Ухвала суду № 101920162, 06.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

06 грудня 2021 року Справа № 580/7917/21

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та виплати у 2018 році лише 50%, у 2019 році – лише 75% підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.01.2018;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії у розмірі 90% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.08.2021 №ФР49060;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 90% суми грошового забезпечення на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.08.2021 №ФР49060, з урахуванням 100% суми підвищення без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

Ухвалою судді від 11.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Позивач 29.11.2021 подав заяву про поновлення строку звернення до суду.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з?ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зробив такі правові висновки:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

Отже, з дня отримання перерахованої з 01.01.2018 пенсії позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та виплати у 2018 році лише 50%, у 2019 році – лише 75% підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.01.2018.

Таким чином позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Доводи позивача, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду є необгрунтованими.

Так, в обгрунтування заяви про поновлення позивач зазначив, що відносно осіб, звільнених з військової служби, не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсій у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. На підтвердження своїх доводів послався на постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, від 15.09.2020 у справі №635/7878/16-а та від 26.01.2021 у справі №520/11178/20.

Позивач зазначає, що відповідно до статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 перерахунок пенсій військовослужбовцям здійснюється з дати виникнення права на перерахунок без обмеження будь яким строком.

Частиною 2 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже строки перерахунку пенсії за вислугу років, визначені ч. 2 і ч. 3 ст. 51 вказаного Закону, є різними і застосовуються в залежності від підстав перерахунку.

Підстави перерахунку та виплати пенсії за вислугу років позивачу не пов`язані із змінами розміру грошового забезпечення або введенням нових видів грошового забезпечення, тому строки перерахунку, зазначені в ч. 3 ст. 51 вказаного Закону, не застосовуються.

Натомість, до спірних правовідносин застосовується частина 2 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, згідно якої різниця в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців.

Отже строк звернення до суду з позовною вимогою щодо визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов`язання перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.01.2018, пропущений без поважних причин.

З огляду на зазначене позовна заяви в цій частині за період з 01.01.2018 по 31.10.2020 (за 12 місяців від дати звернення до суду - 05.10.2021) підлягає поверненню.

Водночас позовна вимога щодо протиправності виплати у 2018 році лише 50%, у 2019 році – лише 75% підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов`язання виплати з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, яка передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, підлягає прийняттю до розгляду.

Позивач посилається на ту обставину, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, не застосовуються, оскільки вказана постанова ухвалена щодо правовідносин із соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначено, що правові висновки щодо строку звернення до суду стосуються всіх соціальних спорів. Отже такі доводи позивача є безпідставними.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №520/11178/2020, у якій Верховний Суд зазначив, що згідно принципу належного врядування пенсіонер, який отримує пенсію, виходив з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону, тому не має розумних причин сумніватись у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду України, є необгрунтованими, оскільки Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступив від вказаної правової позиції.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що причини пропуску строку не є поважними, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви в частині вимог про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.01.2018.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повернути позивачеві в частині вимог про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% від сум грошового забезпечення, та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.01.2018.

2. Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Алла РУДЕНКО