Рішення № 101918304, 14.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9664/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльності та дії, зобов`язати вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144). Позивач просить суд:

Визнати протиправними дії та бездіяльність Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 як розрахункової величини у грудні 2017 року при нарахуванні та при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячної додаткової грошової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу, передбачену п.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячної додаткової грошової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) у відношенні до ОСОБА_1 щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2012-2017 роки загальним терміном 27 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.12.2017;

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2012-2017 роки загальним терміном 27 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.12.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що наказом начальника 7 Карпатського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України (інші найменування - Львівський прикордонний загін, військова частина 2144) №334-ос від 26.12.2017 звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту; наказом від 27.12.2027 №337-ос виключений із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 27.12.2017. Позивач зазначає, що з отриманих у відповідь на запит документів дізнався, що відповідач не включив до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, суму щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалася позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №889. Позивач також вказує, що на час видання наказу та виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №702 від за 2012-2017 роки.

Ухвалою суду від 17.06.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнає, подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що відповідно до витягу з наказу начальника 7 прикордонного загону від 16.11.2020 №415-ос, яким внесено зміни до наказу начальника 7 прикордонного загону від 27.12.2017 №337-ос в частині щодо виплати капітану ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 42 календарні дні, яка в листопаді 2020 була перерахована на картковий рахунок позивача в сумі 8 212,15 грн. На день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення та на день закінчення військової служби 27.12.2017, капітана ОСОБА_1 , спору між позивачем та Львівським прикордонним загоном щодо виплачених сум не було. Вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою №889 та Інструкцією №73, має тимчасовий характер, а тому не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога, передбачена п.2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зазначає, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткова відпустка, що не надавалася в особливий період, не вважається такою, що не є використана. Крім того, зазначає, що відповідно до пункту 21 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статі, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів. Відповідач стверджує, що за час дії особливого періоду відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 цього Закону у військовослужбовця не виникає, тому така відпустка компенсації не підлягає. При цьому відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 122 КАС України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюються різного роду допомоги та доплати. Позивач наголошує, що зазначена додаткова грошова винагорода виплачувалась йому з вересня 2016 по грудень 2017 року на постійній основі, тому відповідач протиправно не включив її до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася одноразова грошова допомога при звільненні. Також позивач вказує, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, право на відпустку може бути реалізоване у спосіб: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, що може тривати невизначений термін чи грошової компенсації відпустки. Щодо строків звернення до суду з цим позовом, позивач посилається на постанову Верховного суду України №6-1395цс16 від 26.10.2016 та вказує, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати чи інших належних працівнику виплат згідно з трудовим договором.

Ухвалою суду від 25.08.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №825/997/17.

Ухвалою суду від 14.12.2021 поновлено провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Відповідно до витягу з послужного списку в період 2011-2017 років займав посади: старший інспектор прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби "Пархоменкове" (25.06.2011-09.04.2012; 09.04.2012 - 01.06.2013), начальник 1 відділення інспекторів прикордонної служби "Амбуків" (01.06.2013-02.11.2013), начальник 2 відділення інспекторів прикордонної служби "Грушів" (02.11.2013-13.01.2014; 13.01.2014-30.04.2015), заступник начальника 1 прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури "Львів-1" (30.04.2015-23.10.2015), з 23.10.2015-27.10.2015 у розпорядженні начальника СхРУ ДПСУ наказ Голови ДПСУ від 23.10.2015 №1000-ос; заступник начальника першої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури "Зоря" (27.10.2015-04.04.2016), заступник начальника мобільної прикордонної застави "Маріуполь" (04.04.2016-17.07.2016), 17.07.2016-16.08.2016 у розпорядженні начальника ЗхРу ДПСУ наказ голови ДПСУ від 17.07.2016 №665-ос, начальник 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Пархоменкове" (16.08.2016-13.09.2017), перший заступник начальника відділу прикордонної служби "Амбуків" (13.09.2017-27.12.2017).

Перелічені посади відповідно до Додатку 4 "Перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку" до Постанови №702, тому позивач мав право на щорічну додаткову відпустку на підставі частини четвертої статті 10-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Разом з тим, такі відпустки позивачу не надавалися з огляду на запровадження в державі особливого періоду.

Наказом начальника 7 Карпатського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України (інші найменування - Львівський прикордонний загін, військова частина 2144) №334-ос від 26.12.2017 звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту; наказом від 27.12.2027 №337-ос виключений із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 27.12.2017.

Судом встановлено, що наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) ДПС України від 16.11.2020 №415-ос внесено зміни до наказу начальника 7 прикордонного загону від 27.12.2017 №337-ос та виплачено ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 42 календарні дні.

28.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) із запитом з метою з`ясування правильності нарахування та здійснення останньому виплат при звільненні.

21.05.2021 за №11/Г-18 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні за 10 повних календарних років. Розрахунок даної допомоги із зазначенням складових станом на день звільнення додається. Виплату одноразової допомоги при звільненні було здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затвердженої наказом АДПСУ від 20.05.2008 №425. За час проходження служби у Львівському прикордонному загоні ОСОБА_1 займав посаду, що надає право на щорічну додаткову відпустку згідно постанови КМУ від 01.08.2012 №702. Додаткові відпустки не надавались, компенсація не виплачувалась.

Позивач не погоджується з такою бездіяльністю та діями відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями..

Згідно із ст. 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 889 встановлено, зокрема, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Встановлено, що позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "а" частини 6 статті 26 Закону №2232-XII (у зв`язку із закінченням строку контракту); виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 10 календарних років.

Однак, додаткову грошову винагороду зазначеному розмірі до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, суд зазначає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Встановлено, що перед звільненням додаткова грошова винагорода на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця.

Отже, така винагорода не може вважатися одноразовою.

Таким чином, спірна щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 802/955/17, від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 31.07.2019 р. у справі № 826/3398/17, від 16.12.2019 у справі № 825/812/17, від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 19.02.2020 у справі № 822/2741/17 та від 28.05.2021 у справі № 400/1955/20.

Також така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 889.

Вказані дії відповідача спричинили отримання позивачем допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей" в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями Львівського прикордонного загону прав позивача є спонукання (зобов`язання) відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей" в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення щомісячної грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року за № 889.

Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2012-2017 роки, суд при прийнятті рішення керується таким:

Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 (далі - постанова №702) затверджено, зокрема, переліки військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком 4.

Додаток 4 "Переліком військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку" містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку. Пунктами 4 та 41,50цього Переліку передбачено, що інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії, інспектор прикордонної служби - майстер, старший технік - начальник радіотехнічного поста мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів. Таким чином, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи в 2012-2017 роках посади, передбачені Додатком 4 до Постанови №702, мав право на щорічну додаткову відпустку на підставі частини четвертої статті 10-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012 року по 2017 рік.

Водночас, згідно з витягу з наказу начальника 7 прикордонного загону від 16.11.2020 №415-ос та довідки-розрахунку виплачених сум позивача за листопад 2020 рік, ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, загальною тривалістю 42 календарних дні.

З огляду на викладене, враховуючи використання позивачем, як учасником бойових дій, права на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про неможливість здійснення йому, як військовослужбовцеві, нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позаяк таким правом він уже скористався за 2015, 2016, 2017 роки.

Водночас, стосовно компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2012-2014 роки, то суд вважає, що наявні підстави для нарахування вказаної компенсації за вказаний період.

Відповідачем не заперечуються обставини, що позивач в період з 2012-2014 рік проходив військову службу на посадах та місцевостях, які надають право на щорічну додаткову відпустку передбачену абзацом 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", разом з тим така відпустка позивачу не надавалася у зв`язку з настанням особливого періоду.

При цьому, статус учасника бойових дій позивачу надано в грудні 2015 року, тому і право на щорічну додаткову відпустку за пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у позивача виникло з 2015 року.

Разом з тим, у позивача право на отримання щорічної додаткової відпустки передбаченої абзацом 1 частини четвертої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виникло раніше, а тому, враховуючи усе наведене вище, суд вважає, що позивач має право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2012-2014 роки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення ОСОБА_1 27 грудня 2017 року компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями Львівського прикордонного загону прав позивача є спонукання (зобов`язання) відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2012-2014 роки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей" в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років без включення у розрахунок місячного грошового забезпечення щомісячної грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року за № 889.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей" в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення щомісячної грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року за № 889.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення ОСОБА_1 27 грудня 2017 року компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2012 - 2014 роки.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2012-2014 роки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.