Рішення № 101919475, 10.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/5678/21

10 грудня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

представника позивача адвоката Півторака В.М.

представника відповідача Чайківської М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0321749-2404-1914 від 16.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 173484,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 17.08.2021 позивач отримав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0321749-2404-1914 від 16.04.2021, відповідно до якого йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 173484,06 грн. Позивач зазначає, що підпункт "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Саме до числа таких об`єктів, на думку позивача, належить нежиле приміщення, що перебуває у його власності та використовується ним для вирощування свиней. Згадана нерухомість в оренду, лізинг, позичку нікому не передавалось, відтак, з огляду на викладене, не може бути об`єктом оподаткування, тому позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0321749-2404-1914 від 16.04.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

30.09.2021 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач серед іншого зазначає, що позивач є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об`єктів 2671, 40 кв.м.

З урахуванням вказаних даних, податковим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення №0321749-2404-1914 від 16.04.2021 про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 73484,06 грн. При цьому, зазначає, що ПК України передбачено можливі факти виявлення тих чи інших розбіжностей між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності. Однак, позивач із таким документами та відповідною заявою у контролюючий орган не звертався.

Крім цього, відповідач вказує, що згідно з підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.

Відповідач стверджує, що за даними інформаційних баз даних Державної податкової служби України ОСОБА_2 не перебуває на обліку як фізична особа - підприємець.

Таким чином, на переконання відповідача, фізична особа - власник об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм ПК України, а відтак правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 відсутні.

Ухвалою суду від 15.11.2021 визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 30.11.2021.

30.11.2021 ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання продовжено процесуальний строк розгляду даної справи, розгляд справи відкладено до 10.12.2021 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 10.12.2021 постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача Головне управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) на його правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44143637).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачу ОСОБА_1 відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.09.2014 індексний номер 27107727 та від 22.09.2014 індексний номер 27117740 на праві приватної (спільної часткової) власності належить об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди комплексу (майнового комплексу), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: пункт штучного осіменіння, загальною площею 25.2 кв. м, зазначений під літерою "А", кормокухня, загальною площею 52.1 кв. м, зазначена під літерою "Б", корівник, свинарник, конюшня з прибудовою, загальною площею 919,8 кв. м, зазначені під літерою "В", корівник загальною площею 1007,5 кв. м, зазначений під літерою "Г", сінажна яма, загальною площею 666,8 кв. м, зазначена під літерою "Д". Загальна площа вказаних об`єктів складає 2671,40 кв. м.

16.04.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0321749-2404-1914, яким ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік, у розмірі 173484,06 грн.

Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У позовній заяві позивач, незважаючи на те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено грошове зобов`язання за 2020 рік, тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ПК України, чинні з 01.01.2019, посилаються на попередню редакцію підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України (чинну до 01.01.2019).

Так, до 01.01.2019 дана норма діяла в іншій редакції та визначала що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Застосовуючи цю правову норму, Верховний Суду, розглядаючи справу №0340/1905/18 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого податковим органом до 01.01.2019, у постанові від 01.10.2019 висловив правову позицію, відповідно до якої пільга, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Нова ж редакція підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України (з 01.01.2019, яка підлягає застосуванню у цій справі) свідчить на користь висновку про те, що умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, зокрема, у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Також законодавець уточнив, що сільськогосподарськими товаровиробниками є як юридичні особи, так і фізичні особи.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) включено клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271).

Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Відтак згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

З наданих суду доказів видно, що належний позивачу об`єкт нерухомого майна, а саме такі будівлі та споруди, як пункт штучного осіменіння, кормокухня, корівник, свинарник, конюшня з прибудовою, корівник, сінажна яма, відносяться до будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано наступне.

За змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, стаття 5 ПК України передбачає, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18, застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Таким чином, вказаний висновок спростовує твердження позивача про те, що визначення сільськогосподарського товаровиробника, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу XIV ПК України "Спрощена система оподаткування, облік та звітність".

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Суд зазначає, що поняття виробника сільськогосподарської продукції (сільськогосподарський виробник) міститься у статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VІ, відповідно до якої виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Таким чином, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва.

Також суд зазначає, що поняття "виробники сільськогосподарської продукції" є ширшим поняттям, а тому останнє охоплює собою поняття "сільськогосподарського товаровиробника", яке було наведене в ПК України.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа - підприємець, видами його діяльності у якості фізичної особи - підприємця були: Код КВЕД 01.46 Розведення свиней (основний); Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Однак 03.02.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . В подальшому позивач не реєструвався повторно як підприємець, статусу підприємця протягом 2020 року не мав.

Згідно довідки Чортківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 30.10.2019 №261 виданої ОСОБА_1 про те, що його господарство (свинокомплекс) дійсно перебуває на ветеринарному контролі в Чортківській районній державній лікарні ветеринарної медицини.

Також 10.12.2021 в судовому засіданні представником позивача з метою підтвердження факту провадження ОСОБА_1 протягом 2020 року діяльності по вирощуванню свиней надано копії таких документів: декларацій про відповідність м`ясної продукції №36 та №36/1, накладні від 01.10.2020 та від 30.07.2020, рахунок-фактуру №Пв-000970 від 06.04.2020 щодо придбання послуги по забою свиней, рахунок-фактуру №Пв-000098 від 04.01.2020 щодо придбання послуги по забою ВРХ.

Вищевказані докази розцінюються судом як достовірні докази здійснення позивачем ОСОБА_1 сільськогосподарського товаровиробництва у 2020 році.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, суд доходитьб висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відтак податкове повідомлення-рішення №0321749-2404-1914 від 16.04.2021, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік, у розмірі 173484,06 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Додатково суд зазначає, що рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеними без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №500/2554/19 та від 09.12.2020 у справі №500/2059/21 аналогічні податкові повідомлення рішення, якими позивачу ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 та 2019 роки визнані протиправними та скасовані.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином підлягає до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача сплачений згідно квитанції №55510 від 19.08.2021 судовий збір в сумі 1734,84 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0321749-2404-1914 від 16.04.2021, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 173484,06 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1734,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мартиць О.І.