Рішення № 101920165, 14.12.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3754/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.10.1995 року по 19.11.1999 рік в ПМП "ЮСІТ" згідно записів 19-20 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 , період з 01.10.1995 року по 19.11.1999 рік в ПМП "ЮСІТ" до стажу роботи для призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком з часу його звернення із відповідною заявою з 22.06.2021 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне рішення у вигляді відмови відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним до органу Пенсійного фонду було надано всі необхідні документи для призначення пенсії, в тому числі трудову книжку з відповідними записами про стаж роботи.

Позивач вважає, що неналежне оформлення трудової документації, не може бути підставою для виключення періодів його роботи у ПМП "ЮСІТ" з 01.10.1995 року по 19.11.1999 року з трудового стажу, що дає останньому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за неправильність та повноту оформлення документів на підприємстві, їх зберігання, а тому це не може бути підставою для позбавлення останнього конституційного права на соціальний захист.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що періоди роботи позивача з 01.10.1995 року по 19.11.1999 року в ПМП "ЮСІТ" внесено до трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме: відсутній наказ та дата на звільнення з роботи, що не дає можливості врахувати його до страхового стажу.

Таким чином вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки останньому проведено розрахунок стажу згідно вимог чинного законодавства, відтак у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсій за віком.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в обґрунтуваннях якої наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІІ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 22.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

2. 07.07.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом № 2400-1706-8/23625 повідомило позивача про те, що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.

Попри це, проінформовано, що із наданих документів його страховий стаж становить 17 років 10 місяців. Перевіркою наданих документів встановлено, що запис про період роботи в ПМП "ЮСІТ" внесений до трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме відсутній наказ та дата на звільнення з роботи. Тому, для можливості зарахування періоду роботи з 01.10.1995 р. по 19.11.1999 р. в зазначеному підприємстві необхідно надати уточнюючу довідку. За наданими документами до заяви від 22.06.2021 р. відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.

3. Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, зокрема (окрім іншого):

- запис № 19 від 01.10.1995 р., в якому зазначається: "прийнятий на посаду водія в ПМП "ЮСІТ". Протокол № 11 від 01.10.1995 р. Запис зроблений директором ПМП "ЮСІТ" Чубенко Ю.В. , також наявний підпис останнього, який скріплений печаткою вказаного підприємства.

- запис № 20 від 19.11.1999 р. в якому зазначається: "звільнений по власній волі відповідно до ст. 38 КЗПП України". Запис зроблений директором ПМП "ЮСІТ" Чубенко Ю.В. , також наявний підпис останнього.

4. 3гідно листа № 255 від 25.05.2021 року виданого Трудовим архівом виконавчого комітету Чернівецької міської ради вбачається, що документи з кадрових питань ПМП "ЮСИТ" на зберігання до трудового архіву при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради не надходили, тому надати довідки про період роботи та заробітну плату позивача немає можливості.

5. Відповідно до листа державного архіву Чернівецької області № 1/846 від 18.05.2021 року документи ПМП "ЮСІТ" за 1995-1999 роки на зберігання до архіву не надходили, у зв`язку з чим видати позивачу архівну довідку про заробітну плату неможливо.

6. З наявних в матеріалів справи, судом встановлено, що стаж для розрахунку для призначення пенсії за віком позивача, становить: 25 років 2 місяці 9 днів.

7. Також в матеріалах справи наявні пояснення громадянина Чубенко Юрія Володимировича , зі змісту яких встановлено, що останній працював на посаді директора ПМП "ЮСІТ" в період з 1993 року, та в період з 01.10.1995 року по 19.11.1999 року в ПМП "ЮСІТ" позивач працював на посаді водія.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даних норм дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

2. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: не менше 27 років.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. За змістом частини 1 статті Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закону 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

5. На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

6. У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що страховий стаж, а також періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії - підтверджуються трудовою книжкою. І лише у разі, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, право органу Пенсійного фонду України на отримання додаткових, окрім трудової книжки, доказів на підтвердження трудового стажу з`являється лише після встановлення недоліків в оформленні трудової книжки або відсутністю у ній необхідних даних.

7. Разом з тим, судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивача, останній в період з 01.10.1995 року по 19.11.1999 року працював в ПМП "ЮСІТ". При цьому, в графі 4 запису № 20, відсутній наказ (документ) його дата та номер.

Поряд з цим суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про призначення/надання пенсії за віком.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 в справі 677/277/17, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує під час застосування до спірних правовідносин.

Отже, відмовляючи позивачу в зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 01.10.1995 року по 19.11.1999 року в ПМП "ЮСІТ" відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17 та від 11 листопада 2020 року у справі № 677/831/17.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відсутність зазначеного в трудовій книжці наказу (документа) про звільнення його дати та номер не є підставою для позбавлення останнього права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Крім того суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських (чи інших фінансових) документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018 року.

Отже, трудова книжка позивача містить необхідні записи щодо роботи у спірний період, відтак дата звільнення позивача відповідає зазначеній даті запису №20 в графі № 2 трудової книжки, а саме даті - 19.11.1999 року, що також підтверджується встановленими обставинами в справі.

Оскільки стаж роботи підтверджений записами у трудовій книжці, а відповідальність за правильність ведення трудової книжки покладена на власника підприємства, організації, установи або уповноважені органи, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, щодо не врахування позивачеві до страхового стажу періоду роботи з 01.10.1995 року до 19.11.1999 року на посаді водія в ПМП "ЮСІТ".

8. Проаналізувавши наведене вище в сукупності в контексті встановлених обставин суд дійшов висновку, про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.

Таким чином, вказане свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано, а тому відмову останнього щодо не зарахування позивачеві до страхового стажу періодів роботи з 01.10.1995 року по 19.11.1999 року в МПП "ЮСІТ" згідно записів 19-20 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , слід визнати протиправною.

9. Окрім іншого, надаючи оцінку доказам у даній справі, суд зазначає, що записами у трудовій книжці в сукупності з наявними в матеріалах справи підтверджено періоди роботи позивача з 01.10.1995 року по 19.11.1999 року в МПП "ЮСІТ", відтак суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача включити цей період до стажу позивача, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

10. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з часу його звернення із відповідною заявою з 22.06.2021 року суд зазначає, що у постанові від 05.09.2018 року у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 2340/2921/18 та від 17.10.2019 року у справі № 813/1950/16.

Суд зазначає, що оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваної відмови не вирішив по суті заяву позивача, належним способом захисту прав позивача є - зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 22.06.2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Відтак, в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з часу його звернення із відповідною заявою з 22.06.2021 року слід відмовити.

11. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

12. На підставі викладеного вище, враховуючи невірне тлумачення відповідачем положень законодавства, скасування спірного рішення (відмови), суд, з метою належного захисту прав позивача, враховуючи визначені законодавством повноваження ГУ ПФУ у Чернівецькій області в частині призначення пенсії, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Таким чином, за наслідком розгляду справи, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

3. З урахуванням того, що адміністративний позов задоволено частково, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати судовий збір в сумі 454,00грн. (із розрахунку 908,00грн. : 2).

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.10.1995 року по 19.11.1999 рік в ПМП "ЮСІТ" згідно записів 19-20 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 , період з 01.10.1995 року по 19.11.1999 рік в ПМП "ЮСІТ" до стажу роботи, для призначення пенсії за віком.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2021 року, про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі - 454,00 грн.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк