженні відповідача згідно із наказом останнього від 09.06.2021 №79 зараховується їй до строку вислуги у військовому званні.

Відповідач стверджує, що спірний наказ командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79 для позивача не створює жодних негативних наслідків.

Позивач надав письмову відповідь на відзив відповідача, в якій наголосила, що відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо увільнення її з посади під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.02.2021 по 25.07.2023.

Також позивач наголошує, що відповідач трактує приписи підпункту 16 пункту 116 Положення на власний розсуд, в той час як дана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За доводами позивача твердження відповідача про те, що спірний п. 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 № 79 виданий в умовах перебування Командування Сил логістики Збройних Сил України (військова частина А0307) на організації і штаті воєнного часу є неправдивим з намаганням ввести суд в оману.

Через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти письмової відповіді на відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_1 хибно вважає, що вона звільнена з військової служби, а не тимчасово увільнена від займаної посади до моменту повернення з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з призначенням на попередню або іншу рівнозначну посаду. Також відповідач наголошує, що жодних обмежень конституційних прав позивачки при виданні спірного наказу в умовах особливого періоду не відбулось і не могло відбутись, адже наявність і дія особливого періоду, в умовах якого видавався оспорюваний наказ, не передбачає такі обмеження.

Відповідач наголошує, що доводи позивача про неправдивість тверджень відповідача стосовно перебування Збройних Сил України на організації і штатах воєнного часу, не відповідають дійсності, з огляду на наступне. Обстановка на Сході держави не стабілізувалася і всі військові частини Збройних Сил України та інших військових формувань на організацію і штати мирного часу не переведені, рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося. У той же час, питання щодо наявності особливого періоду в Україні поза часом проведення мобілізації неодноразово вирішувалось у ході розгляду судових справ. Так, вперше Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14) та ухвалі від 20 лютого 2017 року (справа № 800/31468/16), виходячи із системного аналізу норм Закону від 21.10.1993 № 3543-ХП, зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду. В подальшому, наявність особливого періоду після закінчення 18.08.2015 мобілізаційних заходів закріпив Верховний Суд у своїх постановах від 08.02.2018 (справа № 335/10496/16-ц), від 14.02.2018 (справа № 131/1449/16-ц), від 14.02.2018 (справа № 727/2187/16-ц), від 20.02.2018 (справа № 640/4439/16-ц), від 21.02.2018 (справа № 306/1157/15-ц), від 21.02.2018 (справа № 211/1546/16-ц), від 12.03.2018 (справа № 927/880/17), від 25.04.2018 (справа № 205/1993/17-ц), від 20.06.2018 (справа № 323/1252/17), від 22.08.2018 (справа № 641/3262/17), від 11.09.2018 (справа № 389/274/17), від 11.03.2019 (справа № 425/1801/17), від 04.09.2019 (справа № 426/11214/17), у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18. Ураховуючи зазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом від 21.10.1993 № 3543-ХП, а також зважаючи на обумовлену практику Верховного Суду, закінчення заходів мобілізації 18.08.2015 не припинило особливий період, а відтак він діє до дійсного часу, виходячи з чого, у цілому Збройні Сили України досі перебувають на організації і штатах воєнного часу.

Третя особа - ОСОБА_2 надала письмові пояснення по справі та зазначила, що позивач оскаржує пункт 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79, яким увільнено ОСОБА_1 від займаної посади та зараховано у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України, а не пункт 28 цього ж Наказу, яким було призначено її на посаду офіцера юридичного відділу Командування Сил логістики Збройних Сил України, а тому витребування наказу в частині пункту 28 є необґрунтованим та не стосується предмету доказування.

Позивач надав відповідь на пояснення третьої особи, в якій зазначила, що третя особа є зацікавленою особою, оскільки її призначено на не вакантну посаду, що підтверджує незаконність її призначення та перевищення службових повноважень відповідачем при її призначені шляхом незаконного увільнення від займаної нею посади.

У судовому засіданні 07.12.2021 представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, представник відповідача та третя особа щодо позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 24.01.2018 №40 з ОСОБА_1 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осі б офіцерського складу строком на 5 років та прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу і зараховано до списків особового складу Збройних Сил України.

22.02.2018 відповідно до указу Президента України №39/20 в структурі Збройних Сил України створено Командування Сил логістики Збройних Сил України (умовне найменування - військова частина А0307.

Згідно з наказом командира військової частини А0307 (по стройовій частині) від 11.01.2020 № 4 ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера юридичного відділу військової частини А0307 та приступила до виконання службових обов`язків за посадою з 17.01.2020, згідно з п. 13 наказу від 17.01.2020 № 12.

Згідно з наказом командира військової частини А0307 (по стройовій частині і від 04.02.2021 № 26 мені надано соціальну відпустку - відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04 лютого 2021 року по 25 липня 2023 року.

09.06.2021 Командувачем Сил логістики Збройних Сил України прийнято наказ №79 про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і зарахування у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України з 09.06.2021.

Підставою для видання оскаржуваного пункту 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79 зазначений підпункт 16 пункту 116 Розділу IV «Призначення на посади та звільнення з посад» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).

За доводами позивача, посилання відповідача на підпункт 16 пункту 116 Положення є безпідставним, оскільки стосується військовослужбовців, які не обіймають посади, а тому підлягають зарахуванню у розпорядження відповідних командирів.

Позивач наголошує, що вказаний наказ створює для неї негативні наслідки , зокрема:

- передбачені пунктами 48-1 та 64 цього Положення, а саме, не зараховується час перебування військовослужбовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до строку вислуги у військовому званні, а тому не присвоюється чергове військове звання;

- передбачені статтею 18 Закону України «Про відпустки», а саме, позбавляє можливості у будь-який час приступити до виконання обов`язків військової служби за займаною посадою після закінчення (припинення) відпустки по догляду за дитиною, адже призначення на іншу посаду потребує певного проміжку часу - протягом двох місяців (п. 117 Положення), тому у неї втрачається право в даному періоді на виплату грошового забезпечення у повному обсязі.

Не погоджуючись із пунктом 33 Наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79 про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і зарахування у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (зі змінами) (далі - Положення), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Призначення на посади військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України (підпункт 1 пункту 81 Положення).

Пунктом 9 Переліку військових посад для призначення військовослужбовців в особливий період (з моменту оголошення мобілізації, включаючи період дії воєнного стану в окремих місцевостях України, до моменту введення воєнного стану в Україні чи до оголошення стану війни або демобілізації (таблиця 2) Номенклатури посад для призначення військовослужбовців наказами по особовому складу, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 04.05.2016 № 238 (зі змінами) (далі - Перелік номенклатури посад) (копія додається до відзиву) передбачено, що командувач Сил логістики Збройних Сил України має право призначати на посади із штатними категоріями до «підполковника» включно в Командуванні Сил логістики Збройних Сил України.

Отже, посада офіцера юридичного відділу Командування Сил логістики Збройних Сил України із штатною категорією «майор юстиції», яку обіймала позивач до увільнення з неї і зарахування у розпорядження командувача Сил логістики Збройних Сил України, належала до номенклатури посад для призначення останнім.

Тобто, командувач Сил логістики Збройних Сил України вправі як призначати позивача на посади із штатною категорією до «підполковника» в Командуванні Сил логістики Збройних Сил України так і зараховувати у своє розпорядження.

У свою чергу, підпункт 16 пункту 116 Положення регламентує, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками) - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Ураховуючи зазначене та зважаючи на те, що згідно із пунктом 2.4 наказу командира військової частини А0307 (по стройовій частині) від 04.02.2021 №26 ОСОБА_1 з 04.02.2021 по 25.07.2023 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, командувач Сил логістики Збройних Сил України на підставі підпункту 16 пункту 116 Положення та відповідно пункту 9 Переліку номенклатури посад своїм наказом (по особовому складу) від 09.06.2021 № 79 (пункт 33) в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом увільнив позивачку від займаної посади офіцера юридичного відділу Командування Сил логістики Збройних Сил України та зарахував у своє розпорядження.

Суд зазначає, що звільнення позивача з посади та зарахування в розпорядження не є звільненням із служби та не порушило прав позивача, оскільки позивач згідно з витягом з Наказу від 09.06.2021 №79 залишився на термін перебування у розпорядженні на всіх видах забезпечення та у списках Командування сил логістики Збройних Сил України, виконувати обов`язки військової служби.

Стосовно тверджень позивача щодо начебто безпідставного застосування командувачем Сил логістики Збройних Сил України підпункту 16 пункту 116 Положення при виданні спірного наказу через те, що цей пункт стосується військовослужбовців, які не обіймають посади, то такі висновки ОСОБА_1 є помилковими, адже у силу абзацу двадцять третього пункту 116 Положення, військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Таким чином, обов`язковою умовою зарахування військовослужбовця у розпорядження відповідного командира (начальника) є попереднє перебування ним на посаді, з якої він увільняється відповідним наказом (по особовому складу).

Що стосується доводів позивачки, що її було незаконно увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командувача Сил логістики Збройних Сил України, що є порушенням пункту 4.16 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 (зі змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція), суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у відповіді від 13.07.2018 вих. №60 - 1543/0/2-18 на лист начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.06.2018 № 300/1/С/1984, особливий період діє в України від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу (демобілізацію) не приймав.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, що зважаючи на те, що з моменту оголошення мобілізації у 2014 році до теперішнього часу Президентом України рішення (указу) про демобілізацію не приймалось, Збройні Сили України на організацію і штати мирного часу не переводились, то наразі перебувають на організації і штатах воєнного часу.

Виходячи з викладеного, спірний наказ командувача Сил логістики Збройних Сил України від 09.06.2021 № 79 був виданий в умовах особливого періоду та перебування Збройних Сил України на організації та штатах воєнного часу, що цілком відповідає меті та завданню пункту 4.16 Інструкції, приймаючи до уваги який, з метою підтримання в умовах ведення бойових дій на Сході України рівня готовності Командування Сил логістики Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням та укомплектування посади офіцера юридичного відділу Командування Сил логістики Збройних Сил України, позивачка була увільнена з цієї посади та зарахована у розпорядження відповідача із одночасним призначенням на цю посаду іншого військовослужбовця згідно із наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 № 79, що не є порушенням трудових прав ОСОБА_1 .

Також необхідно зазначити, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача що у результаті видання спірного наказу та у період перебування у розпорядженні командувача Сил логістики Збройних Сил України їй цей час, на відміну від терміну перебування у відпустці по догляду за дитиною, не буде зараховуватися до строку вислуги у військовому званні, та не буде присвоюватися чергове військове звання, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 64 Положення, чергове військове звання не присвоюється під час перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного командира, у відпустці по догляду за дитиною або усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від виконання службових повноважень на посаді, відсторонення від посади.

Оскільки пункт 48 Положення визначає, що до строку вислуги у військовому званні зараховується час перебування військовослужбовця на військовій службі у відповідному військовому званні з урахуванням вимог цього пункту.

Варто підкреслити, що наведений пункт 48 Положення не вбачає обмежень для строку вислуги у військовому званні щодо військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Отже, строк перебування позивачки у розпорядженні відповідача згідно із наказом останнього від 09.06.2021 № 79 зараховується їй до строку вислуги у військовому званні.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом, не навів достатніх доказів порушення її прав на момент звернення до суду.

Суд звертає увагу, що посилання позивача на статтю 18 Закону України «Про відпустки» є необґрунтованими, оскільки як стверджує відповідач та не заперечує позивач, станом на 18.08.2021 від позивача не надходило рапорту про бажання приступити до виконання обов`язків військової служби.

Пункт 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79 не створює негативних наслідків для позивача, оскільки увільнення позивача від займаної посади та зарахування в розпорядження не є звільненням зі служби чи зміною істотних умов праці.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного суду від 04.03.2020 №К/9901/24704/19.

Окрім того, суд відхиляє доводи позивача на те, що ОСОБА_2 є зацікавленою особою, оскільки її призначено на не вакантну посаду, що підтверджує незаконність її призначення та перевищення службових повноважень відповідачем при її призначені шляхом незаконного увільнення від займаної нею посади, з огляду на наступне.

Так, за твердженнями сторін по справі, ОСОБА_2 була призначена на посаду пунктом 28 спірного наказу, в той час як ОСОБА_1 увільнена з посади пунктом 33 спірного наказу, тобто, ОСОБА_2 призначена на посаду не за результатом увільнення позивача з неї.

Враховуючи викладене, пункт 33 наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.06.2021 №79 про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і зарахування у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України з часу його видання та поновлення на посаді не порушує прав ОСОБА_1 на працю, оскільки як було встановлено вище військовослужбовець, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною, може бути виведений у розпорядження посадових осіб, що мають право призначення на посади і в цей період особа вважається такою, що перебуває в розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, а після закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною - призначається на відповідну військову посаду.

Отже, спірний наказ не позбавляє ОСОБА_1 права на працю і права поновлення на посаді, після закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені спірного наказу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а відтак оскаржуваний наказ від 09.06.2021 №79 є таким, що не підлягає скасуванню.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа