Рішення № 101918414, 14.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 р. справа № 400/6107/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДСОФТКОРН", вул. Гречишникова, 6,Миколаїв,54003,вул. Східна, 24,Миколаїв,54031 до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Миколаївська область, вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056, про:скасування постанов від 24.06.2021 №281770, №281771, № 281772, № 281773, № 281774, № 281775, № 281776, № 281777, № 281778, № 281779, № 281780,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСОФТКОРН» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі- відповідач), в якому просить скасувати постанови про застосування адміністративно – господарського штрафу від 24.06.2021 р. №281770, 281771, 281772, 281773, 281774, 281775, 281776,281777, 281778, 281779,281780.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіряємі відповідачем транспортні засоби рухались в бік м. Миколаєва без вантажу після розвантаження в пункті вигрузки згідно товарно – транспортних накладних, відтак позивачем як перевізником не вчинялось порушення законодавства про автомобільний транспорт і спірні постанови є протиправними.

Ухвалою від 06.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає правомірним притягнення позивача до відповідальності за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт, які були встановленні його співробітниками під час перевірки транспортних засобів, а саме відповідачем встановлено факт не оформлення позивачем товарно – транспортних накладних.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

28.04.2021 р., 14.05.2021 р., 18.05.2021 р., 19.05.2021 р., 27.05.2021 р. співробітниками відповідача було проведено перевірку транспортних засобів, перевізником яких є позивач та за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем порушення, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме товарно – транспортної накладної. Результатами перевірки зафіксовані а актах.

На підставі висновків, викладених в актах перевірки відповідачем винесені постанови про застосування адміністративно – господарського штрафу від 24.06.2021 р. №281770, 281771, 281772, 281773, 281774, 281775, 281776,281777, 281778, 281779,281780.

Позивач не погоджуючись з вищезазначеними постановами, звернувся до суду з даним позовом.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі також Закон №2344).

Відповідно до статті 6 Закону №2344, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. Управління Укртрансбезпеки відповідно до покладених повноважень здійснюють функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування та застосовують до порушників законодавства про автомобільний транспорт фінансові санкції у вигляді штрафу від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п. 20 Порядку № 1567).

Статтею 48 №2344, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону 2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону.

З аналізу вказаної норми Закону вбачається що, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується до автомобільних перевізників під час перевезення вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності стало встановлення відповідачем факт у відсутності товарно – транспортної накладної, яка відповідно до ст. 48 Закону 2344 є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень.

Так, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п.11.1 Правил №363).

Позивачем надано до суду товарно – транспортні накладні, з яких вбачається, що позивач є перевізником та вантажовідправником, пункт завантаження – Миколаївська область. Тоді, як перевірки проводились відповідачем вже з боку розвантаження транспортних засобів, тому пояснення позивача щодо відсутності у водія товарно – транспортних надскладних під час перевірки, у зв`язку з відсутністю вже на момент перевірки вантажу підтверджено цими ж товарно – транспортними накладними. Доказів на спростування зазначеного відповідачем, як суб`єктом владних повноважень до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність спірних постанов.

Позов задовольнити.

З урахуванням задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908 грн., сплачений згідно квитанції від 30.07.2021 №2231.

Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката по 5000 грн за оскарження кожної постанови.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: ордерна надання правничої допомоги ТОВ «ТРЕЙДСОФТКОРН», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Між тим, в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат в сумі по 5000 грн за оскарження кожної постанови, суд дійшов висновку про відмову позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДСОФТКОРН" (вул. Гречишникова, 6,Миколаїв,54003 39174459) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Миколаївська область (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) про застосування адміністративно - господарського штрафу від 24 червня 2021 року №281770, №281771, №281772, №281773, №281774, №281775, №281776, №281777, №281778, №281779, №281780.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Миколаївська область (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 39816845) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДСОФТКОРН" (вул. Гречишникова, 6,Миколаїв,54003 39174459) судовий збір в розмірі 2270 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич